- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/1899/24
провадження №11-сс/991/773/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000005 від 03 січня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді від 13 березня 2024 року клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт майна задоволено частково, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні накладено арешт на майно, а саме:
- яким фактично володіє ОСОБА_9, та яке перебуває у власності ОСОБА_5 шляхом заборони розпорядження (в тому числі відчуження) квартирою АДРЕСА_1 ;
- яким фактично володіє ОСОБА_9, та яке перебуває у власності ОСОБА_6, шляхом заборони розпорядження (в тому числі відчуження) квартирою АДРЕСА_2 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційними скаргами, за вимогами яких просив скасувати ухвалу слідчого судді від 13 березня 2024 рокув частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_5, а саме квартири АДРЕСА_1, та в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_6, а саме квартири АДРЕСА_2 відповідно.
В доповненнях до апеляційних скарг представник посилався на наступні доводи.
Стороною обвинувачення не надано жодних доказів не тільки причетності ОСОБА_9 та будь-яких інших осіб до кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК, а й взагалі наявності обставин, що можуть свідчити про те, що було вчинено кримінальне правопорушення, яке розслідується відповідно до фабули витягу з ЄРДР.
Не містять матеріали клопотання і доказів причетності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до розслідуваних обставин, окрім того, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_9, а родина ОСОБА_6 має дружні стосунки з родиною ОСОБА_9, та документи, на належні їм квартири вилучено в ході обшуку за місцем проживання останньої.
Внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення передбаченого ч.4 ст.368 КК злочину без належних та допустимих доказів вчинення такого кримінального правопорушення, а також вилучення документів у ОСОБА_9, яка є підозрюваною у іншому кримінальному провадженні, щодо права власності на належне третій особі майно, не є беззаперечною підставою для втручання у такі права особи, які на цій стадії кримінального провадження позбавлять її фактично права власності на майно, що є порушенням положень ст.16, 17 КПК.
Клопотання про арешт майна, так і постанова про визнання речовими доказами, ґрунтуються на нічим не підтверджених припущеннях сторони обвинувачення. Будь-якого належного та ґрунтовного пояснення чому саме придбані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартири вважається майном, яке набуто кримінально протиправним шляхом ні матеріали клопотання, ні оскаржувана ухвала не містять.
Позиції учасників провадження.
Представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні подані апеляційні скарги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступних висновків.
Не погоджуючись з доводами скарг щодо відсутності підстав для накладення арешту, суд виходив з наступного.
Підставами для задоволення клопотання про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів, що відповідає змісту положень п.1 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000005 від 03 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК щодо ймовірного отримання ОСОБА_9 неправомірної вигоди.
У клопотанні прокурор САП зазначила, що вказане кримінальне провадження зареєстроване на підставі матеріалів, отриманих під час здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені за №52023000000000358 від 03 серпня 2023 року за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК, а саме у пропозиції та наданні Віце-прем`єр Міністру з відновлення України - Міністру розвитку громад, територій та інфраструктури України ОСОБА_11 неправомірної вигоди шляхом оформлення на довірену особу ОСОБА_11 - ОСОБА_12 майнових прав на 15 квартир, розташованих по АДРЕСА_3, загальною площею 785,01 кв. м. та реєстрації права власності на одну із них.
Неправомірна вигода надавалась за невнесення змін, нерозірвання та сприяння в реалізації договорів від 09 грудня 2022 року, укладених між ДП «Укркомунобслуговування» в особі ОСОБА_9 та ТОВ «Сітігазсервіс», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_10 .
В ході обшуку, проведеного в межах вказаного кримінального провадження 21 листопада 2023 року в будинку за адресою: АДРЕСА_4, який розташований на земельній ділянці № 3222488202:02:005:0107, в якому фактично проживає ОСОБА_9, серед іншого вилучено оригінали документів (витяг про реєстрацію права власності, технічний паспорт, платіжні доручення тощо) на дві квартири за адресою:
- АДРЕСА_5 (40,8 кв.м) вартістю 340 400 грн. (платіжне доручення №10 від 30 грудня 2022 року на суму 332 097,60 грн. та платіжне доручення №11 від 30 грудня 2022 року на суму 8 302,40 грн.). Право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав зареєстровано за сином ОСОБА_9 - ОСОБА_5 02 лютого 2023 року;
- АДРЕСА_6 ) вартістю 328 080 грн. (платіжне доручення №14 від 30 грудня 2022 року на суму 320 078,10 грн. та платіжне доручення №15 від 30 грудня 2022 року на суму 8 001,90 грн.). Право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав зареєстровано за наближеною особою ОСОБА_9 - ОСОБА_6 02 лютого 2023 року.
Також під час обшуку відшукана роздруківка щодо вартості саме 1-кімнатної квартири АДРЕСА_7, площею 41,01 кв.м, із зазначенням, що вартість 1 кв.м становить 49 000 грн., вартість квартири 2 009 490 грн, знижка 2%, яка діє до 14 листопада 2022 року, вартість 1 кв.м з урахуванням знижки 49 000 грн., вартість квартири зі знижкою становить 1 969 300 грн. Водночас вказана квартира була оформлена на ОСОБА_6 за 328 080 грн.
Вказані факти стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000005 від 03 січня 2024 року, так як вважає сторона обвинувачення є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_9 отримала неправомірну вигоду в сумі не меншою 3,5 млн грн, шляхом оформлення на пов`язаних з нею осіб нерухомого майна, за укладення та сприяння в реалізації договорів від 09.12.2022 між очолюваним нею ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс», підписантом яких вона є.
Постановою детектива НАБУ від 03 січня 2024 року вказані квартири визнані речовими доказами у кримінальному провадженні за №52024000000000005 від 03 січня 2024 року.
На переконання колегії суддів, враховуючи встановлені на підставі досліджених доказів обставини, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що реєстрація права власності на третіх осіб на ці квартири ймовірно здійснена з метою приховування їхнього реального власника - ОСОБА_9 та уникнення можливої конфіскації майна, а саме майно є предметом кримінального правопорушення, тобто набуте кримінально протиправним шляхом, а тому відповідно до вимог ст.98 КПК належить до речових доказів, оскільки воно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та було набуте кримінально протиправним шляхом, а тому є підстави для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин накладення арешту на вказане майно забезпечить запобіганню можливості їх відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна. На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси особи з метою забезпечення кримінального провадження, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Враховуючи вищенаведене, всупереч доводам особи, яка подала апеляційні скарги, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Крім того, арешт майна з передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК підстав, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав, а тому доводи щодо непричетності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до розслідуваних у кримінальному провадженні обставин не впливають на обґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційні скарги, не надано та під час розгляду останніх не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3