- Головуюча суддя (ВАКС): Криклива Т.Г.
Справа № 991/10365/24
Провадження 1-кп/991/108/24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2024 Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1 за участі: секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченого його захисників, адвокатівОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 обвинуваченого його захисників, адвокатів ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 обвинуваченого його захисника, адвоката обвинуваченого його захисників, адвокатівОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_15, захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_11, захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_16 (оголошене адвокатом ОСОБА_9 ), про повернення обвинувального акта прокурору, поданого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023, стосовно:
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кунашівка, Ніжинського району, Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_3, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4,
ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, проживає за адресою: АДРЕСА_6
кожен з яких окремо обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I.Історія провадження.
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.
1.2. Ухвалою суду від 23.09.2024 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
1.3 25.09.2024 у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_12, адвокат ОСОБА_15, подала клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Вимоги клопотання захисник обґрунтовувала тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки:
(1) виклад формулювання обвинувачення є неконкретним, без опису способу вчинення злочину, зокрема без зазначення об`єкту, предмету, об`єктивної сторони злочину;
(2) викладені в обвинувальному акті положення суперечать одне одному в частині систематичності вчинення кримінальних правопорушень, яка не співвідноситься з одиничним епізодом, описаним прокурором.
1.4. 18.11.2024 від захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, також надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. Захисник зазначила щодо існування недоліків, які унеможливлюють його призначення до судового розгляду, зокрема через:
(1) ідентичний змістовний виклад різних частин обвинувального акта: фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, та формулювання обвинувачення, яке зазначено щодо кожного з обвинувачених;
(2) незазначення прізвища, ім`я, по-батькові та інших даних щодо особи, яка діяла в інтересах апелянтів у судовій справі № 757/27289/23-к, її зв`язку, дій та домовленостей з апелянтами;
(3) суперечність відомостей обвинувального акта щодо систематичного одержання неправомірної вигоди та вчинення корупційних кримінальних правопорушень у різні періоди у різному складі групи.
1.5. Ще одне клопотання у підготовчому судовому засіданні надійшло від захисника обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_11, яка просила суд повернути обвинувальний акт прокурору у зв`язку з:
(1) неузгодженістю формулювання обвинувачення та наведення фактичних обставин в частині обсягу дій, які інкримінуються ОСОБА_10 ;
(2) неконкретністю обвинувачення.
1.6. Наступне клопотання про повернення обвинувального акта було подане захисником обвинуваченого ОСОБА_7, адвокатом ОСОБА_16, яке у підготовчому судовому засіданні оголошене адвокатом ОСОБА_9 . Його доводи зводяться до того, що:
(1) обвинувальний акт не містить відомостей щодо викривача у цьому кримінальному провадженні ? змінені анкетні відомості ОСОБА_17
II.Позиції сторін судового провадження.
2.1 Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники, адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6, клопотання підтримали та просили суд повернути обвинувальний акт прокурору.
2.2 Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 клопотання підтримали, вказуючи на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України. Наголосили на відсутність відомостей про викривача у цьому кримінальному провадженні, а також на невідповідності фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, стосовно цієї особи.
2.3. Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник, адвокат ОСОБА_11, клопотання також підтримали та просили суд повернути обвинувальний акт прокурор. Додатково обвинувачений ОСОБА_10 повідомив про невідповідність зазначеного в обвинувальному акті місця його проживання фактичному та вказав на відсутність у ньому найменування кримінального провадження.
2.4. Обвинувачений Слива та його захисники, адвокати ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_14, клопотання підтримали та просили суд повернути обвинувальний акт прокурору.
2.5. Прокурор щодо поданих стороною захисту клопотань заперечував, вважавши, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Повідомив, що викривач у цьому кримінальному провадженні відсутній, а особа, на яку вказували обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники, має статус свідка.
III.Мотиви та обґрунтування суду.
3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт та його додатки, суд дійшов до таких висновків.
Підготовче судове засідання є обов`язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону передбачає з`ясування наявності в такому рішенні прокурора його обов`язкових реквізитів, перелік яких надається в ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.2. Щодо відповідності обвинувального акта вимогам п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України
Найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України визначене обов`язковим елементом обвинувального акта.
Обвинувачений ОСОБА_10 у підготовчому судовому засіданні повідомив, що обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні такого елементу не містить.
З такими твердженнями обвинуваченого суд не погоджується, адже як убачається зі змісту обвинувального акта, який міститься у матеріалах судової справи, він містить найменування кримінального провадження, яке включає дані щодо номеру кримінального провадження, дати внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, осіб яких стосується та кваліфікації їх дій.
Відтак суд констатує, що наявний обвинувальний акт відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України.
3.3. Щодо відповідності обвинувального акта вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України
Згідно з правилами п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поміж іншим, має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого, зокрема місце проживання.
Як повідомив у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10, він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_10 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 та проживає за адресою: АДРЕСА_7 .
Вочевидь зазначення в обвинувальному акті адреси місця реєстрації як фактичної адреси місця проживання обвинувачення є помилкою технічного характеру. При цьому недостовірність таких відомостей жодним чином не вплинула на обсяг прав учасників процесу, зокрема право бути належним чином та своєчасно повідомленим про дату та час судового розгляду. Більше того, сторона захисту не позбавлена можливості в будь-який час у разі зміни місця проживання обвинуваченого повідомити суд про зміну адреси для листування.
За таких обставин, наведений недолік не тягне повернення обвинувального акта прокурору.
3.4. Щодо відповідності обвинувального акта вимогам п. 3-1 ч. 2 ст. 291 КПК України
Відповідно до визначення, яке міститься у п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
За своїм процесуальним статусом викривач є заявником із ширшим колом процесуальних прав (п. 25 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 60 КПК України). Спеціальні права викривача передбачені у ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Прокурор у підготовчому судовому засіданні повідомив суду, що ОСОБА_17 не є викривачем у цьому кримінальному провадженні та має статус свідка.
На це також вказують надані суду матеріали (обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування), які не містять відомостей про реалізацію свідком ОСОБА_17 спеціальних прав, які б могли підтверджувати набуття нею статусу викривача. Ба більше, відсутні також дані, які б вказували на існування в неї процесуального статусу заявника.
За таких умов, суд вважає, що незазначення свідка ОСОБА_17 як викривача в обвинувальному акті не є підставою для його повернення прокурору.
Водночас з урахуванням обсягу повноважень суду у підготовчому судовому засіданні, фактичні обставини кримінального правопорушення, які стосуються цієї особи, будуть встановлені під час судового розгляду.
3.5. Щодо відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України
Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення ? це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.
У постанові від 03.07.2019 (справа № 273/1053/17) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченими дій, які містять ознаки злочинів, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
Що стосується фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на думку останнього, підтверджує сформоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Більше того, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації їх діянь.
Таким чином, неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
3.6. Щодо ідентичності змістовного викладу різних частин обвинувального акта
Як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, вказувала на викладення однакових за змістом положень в його різних елементах.
Щодо цього доводу суд зазначає, що розмежування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» та їх визначення (хоча б умовне) чинний КПК України не містить. За відсутності відповідних нормативних критеріїв унеможливлюється визначення відповідності чи невідповідності обвинувального акта вимогам закону в цій частині. Зазначене призводить до змішування понять «виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення», що має наслідком викладення ідентичного викладу різних частин обвинувального акта.
Понад те, вирішення цього питання потребує аналізу змісту обвинувального акта, що створить ситуацію, за якої суд вдасться до оцінки викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, і як наслідок до виходу за межі предмета оцінки, яка здійснюється у підготовчому судовому засіданні, що є неприпустимим з огляду на приписи ч. 3 ст. 26 КПК України.
У зв`язку з цим, виходячи з засади диспозитивності, повернення обвинувального акта з цієї підстави є неможливим.
3.7. Висновки суду
Оскільки доводи захисників, якими вони обстоювали позицію про повернення обвинувального акта прокурору, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотань належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 291, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12, адвоката ОСОБА_15, захисника обвинуваченого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, захисника обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_11, захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_16 (оголошене адвокатом ОСОБА_9 ), про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1