- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/8644/24
Провадження №11-сс/991/721/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8,
представника ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та представника ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2024 року у кримінальному провадженні №52024000000000316 від 26 червня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_12 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000316 від 26.06.2024 та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 29.08.2024 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: договір №02/04/21-2Л від 02.04.2021 на 6 арк.; договір №02/04/21-1Л від 02.04.2021 на 6 арк.; квитанції №147 від 31.05.2021 на 1 арк., №148 від 31.05.2021 на 1 арк., №66 від 02.04.2021 на 1 арк., №67 від 02.04.2021 на 1 арк., №414 від 04.10.2021 на 1 арк.; довіреність від 27.02.2023 на 1 арк. та договір купівлі-продажу №5141/2022/3254986 від 05.07.2022 на 1 арк.; мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max IMEI: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, с/н НОМЕР_3 ; мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4 ; мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 . Скарги адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_11 про неповернення тимчасово вилученого майна, подані в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_13, залишено без задоволення.
Ухвалу оскаржили представник ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 та представник ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 . Просять ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно відмовити.
Адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі з доповненнями посилається на таке.
Протоколи за результатами оперативно-розшукових заходів від 14.11.2023, від 20.12.2023, 01.02.2024, 02.02.2024, 18.03.2024, 15.05.2024, 20.06.2024 у судовому засіданні не досліджувались, а досліджені в судовому засіданні документи не давали підстав слідчому судді прийти до переконання про наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України.
В ухвалі про дозвіл на обшук слідчим суддею надано дозвіл на вилучення майна та забезпечено судовий контроль за можливим втручанням у таємницю спілкування ОСОБА_6, однак, незважаючи на це, детективом вилучено мобільні телефони ОСОБА_7 та ОСОБА_9 і здійснено втручання в таємницю їхнього листування.
У ході проведення обшуку ОСОБА_7 добровільно надала пароль доступу до власного мобільного телефона, ОСОБА_9 добровільно надала власний мобільний телефон для огляду та копіювання інформації, на момент вирішення питання про арешт майна, у розпорядженні сторони обвинувачення був час, який є достатнім для того, щоб за участі спеціаліста скопіювати наявну на них інформацію та забезпечити повернення власникам.
Слідчий суддя не обґрунтував з посиланням на конкретні докази, чому сторона обвинувачення не могла відповідні експертні дослідження усіх трьох вилучених мобільних пристроїв провести в межах процесуального строку.
Сторона обвинувачення не довела необхідність накладення арешту на вилучену документацію.
Представник ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 в апеляційній скарзі посилається на таке.
Слідчим суддею при ухваленні рішення не враховано:
- при проведені обушку порушено вимоги ч.2 ст.482-2 КПК України (вилучення мобільного телефону народного депутата України) та при зверненні до суду з клопотанням про арешт майна (первинне клопотання про арешт майна не погоджено Генеральним прокурором);
- звернення до суду з клопотанням про арешт майна здійснено поза межами встановленого КПК України строку (обшук проведено 29.08.2024, клопотання про арешт майна надійшло до суду 06.09.2024);
- відсутні підстави для вилучення майна ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_10 та накладення арешту на вказане майно.
Крім того, слідчим суддею безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про долучення та дослідження відео проведеного обшуку, матеріалів судово-контрольного провадження щодо надання дозволу на проведення обшуку, ознайомленні зі всіма матеріалами, які долучені до клопотання про арешт майна.
Прокурор у запереченні на апеляційну скаргу стверджує про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів, дотримання гарантій депутатської діяльності, легітимне право обмеження права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та дотримання строку на звернення з клопотанням про арешт майна.
Прокурор та власники майна, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули. У запереченні на апеляційну скаргу прокурор просить здійснювати розгляд без його участі.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі вищевказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників власників майна, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є частково обґрунтованими.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
А відтак, оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг представників власників майна.
Слідчим суддею встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування за фактами набуття головою Одеської обласної ради ОСОБА_6, який є уповноваженим на виконання функцій місцевого самоврядування, у власність активів, що перевищують його законні доходи та доходи членів його сім`ї. Крім того, встановлюються обставини можливого внесення недостовірних відомостей до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022 та 2023 роки. У ході досудового розслідування отримано відомості про набуття суб`єктом декларування та членами його сім`ї у власність рухомого майна та грошових коштів, вартість яких перевищує 6 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому встановлено, що право власності на такі активи були оформлені на членів сім`ї суб`єкта декларування, які не мали законних доходів для придбання такого вартісного майна. Загальна вартість набутих ОСОБА_6 та членами його сім`ї активів може становити 24 322 713 грн, що на 16 909 399 грн перевищує суму задекларованих грошових коштів, яка могла бути витрачена ОСОБА_6 та членами його сім`ї у період 2020-2023 років. Окрім цього, у межах досудового розслідування перевіряються факти внесення недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у 2021, 2022, 2023 роках, а саме щодо користування квартирою у місті Одеса та дороговартісним автомобілем, який перебував у користуванні дружини суб`єкта декларування, та набуття у власність донькою автомобіля, які проживали спільно з ним у вказаний період. Ці дії та обставини відповідають загальним ознакам розслідуваних злочинів, передбачених ст.368-5 та ч.2 ст.366-2 КК України, які встановлюють відповідальність, зокрема, за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, а також умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.08.2024 (справа №991/7890/24, провадження №1-кс/991/7927/24) надано дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, документів в паперовому та електронному вигляді, їх проектів, чорнових записів, електронних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, ноутбуків, накопичувачів флеш-пам`яті, жорстких дисків, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку (мобільні телефони, планшети) тощо, які перебувають у користуванні ОСОБА_6 та стосуються обставин предмету кримінального провадження.
Відповідно до протоколу обшуку від 29.08.2024 у ході проведення слідчої дії виявлено та вилучено, зокрема, мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max IMEI: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, с/н НОМЕР_3, мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4, мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 .
ОСОБА_7 є власником мобільного телефону Apple iPhone 15 Pro Max, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є власниками мобільних телефонів Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4 та Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 відповідно.
Ухвалюючи рішення про накладення арешту на договір №02/04/21-2Л від 02.04.2021 на 6 арк., договір №02/04/21-1Л від 02.04.2021 на 6 арк., квитанції №147 від 31.05.2021 на 1 арк., №148 від 31.05.2021 на 1 арк., №66 від 02.04.2021 на 1 арк., №67 від 02.04.2021 на 1 арк., №414 від 04.10.2021 на 1 арк., довіреність від 27.02.2023 на 1 арк. та договір купівлі-продажу №5141/2022/3254986 від 05.07.2022 на 1 арк., мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4, слідчий суддя дійшов до висновків, що існує обгрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості, майно належить до такого виду, на яке можна накладати арешт, та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати, вилучене майно відповідає ознакам речового доказу, за допомогою арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням, наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.
Висновки слідчого судді відповідають положенням закону, встановленим обставинам, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.
Згідно з приписами ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Даними журналу судового засідання від 26.09.2024 стверджується, що слідчим суддею не досліджувались протоколи за результатами оперативно-розшукових заходів від 14.11.2023, від 20.12.2023, 01.02.2024, 02.02.2024, 18.03.2024, 15.05.2024, 20.06.2024.
Відповідно до положень ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення засад кримінального провадження, встановлених п.10, 13, 15 ст.7 КПК України: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо наявності обгрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення слідчим суддею взято до уваги, крім вищевказаних протоколів за результатами оперативно-розшукових заходів, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020, 2023, 2021 роки, відомості з ДРАЦС щодо родинних зв`язків ОСОБА_6, реєстрації транспортного засобу, доходів та родинних зв`язків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, протоколи огляду від 17.08.2024, договори купівлі-продажу №02/04/21-Л від 02.04.2021, довіреності та інші матеріали кримінального провадження.
Таким чином, саме лише порушення слідчим суддею ст.23 КПК України щодо дослідження протоколів за результатами оперативно-розшукових заходів з огляду на наявність інших вищевказаних відомостей, не може впливати на правильність висновку про можливе вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК України.
Згідно із ч.3 ст. 64-2 КПК України третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені КПК України для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосується арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК України.
Відповідно до ч.6 ст. 64-2 КПК України представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.06.1993 №12952/87).
Право на змагальні провадження фактично означає можливість сторін у кримінальному або цивільному слуханні бути обізнаними щодо всіх коментарів з приводу представлених доказів та спостережень, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду.
У справі «Берару проти Румунії» cуд встановив, що необмежений доступ до матеріалів справи та необмежене використання будь-яких нотаток, в тому числі, за необхідності, можливість отримання копій відповідних документів, є важливими гарантіями справедливого судового розгляду.
У справах «Матиєк проти Польщі», «Моісеєв проти Росії» ЄСПЛ дійшов висновку, що рівність сторін може бути порушена тоді, коли має місце обмежений доступ до матеріалів справи або ж до інших документів, що мають значення для провадження.
Принцип змагальності передбачає, що кожна сторона має бути поінформована про докази та аргументи іншої сторони. Це означає право на ознайомлення з матеріалами справи, яке може включати право робити фотокопії для ретельного ознайомлення з матеріалами і доказами (рішення у справі «Шулер-Цґраґґен проти Швейцарії»).
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Із наведеного слідує, що забезпечення процесуальної рівності та змагальності сторін у кримінальному провадженні, підвищення гарантій захисту прав підозрюваних і обвинувачуваних та інших учасників кримінального провадження покладені саме на суддю.
Як вбачається з матеріалів провадження, детективом НАБУ направлено лист слідчому судді про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами клопотання за винятком т.1 а.с.13-99, які становлять таємницю досудового розслідування (т.4 а.с.46).
Таким чином, стороною обвинувачення до матеріалів клопотання долучено документи, які становлять таємницю досудового розслідування, з забороною надання їх судом для ознайомлення, а відтак із забороною дослідження в судовому засіданні.
У матеріалах провадження відсутні дані про надання представникам власника майна протоколів за результатами оперативно-розшукових заходів для ознайомлення.
Разом з тим, посилання в апеляційній скарзі на відмову в ознайомленні зі всіма матеріалами, які долучені до клопотання про арешт майна, хоч і свідчить про порушення слідчим суддею вимог ст.22 КПК України, однак не стверджує відсутність правових підстав для арешту майна.
Посилання в апеляційній скарзі про звернення до суду з клопотанням про арешт майна поза межами встановленого КПК України строку (обшук проведено 29.08.2024, клопотання про арешт майна надійшло до суду 06.09.2024) визнається колегією суддів безпідставним.
Так, в запереченні на апеляційні скарги прокурор зазначив, що клопотання про арешт майна подано 30.08.2024 і слідчим суддею 03.09.2024 постановлено ухвалу про повернення клопотання для усунення недоліків. На виконання ухвали слідчого судді 06.09.2024, у встановлений слідчим суддею строк, після усунення недоліків до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про арешт майна.
На порушення строку, встановленого законом для подання клопотання про арешт майна, представники власників майна в суді першої інстанції не посилались, а також не подали доказів на спростування фактів, викладених прокурором в запереченнях.
Таким чином, колегією суддів не встановлено порушення вимог ст.171, 172 КПК України при поданні клопотання про арешт майна.
Відповідно до протоколу обшуку ОСОБА_6 надав свій мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro модель НОМЕР_4, однак такий був заблокований, а власник відмовився повідомляти пароль.
Положеннями ч.2 ст.168 КПК України надається право органу досудового розслідування на тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку для проведення експертного дослідження.
Однак ст.168 КПК України не встановлено строк проведення експертного дослідження мобільних терміналів, а тому помилковим є твердження в апеляційній скарзі про відсутність обґрунтування в оскаржуваній ухвалі не проведення експертного дослідження телефону ОСОБА_6 у межах процесуального строку.
Договори №02/04/21-2Л від 02.04.2021 та 5141/2022/3254986 від 05.07.2022, квитанції №147 від 31.05.2021, №148 від 31.05.2021, №66 від 02.04.2021, №67 від 02.04.2021, №414 від 04.10.2021 та довіреності від 27.02.2023 стосуються придбання ОСОБА_10 у ТОВ «Одесабуд» об`єктів нерухомості у місті Одеса.
У межах кримінального провадження розслідуються обставини ймовірного незаконного збагачення, тобто набуття активів, на яке не було законних доходів, а також недекларування таких активів.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 набував та користувався майном та об`єктами нерухомості, які формально були зареєстровані на його близьких осіб, зокрема, брата дружини - ОСОБА_10 .
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає неспроможним заперечення апеляційної скарги наявності підстав для накладення арешту на вилучену документацію.
Разом з тим, при вирішенні питання про арешт мобільних телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . слідчий суддя дійшов висновків, що не зазначення мобільного телефону ОСОБА_7 в ухвалі суду про дозвіл на обшук не може автоматично забороняти вилучати належне їй майно, та, що ОСОБА_9 користується режимом «видалення смс», а тому потребується дослідження пристрою з експертом для відновлення видалених відомостей.
Однак, з такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Вищевказаною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.08.2024 (справа №991/7890/24, провадження №1-кс/991/7927/24) відмовлено в задоволенні клопотання детектива про відшукання засобів мобільного зв`язку, які знаходяться за місцем проживання ОСОБА_6, та надано дозвіл виключно на відшукання засобів мобільного зв`язку, які перебувають в користуванні ОСОБА_6 (т.3 а.с.96). Тобто, слідчий суддя відмовив у відшуканні будь-яких засобів мобільного зв`язку, які перебувають за місцем проживання ОСОБА_6, і ним не використовуються.
Таким чином, вилучення органом досудового розслідування мобільних телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які безпосередньо не зазначені в ухвалі суду про надання дозволу на обшук, проведено з порушенням вимог ч.2 ст.168 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
А відтак, оскільки КПК України передбачено можливість вирішення питання про арешт майна щодо тимчасово вилученого майна, яке вилучено законно, мобільні телефони ОСОБА_7 та ОСОБА_9 як такі, що вилучені з порушенням порядку, встановленого законом, не набули статусу тимчасово вилученого майна, щодо якого може бути застосовано арешт.
Вказані дані ухвали про дозвіл на обшук від 23.08.2024 та положення закону залишились поза увагою слідчого судді, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для арешту мобільних телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу в частині накладення арешту на мобільні телефони ОСОБА_7 та ОСОБА_9 слід скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про арешт мобільних телефонів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . В іншій частині ухвалу слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_6, ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та представника ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 вересня 2024 року у частині накладення арешту на мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max IMEI: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2, с/н НОМЕР_3 та мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro Max модель НОМЕР_5 скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задовленні клопотання у цій частині.
У решті апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4