- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/8039/24
Провадження №11-сс/991/654/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2024 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2024 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.09.2024 скаргу на бездіяльність детектива НАБУ, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні за №52024000000000088 від 22.02.2024, повернуто адвокату ОСОБА_7 .
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вказана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на те, що слідчий суддя не мав підстав для повернення скарги, оскільки оскаржувана бездіяльність має лише початковий момент, однак не має кінцевого строку. Тобто, скарга на бездіяльність детектива щодо неповернення тимчасово вилученого майна може бути подана до суду в будь-який час, протягом якого ця бездіяльність триває.
Із висновку слідчого судді слідує, що прокурор може утримувати тимчасово вилучене майно протягом невизначеного часу у випадку, якщо особа, чиє майно було вилучено, не звернулась до суду протягом десяти днів зі скаргою, що суперечить ч.1 ст.2, п.18 ч.1 ст.3 КПК України.
Твердження про нерелевантність посилання на узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ наведено слідчим суддею для виправдання застосування підходу щодо обрахування 10-денного строку на оскарження.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.09.2024 та постановити нову, якою призначити новий розгляд справи слідчим суддею в суді першої інстанції.
НАБУ, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечило, про причини його неявки суд не повідомило.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі представника НАБУ.
У судовому засіданні представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній, прокурор САП ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
28.08.2024 адвокат ОСОБА_7 звернулась до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність детектива, у якій просила зобов`язати детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024, повернути ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно, вилучене у нього 08.08.2024 під час обшуку автомобіля TESLA MODEL S AA1998YB, а саме: «посвідчення ОСОБА_6 як радника Патронатної служби Міністерства».
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до висновків:
- із огляду на вимоги абз.2 ч.5 ст.171 КПК України бездіяльність слідчого та/або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, виникає через 48 годин після вилучення майна, у випадку його неповернення особі, в якої його було вилучено;
- зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що клопотання про арешт майна органом досудового розслідування не було подано, а тому бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування почалася 10.08.2024 та могла бути оскаржена протягом десяти днів, тобто не пізніше 19.08.2024;
- ОСОБА_7 звернулась зі скаргою до Вищого антикорупційного суду 29.08.2024, тобто з пропуском строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України, що є підставою для повернення скарги адвокату;
- нерелевантними є посилання ОСОБА_7 на узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, оскільки судами при застосуванні норм права мають враховуватися лише висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Однак, із вказаними висновками слідчого судді не можна погодитися із огляду на таке.
Із матеріалів провадження вбачається, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.
08.08.2024 НАБУ у вказаному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.07.2024 у справі №991/6252/24 проведено обшук транспортного засобу - автомобіля TESLA MODEL S AA1998YB, що перебуває у власності ОСОБА_9 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6 . Під час цієї слідчої дії у ОСОБА_6 вилучено «посвідчення ОСОБА_6 як радника Патронатної служби Міністерства».
16.08.2024 представником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 направлено на електронну пошту НАБУ клопотання про повернення тимчасово вилученого майна вих. №16/08-1 від 16.08.2024.
28.08.2024 ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 надіслала на електронну адресу Вищого антикорупційного суду скаргу на бездіяльність детектива, яка полягає у не поверненні тимчасово вилученого майна, яка надійшла 29.08.2024.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.304 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з приписів ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Пунктом 3 ч.1 ст.169 КПК України визначено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч.1 ст.115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Із аналізу вказаних вище процесуальних норм слідує, що КПК України встановлює обов`язок слідчого, прокурора подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше від наступного робочого дня після вилучення майна або протягом 48 годин після його вилучення. При цьому у разі не подання клопотання про арешт майна у слідчого, прокурора виникає обов`язок повернення майна. У свою чергу, строк виконання цього обов`язку визначено прислівником «негайно», однак строк обчислення «негайно» не може бути проведено з врахуванням вимог ч.1 ст.115 КПК України.
Таким чином, моментом виконання обов`язку повернення вилученого майна є момент його виконання, а відтак бездіяльність, пов`язана з неповерненням майна, має лише початковий момент, та не має встановленого законом кінцевого строку.
Крім того, неповернення слідчим, прокурором після закінчення строку на звернення з клопотанням до слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна не позбавляє його обов`язку повернути таке майно особі, в якої його було вилучено.
Вищевикладене не може стверджувати нічого іншого, крім того, що бездіяльність, пов`язана з неповерненням тимчасово вилученого майна, є триваючою бездіяльністю, на яку не поширюються положення ч.1 ст.304 КПК України щодо строку оскарження.
Згідно з положеннями ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п.76 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Свіргунець проти України» від 30.04.2020 заява №38262/10 визначено, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням.
За таких обставин помилковим є висновок слідчого судді про те, що бездіяльність уповноважених осіб органу досудового розслідування - неповернення тимчасово вилученого майна могла бути оскаржена протягом десяти днів, тобто не пізніше 19.08.2024, та про наявність підстав для повернення скарги на вказану бездіяльність.
Пунктом 4 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову.
Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою матеріали за скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 повернути до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.304, 306, 307 КПК України.
Керуючись ст.404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 вересня 2024 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою матеріали за скаргою представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 повернути до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.304, 306, 307 КПК України.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4