- Головуюча суддя (ККС ВС): Яновська О.Г.
Постанова
Іменем України
24 жовтня2024 року
м. Київ
справа № 344/2364/19
провадження № 51-1345км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
заявниці ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
представника заявниці - адвоката ОСОБА_6
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Короткий зміст судових рішень
1. Вироком Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2024 року в кримінальному провадженні № 42018000000001520 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді, прокурора та адвоката на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
2. На зазначений вирок ОСОБА_5 було подано апеляційну скаргу, в якій вона просила скасувати його у частині, якою судом першої інстанції вирішено не скасовувати арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, та постановити в цій частині новий вирок, яким скасувати арешт на майно, зазначене в її апеляційній скарзі. На обґрунтування своїх вимог зазначала, що арешт було накладено на майно, яке належить саме їй, а не обвинуваченому. Відтак вироком суду першої інстанції незаконно залишено арештованим належне їй майно, чим порушено її майнові права.
3. Оскарженою ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на вищевказаний вирок стосовно ОСОБА_7 повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з тим, що скаргу подала особа, яка не має права її подавати, оскільки відповідно до вимог ч. 12 ст. 100 цього Кодексу спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу апеляційного суду про повернення її апеляційної скарги скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. З посиланням на норми КПК України та практику Верховного Суду зазначає, що накладений у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 арешт перешкоджає реалізації нею свого права на власність, оскільки стосується майна, яке належить їй на праві особистої власності, водночас у обвинуваченого будь-які речові права на це майно відсутні. Оскільки ухвалений вирок у частині вирішення питання щодо арешту майна стосується її інтересів, вона має право подати апеляційну скаргу на нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом України; цивільно-правового порядку захисту порушених прав заявниці, на її переконання, не передбачено.
Позиції інших учасників судового провадження
5. У засіданні суду касаційної інстанції заявниця та її представник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.
6. Прокурор у кримінальному провадженні в судове засідання суду касаційної інстанції не з`явився, надіслав на адресу суду лист, у якому не заперечував щодо здійснення касаційного провадження за його відсутності, у задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
Мотиви суду
7. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
8. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги (ст. 433 КПК України).
9. За приписами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
11. Положеннями ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
12. До того ж право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні. Крім того, при застосуванні приписівКПК України апеляційному суду також слід керуватися положеннями статті 13 зазначеної Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до неї, яка гарантує право на власність. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції у конкретній справі, суд повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, який захищається цією статтею («Беєлєр проти Італії» (BEYELER v. ITALY), заява № 33202/96, рішення Європейського суду з прав людини від 05 січня 2000 року).
13. Одним із учасників кримінального провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (п. п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України). У ст. 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, якою може бути будь-яка фізична або юридична особи. Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК України передбачено, що треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
14. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).
15. Відповідно до ч. 1 ст. 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати у тому числі фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію; інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
16. У разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним. Разом із тим чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства. Саме такого спрямування у своїй практиці послідовно дотримується Верховний Суд (див. правові позиції, висловлені Великою палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц).
17. У цьому кримінальному провадженні заявниця звернулася з апеляційною скаргою на вирок щодо її колишнього чоловіка у частині рішення щодо арешту майна, накладеного з метою забезпечення конфіскації майна як обов`язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 368 КК України, за якою його було засуджено. В апеляційній скарзі вона стверджувала, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки майно не належить обвинуваченому, а є її особистою власністю.
18. Проте усупереч вищенаведеним положенням кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції, незважаючи на те, що вирок у частині рішення щодо арешту майна стосується прав та інтересів заявниці, ухвалив повернути їй апеляційну скаргу як особі, яка не має права її подавати, безпідставно зазначивши, що викладені у скарзі вимоги підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
19. Відтак рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 є передчасним, а допущені ним порушення вимог кримінального процесуального закону істотними, оскільки перешкодили постановленню ним законного і обґрунтованого судового рішення. Тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в цьому суді.
Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 квітня
2024 року про повернення апеляційної скарги скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3