- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/8421/24
Провадження №11-сс/991/677/24
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 листопада 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисник ОСОБА_7, підозрюваний ОСОБА_8 не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №52024000000000413 від 07 серпня 2024 року, які були вручені у кримінальному провадженні №42018000000002581,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру у вчиненні злочину та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №52024000000000413 від 07 серпня 2024 року, які були вручені у кримінальному провадженні №42018000000002581. Судове рішення мотивоване тим, що у межах кримінального провадження №42018000000002581, враховуючи наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні злочину, 13 червня 2024 року детективом НАБУ складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 та 01 серпня 2024 року - повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, які йому вручені, та він набув статусу підозрюваного. Відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01 серпня 2024 року ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він 27 листопада 2014 року склав присягу народного депутата України перед Верховною Радою України та у період із 27 листопада 2014 року по 28 серпня 2019 року умисно, з корисливим мотивом отримав та користувався готельним номером у ДП «Готельний комплекс «Київ» без законних на те підстав, тобто використовував владу народного депутата України з метою отримання неправомірної вигоди, чим спричинив Управлінню справами ВР України збитки в сумі 936 690 грн, що перевищує двісті п?ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та є тяжкими наслідками.Оцінивши докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра ОСОБА_8 є обґрунтованою, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, які об`єктивно вказують на його причетність до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та виправдовують подальше розслідування. Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01 серпня 2024 року містить окремий розділ з назвою «щодо використання службовою особою влади», у якому детектив додатково надав обґрунтування, у чому саме полягає протиправне діяння ОСОБА_8 . Станом на момент ймовірного вчинення підозрюваним злочину та розгляду скарги положення ч.1, 2 ст.35 Закону України «Про статус народного депутата України» є чинними, вирішення питання їх конституційності не належить до компетенції та повноважень слідчого судді. Подальша перевірка версії захисту про невинуватість ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину, відсутність в його діях складу злочину, недоведеність його вчинення за встановленим найвищим стандартом доказування тощо, має здійснюватися на етапі судового провадження у разі завершення досудового розслідування зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом на підставі ґрунтовного дослідження усієї сукупності зібраних доказів.
19 вересня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга та 02 жовтня 2024 року - доповнення до неї підозрюваного ОСОБА_8, в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити: повідомлення про підозру від 13 червня 2024 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 01 серпня 2024 року, винесені у кримінальному провадженні №42018000000002581, скасувати. Вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам, які орган досудового розслідування помилково вважає такими, що мають ознаки злочину. Слідчий суддя під час розгляду скарги не дослідив усіх доводів та обставин, що мають важливе значення, на які він посилався у скарзі на повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, та безпідставно дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам КПК України. У повідомленні про підозру стороною обвинувачення не наведено жодних конкретних фактів зловживань ним службовим становищем або наданою владою та, на його думку, підстави для повідомлення його про підозру відсутні. Зміни до ст.35 Закону України «Про статус народного депутата України» явно та грубо порушують приписи Конституції України, зокрема, щодо неприпустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, щодо рівності усіх перед законом та неприпустимості дискримінації за ознаками місця проживання, матеріального стану тощо, внаслідок чого ці зміни є протиправними і неконституційними. На неповноту та упередженість судового розгляду вказує й те, що слідчим суддею не взято до уваги аргументи щодо його незабезпеченості житлом у м.Києві під час виконання повноважень народного депутата України. Місцем реєстрації та постійного його проживання було АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2, яку він мав у власності з 2007 по 2019 рік, насправді була офісом та непридатною для проживання; квартира по АДРЕСА_3 перебувала і перебуває у особистій власності його колишньої дружини ОСОБА_9, з якою він фактично припинив шлюбні відносини ще наприкінці 2004 року та 29 липня 2015 року шлюб розірвано. Дана квартира купувалася за власні кошти ОСОБА_9, якою він не користувався, він не вживав заходів щодо її поділу, в офіційних документах завжди зазначав квартиру як таку, що належить на праві власності ОСОБА_9, тому вона не може розглядатися як спільна сумісна власність подружжя. Вважає, що слідчий суддя фактично самоусунувся від розгляду доводів його скарги, зазначивши про подальшу перевірку версії його невинуватості лише на етапі судового провадження у разі завершення досудового розслідування та зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом. Також вважає, що у кримінальному провадженні №42018000000002581, з якого виділено матеріали стосовно нього в окреме кримінальне провадження №520240000000000413, строк досудового розслідування закінчився 17 лютого 2020 року, тобто до 01 січня 2024 року, та продовжений у встановленому порядку КПК України не був. Слідчим суддею помилково встановлено, що станом на день повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002581 не сплинув. Так як строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002581 сплили 17 лютого 2020 року, поновленню не підлягають, відтак всі подальші процесуальні рішення та дії, включаючи вручення підозри у кримінальному провадженні №42018000000002581 та її зміну, виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження №520240000000000413, інші процесуальні рішення, слідчі та процесуальні дії, вчинені поза межами строків досудового розслідування та є незаконними.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, просив залишити його без змін.
Захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неявка не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст.303 КПК України.
Пунктом 10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру може бути оскаржено після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється у порядку, передбаченому ст.278 КПК України у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч.1 ст.277 КПК України, та містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000413 від 07 серпня 2024 року, виділеного із кримінального провадження №42018000000002581, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
13 червня 2024 року в межах кримінального провадження №42018000000002581 детективом НАБУ складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 та 01 серпня 2014 року - повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (т.1 а.с.22-42). Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме безпідставно отримав право користування готельним номером у ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив збитки в сумі 936 690 грн та заподіяв тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України.
Доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об?єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб?єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні.
Із поняття «обґрунтована підозра», яке міститься у п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.86 Конституції України народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту. Тому, на думку колегії суддів, народний депутат має повноваження видавати документи, які є обов`язковими до виконання, тобто є суб`єктом кримінального правопорушення у відповідності до ст.18 КК України.
Відповідно до ч.1-2 ст.35 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції, чинній станом на 27 листопада 2014 року по 28 серпня 2019 року, у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму). Право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ.
Відповідно до повідомлення про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 27 листопада 2014 року склав присягу народного депутата України перед Верховною Радою України (т.1 а.с.138), подав до Апарату Верховної Ради України заяви, в яких просив розмістити його як народного депутата України в готелі «Київ» у зв?язку з відсутністю власного житла у м.Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера та перераховувати їх на рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» протягом усього строку виконання ним депутатських повноважень, крім того, уклав договір із ДП «Готельний комплекс «Київ» про надання послуг строком до 31 грудня 2015 року, на підставі якого отримав у користування готельний номер, проживання в якому компенсувалося Управлінням справами Верховної Ради України. У подальшому за його заявами, укладеними договорами та додатковими угодами термін користування готельним номером у ДП «Готельний комплекс «Київ» продовжувався, проживання компенсувалося Управлінням справами Верховної Ради України. 29 серпня 2019 року через припинення повноважень народного депутата України VIII скликання ОСОБА_8 перестав отримувати грошові кошти для компенсації вартості оренди житла чи винайму готельного номера. Органом досудового розслідування також встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_9 придбала квартиру у АДРЕСА_4, при цьому, ОСОБА_8 надав згоду на придбання цієї квартири за кошти, що були спільною сумісною власністю подружжя (т.2 а.с.43-45). 06 березня 2007 року ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на квартиру у АДРЕСА_5, загальною площею 101,5 квадратних метрів, житловою площею 65,2 квадратних метри (т.1 а.с.149).
26 липня 2019 року ОСОБА_8 на підставі договору дарування подарував ОСОБА_11 належну йому квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, згідно договору купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року (т.2 а.с.43-44), договору купівлі-продажу від 06 березня 2007 року (т.1 а.с.149) та положень Сімейного кодексу України підозрюваний ОСОБА_8 був співвласником квартир по АДРЕСА_4, та по АДРЕСА_5 . Доказів того, що на квартири не поширювався режим спільної сумісної власності подружжя, суду першої інстанції та колегії суддів не надано. Також не надано доказів того, що квартира, яка розташована по АДРЕСА_5, із 2007 року була переобладнана у нежитлові офісні приміщення та її не було можливо використовувати за призначенням.
Колегія суддів дійшла до висновку, що описані у повідомленні про підозру та про зміну підозри обставини злочину, у сукупності з матеріалами кримінального провадження, вказують на наявність доказів, які об`єктивно свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_8 до вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Доводи підозрюваного про те, що стороною обвинувачення не наведено жодних конкретних фактів зловживань ОСОБА_8 службовим становищем або наданою владою є безпідставними та спростовуються як матеріалами кримінального провадження, так і текстом судового рішення слідчого судді.
Доводи підозрюваного щодо вручення повідомлення про підозру поза межами строку досудового розслідування є необґрунтованими, з огляду на таке.
Так, згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:
1) закрити кримінальне провадження;
2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.
Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
01 січня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» №3509-IX, відповідно до якого ч.1 ст.219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та виключено ч.8 ст.615 КПК України, згідно з якою була наявна прив`язка обрахування строку досудового розслідування до вручення підозри у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України у редакції, чинній на час звернення з даним клопотанням, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».
Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).
Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.
13 червня 2024 року та 01 серпня 2014 року ОСОБА_8 у спосіб, передбачений ст.135 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, а тому, з урахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, а також доказів, що містяться у матеріалах справи, на думку колегії суддів, повідомлення про підозру вручено у межах строків досудового розслідування.
Станом на момент апеляційного розгляду положення ст.35 Закону України «Про статус народного депутата України» є чинними та не визнані за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, підстави для їх незастосування відсутні, а тому доводи апеляційної скарги підозрюваного є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.276-278, 303, 306, 309, 369-372, 404, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 вересня 2024 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4