- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/11272/24
Провадження 1-кс/991/11318/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, представника власника майна - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5, подане в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні
№ 52019000000000856 від 01.10.2019,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому адвокат
ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 порушує питання скасування арешту земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5652, накладеного у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019.
Як зазначає адвокат, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2021 у справі № 991/2192/21 накладено арешт на 21 земельну ділянку, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, зокрема й на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5652, яка належить ОСОБА_6 .
Водночас адвокат посилається на те, що наразі потреба у накладеному арешті відпала.
Обґрунтовуючи клопотання, адвокат ОСОБА_5 зазначає, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5652 загальною площею 1 га, право власності на яку набуто на підставі укладеного з попереднім власником - ОСОБА_8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2020, що посвідчений нотаріально.
Адвокат зазначає, що кримінальне провадження № 52019000000000856 від 01.10.2019 здійснюється за фактом ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області. Водночас речовим доказом у кримінальному провадженні визнано земельну ділянку, що належить ОСОБА_6, який не є учасником цього кримінального провадження. За майже п`ять років досудового розслідування ОСОБА_6 не викликався для проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні, йому не оголошено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення.
Також адвокат зауважує, що при поданні клопотання про арешт майна прокурором не надавалося будь-яких належних та достатніх доказів того, що земельна ділянка була набута ОСОБА_6 кримінально-протиправним шляхом у протиправний спосіб, а сам факт визнання земельної ділянки речовим доказом не свідчить про відповідність вказаного майна визначеним ст. 98 КПК критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та не є безумовною підставою для арешту цього майна.
Наразі досудове розслідування у кримінальному провадженні фактично завершене (триває стадія відкриття матеріалів), а отже причетність ОСОБА_6 до будь-яких злочинних дій не встановлена.
Відтак, адвокат ОСОБА_5 вважає, що потреба в арешті вищезазначеної земельної ділянки відпала, адже всі необхідні слідчі дії проведені (зокрема й експертизи), жодних відомостей, що ОСОБА_6 набув земельну ділянку кримінально-правовим шляхом органом досудового розслідування не здобуто, власник земельної ділянки не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, жодних цивільних позовів про витребування земельної ділянки з незаконного володіння не подано, а її конфіскація - унеможливлена.
Також, на думку адвоката, недоречно зважати на загрозу зникнення, псування, пошкодження земельної ділянки через те, що таке нерухоме майно взагалі не може бути переміщено, пошкоджено, зіпсовано.
Таким чином, адвокат ОСОБА_5 зазначає, що обмеження права на володіння земельною ділянкою з кадастровим номером 3222486200:04:001:5652 не співрозмірне завданням кримінального провадження (особливо на даному етапі), адже така земельна ділянка не містить жодних ознак речового доказу, а власник земельної ділянки жодним чином не причетний до кримінального провадження та є її добросовісним набувачем.
Розгляд клопотання про скасування арешту майна відбувався 15.10.2024 та 23.10.2024.
Від детектива НАБУ ОСОБА_3, якого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 уповноважено взяти участь у розгляді клопотання, 15.10.2024 на електронну скриньку суду надійшли письмові заперечення щодо клопотання про скасування арешту майна.
Крім того, у судовому засіданні 23.10.2024 детектив зазначив, що клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню, з огляду на таке:
-28.03.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, але не закінчено;
-земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_6, була предметом злочину та визнана речовим доказом. З метою збереження речового доказу на дану земельну ділянку накладено арешт. Іншим шляхом, на думку детектива, неможливо зберегти речовий доказ та досягти дієвості кримінального провадження, оскільки ризики щодо відчуження земельної ділянки продовжують існувати та така земельна ділянка підлягає поверненню у державну власність у порядку спеціальної конфіскації;
-слідчим суддею застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
За наведеного, детектив ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Адвокат ОСОБА_5 у судових засіданнях підтримав подане ним клопотання з викладених у клопотанні підстав. Обґрунтовуючи підставу скасування арешту майна, адвокат зазначив, що потреба в арешті відпала, адже досудове розслідування тривало більше трьох з половиною років і за цей час були проведені всі необхідні слідчі дії та експертизи. Тому у продовженні накладення арешту на земельну ділянку, як на речовий доказ, немає необхідності, а оскільки ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, тому застосування спеціальної конфіскації заборонено.
Також адвокат ОСОБА_5 зауважив, що арешт на земельну ділянку накладено у найбільш обтяжливий спосіб, оскільки заборонено не тільки продаж даної земельної ділянки, а і користування, забудова та зміна конфігурації.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та письмові заперечення детектива, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Розгляд клопотання про арешт майна здійснювався без повідомлення та без участі власника майна - ОСОБА_6, з огляду на приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, яка визначає таку можливість.
Водночас підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).
Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
Із наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.
Постановою прокурора від 29.07.2023 матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000856 об`єднано в одне провадження з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 42019110350000029.
У об`єднаному кримінальному провадженні ряду осіб, серед яких ОСОБА_10, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.
В подальшому постановою прокурора від 27.03.2024 матеріали кримінального провадження № 42019110350000029 об`єднано з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000841.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52017000000000841, окрім іншого, органом досудового розслідування досліджуються обставини надання дозволів на розробку проектів землеустрою про отримання у приватну власність земельних ділянок зі складу земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад, заздалегідь визначеним особам, у тому числі ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2021 у справі № 991/2192/21 накладено арешт на 21 земельну ділянку, що розташовані на території АДРЕСА_1, серед яких належна ОСОБА_6 земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5652.
Із зазначеної ухвали вбачається, що підставою для арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речового доказу.
Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу положень ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, посилання у клопотанні про скасування арешту майна на те, що ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №52019000000000856 від 01.10.2019, спростовуються вищезазначеними положеннями закону.
Крім того, адвокат зазначає, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем.
Зі змісту договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.11.2020 вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5652 ОСОБА_6 придбав у
ОСОБА_8 .
Із долучених матеріалів кримінального провадження слідує, що 15.10.2020 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5278, набутої 09.08.2019 у власність ОСОБА_8, у результаті чого сформовано нові земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222486200:04:001:5652 площею 1 га та 3222486200:04:001:5651 площею 1 га.
На підставі виданої ОСОБА_8 довіреності, ОСОБА_11 19.11.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5652 відчужено на користь ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_12 та зареєстровано у реєстрі за номером 4239 /арк. 117 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 від 27.03.2024/.
Таким чином, твердження адвоката про те, що арешт земельної ділянки має наслідком обмеження права власності ОСОБА_6 і це є порушенням процесуального закону не є слушним, оскільки в даному кримінальному провадженні досліджуються обставини відчуження та заволодіння землями державної власності, що на даний час перебувають у володінні фізичних та юридичних осіб, та предметом (об`єктом кримінально протиправних дій) кримінального правопорушення є саме зазначені земельні ділянки, які у кримінальному провадженні визнані речовими доказами, і їх вартість є обставиною, що підлягає доказуванню відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку про безпідставність тверджень адвоката щодо невідповідності вказаної земельної ділянки критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки як свідчать матеріали, земельна ділянка є предметом (об`єктом) кримінального правопорушення, зберегла на собі сліди вчинення такого кримінального правопорушення та відповідно містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до ухвали про накладення арешту від 05.04.2021, основним ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є запобігання можливості (ризикам) подальшого відчуження, поділу, перетворення, зміни цільового призначення земельних ділянок площею 284,3200 га, сформованих із земель, що знаходились у постійному користуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Петропавлівсько-Борщагівської та Софіївсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області.
Слідчий суддя враховує, що за версією органу досудового розслідування, належна ОСОБА_6 земельна ділянка площею 1 га утворена шляхом зміни конфігурації, а саме шляхом поділу на дві частини іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5278 та в подальшому новоутворені земельні ділянки відчужені ОСОБА_8 . третім особам, зокрема ОСОБА_6 .
Таким чином, у випадку скасування арешту, існує ризик вчинення подальших спроб відчуження земельних ділянок, що призведе до втрати речових доказів.
Поряд з цим, передчасним є твердження адвоката, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222486200:04:001:5652 не підлягатиме спеціальній конфіскації, оскільки питання спеціальної конфіскації майна третьої особи у визначених ст. 96-2 КК України випадках вирішується в судовому порядку на підставі достатності доказів (ч. 1, 4 ст. 96-2 КК України).
Поряд з цим, слідчий суддя зауважує, що при постановлені ухвали про накладення арешту на майно слідчим суддею враховано правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.
З огляду на зазначене, у ході розгляду клопотання заявником не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. На переконання слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_5, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження. Тож наразі скасування арешту, накладеного на земельну ділянку, є передчасним.
Про існування потреби у подальшому арешті земельної ділянки, з метою збереження її як речового доказу, зазначив також детектив НАБУ ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність визначених
ст. 174 КПК України підстав для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.04.2021, а тому клопотання адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що накладений арешт на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1