- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 991/11269/24
Провадження №11-сс/991/739/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2024 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 23 вересня 2024 року під час проведення обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_5 та приміщенні приймальні, у межах кримінального провадження № 52024000000000474 від 16 вересня 2024 року,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, вилучене 23 вересня 2024 року під час проведення обшуку у службовому кабінеті заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, а також приміщенні приймальні, у межах кримінального провадження № 52024000000000474, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування майном, а саме на:
-SSD-карту KINGSTON SA400S37/480G (S1JFT9LNHF7WWX) зі службового комп`ютера ОСОБА_5 ;
-мобільний телефон Apple iPhone 15 ProMax, s/n НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 з сім-карткою з написом « НОМЕР_4 ».
Не погодившись з указаним рішенням, захисник ОСОБА_7 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2024 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування своєї позиції захисник зазначає про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, захисник стверджує про відсутність у матеріалах провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення невідкладного обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_5 та приміщенні приймальні, а також передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України підстав для його проведення. Захисник також переконаний, що вилучене під час проведення указаного обшуку майно не відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, а його вилучення здійснено з порушенням встановлених ч. 2 ст. 168 КПК України вимог.
Крім того, захисник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки ним не було отримано повний текст указаної ухвали у зв`язку з чим він не був обізнаний з мотивами її постановлення та не мав можливості подати апеляційну скаргу раніше.
11 жовтня 2024 року на електронну пошту суду надійшли письмові заперечення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8, у яких останній просить відмовити в задоволенні поданої апеляційної скарги, а розгляд справи здійснювати без участі прокурора.
У судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_5, а також її захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення її розгляд здійснювати за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваної та її захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України).
Згідно матеріалів провадження, оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду постановлено 02 жовтня 2024 року, повний текст якої складено та оголошено 07 жовтня 2024 року.
01 жовтня 2024 року секретарем судового засідання було повідомлено захисників ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про дату, час та місце розгляду слідчим суддею поданого прокурором клопотання (том 2 а.с. 156). При цьому захисник ОСОБА_6 зобов`язався повідомити про відповідні обставини й підозрювану ОСОБА_5 . А отже, у цьому конкретному випадку відсутні підстави, передбачені абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, за яких строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді для особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У випадку коли слідчий суддя постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, зазначене за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Указана позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18.
З апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду захисник ОСОБА_7 звернувся лише 08 жовтня 2024 року, тобто після закінчення п`ятиденного строку на оскарження ухвали слідчого судді.
Однак, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали слідчого судді було проголошено лише 07 жовтня 2024 року, колегія суддів доходить висновку про поважність причин пропуску ним строку на її апеляційне оскарження.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За викладених обставин колегія суддів вважає за можливе поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2024 року, вважаючи його пропущеним з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (ч. 3 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на вилучені у ході проведення обшуку SSD-карту KINGSTON SA400S37/480G (S1JFT9LNHF7WWX) та мобільний телефон Apple iPhone 15 ProMax, s/n НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 із сім-карткою з написом « НОМЕР_4 » з метою забезпечення збереження відповідного майна як речових доказів. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведеного висновку слідчого судді апеляційна скарга захисника не містить.
Згідно матеріалів провадження, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16 вересня 2024 року здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (том 1 а.с. 9).
У межах вказаного кримінального провадження, 24 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в проханні надати неправомірну вигоду та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища (том 2 а.с 123-130).
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, 19.09.2024 у період з 14 год 30 хв по 14 год 47 хв під час телефонної розмови у месенджері «Telegram» з використанням абонентського номеру « НОМЕР_5 » висловила ОСОБА_11 прохання надати неправомірну вигоду у розмірі 40 000 доларів США за вжиття нею завдяки займаній посаді заходів, зокрема, щодо: зміни підслідності у кримінальному провадженні № 42024082030000023 від 04.04.2024, у якому 08.08.2024 ОСОБА_11 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 307 КК України, а 19.08.2024 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 3 ст. 307 КК України, а саме направлення його до одного з районних відділів поліції у Дніпропетровській області; скасування арешту майна, а саме автомобіля «Toyota Land Cruiser», д.н.з. « НОМЕР_6 », вилученого під час обшуку 07.08.2024 у ОСОБА_11 ; не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11 за злочини, передбачені статтями 332, 369-2, 190, 358 КК України.
Крім того, під час цієї телефонної розмови, ОСОБА_5 зазначила, що у разі згоди ОСОБА_11 на надання неправомірної вигоди, її безпосередню передачу необхідно здійснити до 23.09.2024, аргументуючи це необхідністю повідомити Офіс Генерального прокурора до 24, 25 вересня 2024 року про визначення підслідності у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307 КК України до органу досудового розслідування іншої області, зокрема, Дніпропетровської, на виконання відповідного відомчого розпорядження, обов`язкового до виконання прокуратурами усіх рівнів.
У подальшому, 23.09.2024 ОСОБА_11, за попередньою домовленістю із ОСОБА_5, через визначену нею особу, а саме заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_12, під вигаданим ім`ям « ОСОБА_11 », перебуваючи біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2, на виконання вказівки ОСОБА_12, поклав неправомірну вигоду до багажного відділення автомобіля білого кольору марки «Lexus», д.н.з. НОМЕР_7, що належить ОСОБА_12, який виконуючи вказане прохання ОСОБА_5, не був обізнаний про обставини одержання нею неправомірної вигоди від ОСОБА_11 .
Таки чином, ОСОБА_5 підозрюється у тому, що 19.09.2024 висловила, а 23.09.2024 одержала від ОСОБА_11 на свою користь та користь третіх осіб неправомірну вигоду у розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США за вжиття нею завдяки займаній посаді зазначених вище заходів у кримінальному провадженні № 42024082030000023.
За результатом розгляду клопотання прокурора слідчий суддя дійшла мотивованого висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин. Відповідний висновок слідчого судді сторонами не оспорюється, а тому колегією суддів не перевіряється.
У той же час слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав вважати, що зазначене у клопотанні прокурора майно може містити відомості, які матимуть важливе значення для встановлення фактів та обставин у цьому кримінальному провадженні. При цьому слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги, що накладення арешту на вказані SSD-карту та мобільний телефон з сім-картою є необхідною умовою проведення їх експертного дослідження з метою подолання наявної на мобільному телефоні системи логічного захисту, а також відновлення видаленої з SSD-карти та мобільного телефону інформації.
Зокрема, з матеріалів провадження убачається, що 23 вересня 2024 року детективами Національного антикорупційного бюро України на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук у службовому кабінеті заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5, що розташований на другому поверсі адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а також у приміщенні суміжної приймальні, через яку можливий вхід до зазначеного кабінету, про що складено відповідний протокол (том 2 а.с. 57-65).
Згідно вказаного протоколу, на прохання детективів надати належний їй мобільний телефон ОСОБА_5 повідомила про відсутність у неї мобільного телефону. Натомість, під час проведення обшуку у суміжній до службового кабінету ОСОБА_5 приймальні, через яку здійснюється вхід до її кабінету, детективами в сумці ОСОБА_14 було виявлено мобільний телефон марки iPhone, s/n НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 з сім-карткою з написом « НОМЕР_4 » у вимкненому стані. При цьому ОСОБА_14 повідомила, що це не її телефон та вона не знає кому він належить і як опинився в її сумці. У зв`язку із відсутністю відомостей про власника виявленого мобільного телефону, а також зважаючи на відмову ОСОБА_5 надати належний їй мобільний телефон, детективами прийнято рішення про його вилучення.
Крім того, під час огляду вмісту комп`ютера ОСОБА_5, який знаходився на її робочому столі, детективами в історії браузеру Chrome виявлено пошук за адресою АДРЕСА_2 в Google картах о 14:21 . З метою встановлення всіх обставин справи та їх дослідження в сукупності (дата, час, місце проведення зустрічей) детективами прийнято рішення про вилучення з комп`ютера ОСОБА_5 SSD-карти Kingstone, SA400S37/480G (S1JFT9LNHF7WWX). Під час обшуку зроблено дамп зазначеної SSD-карти на окремий носій.
У подальшому, 25 та 27 вересня 2024 року, детективом проведено огляд вилученого у ході проведення обшуку мобільного телефону Apple iPhone, s/n НОМЕР_8, IMEI НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 під час якого, серед іншого, встановлено, що він містить систему логічного захисту у вигляді невідомого код-паролю, без якого доступ до вмісту мобільного телефону, як і його копіювання, є неможливим (том 2 а.с. 165-170).
25 вересня 2024 року детективом також проведено огляд вилученої з комп`ютера ОСОБА_5 SSD-карти Kingstone SA400S37/480G та флеш-накопичувача Kingstone 32Gb під час якого, серед іншого, виявлено, що один із наявних на флеш-накопичувачі файлів неможливо відкрити без застосування спеціального програмного забезпечення, що обумовлює необхідність залучення спеціаліста (том 2 а.с. 171-175).
Після чого, 30 вересня 2024 року детективом за участі спеціаліста оглянуто зазначений флеш-накопичувач, на якому знаходився файл образу оперативної пам`яті, під час огляду якої виявлено запити до сервісу Google Maps із текстом запиту « АДРЕСА_2 », у тому числі датовані 23 вересня 2024 року 14:20+2 (том 2 а.с. 176-179).
Постановою детектива від 25 вересня 2024 року призначено комп`ютерно-технічну експертизу вилученого мобільного телефону та SSD-карти, на вирішення якої, серед іншого, поставлено питання щодо можливості копіювання наявної на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу системи зв`язку інформації, доступ до якої пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, а також відновлення інформації, яка була видалена з пам`яті указаного мобільного телефону та SSD-карти (том 2 а.с. 180-182).
На переконання колегії суддів, вищевикладені обставини дають достатні підстави вважати, що вилучені у ході проведення обшуку мобільний телефон та SSD-карта ймовірно містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 комунікувала із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за допомогою засобів телефонного зв`язку, зокрема, саме за допомогою телефонного дзвінка останній повідомив ОСОБА_5 про факт передачі ним неправомірної вигоди (том 2 а.с. 91-107).
23 вересня 2024 року, одразу після ймовірної передачі ОСОБА_11 неправомірної вигоди, детективами Національного антикорупційного бюро України розпочато невідкладний обшук автомобіля LEXUS IS 200T, реєстраційний номер НОМЕР_7, на якому пересувався ОСОБА_12 та у багажному відділенні якого відшукано кошти у розмірі 40 000 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США, які відповідають тим, що були заздалегідь вручені детективами ОСОБА_11 (том 2 а.с. 28-43).
Перед початком відповідного обшуку ОСОБА_12 хотів зателефонувати абоненту « ОСОБА_5 », яка, з його слів, могла викликати адвоката, а у застосунку WhatsApp належного ОСОБА_12 мобільного телефону виявлено чат із абонентом « ОСОБА_5 », відомості якого вказують на те, що 23 вересня 2024 року зазначений абонент неодноразово телефонував ОСОБА_12, а саме об 11:32, 14:19, 14:24, 14:34 та 14:55. (том 2 а.с. 42, 43).
Відтак колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ОСОБА_5 ймовірно використовувала власний мобільний телефон для спілкування з іншими особами стосовно обставин передання неправомірної вигоди, а тому на ньому могла зберегтись інформація, що має значення для цього кримінального провадження. Водночас саме вилучений під час обшуку із сумки ОСОБА_14 мобільний телефон міг бути у користуванні ОСОБА_5 .
З огляду на обставини, які встановлюються у цьому кримінальному провадженні, а також поведінку ОСОБА_5, яка відмовилась надати належний їй мобільний телефон, колегія суддів переконана, що зазначений мобільний телефон може містити листування, фото та відеофайли, документи, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні. Відповідні обставини обумовлюють призначення експертного дослідження з метою подолання наявної на ньому системи логічного захисту та подальшого дослідження відомостей, які зберігаються в пам`яті відповідного мобільного телефону чи були видалені.
Крім того, інформацію, яка має значення для цього кримінального провадження, детективами виявлено й на робочому комп`ютері ОСОБА_5, у зв`язку з чим ними вилучено встановлену на зазначеному комп`ютері SSD-карту та призначено її експертне дослідження для відновлення видаленої з неї інформації.
Накладення арешту на таке майно є необхідною умовою забезпечення його збереження з метою проведення відповідного експертного дослідження.
Таким чином, додані до клопотання прокурора матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту на зазначені мобільний телефон та SSD-карту з метою забезпечення їх збереження та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи передання такого майна, що виправдовує відповідне втручання у права та інтереси власника майна. Негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
Відсутність у матеріалах провадження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення невідкладного обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_5 та приміщенні приймальні не може розцінюватись як порушення вимог КПК України, оскільки положеннями ст. 184 КПК України чітко встановлено, що прокурор, детектив самостійно визначає перелік матеріалів, які слід додати до клопотання про застосування запобіжного заходу, а сторони вільні у використанні своїх процесуальних прав і самостійно обирають стратегію і тактику ведення справи (статті 22 та 26 КПК України). При цьому колегія суддів також бере до уваги, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не є самостійними доказами у кримінальному провадженні, а лише підтверджує законність отриманих доказів.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
А отже, та обставина, що певні документи не були надані слідчому судді на момент розгляду нею відповідного клопотання, не свідчить про недопустимість інших наданих доказів, оскільки такі процесуальні документи в подальшому можуть бути відкритті стороні захисту та надані до суду під час судового провадження з метою оцінки допустимості доказів, отриманих у результаті проведеного обшуку.
Оцінюючи доводи захисту стосовно відсутності в цьому провадженні передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України підстав для проведення невідкладного обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_5 та приміщенні приймальні, слід зазначити, що право на проникнення до житла чи іншого володіння особи і проведення у ньому обшуку виникає у слідчого, прокурора лише в трьох випадках: 1) за ухвалою слідчого судді; 2) без постановлення такої ухвали на підставі добровільної згоди власника житла чи іншого володіння особи; 3) до постановлення ухвали слідчого судді у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
Зі змісту ч. 3 ст. 233 КПК України вбачається, що під «невідкладними випадками» слід розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК України, відповідного дозволу слідчого судді (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 755/5825/18 та від 05 квітня 2023 року у справі № 683/1200/18).
Неможливість забезпечити збереження доказів без їх негайного вилучення обумовлює невідкладну необхідність вжиття передбачених КПК України процесуальних заходів з метою врятування (збереження) такого майна, зокрема, шляхом проведення обшуку до отримання ухвали слідчого судді.
Невідкладність проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_5 та приміщенні приймальні була обумовлена необхідністю запобігти знищенню майна, яке могло мати важливе значення для встановлення фактів та обставин у цьому кримінальному провадженні, що охоплюється винятком, встановленим ч. 3 ст. 233 КПК України.
За обставин цієї справи на момент проведення обшуку існували обставини, які унеможливлювали отримання у передбаченому КПКУкраїни порядку дозволу слідчого судді до проведення відповідної слідчої дії, оскільки будь-яке зволікання із проведенням обшуку могло призвести до втрати важливих доказів у справі.
Водночас згідно усталеної позиції Європейського суду з прав людини, спосіб реалізації кримінально-правових механізмів у справі в цілому не може призводити до виправдання винуватої особи лише з процесуальних підстав, оскільки це становитиме порушення державою своїх позитивних зобов`язань за статтями 3 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суду слід брати до уваги, що правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, зазначені захисником у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.
За викладених обставин колегія суддів переконана, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 жовтня 2024 року задовольнити. Строк на апеляційне оскарження поновити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду 02 жовтня 2024 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 23 вересня 2024 року під час проведення обшуку у межах кримінального провадження № 52024000000000474 від 16 вересня 2024 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3