Документ № 123068519

Справа № 991/3768/24

Провадження № 1-кп/991/43/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 листопада 2024 року Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянула у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 52021000000000164, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 квітня 2021 року, клопотання захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про повернення прокурору обвинувального акта.

Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_8,

обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

секретаря судового засідання: ОСОБА_20 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.02 травня 2024 року зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшов обвинувальний акт від 01 травня 2024 року у кримінальному провадженні № 52021000000000164, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 квітня 2021 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

2.Під час підготовчого судового засідання у порядку п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України від захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшли клопотання про закриття кримінального провадження. У порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України від захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшли клопотання про повернення прокурору обвинувального акта.

3.У клопотаннях про закриття кримінального провадження адвокати доводили суду, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений та направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, відтак воно підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Захист наводив три підстави, які, на його переконання, можливо застосувати для закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України з огляду на таке.

3.1.Обставини, важливі для розгляду клопотань захисників про закриття:

01 квітня 2021 року внесені відомості до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні;

10 червня 2022 року повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні;

03 серпня 2022 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено на 5 місяців, тобто до 10 листопада 2022 року включно;

31 жовтня 2022 року всім підозрюваним та їх захисникам було повідомлено про завершення досудового розслідування. До кінця строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні залишалося 10 днів;

16 листопада 2022 року детектив провів допит підозрюваного ОСОБА_11 ;

21 листопада 2022 року детектив виніс постанову про призначення підозрюваній ОСОБА_21 захисника;

28 лютого 2023 року детектив склав, а прокурор ОСОБА_22 затвердила клопотання компетентним органам Словацької Республіки про взяття під варту ОСОБА_13 та видачу особи в Україну;

18 липня 2023 року прокурор ОСОБА_22 винесла постанови про повернення до стадії здійснення досудового розслідування, про об`єднання з кримінальним провадженням № 5202200000000264, було виконано інші процесуальні дії та детективом НАБ України направлені повідомлення про завершення досудового розслідування стороні захисту та надання доступу до матеріалів кримінального провадження;

18 серпня 2023 року детектив одержав відповіді на запити в порядку ст. 93 КПК України від КНП «МПНД № 3» ХМР;

31 липня 2023 року Генеральний прокурор доручив НАБ України організацію затримання та доставки ОСОБА_13 до органу досудового розслідування;

11 серпня 2023 року відносно ОСОБА_13 складено протокол про його затримання в порядку ст. 208 КПК України, вручено повідомлення про змінену підозру від 22 жовтня 2022 року, йому здійснено повідомлення про завершення досудового розслідування від 18 липня 2023 року та здійснено низку інших процесуальних дій. Крім цього було складено клопотання про обрання запобіжного заходу;

12 серпня 2023 року здійснено судовий розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_13 ;

27 грудня 2023 року складено та подано клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_21 ;

02 лютого 2024 року постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_21 ;

27 лютого 2024 року постановлено ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_21 ;

18 березня 2024 року винесено постанову про визначення групи слідчих;

21 березня 2024 року постановлено ухвалу про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 30 квітня 2024 року;

28 березня 2024 року винесено постанову про зміну групи прокурорів;

01 травня 2024 року складено обвинувальний акт;

02 травня 2024 року обвинувальний акт отримано ВАКС.

3.2.Щодо першої підстави для закриття цього кримінального провадження. На переконання захисників, сторона обвинувачення не здійснила завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні у передбачений КПК України спосіб, оскільки не повідомила про це сторону захисту 02 лютого 2024 року.

Захист наполягав на тому, що 02 лютого 2024 року прокурор ОСОБА_22 винесла постанову про повернення до стадії здійснення досудового розслідування, складала повідомлення про завершення досудового розслідування стороні захисту та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Вказане, на переконання захисників, підтверджується тим, що відповідно до п.п. 42, 43 вкладки «Рух кримінального провадження» у кримінальному провадженні № 52021000000000164 02 лютого 2024 року користувачем реєстру - прокурором ОСОБА_22 в ЄРДР внесено інформацію «Про відновлення досудового розслідування» (18 год. 44 хв.) та «Відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення» (18 год. 48 хв.).

Просили врахувати, що будь-яка діяльність прокурора щодо інформаційного наповнення ЄРДР має ґрунтуватися на вже здійснених у кримінальному провадженні процесуальних діях та рішеннях.

До того ж, в цей же день постановлено ухвалу про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_21 . На переконання захисників, вказане рішення слідчий суддя міг прийняти лише у кримінальному провадженні, в якому досудове розслідування не завершено (відновлено).

Захисник ОСОБА_6 наполягав на тому що внесення прокурором відомостей про спеціальне досудове розслідування неможливе у завершеному досудовому розслідуванні після відкриття матеріалів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 додав, що стороною обвинувачення умисно не внесено в реєстр матеріалів досудового розслідування інформацію про відновлення досудового розслідування (після його завершення) та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення 02 лютого 2024 року, не направлено цієї постанови про відновлення та повідомлення про завершення стороні захисту, а також не зазначено про це у офіційних відповідях прокурора, тобто приховано від сторони захисту.

Захисник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 додали, що відсутність підтвердження вручення або направлення сторонам кримінального провадження повідомлення про завершення досудового розслідування дорівнює тому, що відповідна процесуальна дія вважається такою, що не відбулась та строк досудового розслідування не зупинився та сплив ще до 02 травня 2024 року.

3.3.Щодо другої підстави для закриття цього кримінального провадження. На переконання захисту, строк слідства сплив після проведення впродовж 10 днів слідчих та процесуальних дій стороною обвинувачення, які відбулись у різний період часу після першого завершення досудового розслідування 31 жовтня 2022 року з огляду на таке.

Так, у кримінальному провадженні № 52021000000000164 залишалось 10 днів строку досудового розслідування з моменту його завершення та відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК України 31 жовтня 2022 року, однак сторона обвинувачення виконувала слідчі та процесуальні дії ще впродовж 17 днів, тому на момент звернення 02 травня 2024 року з обвинувальним актом до суду строк досудового розслідування сплив.

Захист доводив, що після першого офіційного повідомлення про завершення досудового розслідування сторона обвинувачення неодноразово проводила слідчі дії та приймала процесуальні рішення, зазначені в п. 3.1. цієї ухвали, які зумовлювали фактичне відновлення досудового розслідування.

На переконання захисника ОСОБА_4, сам факт невключення до строку досудового розслідування часу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження свідчить про неможливість вчинення будь-яких процесуальних дій, що не передбачені у статті 290 КПК України.

Адвокат ОСОБА_4 зазначав, що вчинення таких процесуальних дій, як затримання особи в порядку ст. 208 КПК України, складання та вручення їй нового клопотання про обрання запобіжного заходу, розгляд цього клопотання у суді після завершення досудового розслідування є неможливим без його відновлення, яке зумовлює поновлення перебігу строку досудового розслідування.

Також захисник доводив суду, що у випадку, коли сторона обвинувачення вчиняє низку процесуальних дій, спрямованих на виконання вимог ст. 2 КПК України, в тому числі й ті, що безпосередньо пов`язані із забезпеченням кримінального провадження та зумовлюють його рух, то такі процесуальні дії повинні зумовлювати відновлення перебігу строку досудового розслідування, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 9 КПК України, застосовне і до тих кримінальних проваджень, досудове розслідування по яким завершене (ст. 290 КПК України) або зупинене (ст. 280 КПК України).

Адвокат зазначив, що застосовуючи аналогію процесуальних норм, ситуацію із затриманням та обранням запобіжного заходу стосовно ОСОБА_13 можливо порівняти із затриманням особи під час зупиненого кримінального провадження у зв`язку з її розшуком та обрання їй запобіжного заходу, без процесуального відновлення такого кримінального провадження, що є істотним порушенням норм КПК України, оскільки вимоги ч. 1 ст. 282 КПК України не можна розцінювати як такі, що надають слідчому чи прокурору дискреційні повноваження для відновлення досудового розслідування, приписи цієї частини ст. 282 КПК України передбачають примусовий обов`язок слідчого або прокурора відновити досудове розслідування у випадку настання певних обставин, зокрема у випадках встановлення місцезнаходження підозрюваного, завершення проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва та інше.

3.4.Щодо третьої підстави. На переконання захисту, строк слідства сплив після закінчення 10 днів з 31 жовтня 2022 року (прим. суду - день повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування), тобто 11 листопада 2022 року, адже повідомлення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України про завершення досудового розслідування виключає можливість реалізації прокурором процесуальних повноважень, визначених у ст. 36 КПК України (об`єднання з іншим кримінальним провадженням та збільшення доказів сторони обвинувачення) без попереднього скасування процесуального рішення про завершення досудового розслідування. Ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування фактично відбулося не в порядку ст. 290, а згідно з ст. 221 КПК України, яка передбачає ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення та під час якого строки слідства не зупиняються.

3.5.Захисники ОСОБА_23, ОСОБА_18, ОСОБА_5 підтримали клопотання про закриття кримінального провадження.

3.6.Прокурор ОСОБА_22 у судових засіданнях 10 червня, 10 жовтня та 07 листопада 2024 року заперечила щодо задоволення клопотань захисників про закриття кримінального провадження. Зазначила, що захисники безпідставно ототожнюють завершення і закінчення досудового розслідування. Закінчення досудового розслідування і завершення досудового розслідування мають різну правову природу. Досудове розслідування зупиняється у зв`язку з розшуком підозрюваного, оскільки не можливо проводити подальші слідчі дії за його відсутності. Дійсно, 31 жовтня 2022 року було прийнято рішення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту незважаючи на те, що місцезнаходження ОСОБА_13 було невідоме та він перебував у розшуку. Розшукали ОСОБА_13 на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України. Розшукання ОСОБА_13 на цій стадії не зумовлювало необхідності повернення до проведення слідчих дій, оскільки на той момент було зібрано достатньо доказів для звернення до суду з обвинувальним актом. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу також не зумовлював відновлення досудового розслідування. Поновлення перебігу строку зумовлюється прийняттям рішення про повернення до здійснення досудового розслідування. Таке рішення приймалось прокурором під час виконання вимог статті 290 КПК України, а саме 18 липня 2023 року та було зумовлене необхідністю об`єднання декількох матеріалів кримінальних проваджень. В цей же день стороні захисту було вдруге повідомлено про завершення досудового розслідування. Що стосується інших процесуальних рішень, вони не зумовлювали необхідності повернення до стадії досудового розслідування. Станом на момент звернення до суду з обвинувальним актом, залишалось 9 днів досудового розслідування. Крім цього, якщо виходити з комплексного тлумачення частини 8 статті 223 КПК України, яка регламентує загальні положення вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні, можна дійти до висновку, що проведення слідчих (розшукових) дій поза межами строку досудового розслідування не спричиняє його відновлення, а може впливати на визнання зібраних під час їх проведення доказів недопустимими. Зазначила, що проведені 02 листопада 2024 року дії у ЄРДР вчинені із технічних міркувань без винесення процесуального рішення про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення через неможливість іншим чином внести в ЄРДР відомості щодо спеціального досудового розслідування.

3.7.Вирішуючи клопотання про закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне дати відповідь на питання, чи призвела кримінально-процесуальна діяльність сторони обвинувачення після завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту до необхідності відновлення перебігу строку досудового розслідування.

3.8.Так, згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Закінчення строку досудового розслідування до звернення до суду з обвинувальним актом призводить до наслідків, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України - кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

У свою чергу, процесуальний закон містить поняття «завершення», як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. Вказане узгоджується з постановою ККС ВС від 17 лютого 2021 року в справі № 344/6630/17.

КПК України передбачає випадки, коли обчислення строків досудового розслідування до його закінчення зупиняються. Ці випадки передбачені 1) у статті 280 КПК України якою регламентовані підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру та 2) у статті 290 КПК України, якою регламентовано відкриття матеріалів іншій стороні, про що зазначено також у ч. 5 ст. 219 КПК України - строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

З наведених положень процесуального закону слідує два висновки: 1) перебіг строків досудового розслідування пов`язаний з прийняттям певних процесуальних рішень, 2) хоча зупинення й завершення досудового розслідування є різними правовими інститутами, водночас, у контексті їх впливу на перебіг строку досудового розслідування, законодавець використовує однаковий підхід.

Згідно з ч. 5 ст. 280 КПК України, після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Згідно з ч. 8 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Таким чином, єдиним наслідком проведення слідчих (розшукових) дій поза межами строку досудового розслідування, зокрема у зупиненому чи завершеному досудовому розслідуванні, процесуальний закон пов`язує із визнанням доказів, зібраних у ході їх проведення, недопустимими. Водночас, проведення слідчої (розшукової) дії, складення протоколу за результатом її проведення, проведення процесуальних дій не призводять до автоматичного відновлення досудового розслідування, оскільки перебіг строків досудового розслідування пов`язаний з прийняттям процесуального рішення, про що вже зазначав суд. Отже, за відсутності процесуального рішення про відновлення досудового розслідування, автоматичне повернення його у стан до виконання вимог ст. 290 КПК України, навіть у разі проведення слідчих (розшукових) дій, не презюмується, відтак не спричиняє необхідності повторного повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів стороні захисту та не впливає на перебіг строку досудового розслідування.

Кримінальний процесуальний закон висуває імперативні вимоги про відновлення досудового розслідування тільки у разі потреби проведення слідчих (розшукових) у зупиненому за правилами статті 280 КПК України кримінальному провадженні. У такому разі, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України, строки досудового слідства теж відновлюються.

У свою чергу, процесуальний закон не передбачає можливості повернення з етапу завершення досудового розслідування на попередній етап досудового розслідування, який існував до початку виконання вимог ст. 290 КПК України. Водночас, КПК України не забороняє вчиняти такі дії. Вказане узгоджується є судовою практикою. Так, у постанові від 31 жовтня 2023 року в справі № 733/1501/21 ККС ВС дійшов до висновку, що якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування вбачає необхідність у проведенні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, то навіть після виконання вимог ст. 290 КПК та пред`явлення обвинувального акта, вона вправі здійснити такі дії за умови, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не закінчився.

Отож, у правозастосовній та судовій практиці зустрічаються випадки повернення з етапу завершення досудового розслідування на попередній етап досудового розслідування, який існував до початку виконання вимог ст. 290 КПК України. На переконання колегії суддів, у такому разі згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України строки досудового розслідування теж відновлюються.

Суд, вирішуючи питання, чи відновився перебіг строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні після відкриття матеріалів стороні захисту, виходитиме з того, що не всі рішення, які приймаються під час перебування провадження на стадії досудового розслідування, безпосередньо впливають на його перебіг, оскільки вони мають різну мету. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Розслідуванням є здійснювана у передбаченій законом процесуальній формі під час досудового розслідування пізнавальна, правозастосовна та правоохоронна діяльність слідчого та прокурора, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об`єктивної істини, забезпеченні прав і свобод людини, проведенні слідчих, негласних слідчих (розшукових) з метою виконання завдань кримінального процесу та створення передумов для здійснення справедливого правосуддя. Водночас, окрім дій, які спрямовані на збирання доказів і встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, до закінчення досудового розслідування також можуть прийматися рішення виключно організаційного характеру. На відміну від рішень, спрямованих на збирання доказів, вони викликані подіями, що не пов`язані з розслідуванням та встановленням фактичних обставин. Наприклад, до таких можна віднести заміну слідчого або прокурора, призначення захисника за призначенням, вжиття заходів для екстрадиції підозрюваного для чого приймаються відповідні організаційні рішення. Процесуальна діяльність щодо обрання або застосування запобіжного заходу, його зміна чи продовження строку дії після відкриття матеріалів стороні захисту, на переконання колегії суддів, не спричиняє необхідності відновлення перебігу строку досудового розслідування, оскільки не спрямована на збирання доказів і не призводить до цього.

У зв`язку із наведеним, суд робить висновок, що 1) положення ч. 2 ст. 280 КПК, згідно з якими до зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, 2) положення ч. 1 ст. 290 КПК України, згідно з якими визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування слід тлумачити так, що до зупинення та завершення досудового розслідування необхідно виконати всі дії, в результаті яких можна отримати докази, а положення ч. 1 ст. 282 КПК, за яким зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, зокрема, у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, свідчить, що відновлювати досудове розслідування у цьому випадку необхідно тільки з метою отримання доказів, тобто під процесуальними діями в ч. 2 ст. 280 та ч. 1 ст. 282 КПК розуміються ті дії, які спрямовані на отримання доказів. Водночас, вимог відновлювати досудове розслідування для здійснення процесуальних дій, які не спрямовані на отримання доказів, кримінальний процесуальний закон не містить. Зазначене обумовлюється недопустимістю збирання доказів поза межами строку досудового розслідування чи власне поза кримінальним провадженням, оскільки, в протилежному випадку, зібрані у такі часові проміжки докази будуть недопустимими.

3.9.Процесуальна діяльність сторони обвинувачення, яка відображена у п. 3.1. цієї ухвали, крім допиту підозрюваного ОСОБА_11, винесення постанови про повернення до стадії здійснення досудового розслідування та про об`єднання з кримінальним провадженням № 5202200000000264, одержання відповідей на запити в порядку ст. 93 КПК України та складання обвинувального акта, не була направлена на збирання, дослідження та перевірку доказів. Вона була спрямована на вирішення організаційних питань, які виникли внаслідок розшуку, застосування та обрання запобіжного заходу ОСОБА_13 та ОСОБА_21 . Це ж стосується й вручення ОСОБА_11 повідомлення про змінену підозру та про завершення досудового розслідування. Наведену процесуальну діяльність не можна вважати такою, що спричинила необхідність відновлення перебігу строку досудового розслідування в силу того, що не була спрямована на збирання доказів і не призвела до цього. Отже, після відкриття матеріалів стороні захисту вона не спричинила відновлення досудового розслідування.

Це ж стосується й винесення постанов щодо групи слідчих та прокурорів у цьому кримінальному провадженні після повідомлення про завершення досудового розслідування. Зазначене узгоджується з постановою ККС ВС від 14 березня 2023 року в справі № 465/7069/21.

Сторона захисту наполягала на тому, що провівши 16 листопада 2022 року допит ОСОБА_11 та одержавши відповіді на запити в порядку ст. 93 КПК України сторона обвинувачення фактично відновила досудове розслідування. Водночас, ні прокурором, ні органом досудового розслідування за дорученням прокурора не було повідомлено обвинуваченим та їх захисникам про повторне завершення досудового розслідування.

Як уже зазначалось, перебіг строків досудового розслідування пов`язаний з прийняттям певних процесуальних рішень. Ні під час розгляду клопотань про закриття, ні під час дослідження реєстру матеріалів досудового розслідування, суд не встановив, що для проведення допиту ОСОБА_11 чи долучення запитів, одержаних у порядку ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення відновила досудове розслідування та повернулась на етап досудового розслідування, який тривав до виконання вимог ст. 290 КПК України.

Враховуючи приписи ст. 86, ч. 4 ст. 95, ч. 8 ст. 223 КПК України, єдиною можливою процесуальною реакцією суду на подібного роду докази є визнання їх недопустимими.

3.10.Стосовно доводів про неможливість постановлення рішення про здійснення спеціального досудового розслідування у завершеному досудовому розслідуванні після відкриття матеріалів стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України суд зазначає таке.

Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України (ч. 1 ст. 297-1 КПК України). Головна мета спеціального досудового розслідування - його закінчення за відсутності підозрюваного та передання до суду обвинувального акта для розгляду по суті.

Як уже зазначалось, досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка закінчується, зокрема, направленням до суду обвинувального акта. Водночас, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК України, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. Відтак, надання слідчим суддею дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування після завершення досудового розслідування до його закінчення відповідає вимогам кримінального процесуального закону та не спричиняє відновлення перебігу строку досудового розслідування у завершеному кримінальному провадженні.

Надання слідчим суддею дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування після завершення досудового розслідування виправдане хоча б огляду на необхідність виконання вимог про надання стороні захисту копії обвинувального акта. Так, згідно ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідаючи на питання, чи спричинили звернення до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, розгляд такого клопотання слідчим суддею та постановлення відповідного судового рішення відновлення строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадження, колегія суддів виходить з того, здійснення відповідних процесуальних дій не були спрямовані на збирання, дослідження, перевірку та оцінку доказів та не призвели до цього. Відтак, зазначена процесуальна діяльність сторони обвинувачення не зумовила відновлення досудового розслідування.

Доводи захисту про існування постанови про відновлення досудового розслідування від 02 лютого 2024 року, тобто після відкриття матеріалів стороні захисту, є припущеннями. Відповідно до ч. 6 ст. 297-4 КПК України, відомості щодо підозрюваних, стосовно яких слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, невідкладно, але не пізніше 24 годин після постановлення ухвали, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань і публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Внесення відповідних відомостей покладено на реєстраторів реєстру, якими є, зокрема, прокурори, уповноважені на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (пп. 6 п. 2 розд. 1 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення).

Згідно з відповіддю Офісу Генерального прокурора від 04 листопада 2024 року, яку надав захисник ОСОБА_6, суд встановив, що «…функція «Спеціальне досудове розслідування», яка застосовується для внесення відомостей про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного чи для скасування такої ознаки доступна для керівників органів прокуратури, досудового розслідування, прокурора та слідчого у кримінальних правопорушень зі статусом «у провадженні», «повернуто судом», «зупинено» за відсутності у формі провадження значення в полі «Матеріали досудового розслідування відкрито іншій стороні» (закладка «Основні відомості»). Ураховуючи особливості технічної реалізації інформаційної системи доступ до виконання функції «Спеціальне досудове розслідування» з метою внесення інформації про прийняте слідчим суддею (судом) рішення про застосування спеціального досудового розслідування надається у разі виконання функції «Відновлення кримінального провадження» підтип дії «Відновлення після відкриття матеріалів».

З реєстру матеріалів досудового розслідування, суд встановив, що 02 лютого 2024 року слідчий суддя постановив ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_21 . Враховуючи наведену вище відповідь Офісу Генерального прокурора, користувачем реєстру - прокурором ОСОБА_22 у ЄРДР внесено інформацію «Про відновлення досудового розслідування» (18 год. 44 хв.) та «Відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення» (18 год. 48 хв.) на виконання вимог ч. 6 ст. 297-4 КПК України та не було пов`язане з винесенням постанови про відновлення досудового розслідування, відповідно не зумовило відновлення перебігу строку досудового розслідування.

Окремо суд зазначає, що наявні в ЄРДР відомості не можуть бути використані для встановлення або спростування факту постановлення або непостановлення прокурором певного процесуального рішення у кримінальному провадженні. Вказане узгоджується з постановою ККС ВС від 11 липня 2024 року в справі № 757/21858/22.

3.11.Зазначаючи про необхідність закриття кримінального провадження захист посилався на судові рішення у інших кримінальних провадженнях судів першої та апеляційної інстанцій. На переконання суду, таке посилання безпідставне з огляду на непреюдиційність судових рішень зазначених судів.

3.12.Стосовно клопотання адвоката ОСОБА_5 про надання аналізу процесуальним документам суд зазначає таке. КПК України не надає суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засідання, а також те, що суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються цих рішень, так як такі обставини можуть бути досліджені судом тільки під час судового розгляду. Зазначена позиція узгоджується з постановою ККС ВС від 26 вересня 2024 року в справі №161/6643/22.

3.13.Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що направлення прокурором обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні відбулось у межах строку досудового розслідування, відтак підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України відсутні.

4.У судовому засіданні 10 червня 2024 року захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення обвинувального акта. Своє клопотання обґрунтовував таким. Кримінальний процесуальний закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті: (1) фактичних обставин кримінального правопорушення, (2) правової кваліфікації («формули обвинувачення»); (3) та формулювання обвинувачення (короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі). Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачується у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Водночас, зі змісту обвинувального акта вбачається, що серед викладених у ньому фактичних обставин взагалі не міститься таких, з яких можливо було б встановити: 1) наявність у діях ОСОБА_9 об`єктивної сторони зловживання службовим становищем, що є необхідною умовою кваліфікації за ч. 5 ст. 191 КК України; 2) наявність іншого «співучасника кримінального правопорушення», який будучи службовою особою зловживав би своїм службовим становищем з метою заволодіння грошовими коштами Філії «Центр охорони здоров`я», що є необхідною умовою кваліфікації за ч. 5 ст. 191 КК України, 3) наявність у ОСОБА_9 корисливого мотиву на заволодіння коштами Філії «Центр охорони здоров`я».

4.1.У судовому засіданні 10 червня 2024 року захисник ОСОБА_5 також заявив клопотання про повернення обвинувального акта. Своє клопотання обґрунтовував таким. В обвинувальному акті не зазначено всіх складових частин події кримінального правопорушення, а саме часу та місця його вчинення. Так, з обвинувального акта зрозуміло, що загальний період вчинення кримінального правопорушення - з вересня 2020 року по 18 грудня 2020 року. Однак, у обвинувальному акті міститься посилання на події, які відбулись в липні-серпні 2020 року, тому стороні захисту не зрозуміло який період сторона обвинувачення пов`язує з вчиненням інкримінованого злочину.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_13, з корисливих мотивів орієнтовно в кінці вересня - на початку жовтня 2020 року вступив у попередню змову з ОСОБА_9 з метою заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» призначеними для закупівлі послуг з ПЛР-тестування. Водночас, в обвинувальному акті вказано інший період інкримінованих дій ОСОБА_13 - 09 вересня 2020 року, 18 вересня 2020 року, 24 вересня 2020 року та 29 вересня 2020 року. Відтак, захиснику не зрозуміло, чи можна вважати зустріч ОСОБА_13 з ОСОБА_9 09 вересня 2020 року обставиною, що підлягає доказуванню, оскільки ця дата не є кінцем вересня 2020 року та не входить до інкримінованого ОСОБА_13 періоду кінця вересня-початку жовтня 2020 року.

В обвинувальному акті не зазначено місця вчинення кримінального правопорушення щодо кожного обвинуваченого.

В обвинувальному акті сім разів зазначено, що «…у відповідності до висновку судової товарознавчої експертизи від 27.10.2021 129/21 ринкова вартість послуги з проведення ПЛР-тестування на умовах її надання, передбачених у Інформації про закупівлю, в станом на 05.11.2020 становить 837 грн/послуга. Таким чином розмір попереджених збитків державного підприємства становить - 4 940 779 гри (або 443 грн на кожній з 11 153 послуг, які планувалось закупити), що відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром». Зауважив, що розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактично ставить вже на цій стадії провадження сторону захисту у нерівне становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, на першому аркуші обвинувального акта по батькові обвинуваченої ОСОБА_24 вказано « ОСОБА_25 » замість « ОСОБА_26 » та не зазначено детектива НАБ України ОСОБА_27, який проводив обшук 02 грудня 2021 року в ОСОБА_13 .

4.2.У судовому засіданні 07 листопада 2024 року захисник ОСОБА_7 також заявила клопотання про повернення обвинувального акта. Своє клопотання обґрунтовувала таким. Роль ОСОБА_14 в обвинувальному акті описана без зазначення конкретних обставин, які б підтверджували висновки обвинувачення. Навпаки, її причетність до вчинення протиправних дій в обвинувальному акті описується узагальнено і не зрозуміло. Фактично, формулювання обвинувачення ОСОБА_14 складається з опису дій інших обвинувачених.

Обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення, у тому вигляді як вони викладені в обвинувальному акті, є повністю ідентичними, а формулювання обвинувачення щодо кожного обвинуваченого ідентичні.

Викладаючи в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення та формулюючи обвинувачення, сторона обвинувачення зазначила низку обставин, які не можуть бути належним чином перевірені судом.

Не дивлячись на обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в обвинувальному акті не вказано, в чому ж полягають протиправні дії ОСОБА_14, якими саме службовими повноваженнями вона зловживала, тобто які повноваження порушила, які саме конкретні дії по вчиненню об`єктивної сторони злочину їй інкримінуються як незаконні, що обумовили кваліфікацію за ч. 5 ст. 191 КК України саме у формі зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

В обвинувальному акті неодноразово підкреслюється, що обвинувачені діяли не у власних корисливих інтересах, а на користь ТОВ «Медичний центр здоров`я», що вказує на опис фактичних обставин кримінального правопорушення, яке охоплюються диспозицією ст. 364 КК України. Оскільки така кваліфікація не відповідає тій, що зазначена в обвинувальному акті, вказане свідчить про неконкретність і неправильність обвинувачення та унеможливлює здійснення належного захисту.

Обвинувальний акт, на думку захисника, також не містить чітко зафіксованих фактичних обставин стосовно: події злочину у зв`язку з відсутністю в тексті належного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими і які б виключали сумніви щодо того, що кримінальне правопорушення справді відбулося; того, що кримінальне правопорушення було вчинене або могло бути вчинене обвинуваченими; того, що діяння обвинувачених містять склад конкретного кримінального правопорушення та відсутні обставини, які виключають їх відповідальність.

Обвинувальний акт порушує також вимоги ч. 4 ст. 291 КПК України у зв`язку з тим, що доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам статей 109,110 КПК України.

Законодавець зобов`язує прокурора повідомити підозрюваних про проведення НСРД щодо них до направлення обвинувального акту до суду. ОСОБА_14 досі не отримала такого повідомлення, відтак, обвинувальний акт має бути повернутий прокурору, оскільки ніяким іншим чином це порушення виправити неможливо.

Крім того, дані про прийняті в ході досудового розслідування рішення у розділі II реєстру матеріалів досудового розслідування викладені не в хронологічному порядку.

4.3.Прокурор ОСОБА_22 у судовому засіданні 10 червня 2024 року просила відмовити у задоволенні клопотань про повернення обвинувального акта.

4.4.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд вважає, що клопотання захисників не підлягають задоволенню з огляду на таке.

4.5.Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

В п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на переконання суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.

4.6.Частина доводів заявників клопотань стосувались необґрунтованості кримінально-правової кваліфікації дій обвинувачених. Щодо викладу правової кваліфікації кримінального правопорушення, суд вважає, що КПК не дозволяє прокурору зазначати кваліфікацію на власний розсуд, він має робити це з врахуванням того, що зібрані під час досудового розслідування докази визнані ним достатніми для складання обвинувального акта та того, що обов`язок доказування відповідно до ст. 92 КПК України лежить саме на ньому.

Ознайомившись із обвинувальним актом, суд пересвідчився, що його подано з дотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Вказаний документ містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Крім того, у межах таких доводів заявників, суд зазначає, що сторона обвинувачення має право викладати в обвинувальному акті ті обставини, які планує доводити, а відображена в обвинувальному акті кваліфікація злочину - це результат кримінально-правової оцінки діяння стороною обвинувачення, внаслідок чого констатовано, що скоєне, на її переконання, є кримінальним правопорушенням, встановлена нею відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, і процесуально закріплений висновок прокурора, детектива про наявність такої відповідності. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі входити в оцінку вказаних обставин.

Водночас, суд враховує висновок Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17, відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

4.7.Стосовно відсутності, на переконання захисту, в обвинувальному акті достатніх відомостей щодо події кримінального правопорушення, часу, місця, способу вчинення, форми вини, мотиву злочину, то колегія суддів зазначає, що дані обставини входять до обсягу обвинувачення. Формулювання обсягу обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора. У випадку недоведення стороною обвинувачення наявності у діях обвинувачених усіх елементів інкримінованих складів злочинів суд буде зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

4.8.Щодо доводів захисників про те, що виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є суперечними та незрозумілими для сторони захисту.

В пункті 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».

Складений обвинувальний акт щодо ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Ці фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення (в тому числі стосовно об`єктивної сторони злочину), що, у свою чергу, дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

На переконання суду, встановлені прокурором та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого обвинувачення.

4.9.Щодо посилання захисника ОСОБА_7 на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК України, то суд вважає за необхідне зауважити, що процесуальний закон не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору. Визначальним є наявність складеного слідчим або прокурором реєстру матеріалів досудового розслідування.

4.10.Доводи про неповідомлення письмово про факт проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні не можуть бути перевірені на цій стадії судового провадження. Більше того, ця обставина не є підставою для повернення обвинувального акта та не свідчить про неможливість його розгляду по суті.

4.11.Щодо доводів захисника ОСОБА_5 про відсутність в обвинувальному акті відомостей про детектива ОСОБА_27 .

Пункт 4 частини 2 статті 291 КПК не містить вимоги щодо відображення у тексті обвинувального акта відомостей про всіх слідчих та прокурорів, які брали участь у кримінальному провадженні. Водночас, суд враховує, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні містить відомості про прізвище, ім`я, по батькові та займану посада слідчого (арк. 6-8), як того й вимагає процесуальний закон. Крім того, обвинувальний акт не є процесуальним документом, який підтверджує повноваження слідчого.

4.12.Щодо доводів про зазначення у обвинувальному акті по батькові обвинуваченої ОСОБА_9 » замість « ОСОБА_26 ».

Дійсно, на аркуші 1 обвинувального акта у анкетних відомостях обвинувачених детектив зазначив « ОСОБА_9 ». Водночас, у розділі обвинувального акта з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та розділі «Формулювання обвинувачення ОСОБА_9 », її по батькові зазначено « ОСОБА_26 ». На переконання суду, вказане свідчить про допущення стороною обвинувачення описки при зазначенні по батькові ОСОБА_9 на аркуші 1 обвинувального акта, що не може бути підставою для його повернення прокурору.

4.13.Щодо доводів адвоката ОСОБА_5 про посилання у обвинувальному акті на результати висновку судової експертизи суд зазначає таке.

Наведення змісту доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті фактично може поставити сторону захисту в нерівноправне становище у порівнянні зі стороною обвинувачення, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін.

Відповідаючи на питання, чи порушило посилання в обвинувальному акті на висновок судової експертизи принцип рівності в розумінні справедливого балансу між сторонами, суд врахував, що зазначення детективом у тексті обвинувального акта типу експертизи та її реквізитів не спричинило розкриття сутності цього доказу сторони обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті. Крім цього, зміст вказаного документу не розкривається та не здійснюється докладний опис його доказового значення. Очевидно, що посилання на висновок експертизи використано в обвинувальному акті з метою деталізації при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Також, у цьому аспекті колегія суддів наголошує, що у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта.

За таких обставин, доводи захисника про порушення змагальності сторін під час підготовчого засідання в частині посилання на висновок експертизи в обвинувальному акті не свідчить про наявність підстави, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

4.14.На даній стадії кримінального провадження суд доходить до висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 291 КПК. Всі інші обставини суд зможе дослідити у ході судового розгляду та дати їм оцінку при винесенні остаточного рішення у справі.

Відтак, підстав для повернення обвинувального акта прокурору суд не вбачає.

5.Колегія суддів зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 284, 291, 314, 369-372 КПК суд, постановив:

1.Залишити без задоволення клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 52021000000000164.

2.Залишити без задоволення клопотання захисників ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52021000000000164.

3.Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_28