- Головуюча суддя (ВАКС): Задорожна Л.І.
Справа № 991/11774/24
Провадження № 1-кс/991/11837/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_2,
представник володільця майна - адвокат ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_3, поданого в інтересах власника майна ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000044 від 12.05.2022,
установив:
10.10.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яке подане в інтересах власника майна ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000044 від 12.05.2022.
І. Суть клопотання
06.12.2023 детективами Національного бюро, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого вилучено: мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_1 з номером телефону НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро.
Із змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023 про надання дозволу на проведення обшуку вбачається, що у органу досудового розслідування є підстави стверджувати про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень за ч. 3 cт. 201-2, ч. 4 ст. 191 КК України, що полягають у завданні збитків державі в особі Міністерства соціальної політики шляхом ненадання БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» допомоги постраждалому цивільному населенню, привласнення частини коштів виділених для БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» та їх незаконного використання з метою прибутку гуманітарної допомоги або безоплатної допомоги.
В ухвалі від 29.11.2023 було вказано вичерпний перелік речей і документів, на відшукання яких надавався дозвіл, тобто вилучення майна особи поза межами ухвали є незаконним. Вважає, що вилучення грошових коштів ОСОБА_4 було безпідставним, у зв`язку із численними процесуальними порушеннями під час проведення обшуку.
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_5 не мав права проводити обшук будинку, тому що в ухвалі від 29.11.2023 було надано дозвіл лише старшому детективу Національного бюро ОСОБА_6 . Таким чином, 06.12.2023 старшим детективом ОСОБА_5 було незаконно вилучено майно під час обшуку, оскільки проведення слідчої дії (обшуку) проведено особою, яка не визначена ухвалою. Також, старшим оперуповноваженим ДСР НП України ОСОБА_7 та оперуповноваженим УСР у Львівській області ДСР НП України ОСОБА_8 порушено конституційні права володільця приміщення ОСОБА_9, визначені ст. 30 Конституції України, оскільки власник приміщення жодних дозволів на проникнення до приміщення не надавала.
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_5 під час проведення обшуку вилучив грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро. Однак, відповідно до ухвали від 29.11.2023 кошти не входили до вичерпного переліку речей, на які було надано дозвіл вилучення.
Принцип індивідуалізації судового рішення закріплений п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи має містити перелік речей, документів, або осіб, для виявлення яких проводиться обшук». Вищевказані кошти було вилучено в порядку ст. 131 КПК України, проте детективом не було достовірно доведено зв`язок грошових коштів, що знаходились в будинку, який належить ОСОБА_9, до вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, дії детектива Національного бюро суперечать положенням ст. 132 КПК України та порушують права ОСОБА_4 та ОСОБА_9, визначені в рішенні ЄСПЛ «Камензінда проти Швейцарії». Крім того, детективом Національного бюро ОСОБА_5 в протоколі обшуку не було зазначено жодних індивідуальних ознак вилучених коштів (серія, номер, кількість та інші відмінні ознаки предметів). Прокурор під час звернення до суду з клопотанням про арешт майна не міг посилатись на спеціальну конфіскацію відносно ОСОБА_4, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, докази щодо його причетності та протиправності дій.
Зазначив, що до Міністерства соціальної політики України було подано адвокатський запит № 12/08 від 12.09.2024, з метою отримання документального підтвердження щодо виділення коштів БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» (рішення, заявки та інші документи), що стосуються виділення коштів за період 24.02.2022 по 01.10.2022, а також надання документального підтвердження щодо отриманої звітності від БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» на суму виділених коштів. Адвокат вважає, що у матеріалах клопотання наявне повне документальне підтвердження отриманої звітності від БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» на суму виділених коштів у розмірі 36 791 365 грн. Тому, у даному випадку, є незрозумілим твердження детективів Національного бюро щодо ненадання БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» гуманітарної допомоги цивільному населенню.
У матеріалах клопотання про накладення арешту відсутня вмотивована постанова про визнання вилучених грошових коштів речовими доказами у кримінальному провадженні та передачу їх на зберігання.
На підставі вищевикладеного, адвокат дійшов висновку, що накладений арешт є необґрунтованим на підставі виявлення: численних процесуальних порушень зі сторони детективів Національного бюро та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; проведення обшуку особою, якій не було надано право на цю слідчу дію згідно ухвали від 29.11.2023; суттєві порушення конституційних прав ОСОБА_9 відносно недоторканості житла оперуповноваженими ДСР НП України; недоречне використання неналежних процесуальних норм визначених ст. 96-2 КК України відносно вилученого майна; відсутність підстав спеціальної конфіскації згідно ст. 96-2 КК України; відсутність постанови про визнання речовими доказами щодо вилученого майна; відсутність доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, адвокат ОСОБА_3 просив скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023 у справі № 991/10676/23 арешт на майно, а саме на: мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_1 з сім картою за номером НОМЕР_2 та грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні представник володільця майна адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023. Зазначив, що 14.10.2024 постановою прокурора ОСОБА_10 змінено підслідність кримінального провадження, однак клопотання про скасування арешту подано до суду 10.10.2024, відтак Вищий антикорупційний суд уповноважений вирішити питання про скасування арешту. Вважає, що відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту, оскільки кримінальне провадження № 42022042010000044 передано до Національної поліції. Окрім цього, у діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, він не був ні засновником, ні директором благодійної організації та йому не повідомлено про підозру. Звернув увагу на те, що фондом БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» благодійна допомога надана у повному обсязі та у Міністерства соціальної політики немає жодних претензій щодо надання допомоги. Зауважив, що вилучене майно не містить слідів вчинення кримінального правопорушення. Адвокат вважає, що кошти не можуть бути речовими доказами, оскільки минув тривалий термін з моменту надання благодійної допомоги (більше року).
07.11.2024 від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 надійшли письмові пояснення, у яких він зазначив, що кримінальне провадження № 42022042010000044, за ознаками кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 201-2, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, направлене за підслідністю до Головного слідчого управління Національної поліції України (Вх. 47246/24).
07.11.2024 від представника володільця майна ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення (Вх. 47243/24), у яких зазначено, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР до сьогоднішнього часу (07.11.2024) сплинуло більше ніж 2,5 роки та ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень. Окрім цього, арештоване майно не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містить на собі його слідів чи інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також воно не було об`єктом кримінального правопорушення. На переконання адвоката, відсутня сама подія кримінального правопорушення, яка пов`язана з цим майном. Також відсутні докази, які можуть свідчити про те, що ОСОБА_4 отримував грошові кошти від БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» або від фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб, у яких благодійний фонд придбав товари. 05.04.2022, 13.04.2022 відбувалось перерахування коштів від Міністерства соціальної політики України на користь БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА», а 23.04.2022 БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» прозвітувало перед Міністерством про використання коштів та надану допомогу. Однак, вилучення речей 06.12.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 вказує лише на відсутність ознак того, що кошти були предметом кримінального правопорушення. На думку адвоката, таким заходом забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на грошові кошти, неможливо досягнути мети кримінального провадження. Додав, що ОСОБА_4 не є службовою особою Міністерства соціальної політики України, БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА». Адвокат вважає, що слідчий орган дійшов помилкових висновків про те, що ОСОБА_4 надавав вказівки керівнику БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА» ( ОСОБА_11 ).
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши адвоката ОСОБА_3 та дослідивши письмові пояснення прокурора ОСОБА_12, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.11.2023 було надано дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_4, який на праві власності належить ОСОБА_9, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання речей та документів, а саме: документів, що стали підставою для отримання коштів для надання допомоги в умовах воєнного стану від Міністерства соціальної політики України, відомостей щодо отримання даних коштів, а також документів щодо звітування про використання коштів, фінансових обґрунтувань до пропозицій щодо надання допомоги цивільному населенню, листів військових адміністрацій, органів самоврядування, інших громадських чи благодійних організацій, зокрема: БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» (ЄДРПОУ 43975620), інших організацій, що отримували кошти для надання допомоги в умовах воєнного стану від Міністерства соціальної політики України, документів щодо відкриття банківських рахунків вищезазначеними організаціями тощо; документів щодо відкриття банківських рахунків БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» (ЄДРПОУ 43975620), відомостей по руху коштів по банківським рахункам; документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА.» з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕЛІТ-ЕДВАЙС», ТОВ «ДАСТРІАЛ ЛТД», ТОВ «ІНПАВЕЛ РЕСУРС», ТОВ «ДК ДОВІРА», ТОВ «МЕЙН ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «БЕСТ ГАРЛІК» з іншими юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами щодо купівлі-продажу товарів/послуг, які складались з 24.02.2022 по 01.10.2022; мобільних телефонів та SІМ-карт, в тому числі із номером НОМЕР_2, комп`ютерної техніки, електронних та комп`ютерних носіїв інформації (планшетів, флеш-карт, флеш-накопичувачів, системних комп`ютерних дисків, CD-DVD-дисків, відеокасет, відеокамер, відеореєстраторів та інших електронних цифрових пристроїв, призначених для створення, копіювання та зберігання інформації), які перебувають у користуванні ОСОБА_4 та можуть містити інформацію щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, зокрема щодо здійснення благодійної діяльності БО «БФ «ДОБРА-СПРАВА».
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023 у кримінальному провадженні № 42022042010000044 накладено арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку будинку за місцем проживання ОСОБА_4, а саме на: грошові кошти в сумі 150 000 доларів США та 24 950 Євро, який полягає у тимчасовій забороні користування, розпорядження та відчуження.
Згідно із мотивувальною частиною вказаної ухвали слідчого судді, арешт накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені під час проведення обшуку грошові кошти можуть бути предметом спеціальної конфіскації (оскільки відповідають п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України - можуть бути предметом кримінального правопорушення), у зв`язку з чим на них може бути накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Представник володільця майна аргументує необхідність скасування арешту тим, що його було накладено необґрунтовано та у подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Про обґрунтованість накладеного на майно арешту за п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно: 1) одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від такого майна; 2) призначалось (використовувалось) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.12.2023, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки його метою є забезпечення спеціальної конфіскації та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження майна.
Під час розгляду клопотання про арешт майна детективом були надані документи щодо наявності достатніх підстав вважати, що вилучені грошові кошти можуть бути предметом кримінального правопорушення, перетвореними в інше майно, враховуючи пов`язаність ОСОБА_4 із обставинами, які є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, фінансову історію ОСОБА_4, членів його сім`ї та розмір коштів, відшуканих детективами Національного бюро під час проведення обшуку, які суттєво відрізняються від суми його офіційно задекларованих коштів.
Щодо твердження адвоката про необґрунтованість накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя зауважує, що під час розгляду даного клопотання не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції. Відомості про оскарження ухвали слідчого судді від 12.12.2023 у суді апеляційної інстанції у матеріалах клопотання відсутні.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту слідчий суддя вирішує питання обґрунтованості накладеного арешту на майно. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Твердження адвоката про наявність численних процесуальних порушень зі сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає помилковими, а законність дій органу досудового розслідування перевірялась під час накладення арешту.
Доводи адвоката про проведення обшуку неуповноваженою особою - детективом ОСОБА_5, слідчий суддя відхиляє, оскільки ч. 2 ст. 235 КПК України визначено перелік відомостей, які мають міститись в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, серед яких вказівка на зазначення осіб, яким надається право на проведення такого обшуку, відсутня. За змістом ч. 1 ст. 236 КПК України передбачає, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим, який здійснюватиме досудове розслідування чи прокурором, який здійснюватиме процесуальне керівництво у визначеному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя відхиляє твердження адвоката щодо порушення прав власника будинку ОСОБА_9, оскільки у даному випадку обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді та добровільної згоди особи, яка користується будинком.
Положення ст. 223 КПК України не мають на меті вирішення питань власності. Вони захищають особу від необґрунтованого втручання у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Термін «особа, яка володіє» в ч. 1 ст. 233 КПК України охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 278/1306/17, від 01.11.2022 у справі № 344/2995/15-к, від 20.06.2023 у справі № 756/16122/21).
Доводів, які могли би переконати слідчого суддю у наявності підстав, які свідчать про те, що цей захід кримінального забезпечення накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, адвокатом ОСОБА_3 ні у клопотанні, ні у судовому засіданні зазначено не було.
Окрім того, із постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 від 14.10.2024 вбачається, що у кримінальному провадженні № 42022042010000044 від 12.05.2022 визначено підслідність за слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України. Постанова мотивована тим, що на даний час у кримінальному провадженні не встановлено жодної умови або підстави (ні за суб`єктивною, ні за предметною ознакою) для здійснення подальшого досудового розслідування детективами Національного бюро.
Твердження адвоката ОСОБА_3 про те, що відпала потреба у подальшому застосуванні арешту, оскільки з 14.10.2024 кримінальне провадження № 42022042010000044 передано до Головного слідчого управління Національної поліції України, не відповідає дійсності. Адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що відпала потреба в арешті грошових коштів, мова про які йде у клопотанні, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, хоча і передано до іншого слідчого органу, арешт накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна (питання про застосування якого вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження). У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 КПК України.
Частиною 1 статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Інші доводи, які викладені у змісті клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна, не підтверджують обставин, які мають значення для висновку про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосовано необґрунтовано або в подальшому застосуванні арешту відпала потреба.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не доведено, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Щодо скасування арешту з мобільного телефону Apple iPhone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_1 з сім картою за номером НОМЕР_2, який було вилучено під час обшуку, необхідно зазначити, що у слідчого судді відсутні відомості про те, що такий арешт накладався в установленому законом порядку.
Керуючись статтями 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, поданого в інтересах власника майна ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042010000044 від 12.05.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_13