- Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.
Справа № 991/11625/24
Провадження 1-кс/991/11682/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві про злочин від 23.09.2024 за вих.№ 3/НАБУ/24,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вищевказана скарга (далі - Скарга), в якій ОСОБА_3 просить: (1) визнати протиправною бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невиконанні вимог ч.ч.1,2 ст.214, ч.2 ст.218 КПК України, (2) зобов`язати уповноважену особу НАБУ внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості за його заявою про злочин від 23.09.2024 за вих.№ 3/НАБУ/24 (вх.№ 289/26176-00 від 24.09.2024), надати йому витяг з ЄРДР.
Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 в порядку ст. 214 КПК України направив на електронну адресу НАБУ заяву про злочин від 23.09.2024 за вих.№ 3/НАБУ/24, за результатом розгляду якої отримав від НАБУ лист № 112-050/29481 від 04.10.2024, яким повідомлено, що його заява зареєстрована (вх.№ 289/26176-00 від 24.09.2024) та направлена за підслідністю до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) та Офісу Генерального прокурора (далі - ОГП). Оскільки відомості за заявою до ЄРДР не внесено, витяг з ЄРДР заявнику не надано, досудове розслідування не розпочато, то вбачається протиправна бездіяльність НАБУ.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи Скарги, просив задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що тільки після внесення відомостей до ЄРДР і після початку досудового розслідування у разі виявлення слідчим обставин, за яких кримінальне провадження підлягає направленню за підслідністю до іншого органу досудового розслідування, слідчий повідомляє про це прокурора, і продовжує здійснювати досудове розслідування до тих пір, доки виключно прокурор постановою направить кримінальне провадження за підслідністю до іншого органу досудового розслідування. Направлення НАБУ заяви про злочин до ДБР та ОГП за підслідністю суперечить положенням КПК України.
Від представника НАБУ ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, згідно яких зазначив, що Скарга є безпідставною та необґрунтованою, заперечує проти задоволення Скарги з огляду на те, що у ній не наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ, за такого підстави для внесення вказаних у заяві відомостей до ЄРДР відсутні, про що ОСОБА_3 проінформовано листом. Вважав, що бездіяльність НАБУ відсутня. Просив відмовити у задоволенні Скарги, розгляд Скарги провести за відсутності представника НАБУ.
Відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи положення статті 306 КПК України та з метою дотримання розумних строків розгляду Скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Скарги за відсутності особи, бездіяльність якої оскаржується.
Слідчий суддя, дослідивши Скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши думку особи, яка подала Скаргу, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України).
Положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв`язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Глави 3 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення на фактичні обставини, що свідчать про наявність складу відповідного кримінального правопорушення.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення, об`єктивні дані, які свідчать про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи приписи ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України можливо зробити висновок, що однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 818/15/18 за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому, у розрізі такої думки Великої Палати Верховного Суду, слідчий суддя повинен з`ясувати наведені обставини судом касаційної інстанції, як такі, що підлягають установленню, у обсязі наявних та поданих до суду доказів, на час розгляду скарги.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 в порядку ст. 214 КПК України направив на електронну адресу НАБУ заяву про злочин від 23.09.2024 за вих.№ 3/НАБУ/24, у якій викладено обставини, які на думку заявника, свідчать про те, що у період часу із 16.08.2023 року (включно) по 20.05.2024 року (включно), за попередньою змовою групи осіб, у складі: старший слідчий 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області капітан юстиції ОСОБА_5, начальник другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6, командир в/ч НОМЕР_1 полковник ОСОБА_7, було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.364, ст.366, ч.2 ст.372 КК України, яке полягає у тому, що на замовлення командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 зловживаючи своїм службовим становищем, слідчий ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_6 тривалий час створювали штучні докази та фальсифікували матеріали кримінального провадження № 12023040000000837 від 16.08.2023, з метою притягнення завідомо невинних журналіста друкованого ЗМІ «Багнет Нації» ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та командира НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення «Дике поле» майора ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України (далі - Заява).
Заява була зареєстрована НАБУ за вх.№ 289/26176-00 від 24.09.2024, що підтверджено представником НАБУ в його письмових поясненнях, долучених до даної справи.
Станом на день розгляду Скарги відомості за Заявою до ЄРДР не вносилися. Від НАБУ ОСОБА_3 (далі - Заявник) листом № 112-050/29481 від 04.10.2024 була направлена відповідь, в якій зазначено, що за результатами розгляду Заяви встановлено, що у ній не наведено об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів НАБУ, а тому розгляд порушених у Заяві питань не належить до компетенції НАБУ, за такого Заяву цим же листом скеровано направлено до ДБР та ОГП для організації розгляду в межах компетенції.
Об`єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться у повідомленні про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України.
З огляду на положення статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає кримінальну відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК України), або якщо воно спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України).
У Заяві ОСОБА_3, серед іншого, зазначає про вчинення слідчим ОСОБА_5, прокурором ОСОБА_6, командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
Разом з цим, у Заяві відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби вказаними особами з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України).
Так, при дослідженні змісту Заяви встановлено, що її суть фактично зводиться до (1) викладу відомостей щодо руху кримінального провадження № 12023040000000837 від 16.08.2024, досудове розслідування у якому здійснювалося відносно ОСОБА_3, (2) до незгоди з діями та рішеннями слідчого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_6, які здійснювали повноваження у цьому кримінальному провадженні, (3) до викладу суті обвинувачення, зазначеного у обвинувальному акті, складеного відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у рамках вказаного кримінального провадження, та висловлення незгоди з викладеним обвинуваченням, (4) до аналізу та надання оцінки матеріалами кримінального провадження № 12023040000000837, (5) до аналізу вказаних у обвинувальному акті відомостей про вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч.3 ст.114-2 КК України, (6) до незгоди із судовими рішеннями суддів щодо застосування запобіжних заходів відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_8, (7) до переліку кримінальних проваджень, які здійснюються відносно ОСОБА_7, та викладу відомостей щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, які розслідуються у рамках цих проваджень.
У Заяві ОСОБА_3 фактично викладає свою правову позицію щодо пред`явленого йому обвинувачення за ч.3 ст.114-2 КК України у рамках кримінального провадження № 12023040000000837 від 16.08.2024, викладені доводи у Заяві зводяться до доведення своєї невинуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Зазначене за своїм змістом не є відомостями про вчинення кримінального правопорушення, не свідчать про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України.
Крім того, зазначаючи у Заяві про вчинення вказаними особами підроблення офіційних документів та про штучне створення ними доказів, Заявник фактично надає оцінку наявним у матеріалах кримінального провадження № 12023040000000837 доказам, висловлює суб`єктивну думку щодо достовірності та допустимості цих доказів, що підлягає висловленню та доведенню під час розгляду справи за обвинувальним актом по суті. Зазначене за своїм змістом не є відомостями про вчинення кримінальних правопорушень за ст.366, ч.2 ст.372 КК України
У Заяві відсутні будь-які конкретні об`єктивні дані, які б свідчили про наявність в діях вказаних осіб ознак злочину, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення, не зазначено фактичних обставин, наявність яких може свідчити про достатні підстави вважати щодо вчинення кримінального правопорушення (відсутні відомості про час, місце, обстановку, спосіб, засоби вчинення кримінального правопорушення), відсутні відомості щодо тяжких наслідків, завданих злочином за ч.2 ст. 364 КК України, щодо причинного зв`язку між діянням та наслідками, з чим вищезазначені положення закону безпосередньо пов`язують внесення відомостей до ЄРДР,
За такого, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
В цьому контексті необхідно враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Викладені у Заяві доводи Заявника щодо вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень не є свідченням того, що має місце факт вчинення суспільно небезпечного діяння, такі доводи є нічим іншим, як висловлювання правової позиції щодо пред`явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_8 обвинувачення за ч.3 ст.114-2 КК України у рамках кримінального провадження № 12023040000000837 від 16.08.2024, незгоди викладених у обвинувальному акті відомостей про кримінальне правопорушення.
За вищенаведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що невнесення уповноваженою особою НАБУ до ЄРДР відомостей, викладених у Заяві, відповідає положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення, оскільки викладені у Заяві відомості не свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Доводи ОСОБА_3 стосовно того, що направлення Заяви до ДБР та ОГП є незаконним, не береться слідчим суддею до уваги, оскільки у листі № 112-050/29481 від 04.10.2024 зазначено, що представником НАБУ Заява направлена для організації розгляду в межах компетенції з огляду на відсутність у Заяві відомостей про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ. Зазначені дії не заборонені положеннями КПК України. Посилання Заявника на положення ч.2 ст. 218 КПК України є безпідставним, оскільки положення цієї норми підлягають застосуванню у випадку встановлення слідчим із заяви, повідомлення або інших джерел обставин, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції. Разом з цим, зі змісту вищевказаного листа представника НАБУ цього не вбачається.
Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена, зокрема про відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення Скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 303-307, 369-372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, викладених у заяві про злочин від 23.09.2024 за вих.№ 3/НАБУ/24.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9