- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорненька Д.С.
Справа № 991/3938/24
Провадження №11-сс/991/788/24
слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2024 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
ОСОБА_8 у судове засідання не з?явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року у кримінальному провадженні №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 ( ОСОБА_9, ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину Румунії, уродженця міста Чернівці, зареєстрованого у АДРЕСА_1, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2,
за ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27 ч.2 ст.364, ч.3 ст.27 ч.3 ст.212, ч.4 ст.369 КК України,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року клопотання детектива задоволено, обрано ОСОБА_8 ( ОСОБА_9, ОСОБА_10 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; у разі затримання ОСОБА_8 та не пізніше як через сорок вісім годин із часу його доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя, суд за його участю має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 (в редакції до внесення змін Законом 671-IX від 04 червня 2020 року), ч.3 ст.27, ч.2 ст.364, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.369 КК України, існують ризики передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, характер та ступінь суспільної небезпечності цих злочинів, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, оголошення його в міжнародний розшук та доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти встановленим ризикам.
17 жовтня 2024 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_7, в якій він просить поновити строк на подання апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати. На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною, яка, через упередженість розслідування по відношенню до ОСОБА_8, постановлена із порушенням його прав, свобод та законних інтересів, що є необґрунтованим процесуальним примусом та неналежною правовою процедурою, а тому підлягає скасуванню. Однією з найважливіших процесуальних дій у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування є повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, з яким кримінальний процесуальний закон пов`язує настання певних юридичних наслідків. Із моменту повідомлення особі про підозру фактично починається можливість практичної реалізації принципу змагальності у кримінальному процесі. Однак, набуття процесуального статусу підозрюваного пов`язується не із самим фактом обізнаності особи про наявне щодо неї досудове розслідування, а з діями, які, відповідно до кримінального процесуального закону, має вчинити детектив, прокурор. Вважає, що органом досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_8 не вручено у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, та не повідомлено про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення таких повідомлень громадянину іншої держави, тому ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного. Крім того, орган досудового розслідування із 16 квітня 2024 року був обізнаний про те, що інтереси ОСОБА_8 представляє адвокат ОСОБА_7, але розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 14 травня 2024 року було здійснено за його відсутності. Під час ознайомлення 09 жовтня 2024 року із матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №520017000000000802 від детектива НАБУ він отримав копію постанови про зупинення досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні, із тексту якої стало відомо, що ухвалою слідчого судді від 14 травня 2024 року ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, копію якої він отримав 15 жовтня 2024 року під час ознайомлення із матеріалами справи, що підтверджується розписками. Крім того, ОСОБА_8 копію ухвали слідчого судді не отримував, про дату та час судового засідання не був обізнаний, відтак був позбавлений можливості подати заперечення на клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу, прийняти особисто участь у судовому засіданні та/або направити до суду свого представника, а також оскаржити дане рішення. Із тексту ухвали слідчого судді вбачається, що розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 відбувся за участі адвоката ОСОБА_11, залученого детективом НАБУ на підставі доручення про надання безоплатної правової допомоги від 13 травня 2024 року №004-260005690. Залучення детективом НАБУ до розгляду клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу адвоката ОСОБА_11, в умовах обізнаності органу досудового розслідування, що адвокатом ОСОБА_8 є адвокат ОСОБА_7, та маючи із ним зв`язок, є грубим порушенням прав та інтересів ОСОБА_8 .
У судовому засіданні захисник - адвокат ОСОБА_7 апеляційну скаргу та клопотання підтримав, просив їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні визнав апеляційну скаргу та клопотання, враховуючи попередню судову практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у даному провадженні.
ОСОБА_8, який повідомлявся про час і місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, у судове засідання не з?явився. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п?яти днів з дня її оголошення.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.395 КПК України, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 14 травня 2024 року за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_11, тобто останнім днем на апеляційне оскарження, з урахуванням вимог ст.115 КПК України, є 20 травня 2024 року.
Відповідно до матеріалів справи 13 травня 2024 року детективом НАБУ подано до Вищого антикорупційного суду заяву про те, що у ОСОБА_8 захисник відсутній (т.6 а.с.5). Згідно з дорученням для надання безоплатної правової допомоги особі у кримінальному провадженні №004-260005690 від 13 травня 2024 року ОСОБА_8 призначено адвоката ОСОБА_11 (т.5 а.с.7-9).
Докази вручення ОСОБА_8 копії оскаржуваного судового рішення у матеріалах справи відсутні.
Об?єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18 (провадження №51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення у порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 4.12.95 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).
Вимоги статті 6 можуть бути доречними для оцінки ефективності засобу правового захисту для цілей статті 13 Конвенції. Як правило, фундаментальний критерій справедливості, який охоплює рівність сторін, є складовим елементом ефективного засобу правового захисту. Засіб правового захисту не може вважатися ефективним, якщо не забезпечені мінімальні умови, які дозволяють заявнику оскаржити рішення, яке обмежує його або її права за Конвенцією («Ксюллог проти Угорщини» (Csullog v. Hungary), 2011, § 46).
Апеляційна скарга від захисника - адвоката ОСОБА_8 - ПотьомкОСОБА_12 надійшла 17 жовтня 2024 року, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження. У зв?язку з тим, що ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_7, не були обізнані про розгляд клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, копію ухвали від 14 травня 2024 року до 15 жовтня 2024 року не отримували, захисник за призначенням ухвалу не оскаржив, з врахуванням рішення ЄСПЛ "Ксюллог проти Угорщини" колегія суддів вважає, що строк для подачі апеляційної скарги пропущено з поважних причин, а тому клопотання про його поновлення підлягає задоволенню, у тому числі з врахуванням позиції прокурора.
Згідно з ч.6 ст.193 ПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Із матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, дії ОСОБА_8 сторона обвинувачення кваліфікує за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.4 ст.27, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України.
Крім того, у даному кримінальному провадженні про підозру повідомлено також ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
Згідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.369 КК України належать до тяжких злочинів та за ч.1 ст.255 КК України - до особливо тяжких злочинів.
Сторона захисту фактично оспорює законність проведення судового розгляду за участі призначеного захисника, порядок вручення письмового повідомлення про підозру та набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного.
Згідно зі ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, який передбачено у ст.135 КПК України.
Відповідно до матеріалів справи за результатами досудового розслідування відносно ОСОБА_8 16 квітня 2024 року в рамках кримінального провадження №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року складено письмове повідомлення про підозру. Через неможливість вручення повідомлення про підозру в день його складання особисто ОСОБА_8 та зважаючи на відсутність достовірних даних про його місце перебування, повідомлення про підозру 16 квітня 2024 року надіслано за останнім відомим місцем його проживання - АДРЕСА_2 ; повідомлення про підозру та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки вручені дорослому члену сім`ї ОСОБА_8 - його сину ОСОБА_23, примірник повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 16 квітня 2024 року та пам`ятка про права та обов`язки 16 квітня 2024 року надіслані на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; 16 квітня 2024 року на мобільний номер телефону НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_8, за допомогою застосунку «WhatsApp» надіслано повідомлення щодо інформування ОСОБА_8 про здійснення йому повідомлення про підозру та інформацію про те, що на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » направлено скановані повідомлення про підозру та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного; окрім того, 17 квітня 2024 року повідомлення про підозру та пам`ятка про права та обов`язки також надіслані на відому адресу місця реєстрації ОСОБА_8 - АДРЕСА_1 (т.2 а.с.146-147, 151-157).
Згідно з протоколом огляду детектива НАБУ від 05 січня 2024 року та листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18 квітня 2024 року №534-054/11056 ОСОБА_8 ( ОСОБА_10, ОСОБА_24 ) 20 грудня 2023 року перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Порубне» та до часу розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу на територію України не повертався (т.2 а.с.177-179, т.5 а.с.238-244).
Оскільки ОСОБА_8 за місцем проживання та реєстрації відсутній, органу досудового розслідування його місце перебування невідоме, постановою детектива НАБУ від 22 квітня 2024 року ОСОБА_8 оголошено в розшук (т.2 а.с.158-159).
22 квітня 2024 року детективом НАБУ надіслані повістки про виклик ОСОБА_8 до НАБУ на 25 квітня 2024 року та 26 квітня 2024 року для проведення за його участі слідчих та інших процесуальних дій та 23 квітня 2024 року опубліковані на офіційному сайті НАБУ, 24 квітня 2024 року опубліковані в номері №83 газети «Урядовий кур`єр» (т.2 а.с.160-165). 25 квітня 2024 року здійснено повторний виклик як ОСОБА_8 на 29 квітня 2024 року та 30 квітня 2024 року, крім того, 25 квітня 2024 року на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та на мобільний номер телефону НОМЕР_1 за допомогою застосунку «WhatsApp» надіслано скановані повістки про виклик на 29 квітня 2024 року та 30 квітня 2024 року для участі у допиті ОСОБА_8 як підозрюваного (т.2 а.с.166-175).
У зв?язку з тим, що ОСОБА_8 перебуває поза межами України та в органу досудового розслідування відсутні достовірні дані щодо його місцезнаходження, постановою детектива НАБУ від 08 травня 2024 року ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук (т.2 а.с.180-182).
Постановою детектива НАБУ від 11 вересня 2024 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000465 від 11 вересня 2024 року, виділеного із кримінального провадження №52017000000000802 від 17 листопада 2017 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.2 ст.364, ч.3 ст.27 ч.3 ст.212, ч.4 ст.369 КК України, зупинено.
Прокурор визнав доводи апеляційної скарги та під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 Указом Президента України від 14 квітня 2021 року №161/2021 припинено громадянство України внаслідок втрати громадянства України на підставі п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про громадянство України» (т.5 а.с.211) та на час складення повідомлення про підозру він є громадянином Румунії (т.2 а.с.1-145).
Відповідно до Інформації про особу Державної міграційної служби від 26 березня 2024 року паспорт громадянина України та 3 паспорти громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_8 визнані недійсними (т.2 а.с.150), а отже, при вирішенні питань правового статусу такої особи, зокрема щодо місця її проживання, необхідно керуватися Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22 вересня 2011 року із змінами і доповненнями.
Згідно ст.5 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11 грудня 2003 року зі змінами та доповненнями, законними підставами перебування на території України іноземців та осіб без громадянства для реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» або Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, мають право на вибір місця проживання, крім обмежень, встановлених статтею 13 цього Закону.
Відповідно до п.8 та п.17-18 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»: 8) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; 17) посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні; 18) посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Аналіз даного законодавства свідчить про те, що місце проживання громадянина іноземної держави на території України підтверджується відповідною посвідкою на проживання.
Згідно ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Відповідно до ч.1 ст.566 КПК України, особу, яка перебуває за межами України, для провадження слідчих чи інших процесуальних дій на території України викликають повісткою на підставі запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу. Запит (доручення) у рамках міжнародної правової допомоги про виклик особи, яка перебуває за межами України, направляється компетентному органу іноземної держави не пізніше шістдесяти діб до дати явки особи або в інший строк, передбачений міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Органом досудового розслідування не надано суду доказів, що на час складення та вручення підозри сину ОСОБА_8 - ОСОБА_23 місце проживання на території України ОСОБА_8 як громадянина іноземної держави було посвідчено відповідною посвідкою, у тому числі, за місцем проживання повнолітнього сина, а також надання ним органу досудового розслідування письмової заяви про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), електронної пошти чи номера телефону. Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2021 року ОСОБА_8 на підставі п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про громадянство України» втратив громадянство України, рішенням Управління Державної міграційної служби України №73014300022133 від 03 травня 2024 року ОСОБА_8 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну відповідно до п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» (т.6 а.с.110), посвідка на проживання в Україні у нього відсутня.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року №2491-III із змінами, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Системний аналіз ст.9-11 цього Закону свідчить про те, що іноземний громадянин, який перебуває на території України на законних підставах, отримує право на проживання лише після отримання ним посвідки на проживання.
Пункт 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983, із змінами, свідчить не про наявність місця проживання ОСОБА_8 як іноземця в Україні, а саме про перебування, про що зазначається як у п.11 цього Порядку, так і в Законі України «Про імміграцію», Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11 грудня 2003 року зі змінами та доповненнями.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що орган досудового розслідування станом на 16 квітня 2024 року не вжив дієвих заходів для встановлення місця проживання іноземного громадянина ОСОБА_8 .
У зв?язку з чим, колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді, що на час складення повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 16 квітня 2024 року, слідчими та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_8 письмового повідомлення про підозру та пам?ятки про процесуальні права та обов?язки підозрюваного у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, та він набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в установленому законом порядку.
Оскільки органом досудового розслідування не надано суду належних і допустимих доказів, що ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, повідомлено про підозру, колегія суддів вважає, що за таких обставин розгляд інших доводів апеляційної скарги, які є похідними, не потребують додаткового аналізу.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, із врахуванням обставин, встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, слідчий суддя не дотримався вказаних вимог закону.
У силу вимог п.2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Керуючись ст.115, 117, 131, 132, 135, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 309, 370, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 566 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Поновити захиснику ОСОБА_8 - ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року скасувати та постановити у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива про обрання ОСОБА_8 ( ОСОБА_9, ОСОБА_10 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4