- Головуюча суддя (ВАКС): Сікора К.О.
Справа № 991/11632/24
Провадження 1-кс/991/11689/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
представника власника адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 грудня 2023 року за № 42023000000001942,
В С Т А Н О В И Л А :
І. Суть клопотання
1.1. 07 жовтня 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому детектив просив накласти арешт на майно ОСОБА_5, вилучене 01 жовтня 2024 року в ході обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
- заяву ОСОБА_6 до НАБУ від 02 листопада 2023 року щодо протиправних дій службових осіб Харківської ОВА та ПП «Транс-Сервіс» на 3 аркушах;
- договір оренди нерухомого майна №1-0623 від 20 червня 2023 року квартири за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_7 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) на 4 аркушах;
- договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_3 від 01 червня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 (наймодавець) та ОСОБА_5 (наймач) на 4 аркушах з актом прийому-передачі житлового приміщення від 01 червня 2023 року на 1 аркуші, 2 примірники;
- персональний комп`ютер - ноутбук «HP Laptop-14 ep0018ua» s/n 5CG3243841;
- грошові кошти в доларах США купюрами номіналом по 100 в загальній сумі 69 900 доларів США;
- грошові кошти в українських гривнях номіналом по 1000 в загальній сумі 100 000 грн.
1.2. Клопотання обґрунтоване тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 06 грудня 2023 року за № 42023000000001942, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 366-2 КК України, в ході якого встановлено, що у жовтні 2023 року службові особи Державного агентства України з управління зоною відчуження (надалі - ДАЗВ), переслідуючи умисел привласнення коштів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (надалі - ДСП «Чорнобильська АЕС»), організували закінчений замах на заволодіння коштами цього підприємства, які були виділені на закупівлю 50 млн кВт електричної енергії.
Також розслідуються обставини щодо внесення ОСОБА_9 недостовірних відомостей до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, зокрема останній не зазначив користування квартирою та про наявність 69 900 доларів США.
Детектив повідомив, що 01 жовтня 2024 року був проведений обшук у квартирі за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено зазначене у клопотанні майно.
Детектив просив накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
1.3. 08 жовтня 2024 року представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 надіслав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні клопотання детектива. Адвокат зазначив, що (1) слідчим суддею не надавався дозвіл на вилучення грошових коштів, при цьому, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 06 грудня 2023 року за № 42023000000001942, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 191 КК України, в ході якого, за версією органу досудового розслідування, службові особи ДАЗВ, організували закінчений замах на заволодіння коштами цього підприємства, а не заволоділи ними, (2) вилучені у ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 69 900 доларів США та 100 000 грн є власністю останнього, а також частиною грошових коштів, які він відобразив у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Детектив ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів, а також зазначив, що наразі відсутня потреба у накладенні арешту на (1) заяву ОСОБА_6 до НАБУ від 02 листопада 2023 року, (2) договір оренди нерухомого майна №1-0623 від 20 червня 2023 року, (3) персональний комп`ютер, (4) грошові кошти в українських гривнях номіналом по 1000 в загальній сумі 100 000 грн.
Також наголосив, що накладення арешту на грошові кошти у розмірі 69 900 доларів США та договору найму (оренди) квартири АДРЕСА_3 від 01 червня 2023 року обумовлені необхідністю встановлення обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
2.2 . Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання з мотивів, наведених у письмових запереченнях, та додав, що (1) детектив не навів обґрунтованих доводів щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, натомість обґрунтував його лише фактом роботи ОСОБА_5 у ДАЗВ, проте він не є ані головою ДАЗВ, ані в.о. голови ДАЗВ, (2) у поданій ОСОБА_5 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік зазначено про наявність у нього готівкових коштів у розмірі понад 27 млн грн, що еквівалентно понад 800 000 доларів США, (3) ОСОБА_5 провів обмін частини наявних у нього грошові кошти у національній валюті на долари США, що відповідно до ст. 46 ЗУ «Про запобігання корупції» не потребує відображення в декларації відомостей, а також не потребує повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб`єкта декларування.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, заперечення представника власника, надані ними матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею, зокрема:
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення речових доказів);
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або цивільного позову);
- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається з відповідною метою);
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення цивільного позову).
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.3. Оцінка та висновки слідчого судді
3.3.1. Детектив повідомив, що у жовтні 2023 року службові особи ДАЗВ, переслідуючи умисел привласнення коштів ДСП «Чорнобильська АЕС», організували закінчений замах на заволодіння коштами цього підприємства, які були виділені на закупівлю 50 млн кВт електричної енергії.
За версією органу досудового розслідування, протиправний механізм заволодіння грошовими коштами ДСП «Чорнобильська АЕС» було розроблено службовими особами ДАЗВ за попередньою змовою зі службовими особами ДСП « Чорнобильська АЕС », а також посадовими особами ТОВ «Енергетично-інвестиційна група», яке у межах своєї діяльності здійснює постачання електроенергії промисловим підприємствам.
Так, протягом жовтня 2023 року зазначені особи домовились про (1) завищення вартості електроенергії в порівнянні з «середньозваженою на добу наперед» орієнтовно на 10% за 1 кВт/год, (2) гарантовану перемогу ТОВ «Енергетично-інвестиційна група» у проведенні ДСП «Чорнобильська АЕС» закупівлі електричної енергії. Відповідно до попередніх домовленостей, після перемоги ТОВ «Енергетично-інвестиційна група» у оголошеній ДСП «Чорнобильська АЕС» закупівлі та проведення останнім оплати за поставлену електроенергію мала бути проведена передача частини отриманих коштів, в якості неправомірної вигоди.
Окрім цього, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на заволодіння коштами ДСП «Чорнобильська АЕС», протягом листопада-грудня 2023 року було підготовлено тендерну документацію для закупівлі електроенергії для потреб ДСП «Чорнобильська АЕС» на 2024 рік, в якій заздалегідь вказано наперед визначену завищену вартість електричної енергії за 1 кВт/год без ПДВ на рівні 4,57275 грн без ПДВ та 30 грудня 2023 року відповідно оголошено про проведення відкритих торгів з особливостями UA-2023-12-30-000428-a, 2e02d938e46f4e1fa0ddd009094d343e, щодо закупівлі за класифікатором та кодом: «ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія» 51430822 Кіловат-година Енергії електричної.
Детектив стверджував, що було вчинено низку дій, які спрямовані на отримання ТОВ «Енергетично-інвестиційна група» переваги перед іншими учасниками, що в подальшому забезпечили цьому товариству перемогу у тендері з пропозицією 317 939 258,49 грн, при цьому безпідставно відхилено пропозицію іншого учасника.
У зв`язку із тим, що за результатами розгляду скарги ТОВ «РТЕ Юкрейн» рішенням Антимонопольного комітету України від 22 січня 2024 року рішення ЧАЕС про визначення переможцем торгів ТОВ «Енергетично-інвестиційна група» скасовано, службові особи ДАЗВ та ДСП «Чорнобильська АЕС», не маючи наміру відмовлятися від заздалегідь розробленого злочинного плану, направленого на заволодіння бюджетними коштами, продовжили вчиняти незаконні дії з метою доведення злочинного умислу до кінця, у зв`язку з чим торги, у яких перемогло інше товариство, було скасовано, для того щоб у подальшому мати змогу оголосити публічну закупівлю електричної енергії, у якій знову надати перевагу наперед визначеному ТОВ «Енергетично-інвестиційна група», чим самим забезпечити реалізацію умислу, направленого на заволодіння бюджетними коштами.
За версією органу досудового розслідування, службові особи ДАЗВ та ТОВ «Енергетично-інвестиційна група» планували заволодіти бюджетними коштами в сумі не менше 10 млн грн.
Окрім цього, перевіряються обставини щодо внесення ОСОБА_9 недостовірних відомостей до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.
Так, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 не зазначив, що він користувався квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також про наявність 69 900 доларів США.
3.3.2. Наведені у клопотанні обставини корелюють обставинам, зазначеним у витягах з ЄРДР, підтверджені наданими детективом матеріалами у мірі, достатній для вирішення питань, пов`язаних з розглядом клопотання, зокрема (1) протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, (2) декларацією особи, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, поданою ОСОБА_5 .
Слід наголосити, що в межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочину, винуватість чи невинуватість осіб у його вчиненні.
3.4. Щодо підстав для арешту майна
3.4.1. За твердженням детектива, до вчинення кримінальних правопорушень може бути причетний перший заступник голови ДАЗВ ОСОБА_5, який (1) у межах своїх повноважень міг бути причетним до обставин організації закінченого замаху на заволодіння коштами ДСП « Чорнобильська АЕС », які були виділені на закупівлю 50 млн кВт електричної енергії, (2) вніс недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, а саме не зазначив факт користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також про наявність 69 900 доларів США.
Наведені обставини підтверджуються протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу, а саме - аудіо-, відеконтролю особи від 13 грудня 2023 року, в ході якого зафіксовано розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_10, ОСОБА_11, поданою ОСОБА_5 декларацією особи, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, а також іншими документами щодо обставин, які є предметом досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 19 вересня 2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_8 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_5
01 жовтня 2024 року був проведений обшук зазначеної квартири, в ході якого вилучено, серед іншого, грошові кошти в доларах США купюрами номіналом по 100 в загальній сумі 69 900 доларів США та договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_3 від 01 червня 2023 року квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 (наймодавець) та ОСОБА_5 (наймач), на 4 арк.
Постановою від 02 жовтня 2024 року зазначені у клопотанні грошові кошти та договір найму було визнано речовими доказами.
3.4.2. Враховуючи відмінності у правовій природі вилучених речей, слідчий суддя розмежує їх на групи та надасть оцінку застосовування заходу забезпечення щодо кожної з них окремо:
- щодо документів;
- щодо грошових коштів.
Щодо грошових коштів
3.4.3. За твердженням детектива, накладення арешту на виявлені під час обшуку у квартирі ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 69 900 доларів США обумовлене необхідністю збереження речових доказів для встановлення обставин вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. Постановою від 02 жовтня 2024 року ці грошові кошти визнані речовими доказами.
Відповідальність за ст. 366-2 КК України настає за умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Отже, діяння визнається кримінально караним виключно у випадку, якщо відомості, внесені до декларації, (1) є недостовірними, тобто не відповідають фактичним обставинам, які об`єктивно існують, (2) така невідповідність, тобто відмінність від достовірних, має становити суму не менше 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, (3) особа усвідомлює їх недостовірність, тобто обізнана про протиправний характер своїх дій.
Системний аналіз згаданих норм свідчить, що недостовірність відомостей може бути констатована (зафіксована) шляхом їх порівняння з достовірними, тобто детектив має встановити наявність (відсутність) факту володіння грошовими коштами.
Так, відповідно до протоколу обшуку від 01 жовтня 2024 року детективами НАБУ було зафіксовано наявність у ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 69 900 доларів США, що є ключовою обставиною для з`ясування складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи детектива про необхідність накладення арешту з метою збереження речових доказів є необґрунтованими. Інших підстав для накладення арешту на грошові кошти детектив не зазначив.
За таких обставин відсутні підстави для накладення арешту на окреслені грошові кошти (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Щодо документів
3.4.4. Детектив просив накласти арешт на договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_3 від 01 червня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 (наймодавець) та ОСОБА_5 (наймач), на 4 арк. з актом прийому-передачі житлового приміщення від 01 червня 2023 року на 1 аркуші, 2 примірники з метою забезпечення збереження речових доказів. Постановою від 02 жовтня 2024 року ці документи визнані речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи детектива про те, що вилучені документи можуть бути визнані речовими доказами, оскільки могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або можуть містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначені доводи узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 98 КПК України. Визначення конкретних ознак документів, які можуть бути використані стороною обвинувачення для доведення своєї позиції в суді, зокрема їх змісту чи слідів, які вони могли на собі зберегти, належить до дискреційних повноважень сторони у межах змагального судового процесу.
Потреба у накладенні арешту на документи, серед іншого, також обумовлена необхідністю збереження їх первинних параметрів з метою можливого проведення експертизи, проте наразі на початковій стадії досудового розслідування складно визначити обсяг необхідних слідчих дій та даних, які можливо буде встановити із відомостей, що зафіксовані у відповідних документах.
Зазначені у клопотанні документи безпосередньо стосуються обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні, зокрема можуть містити інформацію про документальне оформлення оренди квартири, якою користувався ОСОБА_5 Зразки почерку, які міститься на документах, можуть бути використані під час проведення почеркознавчої експертизи.
3.5. Щодо співмірності втручання у право власності
3.5.1. Як вже зазначала слідчий суддя, завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується у межах цього кримінального провадження, доводи детектива про існування такого ризику є цілком обґрунтованими.
Запропонований детективом спосіб арешту майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися ним релевантний потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу та його властивостей, які можуть мати доказове значення, їх дослідження та обумовлений необхідністю запобігти його знищенню чи пошкодженню.
Викладене переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
3.5.2. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Враховуючи характер майна, тимчасове позбавлення особи можливості відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним не становитиме надмірного втручання та суттєвих негативних наслідків для неї.
3.5.3. Наведене у клопотанні майно належать до переліку майна, на яке згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт.
Слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Отже, наявні підстави для часткового задоволення клопотання детектива з урахуванням доводів, наведених у п. 3.4.4 цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання - задовольнити частково.
2. Накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно ОСОБА_5, а саме договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_3 від 01 червня 2023 року квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 (наймодавець) та ОСОБА_5 (наймач), на 4 арк. з актом прийому-передачі житлового приміщення від 01 червня 2023 року на 1 аркуші, 2 примірники.
3. У решті клопотання відмовити.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1