- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/7720/24
провадження №11-сс/991/720/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2024 року про відмову в задоволенні скарги,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що з інформації, яка міститься у заяві від 08 серпня 2024 року, не вбачається наявності обов`язкових ознак кримінальних правопорушень (зокрема об`єктивної сторони), а тому не викликає в слідчого/прокурора обов`язку вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочинати досудове розслідування. Також, зазначивши про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, 366-2 КК, ОСОБА_5 не навела відомостей, із яких можна було б встановити наявність хоча б однієї з умов, про які йдеться в п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК, що дало б змогу віднести кримінальне правопорушення до підслідності детективів НАБУ. Крім того, за заявою ОСОБА_5 порушено три кримінальні провадження щодо злочину групи осіб, організованої полковником ОСОБА_6, що об`єднані в одне провадження за №62022100010000076 від 26 січня 2022 року з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.367, ч.2 ст.364, ч.1 ст.190 КК, тобто, за даним фактом правоохоронним органом здійснено належне правове реагування у вигляді проведення досудового розслідування.
Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, за якою просила суд за результатами апеляційного розгляду зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР інформацію про факти незаконного збагачення полковника ОСОБА_6 та розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування апеляційної скарги особа посилалась на наступні доводи.
При дослідженні обставин суд першої інстанції в своїй ухвалі посилається на письмові заперечення представника НАБУ ОСОБА_7, в яких останній, на думку особи, дезінформував суд, а суд першої інстанції помилково прийняв до уваги твердження про те, що порушені в заяві питання вже були предметом розгляду в НАБУ.
Дезінформація полягає у тому, що відповіді НАБУ від 27 вересня 2018 року, 29 серпня, 16 грудня 2019 року, 22 січня 2020 року, 26 лютого та 26 листопада 2021 року надавались зовсім на інші заяви про злочини щодо намагання з допомогою шахрайської схеми заволодіти належним ОСОБА_5 . житлом групою осіб до якої входять ОСОБА_6, його сестра та слідчі поліції. У заявах про злочин, на які надавалися ці відповіді не йшлося про незаконне збагачення ОСОБА_6 .
Разом з тим, заяву про незаконне збагачення ОСОБА_6 розглянуто не в порядку ст.214 КПК, а в рамках Закону України «Про звернення громадян».
При цьому слідчий суддя не навівши жодних доказів НАБУ перевірки заяви щодо незаконного збагачення ОСОБА_6, взявши до уваги викладену вище дезінформацію уповноважених осіб НАБУ, приділив велику частину уваги досудовому розслідуванню ДБР в злочині про шахрайство.
ОСОБА_5 наполягає на тому, що факти, наведені у її заяві - не є домислами, оскільки полковник ОСОБА_6 отримав свої статки в результаті незаконного збагачення.
Також в апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.
Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Ураховуючи зазначене і те, що КПК не передбачає вимог щодо обов`язкової участі сторін у судовому розгляді апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, приймаючи до уваги значно скорочені у порівнянні із загальним порядком строки апеляційного перегляду таких ухвал (ч.2 ст.422 КПК), колегія суддів на підставі ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора.
Мотиви суду.
Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
У випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали (постанова ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення (ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК).
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У випадку необізнаності у заінтересованих осіб із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК (постанова ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
Повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2024 проголошено 23 вересня 2024. Апеляційна скарга на зазначену ухвалу подана 30 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки останній день оскарження - 23 вересня 2024 року. Копію повного тексту ухвали ОСОБА_5 отримала 26 вересня 2024 року.
Необізнаність із мотивами, викладеними в повному тексті ухвали, необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження вищевказаного судового рішення, свідчить про наявність обставини, яка об`єктивно перешкоджала особі реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах визначеного процесуального строку та ускладнила можливість її своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Тому, враховуючи наявність поважної причини пропуску строку на оскарження, колегія суддів вважає, що слід задовольнити клопотання ОСОБА_5 та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст.9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
На досудовому провадженні згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що 08 серпня 2024 року ОСОБА_5, в порядку ст.214 КПК, звернулася до НАБУ із заявою про вчинення начальником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції МВС України полковником ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368-5, 366-2 КК. Однак, викладені у вказаному повідомленні про злочин відомості до ЄРДР не внесені та досудове розслідування не розпочато, у зв`язку з чим ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як встановлено слідчим суддею, у вказаній заяві ОСОБА_5 зазначала, що її колишній чоловік ОСОБА_8 17 серпня 2018 року оформив свою половину квартири АДРЕСА_1, якою він володів на праві спільної часткової власності, як «подарунок» рідній сестрі полковника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, пояснивши «подарунок» стійкими моральними стосунками. Водночас заявниця стверджувала, що вказану частку квартири в ОСОБА_8 відібрали як компенсацію за закриття якоїсь із чотирьох кримінальних справ, у яких фігурувала його компанія ПрАТ «Укратоменергобуд», або за уникнення п`ятої кримінальної справи, оскільки саме ОСОБА_6 06.11.2006 склав рапорт про кримінальну діяльність директора ЗАТ «Укратоменергобуд» ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_6 заставив ОСОБА_8 оформити свою частку квартири «подарунком» на ОСОБА_9, яка є підставною особою у злочинній схемі по заволодінню всією квартирою. Зокрема, з метою заволодіння другою половиною квартири, групою осіб під керівництвом ОСОБА_6 сфальсифіковано Договори переуступки права вимоги між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 під одним і тим же номером, від однієї і тієї ж дати, з одного і того ж предмету, але на різні суми, що відрізняються між собою майже на 800 000 гривень. І всі ці суми, що приблизно дорівнювали б заниженій вартості згаданого вище «подарунка», пред`явлені до стягнення із заявниці в суді. Таким чином, ОСОБА_5 робить висновок, що полковник ОСОБА_6 не задекларував половину квартири, у якій проживає заявниця і яку він оформив на ОСОБА_9, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.366-2 КК. Крім того, зазначає, що ОСОБА_6, який все життя працює у поліції, декларує лише готівкових валютних коштів близько 30 000 000 (тридцяти мільйонів) у гривневому еквіваленті та 4 (чотири) недешеві квартири у Києві і будинок в Ужгороді, придбаний у 2022 році. За наведеного, у поданій 08 серпня 2024 року до НАБУ заяві про злочин ОСОБА_5 стверджувала про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, 366-2 КК.
Відмовляючи в задоволенні поданої скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що викладені у заяві відомості зводяться лише до висунення домислів заявниці та надання нею власної оцінки щодо можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, 366-2 КК, без будь-якого посилання на діяння та обставини, які можна перевірити (підтвердити чи спростувати) в ході досудового розслідування та які були б достатні для попередньої кваліфікації реєстратором ЄРДР діяння саме як кримінального правопорушення.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 18 вересня 2024 року щодо відмови у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, при цьому, оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховує наступне.
Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (ч.1 ст.214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (ч.2 ст.214 КПК).
Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
До ЄРДР серед іншого вносяться відомості про: 1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК).
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК).
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що викладені в ньому обставини не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення та не потребують для отримання зазначеного вище висновку перевірки засобами кримінального процесу, або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ані попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться, зокрема, відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано зазначено,що з інформації, яка міститься у заяві від 08 серпня 2024 року, не вбачається наявності обов`язкових ознак кримінальних правопорушень (зокрема об`єктивної сторони), а тому не викликає в слідчого/прокурора обов`язку вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочинати досудове розслідування.
За наведеного, на переконання колегії суддів, бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст.303 КПК України, в даному випадку не встановлена, про що також зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Таким чином, відомості за заявою про вчинені кримінальні правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР уповноваженими особами НАБУ, оскільки зазначені у матеріалах скарги обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, описані в скарзі факти не потребують перевірки засобами кримінального процесу, тому прийняте слідчим суддею рішення є правильним по суті.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання про поновлення строку задовольнити.
Поновити ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3