- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/12417/24
Провадження 1-кс/991/12491/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
05 листопада 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, у межах кримінального провадження № 52024000000000474 від 16.09.2024,
ВСТАНОВИВ:
31.10.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, яке на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.11.2023 було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У поданому клопотанні захисник просить скасувати арешт, накладений на безготівкові кошти, що розміщені на банківських рахунках ОСОБА_4, відкритих в AT КБ «Приватбанк».
Так, в обґрунтування клопотання захисник зазначив, що у межах кримінального провадження № 52024000000000474 від 16.09.2024 його підзахисній ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 по справі №991/11255/24 було накладено арешт на безготівкові кошти, розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_4 в AT КБ «Приватбанк».
Так, захисник зазначає, що внаслідок виконання вказаного судового рішення під арештом опинились грошові кошти, розмішені на таких банківських рахунках: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 .
Водночас, захисник вважає, що такий арешт накладений необґрунтовано, оскільки:
1) банківський рахунок НОМЕР_1 використовується виключно для отримання ОСОБА_4 нарахованої їй заробітної плати, а тому його арешт є надмірним тягарем, який перешкоджає реалізації підозрюваною гарантованого їй права на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, та на достатній рівень життя.
2) по банківському рахунку НОМЕР_2 за період 01.01.2024 - 04.11.2024 відсутні операції, а також на ньому відсутні грошові кошти;
3) по банківському рахунку НОМЕР_3 за період 01.01.2024 - 04.11.2024 відсутні операції, а залишок грошових коштів становить 0,03 доларів США.
Захисник наголошує, що при накладенні арешту на вищевказані рахунки не досягається мета такого заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки на них відсутні грошові кошти, однак фактично блокується платіжний засіб ОСОБА_4, що не може бути метою і завданням арешту майна. На переконання захисника, внаслідок такого арешту порушується принцип правомірного втручання, а саме не досягається суспільний інтерес, а застосування такого заходу не є пропорційним визначеним цілям, оскільки фактично жодне майно не арештовується для забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна.
2.Позиції сторін у судовому засіданні
Адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлене ним клопотання та просив його задовольнити.
Детектив ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак до його початку надіслав письмові заперечення в яких просив здійснити розгляд клопотання адвоката за його відсутності та відмовити у його задоволенні.
Обґрунтовуючи свою позицію, детектив зазначив, що не вбачає підстав для скасування арешту з коштів, які знаходяться на банківських рахунках підозрюваної ОСОБА_4, відкритих в AT КБ «Приватбанк», оскільки вважає, що він накладений цілком обґрунтовано, адже нормами КПК України не перебачено заборони накладення арешту на кошти особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, в тому числі ті, що є її заробітною платою з метою забезпечення їх майбутньої конфіскації як виду покарання.
3.Оцінка та висновки слідчого судді
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні зазначено про те, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, а тому, з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише вказаної захисником підстави для скасування арешту.
На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання та долучені в ході судового засідання, слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Як встановлено слідчим суддею ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 (справа №991/11255/24, провадження №1-кс/991/11300/24) було накладено арешт в тому числі на безготівкові кошти, що розміщені на банківських рахунках підозрюваної ОСОБА_4, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» шляхом встановлення заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном.
Із вказаної ухвали вбачається, що арешт був накладений із метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання у разі його призначення. Так, оцінюючи можливість накладення арешту на безготівкові кошти, що розміщені на банківських рахунках відкритих в АТ КБ «Приватбанк», слідча суддя виходила з того, що у межах кримінального провадження № 52024000000000474 від 16.09.2024 ОСОБА_4 24.09.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України за фактом того, що остання 19.09.2024 висловила, а 23.09.2024 одержала від ОСОБА_6 на свою користь та користь третіх осіб неправомірну вигоду у розмірі 40 000 доларів США за вжиття нею завдяки займаній посаді заходів щодо зміни підслідності у кримінальному провадженні №42024082030000023 від 04.04.2024, скасування накладеного на автомобіль ОСОБА_6 арешту та непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст. 332, 369-2, 190, 358 КК України. Оскільки конфіскація майна передбачена у санкції інкримінованого підозрюваній злочину, як обов`язкове додаткове покарання, і у разі визнання її винною у його вчиненні, суд, з огляду на положення КК України, може прийняти рішення про звернення стягнення на майно, яке перебуває у її власності, в тому числі на безготівкові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на її ім`я.
Тож, слідча суддя обґрунтовано дійшла висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_4, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Таким чином, встановлено, що вказаний рахунок призначений для виплат заробітної плати.
Вирішуючи питання про обґрунтованість накладення арешту на майно ОСОБА_4, слідчий суддя виходить з такого.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання.
При цьому, за вказаною підставою, арешт накладається лише 1) на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, 2) за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_4 має статус підозрюваної у кримінальному провадженні № 52024000000000474 від 16.09.2024, а конфіскація майна передбачена у санкції інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, як обов`язкове додаткове покарання. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваної такого заходу забезпечення як арешт належного їй майна.
Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Отже, з метою забезпечення можливої конфіскації може бути накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_4, оскільки у випадку визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй злочину суд може прийняти рішення про звернення стягнення на належне підозрюваній майно, в тому числі безготівкові кошти, які знаходяться на банківських рахунках останньої.
Як було встановлено із наданих стороною захисту документів, один із арештованих рахунків ОСОБА_4, відкритий у АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1, призначений для отримання заробітної плати, нарахованої їй як заступниці керівника Запорізької обласної прокуратури. Зокрема, відповідно до довідки AT КБ «Приватбанк» від 11.10.2024 за період 01.04.2024 - 11.10.2024 на вказаний рахунок зараховувались грошові кошти, які є зарплатними виплатами, а залишок по рахунку станом на 11.10.2024 становить 67 620, 38 гривень.
При цьому, захисник, посилаючись на положення ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати містить, наголошує, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Також, в обґрунтування своєї позиції, захисник посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.042022 (у справі №756/8815/20), зокрема, що накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
Водночас, зазначена позиція стосуються вирішення питань та правовідносин у сфері примусового виконання судових рішень, здійсненням заходів примусового виконання виконавцем, зокрема, пов`язаних з виконавчим провадженням, як завершальної стадії судового провадження.
Натомість, правила застосування заходу забезпечення кримінального провадження, яким є арешт майна, врегульовано відповідними нормами КПК, з аналізу яких вбачається його забезпечувальний та тимчасово обмежувальний характер, за своєю спрямованістю арешт майна в межах кримінального провадження суттєво відрізняється від арешту майна у виконавчому провадженні, оскільки застосовується для забезпечення можливого стягнення за рахунок арештованого майна (у разі визнання особи винуватою), проте не з метою здійснення такого стягнення.
Разом з тим, накладення арешту на рахунок особи, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату зарплати, що призводить до порушення її конституційних прав.
Згідно із ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Водночас, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 20.04.2022 (у справі №756/8815/20), на яку посилався захисник, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Слідчий суддя зауважує, що відповідно до наданих захисником документів востаннє на вказаний банківський рахунок надійшли кошти цільового призначення 05.10.2024, однак відомостей про те, що заробітна плата й надалі продовжує надходити саме на цей рахунок матеріали справи не містять.
Тобто, наразі можна зробити висновок, що під арештом перебуває виключно залишок коштів, який був наявний на банківському рахунку станом на момент виконання рішення про арешт майна.
Так само, слідчий суддя відзначає, що матеріали справи не містять доказів того, що накладений арешт спричиняє значні фінансові труднощі та позбавляє останню можливості забезпечувати свої базові життєві потреби.
Водночас, за відсутності таких доказів слідчий суддя позбавлений можливості встановити чи є залишок коштів, який знаходиться на спірному банківському рахунку, єдиним джерелом заощаджень за рахунок якого підозрювана може покрити життєво необхідні витрати.
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою накладено арешт на належні підозрюваній грошові кошти, відсутність відомостей про продовження зарахування заробітної плати підозрюваної саме на вказаний рахунок на час розгляду клопотання, слідчий суддя вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження виправданим.
Не вбачає слідчий суддя і підстав для скасування арешту з банківських рахунків НОМЕР_2, НОМЕР_3, оскільки КПК передбачає арешт як запобіжний захід для забезпечення можливих майнових вимог, навіть якщо зараз кошти відсутні, але можуть з`явитися в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст. 131, 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, у межах кримінального провадження № 52024000000000474 від 16.09.2024, - залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1