- Головуючий суддя (ККС ВС) : Маринич В.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 752/7440/18
провадження № 51-1815 зр 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4,
розглянувши у судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_5 про роз`яснення постановиколегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
За вироком Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року ОСОБА_5 засуджено за частиною 4 статті 368 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк тривалістю 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року з розрахунку один день ув`язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді застави залишено без зміни до набрання вироком законної сили та покладено відповідні обов`язки на строк 2 місяці.
Стягнуто на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання з речовими доказами.
УхвалоюАпеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2022 року вирок Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року вирок Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2022 рокущодо засудженого ОСОБА_5 залишено без зміни, а його касаційну скаргу та касаційні скарги його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.
У заяві ОСОБА_5 просить роз`яснити постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року. Вказує на те, що його захисник в касаційній скарзі вказував на упередженість та неправомірні дії суддів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про арешт майна, оскільки арештоване майно є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_8, тобто при вирішенні питання судом не з`ясовувався статус зазначеного майна, при цьому, апеляційний суд проігнорував такі доводи сторони захисту та не надав на них належних відповідей.
Зазначає, що суд першої інстанції у своєму вироку, який затверджений судами апеляційної та касаційної інстанцій, конфіскував домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживають і зареєстровані його неповнолітні діти. Одночасно, звертає увагу на те, що не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні, згідно змісту частини 2 статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК).
При цьому, вказує, що до його засудження він мав на утриманні двох своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_9, 2006 року народження, та ОСОБА_10, 2008 року народження, які на даний час іншого помешкання для проживання не мають.
Крім того, посилається на те, що виконавчий комітет Феодосіївської сільської ради вкотре відмовляє у наданні дозволу головному державному виконавцю Обухівського відділу ДВС на реалізацію нерухомого майна, а саме вищевказаного домоволодіння.
Стверджує про неприпустимість зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Зазначає, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно закону, зокрема, передбачено у статтях 17, 18 Закону України «Про охорону дитини» та статті 47 Конституції України.
Просить роз`яснити постанову Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року, а саме:
- щодо додаткового покарання у виді конфіскації всього його майна, що належить на праві власності, зокрема, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, в якому зареєстровані та проживають його неповнолітні діти;
- чи є обов`язком суду у своєму судовому рішенні при призначенні покарання особі обґрунтувати, чому не дотримано вимог частини 2 статті 49 КВК, статті 47 Конституції України, статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитини».
Заслухавши доповідь судді, Суд вважає, що у роз`ясненні постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року слід відмовити.
Відповідно до частини 4 статті 441 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що судові рішення суду касаційної інстанції роз`яснюються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтею 380 цього Кодексу, згідно з якою, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Роз`яснення рішення - це викладення більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
Як убачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ОСОБА_5 засуджено зачастиною 4 статті 368 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк тривалістю 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Із резолютивної частини вказаної постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року видно, що прийнято таке рішення: «Вирок Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 червня 2022 рокущодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу та касаційні скарги його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення».
Враховуючи зазначене, текст постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року викладено відповідно до вимог статей 372, 441 КПК з посиланням на норми чинного кримінального процесуального закону, чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння її точного змісту.
Натомість, зі змісту заяви видно, що ОСОБА_5 не згідний по суті із судовим рішенням, прийнятим колегією суддів касаційного суду. Отже, фактично порушує питання про роз`яснення мотивів його ухвалення.
Тому підстави для задоволення заяви про роз'яснення постанови Верховного Суду в порядку статті 380 КПК за наведеними у ній доводами відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статями 380, 441 КПК, Суд
ПОСТАНОВИВ:
ВідмовитиОСОБА_5 у задоволенні його заяви про роз`яснення постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3