- Головуючий суддя (ККС ВС) : Маринич В.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 991/5408/24
Провадження № 51-4854ск24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
Головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року і
ВСТАНОВИВ:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52024000000000270 від 03 червня 2024 року.
ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (далі - КК), та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;
на підставі ч. 2 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування його під вартою;
на підставі ч. 2 ст. 75 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки;
на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК покладено на ОСОБА_7 ряд обов`язків;
скасовано запобіжний захід у виді застави та заставу у розмірі 5 млн грн, внесену заставодавцем ОСОБА_8, перераховано на допомогу ЗСУ;
скасовано арешти, накладені на майно обвинуваченого ОСОБА_7, його дружини ОСОБА_8, а також пов`язаних з ним осіб ? ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України (далі- КПК), оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, в якій він просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вказує, що суд апеляційної інстанції помилково прийняв рішення про повернення його апеляційної скарги, вважає себе суб`єктом подання апеляційної скарги, оскільки вирок ВАКС від 19 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 .
Стверджує, що при формулюванні обвинувачення, визнаного ВАКС доведеним при постановленні вироку від 19 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 на підставі угоди, у справі № 991/5408/24 вказано обставини, які дозволяють ідентифікувати «Особу_6», як його підзахисного - ОСОБА_5 .
Зазначає, що встановлені у вироку факти та обставини порушують презумпцію невинуватості щодо ОСОБА_5 .
Вважає, що апеляційний суд не врахував, що фактичні обставини, встановлені у вироку на підставі угоди щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52024000000000270, мають преюдиціальне значення для кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження належить відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК (постанова Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15).
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 вказано, що, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Як вбачається з матеріалів касаційного оскарження, захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19 серпня 2024 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52024000000000270 від 03 червня 2024 року.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року вказану апеляційну скаргу було повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що визнане судом першої інстанції доведеним формулювання обвинувачення стосується виключно обвинувачення ОСОБА_7, який уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що дані про осіб, які містяться у повідомленні про підозру ОСОБА_7 у межах іншого кримінального провадження № 52017000000000841 від 29 листопада 2017 року, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
Суд звертає увагу, що норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. При цьому дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК.
Повертаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, апеляційний суд в ухвалі вмотивовано зазначив, що правомірність дій інших осіб суд першої інстанції не досліджував та не надавав їм оцінки. При цьому вирок місцевого суду не містить згадки прізвища ОСОБА_5 .
Вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості однієї із осіб не є доказом винуватості інших.
Така позиція узгоджується зі сталою судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 759/10575/16-к, від 15 квітня 2020 року у справі № 344/2514/19, від 26 травня 2021 року у справі № 263/15273/17.
Суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
З огляду на викладене, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3