Пошук

Документ № 122920545

  • Дата засідання: 05/11/2024
  • Дата винесення рішення: 05/11/2024
  • Справа №: 991/10365/24
  • Провадження №: 52023000000000547
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуюча суддя (ВАКС): Криклива Т.Г.

Справа № 991/10365/24

Провадження 1-кп/991/108/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі: секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченогоОСОБА_4 його захисників, адвокатівОСОБА_5 ОСОБА_6 обвинуваченогоОСОБА_7 його захисників, адвокатів обвинуваченого його захисника, адвоката обвинуваченого його захисників, адвокатівОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_13, адвокатів ОСОБА_16, ОСОБА_15, захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_6, про зміну запобіжного заходу, а також клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків покладених на обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_4, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, поданих у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023, стосовно:

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кунашівка, Ніжинського району, Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

ОСОБА_11, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_5,

ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7

кожен з яких окремо обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2. Ухвалою суду від 23.09.2024 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.

1.3. 25.09.2024 від захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_16, надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому він просив суд змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_13, шляхом зміни додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які не обмежують його у праві вільно пересуватися по всій території України та у спілкуванні з іншими обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання він зазначив, що доводи прокурора щодо існування ризиків ґрунтувалися виключно на припущеннях останнього та не підтверджуються жодними конкретними доказами, як того вимагає п. 5 ч. 1 ст. 184 та п. 4 ч. 1 ст. 196 КПК України. Вважав, що заявлені прокурором ризики втратили свою актуальність, а тому, оскільки ОСОБА_13 сумлінно виконував покладені на нього обов`язки та не порушував покладених нього обмежень, не перешкоджав проведенню досудового розслідування, існують підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, або пом`якшити обмежувальні заходи.

Звернув увагу суду на ту обставину, що на двох інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні судом покладено менш суворі обов`язки, не пов`язані з обмеженням їх у пересуванні території України та у спілкуванні з іншими обвинуваченими. Вказав також на факт травмування ноги обвинуваченим ОСОБА_13, що передбачає реабілітаційне відновлення у спеціалізованих санаторіях та реабілітаційних центрах, які знаходяться в західній частині України, тобто поза межами адміністративно-територіальних одиниць, які йому заборонено покидати.

1.4. Того ж дня від захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_15, надійшли доповнення до цього клопотання, в яких вона вказувала на те, що на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_11, були покладені більш м`які обов`язки, ніж на ОСОБА_13, який обмежений у праві вільно пересуватися по всій території України та у спілкуванні з іншими обвинуваченими, що свідчить на дискримінаційний підхід з боку суду.

1.5. 09.10.2024 від захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_15, надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому вона просила суд змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_13, у вигляді застави на особисте зобов`язання, повернути внесену заставу заставодавцям ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, у разі відмови у зміні запобіжного заходу на особисте зобов`язання ? змінити покладені на ОСОБА_13 обов`язки на більш м`які, які не обмежують його у праві вільно пересуватися по всій території України та спілкування з іншими обвинуваченими.

В обґрунтування клопотання вона зазначила, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які сторона обвинувачення посилалась у клопотанні про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, ґрунтувалися виключно на припущеннях та міркуваннях прокурора, без жодних посилань на конкретні докази.

Наголосила, що за весь час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_13 завжди прибував за викликами детектива, прокурора, суду та брав участь у необхідних процесуальних діях, що зводить нанівець ризик переховування від органу досудового розслідування та суду. Ба більше, як зауважила захисник, ОСОБА_13 здав свій паспорт для виїзду за кордон на зберігання ще під час досудового розслідування. Також він має сталі соціальні зв`язки, сім`ю, доньку, дружину, проживає у віддаленому від тимчасово окупованої території місці, що нівелює імовірність його втечі.

Щодо ризику впливу на свідків та інших обвинувачених захисник вважала, що він може мати місце лише на початкових стадіях процесу, як це зазначено у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Яжинський проти Польщі».

Наголосила, що кошти, які вносились в якості застави за ОСОБА_13, є власністю третіх осіб, яким в умовах воєнного стану потрібно утримувати свої родини. Тому продовження застосування до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді застави без доведення обґрунтованості ризиків, погіршує матеріальний стан заставодавців.

Аналогічно іншому захиснику звернула увагу суду на стан здоров`я ОСОБА_13, який 23.09.2024 отримав перелом нижньої кінцівки, що не виключає потреби у майбутньому проходження реабілітації поза межами адміністративно-територіальної одиниці, яку йому заборонено покидати.

1.6. 05.11.2024 від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

У клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, а саме:

- прибувати до прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні та суду за кожною вимогою;

- не відлучатись із м. Києва, Київської та Чернігівської областей без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та свідками: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Потребу у продовженні строку дії зазначених обмежувальних заходів прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор обґрунтовував: тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_4 у випадку доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; можливістю безперешкодного перетину державного кордону, що пов`язана з його неодноразовим перетином та непоширенням на обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України, запроваджених у зв`язку з воєнним станом, з огляду на його вік; офіційним доходом обвинуваченого, який надає йому можливість планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування.

Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував: практичною спроможністю впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки більшість з них є працівниками апарату Київського апеляційного суду, а інша частина ? може бути учасниками судових справ у зазначеному суді; використанням широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, які дають ОСОБА_4 можливість впливати на інших свідків з метою зміни раніше наданих показань, надання суперечних показань або відмови від їх дачі.

У зв`язку з наведеним, з метою здійснення дієвого контролю за поведінкою ОСОБА_4 та гарантуванню дотримання установлених судом обмежень, ураховуючи відомості про особу обвинуваченого, характер вчиненого кримінального правопорушення, просив продовжити строк дії раніше визначених обов`язків.

1.7. Того ж дня прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України

Так, у клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, а саме:

- прибувати до прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні та суду за кожною вимогою;

- не відлучатись із м. Києва, Київської та Чернігівської обл. без дозволу суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та свідками: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Необхідність у продовженні строку дії раніше обраних обов`язків прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор мотивував: суворістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_13 у разі доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; минулим досвідом перетину кордону; невизначеністю на кордонах України та належним контролем з боку прикордонної служби на пропускних пунктах, що пов`язано з військовою агресією рф; майновим станом обвинуваченого, який надає йому фінансову можливість залишити межі України та залишатися за кордоном протягом тривалого часу.

Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував тим, що: більшість свідків є працівниками апарату Київського апеляційного суду або ж потенційно можуть бути учасниками судового провадження; існуванням в обвинуваченого широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, які він може використовувати з метою впливу на свідків для зміни, викривлення наданих ними під час досудового розслідування показань, або відмови їх надання суду.

На думку прокурора, наведене виправдовує потребу у продовженні ОСОБА_13 строку дії обов`язків, покладених на нього відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки це найефективніше сприятиме забезпеченню належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантуванню дотримання установлених судом обмежень.

1.7. У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_6, звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, застосованого до його підзахисного, шляхом скасування покладених на нього обов`язків.

Доводи зазначеного клопотання обґрунтовані тривалістю перебування обвинуваченого під тягарем обвинувачення, відсутністю будь-яких заперечень (зауважень, скарг тощо) щодо належного виконання ним процесуальних обов`язків, виключенням можливого впливу на інших обвинувачених, розміром застави, яка сама по собі є достатнім стримуючим заходом у запобіганні належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 . Вважав, що з огляду на зазначене, а також, беручи до уваги характеризуючі дані ОСОБА_4, стан його здоров`я та стадію кримінального провадження, визначені у ч. 7 ст. 42 КПК України обов`язки будуть достатніми для забезпечення його належної поведінки.

ІІ. Позиції сторін судового провадження

2.1. Щодо обраного ОСОБА_13 запобіжного заходу та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

2.1.1. Захисник обвинуваченого ОСОБА_13, адвокат ОСОБА_15, власне клопотання та клопотання іншого захисника ? адвоката ОСОБА_16 зі своїми доповненнями підтримала. Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, заперечувала. Наголосила на належній процесуальній поведінці її підзахисного, відсутності ризиків переховування та впливу на свідків, з огляду на те, що ОСОБА_13 жодного разу не вчиняв спроб до втечі або вчинення тиску на інших учасників.

2.1.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_13, адвокат ОСОБА_14, клопотання захисників ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтримав. Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, заперечував, вказавши на недотримання судом процедури розгляду зазначеного клопотання. З огляду на більший обсяг обов`язків у ОСОБА_13 порівняно з іншими обвинуваченими, зокрема ОСОБА_7 та ОСОБА_11, вказав на дискримінацію.

2.1.3. Обвинувачений ОСОБА_13 клопотання своїх захисників підтримав, щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, заперечував. Зауважив на дискримінаційному характері обсягу покладених обов`язків у порівнянні з іншими обвинуваченими.

2.1.4. Інші обвинувачені та їх захисники клопотання сторони захисту підтримали, щодо клопотання прокурора заперечували. Наголошували на невиконанні прокурором вимог ст. 194 КПК України; незаконності рішення про обрання запобіжного заходу через відсутність обов`язкових атрибутів судового рішення; недотриманні судом порядку проведення процесуальних дій, передбачених ст.ст. 314-315.

2.1.5. Прокурор клопотання про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України підтримав, щодо клопотань захисників про зміну запобіжного заходу - заперечував.

2.2. Щодо обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених ОСОБА_4

2.2.1 Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_6, клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 шляхом повного скасування покладених на нього обов`язків підтримав з мотивів, викладених у клопотанні. Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, заперечував.

2.2.2 Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, клопотання іншого захисника ? адвоката ОСОБА_6 підтримала, щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, заперечувала. Вказала на належну процесуальну поведінку її підзахисного.

2.2.3. Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання свого захисника, адвоката ОСОБА_6, підтримав. У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків просив відмовити. Наголосив на відсутності ризиків, які були підставою для їх визначення.

2.2.4. Інші обвинувачені та їх захисники клопотання сторони захисту підтримали, щодо клопотання прокурора заперечували. Наголошували на невиконанні прокурором вимог ст. 194 КПК України; незаконності рішення про обрання запобіжного заходу через відсутність обов`язкових атрибутів судового рішення; недотриманні судом порядку проведення процесуальних дій, передбачених ст.ст. 314-315.

2.2.5. Прокурор клопотання про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України підтримав, щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - заперечував.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши доводи поданих клопотань, суд дійшов до таких висновків.

3.1. Правове регулювання та межі судової оцінки

Відповідно до ст. 201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, яке в силу вимог частини четвертої цієї статті розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

При цьому продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути продовжені за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Статті 194, 199 КПК України визначають порядок застосування та продовження запобіжного заходу. Виходячи з їх змісту, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

(1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

(2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

(3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи з положень цих статей, а також з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд може змінити раніше застосований до обвинуваченого запобіжний захід на інший, менш суворий, або змінити запобіжний захід шляхом скасування чи зміни додаткових обов`язків, або продовжити строк дії таких обов`язків лише у разі, якщо сторона, яка звернулась до суду з відповідним клопотанням, доведе, що раніше заявлені ризики зменшилися або втратили свою актуальність, що спростовує потребу у подальшому збереженні самого запобіжного заходу або з обмежувальних заходів, які покладаються на обвинуваченого одночасно з ним.

Отже, оскільки розгляд клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу, у тому числі шляхом зміни чи скасування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та прокурора про продовження строку дії таких обов`язків в обох випадках передбачає аналіз ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе об`єднати їх розгляд із урахуванням індивідуального характеру судового рішення щодо кожного обвинуваченого.

3.2. Мотиви суду щодо обраного ОСОБА_13 запобіжного заходу та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

3.2.1. Встановлені судом обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.12.2023 до ОСОБА_13 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 2 500 000 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.

07.12.2023 за ОСОБА_13 була внесена застава, зокрема:

- ОСОБА_17 у розмірі 800 001, 00 грн (т. 8, а.с. 47 звор.);

- ОСОБА_18 у розмірі 625 001,00 грн (т. 8, а.с. 48);

- ОСОБА_19 у розмірі 300 001,00 грн (т. 8, а.с. 48 звор.);

- ОСОБА_15 у розмірі 387 501,00 грн (т. 8, а.с. 49);

- ОСОБА_16 у розмірі 387 501,00 грн (т. 8, а.с. 49 звор.).

У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_13 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю та уточнення щодо обов`язку не відлучатись з м. Києва, Київської і Чернігівської областей, неодноразово продовжувався, востаннє ? ухвалою від 19.09.2024 (т. 7, а.с. 239).

На теперішній час відносно ОСОБА_13 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 500 000 грн.

3.2.2. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Як підставу для зміни запобіжного заходу сторона захисту зазначала, що заявлений прокурором та підтверджений слідчим суддею ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду значно зменшився перш за все з огляду на сталі соціальні зв`язки ОСОБА_13, сумлінне виконання покладених на нього обов`язків та здачу паспорта для виїзду за кордон.

Першочергово суд зазначає, що з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує продовження існування виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням та направленням до суду обвинувального акта.

На думку суду ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_13, суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованого діяння.

Так, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України. Санкція цього закону про кримінальну відповідальність відносить інкримінований злочин до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Крім того ст. 368 КК України є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо.

Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Крім того, суд бере до уваги час перебування ОСОБА_13 на посаді судді, за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду.

Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідним Указом Президента України продовжено до 07.02.2025.

Попри поширення на ОСОБА_13 обмежень на перетин державного кордону у зв`язку з займаною посадою судді (п. 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995), не виключено імовірність перетину обвинуваченим державного кордону у незаконний спосіб.

В той же час ризик переховування пов`язаний не лише з певними обставинами чи обов`язками, а притаманний відповідному періоду кримінального провадження. З огляду на це, міцні соціальні зв`язки, на які посилаються захисники у своїх клопотаннях, не є беззаперечним доказом зменшення чи втрати вищезгаданого ризику. Ба більше, ця обставина не є новою, яка не була відома слідчому судді та не переглядалася судами під час попередніх засідань щодо запобіжного заходу.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

3.2.3. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Надаючи оцінку цьому ризику, суд в першу чергу виходить з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення обвинуваченим ОСОБА_13 незаконних дій, пов`язаних з впливом на інших учасників кримінального провадження.

Так, з відомостей обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 є обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні.

Виходячи з положень ст. 177 КПК України, кримінальний процесуальний закон визначає можливість незаконного впливу на обвинуваченого, як ризик для запобігання якого застосовується запобіжний захід. Однак, наразі суд не вбачає підстав для його автоматичного продовження, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.

З огляду на цей законодавчий припис, суд не буде надавати оцінку показанням ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, які вони надавали слідчому (детективу), прокурору під час досудового розслідування.

Водночас, суд звертає увагу, що доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_13 будь-якого впливу на інших обвинувачених суду не надано. Самі обвинувачені про факти тиску чи ініціювання позапроцесуального спілкування зі ОСОБА_13 також не повідомляли.

Ба більше, прокурор у клопотанні стверджує про продовження існування ризику незаконного впливу на свідків, тоді як про можливий вплив на інших обвинувачений сторона обвинувачення взагалі не згадує.

Наведене дає підстави для висновку, що наразі ризик впливу ОСОБА_13 на інших обвинувачених втратив свою актуальність через зміну останніми свого процесуального статусу та у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували безпосередньо здійснення впливу на них.

Наведене є підставою для скасування обмеження щодо спілкування ОСОБА_13 з обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 .

Стосовно можливості впливати на інших свідків, з якими обвинувачені були пов`язані службовою діяльністю, що надає ОСОБА_13 потенційну можливість тиснути на цих осіб, суд зазначає наступне.

Важливе значення відіграє така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження судом показань свідків (ст. 23 КПК України). Вказане обумовлюється тим, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а відтак і з протоколами допитів свідків, обвинувачений вочевидь ознайомлений зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Водночас, отримані в силу службової діяльності стосунки, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки, які у випадку необхідності можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у кримінальному провадженні як самостійно, так і через інших осіб.

Отже, у суду існує достатньо підстав вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вдатись до впливу на працівників суду та інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Водночас, суд вважає за необхідне внести уточнення щодо такої заборони. На переконання суду, вона повинна поширюватись виключно на обмеження їх спілкування щодо обставин цього кримінального провадження.

3.2.4. Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу

У клопотанні про зміну запобіжного заходу захисник ОСОБА_15 просила змінити запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_13, на особисте зобов`язання. Зазначала, що кошти, які вносились в якості застави за ОСОБА_13, є власністю третіх осіб, тому продовження дії застави погіршує матеріальний стан заставодавців.

Відповідно до ч. 7, 11 ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, а не обов`язком, тоді як застава, що не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Внесення застави неможливе без взаємної згоди підозрюваного та заставодавця. Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню та волі, тобто вона висловлює своє добровільне волевиявлення на внесення застави та згоду нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку вона вносить заставу.

Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов`язки як заставодавців, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 повинні були усвідомлювати існування ризику неповернення застави - звернення її в дохід держави. Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, у заставодавців відсутні законні підстави вважати, що грошові кошти, внесені ними у якості застави за ОСОБА_13, будуть їм обов`язково повернуті у найкоротший строк за їх першою вимогою до припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи специфіку застави як запобіжного заходу, яка обумовлюється виключно її природою і метою у кримінальному провадженні, бажання заставодавців повернути внесені ними кошти не спричиняє необхідність зміни застави на інший запобіжний захід.

3.2.5. Висновки суду

Застосування до підозрюваного/обвинуваченого певних обмежень, якими в цьому випадку є додаткові обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, повинно мати як правове, так і фактичне підґрунтя, бути пропорційним заявленим стороною обвинувачення ризикам та не створювати для нього несправедливого чи надмірного тягаря. Тобто, заявлені стороною обвинувачення ризики повинні кореспондувати обов`язкам, які на підозрюваного/обвинуваченого просить покласти прокурор.

За наслідком розгляду клопотань захисників ОСОБА_16 (з доповненнями), ОСОБА_15 та прокурора судом встановлено збереження ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків. При цьому суд дійшов висновку про неможливість застосування до ОСОБА_13 більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, як того просив захисник.

Також попередньо суд вже дійшов висновку про необхідність скасування обмеження щодо спілкування ОСОБА_13 з обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 з огляду на те, що жоден з наведених прокурором ризиків йому не кореспондує, та потреби в уточненні обов`язку утримуватись від спілкування зі свідками в частині обмежень їх спілкування щодо обставин цього кримінального провадження.

Стосовно обов`язку не відлучатися без дозволу за межі м. Києва, Київської та Чернігівської областей, суд зауважує, що представлені захистом відомості про необхідність обвинуваченого ОСОБА_13 відлучатися за межі цих адміністративно-територіальних одиниць у зв`язку з потребою у проходженні реабілітації, є непереконливими. По-перше, сторона захисту не надає суду доказів на підтвердження необхідності у реабілітаційному відновленні обвинуваченого у закладах, розташованих поза межами території, які існує заборона залишати (представлені захистом матеріали не підтверджують відповідних обставин). По-друге, потенційно така реабілітація може відбуватись в межах м. Києва та Київської області.

Водночас прокурор у своєму клопотанні жодним чином не мотивував потребу у збереженні обов`язків не відлучатися за межі певного населеного пункту без відповідного дозволу та повідомляти про зміну місця свого проживання та/або роботи. Не зазначив він також і про мету, яку застосування таких обмежень переслідують. З огляду на це суд вважає, що за відсутності доказів, які б виправдовували необхідність у продовженні застосування цих обмежувальних заходів, їх належить скасувати.

Також варто зауважити, що хоча сторона захисту не клопотала про скасування обов`язку прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду, однак такий обов`язок підлягає скасуванню з двох причин: 1) досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні станом на теперішній час закінчене, воно перебуває на розгляді в суді, тому покладення на обвинуваченого обов`язку з`являтись на виклики слідчого (детектива), прокурора не релевантне фактичним обставинам; 2) обов`язок обвинуваченого прибути за викликом до суду покладається на обвинуваченого в силу набуття ним такого процесуального статусу (п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України), тому потреба у покладенні аналогічного додаткового обов`язку відсутня.

Таким чином відносно ОСОБА_13 залишаються чинними обов`язки утримуватись від спілкування зі свідками щодо обставин цього кримінального провадження та здати на зберігання до уповноважений органів паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, які і варто продовжити строком на два місяці.

Стосовно дискримінаційного підходу в обранні обмежувальних заходів до ОСОБА_13 та інших обвинувачених, суд відзначає, що принцип недискримінації стосується реалізації принципу рівності і в цілому означає заборону необґрунтованого відмінного ставлення (встановлення розрізнень, винятків, обмежень чи переваг) за певною ознакою до осіб, які перебувають в однаковій ситуації, чи однакового підходу до осіб, які перебувають, через наявність певних ознак, у відмінних ситуаціях.

Рішення щодо обрання та зміни запобіжного заходу носить індивідуальний характер щодо кожного підозрюваного/обвинуваченого з огляду на існування конкретних обставин, які є підставою для дії таких заходів.

Таким чином аргументи щодо «прирівняння» обвинувачених у цьому кримінальному провадженні в частині обсягу покладених на кожного обов`язків, є безпідставними.

Щодо доводів захисників обвинуваченого ОСОБА_13 про його належну поведінку, суд зазначає, що сумлінне виконання останнім покладених на нього обов`язків не може бути самостійною підставою для відмови у клопотанні прокурора про їх продовження. Ба більше, належне виконання обов`язків вказує на дієвість застосованого запобіжного заходу та стимулює особу, до якої він застосований, до належної процесуальної поведінки.

Враховуючи, що суд не віднайшов підстав для зміни обраного ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання, клопотання захисника ОСОБА_15 задоволенню не підлягає.

При цьому, з огляду висновки суду щодо скасування обвинуваченому ОСОБА_13 частини обов`язків, частковому задоволенню підлягає клопотання захисника ОСОБА_16 (з доповненнями).

Відповідно, виходячи з обсягу чинних обов`язків, які покладаються на ОСОБА_13 і можуть бути продовжені на визначений в законі термін, клопотання прокурора належить задовольнити частково.

3.3. Мотиви суду щодо обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених ОСОБА_4 .

3.3.1. Встановлені судом обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.12.2023 до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 997 608 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.

08.12.2023 за ОСОБА_4 була внесена застава.

У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю та уточнення щодо обов`язку не відлучатись з м. Києва, Київської і Чернігівської областей, неодноразово продовжувався, востаннє ? ухвалою від 19.11.2024.

На теперішній час відносно ОСОБА_4 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчих (детективів НАБУ), які здійснюють досудове розслідування, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатись із м. Києва, Київської та Чернігівської областей без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та свідками: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 ;

- здати на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

3.3.2. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Згідно з відомостями обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.

При цьому зазначене кримінальне правопорушення приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є: 1) час перебування на посаді судді, за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду; 2) офіційний дохід ОСОБА_4, отриманий на посаді судді апеляційного суду.

Водночас, з огляду на стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням та направленням до суду обвинувального акта, відтак вказівка на ризик переховування від органу досудового розслідування є безпідставною.

3.3.3 Ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Аналізуючи доводи прокурора щодо продовження існування наведеного ризику, суд у першу чергу виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Зазначене у поєднанні із посадою судді, яку обіймав обвинувачений ОСОБА_4 у Київському апеляційному суді, вказує на існування у нього можливості впливу як безпосередньо так і через інших на осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Наведене дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на зазначених у клопотанні прокурором свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, а відтак - спотворення доказів у справі. Водночас суд вносить уточнення, що обмеження можливості ОСОБА_4 спілкуватись зі свідками повинно поширюватись виключно на заборону їх спілкування щодо обставин цього кримінального провадження.

Крім того, суд зауважує, що прокурор у своєму клопотанні просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії обов`язку, пов`язаного з утриманням від спілкування з іншими обвинуваченими.

Натомість, з огляду на положення ст. 177 КПК України, кримінальний процесуальний закон визначає можливість незаконного впливу на обвинуваченого, як окремий ризик для запобігання якого застосовується запобіжний захід.

Проте, як вбачається зі змісту клопотання прокурора, обвинувач констатує лише продовження існування ризику незаконного впливу на свідків, тоді як про можливий вплив на інших обвинувачений сторона обвинувачення взагалі не згадує.

В силу вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.

З огляду на цей законодавчий припис, суд не буде надавати оцінку показанням ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, які вони надавали слідчому (детективу), прокурору під час досудового розслідування.

Водночас, суд звертає увагу, що доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_4 будь-якого впливу на інших обвинувачених суду не надано. Самі обвинувачені про факти тиску чи ініціювання позапроцесуального спілкування з ОСОБА_4 також не повідомляли.

Наведене дає підстави для висновку, що наразі ризик впливу ОСОБА_4 на інших обвинувачених втратив свою актуальність через зміну останніми свого процесуального статусу та у зв`язку з відсутністю доказів, які б підтверджували безпосередньо здійснення впливу на них.

Наведене є підставою для скасування обмеження щодо спілкування ОСОБА_4 з іншими обвинуваченими

3.3.5. Висновки суду

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, повинні кореспондувати обов`язкам обвинуваченого, строк дії яких просив продовжити прокурор.

З огляду на попередні висновки суду, ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків продовжують існувати.

Водночас, як зазначено у п. 3.3.3 та 3.3.4. цієї ухвали, існує необхідність у скасуванні обмеження щодо спілкування ОСОБА_4 з обвинуваченими ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 з огляду на те, що жоден з наведених прокурором ризиків йому не кореспондує, та потреби в уточненні обов`язку утримуватись від спілкування зі свідками в частині обмежень їх спілкування щодо обставин цього кримінального провадження.

Що стосується обов`язків не відлучатися без дозволу за межі м. Києва, Київської та Чернігівської областей, та повідомляти про зміну місця свого проживання та/або роботи, суд бере до уваги, що прокурор у своєму клопотанні жодним чином не мотивував потребу у їх збереженні. Не зазначив він також і про мету, яку застосування таких обмежень переслідують. З огляду на це суд вважає, що за відсутності доказів, які б виправдовували необхідність у продовженні застосування цих обмежувальних заходів, їх належить скасувати.

При цьому, з огляду на ту обставину, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні станом на теперішній час закінчене, воно перебуває на розгляді в суді, то покладення на обвинуваченого обов`язку з`являтись на виклики слідчого (детектива), прокурора не релевантне фактичним обставинам.

Натомість обов`язок ОСОБА_4 прибути за викликом до суду покладається на обвинуваченого в силу набуття ним такого процесуального статусу (п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України), тому потреба у покладенні аналогічного додаткового обов`язку відсутня.

Отже, щодо ОСОБА_4 залишаються чинними обов`язки утримуватись від спілкування зі свідками щодо обставин цього кримінального провадження та здати на зберігання до уповноважений органів паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, які і варто продовжити строком на два місяці.

Доводи сторони захисту про належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд відхиляє, адже що сумлінне виконання останнім покладених на нього обов`язків не може бути самостійною підставою для скасування покладених на обвинуваченого обов`язків у повному обсязі. Навпаки, належне виконання обов`язків свідчить про дієвість застосованого запобіжного заходу та має стимулюючий ефект до належної процесуальної поведінки.

Ба більше, на переконання суду, обсяг визначених обов`язків з урахуванням висновків, викладених у цій ухвалі, не є обтяжливими для обвинуваченого, оскільки не створюють для нього несправедливого чи надмірного тягаря.

Враховуючи викладене, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_6, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави шляхом скасування покладених на ОСОБА_4 обов`язків належить задовольнити частково.

Відповідно, виходячи з обсягу чинних обов`язків, які покладаються на ОСОБА_4 і можуть бути продовжені на визначений в законі термін, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 182, 194, 199, 200, 201, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.1. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання,- відмовити.

1.2. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_16 (з доповненнями) про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_13, шляхом частково скасування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України- задовольнити.

Скасувати дію обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, а саме:

- не відлучатися із міста Києва, Київської та Чернігівської областей без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_7 .

1.3. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, - задовольнити частково.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, а саме:

- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, щодо обставин цього кримінального провадження;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В решті вимог клопотання прокурора відмовити.

1.4. Обвинуваченого ОСОБА_13 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

1.5. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, до 03.01.2025 включно.

2.1. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_6, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4, шляхом повного скасування обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,- задовольнити частково.

Скасувати дію обов`язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, а саме:

- прибувати до слідчих (детективів НАБУ), які здійснюють досудове розслідування, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із міста Києва, Київської та Чернігівської областей без дозволу слідчого (детектива), прокурора, суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора, суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватись від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7 .

У іншій частині клопотання захисника відмовити.

2.1 Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, а саме:

- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, щодо обставин цього кримінального провадження;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В решті вимог клопотання прокурора відмовити.

2.3. Обвинуваченого ОСОБА_4 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

2.4 Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, до 03.01.2025 включно.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий суддяОСОБА_1