Документ № 123224636

Дата засідання: 18/11/2024
Дата винесення рішення: 18/11/2024
Справа №: 991/10365/24
Провадження №: 52023000000000547
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне

Головуюча суддя (ВАКС): Криклива Т.Г.

Справа № 991/10365/24

Провадження 1-кп/991/108/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024 Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі: секретаря судового засіданняОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченого його захисників, адвокатівОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 обвинуваченогоОСОБА_7 його захисників, адвокатів обвинуваченого його захисника, адвоката обвинуваченого його захисників, адвокатівОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 - ОСОБА_14 ОСОБА_15

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000547 від 02.11.2023, стосовно:

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кунашівка, Ніжинського району, Чернігівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, проживає за адресою: АДРЕСА_5

ОСОБА_12, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7

кожен з яких окремо обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2. Ухвалою суду від 23.09.2024 у цьому кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.

1.3. 18.11.2024 у підготовчому судовому засіданні від прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 надійшло два клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_10 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України:

1) у клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, визначених обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою від 25.09.2024, а саме:

- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 з приводу обставин цього кримінального провадження;

- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Потребу у продовженні строку дії зазначених обмежувальних заходів прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор обґрунтовував: тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_7 у випадку доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; можливістю безперешкодного перетину державного кордону, що пов`язана з його неодноразовим перетином та непоширенням на обвинуваченого обмежень щодо виїзду за межі України, запроваджених у зв`язку з воєнним станом, з огляду на його вік; майновим станом обвинуваченого, який надає йому можливість проживати за кордоном.

Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував: практичною спроможністю впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки більшість з них є працівниками апарату Київського апеляційного суду; використанням широкого кола знайомств, зв`язків, соціального статусу та авторитету, набутих під час здійснення професійної діяльності, які дають ОСОБА_7 можливість впливати на інших свідків з метою зміни раніше наданих показань, надання суперечних показань або відмови від їх дачі.

2) у клопотанні прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, визначених обвинуваченому ОСОБА_10 ухвалою від 25.09.2024, а саме:

Необхідність у продовженні строку дії раніше обраних обов`язків прокурор пояснював продовженням існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду прокурор мотивував: суворістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_10 у разі доведення його винуватості; широким колом знайомств і зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, які він може використати з метою переховування, у тому числі для залишення території України; минулим досвідом перетину кордону; невизначеністю на кордонах України та належним контролем з боку прикордонної служби на пропускних пунктах, що пов`язано з військовою агресією рф; майновим станом обвинуваченого; активами в іноземній банківській установі, які надають йому фінансову можливість забезпечити проживання за кордоном.

Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував тим, що більшість свідків є працівниками апарату Київського апеляційного суду, а також тим, що обвинувачений може використовувати знайомства, зв`язки, соціальний статус та авторитет з метою впливу на свідків для зміни, викривлення наданих ними під час досудового розслідування показань, або відмови їх надання суду.

ІІ. Позиції сторін судового провадження

2.1. Щодо обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених ОСОБА_7 .

2.1.1. Прокурор клопотання підтримав з мотивів, викладених вище.

2.1.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_9, щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії обов`язків, заперечував, наголосивши на:

- потребі включення свідка ОСОБА_28 та її чоловіка до списку осіб щодо яких існує ризик незаконного впливу, оскільки такі особи можуть вдатися до провокативних дій з метою дискредитації обвинувачених;

- неспроможності ризику переховування обвинувачених від органів досудового розслідування з огляду на направлення кримінального провадження до суду;

- клопотання прокурора не містить додатків, а отже викладені у ньому доводи нічим не підтверджені.

2.1.3. Захисник обвинуваченого ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_8, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії обов`язків при цьому наполягав на включенні свідка ОСОБА_28 до списку осіб щодо яких існує обмеження у спілкуванні обвинувачених. Додатково наголосив на:

- погіршенні матеріального становища ОСОБА_7 з огляду на відсутність у нього доходу понад рік та внесення ним застави, що спростовує відповідний довід прокурора, якими він підтверджує ризик переховування обвинуваченого;

- здачу обвинуваченим ОСОБА_7 паспорта для виїзду за кордон, що нівелює відповідний обов`язок.

2.1.4. Обвинувачений ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора заперечував та підтримав позицію, висловлену його захисниками.

2.2. Щодо обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, визначених ОСОБА_10 .

2.2.1. Прокурор клопотання підтримав з мотивів, викладених вище.

2.2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10, адвокат ОСОБА_11, щодо клопотання прокурора про продовження її підзахисному строку дії обов`язків, заперечувала. Повідомила, що:

- ухвала про обрання запобіжного заходу та первинного визначення обов`язків, не відповідає регламентованій формі, оскільки постановлена не «іменем України»;

- ризик переховування від органу досудового розслідування, з огляду на стадію здійснення кримінального провадження, є безпідставним;

- ризик переховування від суду не може обумовлюватись лише суворістю можливого покарання;

- ризик незаконного впливу на свідків не обґрунтований, оскільки до переліку осіб, з якими існує обмеження до спілкування, не було включено ОСОБА_28, яка фактично виступила викривачем у цьому кримінальному провадженні;

- з метою превенції ризику впливу на свідків прокурор міг прийняти рішення про застосування до таких свідків заходів безпеки;

- процесуальна поведінка ОСОБА_10 протягом всього строку досудового розслідування та підготовчого судового провадження була належною, жодних спроб вдаватися до переховування чи впливу на свідків він не вчиняв.

2.2.3. Обвинувачений ОСОБА_10 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Наголосив на тому, що:

- письмове повідомлення про підозру було вручене йому з порушеннями, що, окрім іншого, свідчить про ненабуття ним статусу обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні;

- станом на момент внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в органу досудового розслідування були відсутні дані про вчинення кримінального правопорушення в складі організованої групи, що ставить під сумнів законність початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадження, а відтак і всі подальші дії, які вчинялись у його межах, у тому числі обрання запобіжного заходу та продовження обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України;

- результати негласних слідчих (розшукових) дій є недопустимими доказами, що свідчать про необґрунтованість підозри/обвинувачення.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, перевіривши доводи поданих клопотань, суд дійшов до таких висновків.

Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та надають перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

В силу частини сьомої цієї статті такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.

3.2. Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.12.2023 до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_10 та свідками: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.

У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_7 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю, неодноразово продовжувався.

Востаннє ухвалою суду від 25.09.2024 продовжений строк дії двох обов`язків: утримування від спілкування зі свідками з приводу обставин цього кримінального провадження, а також здати на зберігання до уповноважених органів паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

До закінчення дії обов`язків в порядку ст. 199, 315 КПК України прокурор звернувся з клопотанням про продовження їх строку.

Вирішуючи питання про можливість продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 попередньою ухвалою суду, суд досліджує обставини, які можуть свідчити про те, що заявлені прокурором ризики не зменшилися та/або що з`явилися нові ризики.

При цьому, з огляду на стадію розгляду кримінального провадження, суд не буде вдаватись до оцінки обґрунтованості підозри обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та перевірки наданих на її підтвердження доказів.

3.2.1. Ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується в одержанні, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчинене організованою групою (ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України).

Зазначене кримінальне правопорушення за ступенем тяжкості належить до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Ба більше, це кримінальне правопорушення є корупційним, що унеможливлює застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, час перебування на посаді судді, за який він міг набути широке коло зв`язків серед співробітників різних державних та правоохоронних формувань, використовуючи які може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду; можливість накопичення фінансових ресурсів за тривалий період перебування на посаді судді апеляційного суду.

Водночас суд відхиляє доводи прокурора про можливість обвинуваченого перетнути державний кордон, оскільки на нього не поширюються обмеження щодо виїзду за межі України, запроваджені у зв`язку з воєнним станом, з огляду на його вік.

Суд зауважує, в силу Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995, на ОСОБА_7 розповсюджується обмеження перетинати державний кордон у зв`язку з володінням статусом судді (п. 2-14).

Втім, суд не виключає імовірність перетину обвинуваченим державного кордону у незаконний спосіб з огляду на можливі негативні наслідки у вигляді його потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому.

Однак, враховуючи стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризику переховування від суду, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта.

Стосовно твердження захисника ОСОБА_8 про нівелювання обов`язку здачі обвинуваченим ОСОБА_7 паспорта для виїзду за кордон суд наголошує, що предметом розгляду є не обрання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а продовження строку їх дії. Відповідно, припинення дії обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, означає їх повернення обвинуваченому, що є неможливим в умовах продовження існування ризику переховування від суду.

3.2.2. Ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_7 .

Прокурор у клопотанні покликався на авторитет та зв`язки, набуті обвинуваченим ОСОБА_7 під час здійснення ним повноважень судді Київського апеляційного суду та його взаємозв`язок із свідками, більшість з яких є працівниками апарату цього суду, що надає обвинуваченому потенційну можливість впливати на цих осіб.

Безумовно, отримані в силу службової діяльності стосунки наведеного характеру або відносини, які випливають із почуття поваги та авторитету, мають зазвичай тривалий характер і формують сталі соціальні зв`язки, які у випадку необхідності можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні як самостійно, так і через інших осіб.

Крім того, важливе значення відіграє така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження судом показань свідків (ст. 23 КПК України). Вказане обумовлюється тим, що ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а відтак і з протоколами допитів свідків, обвинувачений вочевидь ознайомлений зі змістом наданих ними показань на стадії досудового розслідування, а отже у суду існує достатньо підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.

Отже, у суду існує достатньо підстав вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вдатись до впливу на працівників суду та інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Натомість суд не вправі без відповідного клопотання прокурора самостійно включити до списку осіб, щодо яких існує обмеження у спілкуванні обвинуваченого, зокрема свідка ОСОБА_28 та її чоловіка. У такому випадку суд самостійно збільшить обсяг обмежувальних заходів і у такий спосіб перебере на себе функцію обвинувачення.

3.2.3. Висновки суду

За наслідком розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків переховування ОСОБА_7 від суду та незаконного впливу на свідків, яким кореспондують зазначений у клопотанні прокурора обов`язки утримуватися від спілкування зі свідками та здати на зберігання до відповідного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.

З урахуванням наведених мотивів, а також з огляду на те, що обов`язки, строк дії яких просив продовжити прокурор, не є надмірно обтяжливими для обвинуваченого ОСОБА_7, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

3.3. Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 .

Судом установлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2023 до ОСОБА_10 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 4 000 000 грн та покладенням таких обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; 2) не відлучатись із м. Києва, в якому проживає, без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та свідками: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 ; 5) здати на зберігання до ГУ ДМС у м. Києві свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд до України; 6) носити електронний засіб контролю.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 зазначену ухвалу залишено без змін.

У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю, неодноразово продовжувався.

До закінчення дії обов`язків в порядку ст. 199, 315 КПК України прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження їх строку.

Водночас, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_10 на теперішній час перебуває у статусі обвинуваченого, що нівелює потребу оцінювати обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, суд зупиняється на оцінці вірогідності вчинення ним позапроцесуальних дій, які будуть перешкоджати судовому розгляду, тобто на доведеності заявлених прокурором ризиків.

При цьому доводи обвинуваченого ОСОБА_10, які стосуються законності початку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, порушення порядку повідомлення про підозру та недопустимості доказів не підлягають перевірці під час стадії підготовчого судового засідання, що не позбавляє його права ініціювати ці питання під час дослідження судом відповідних доказів.

3.3.1. Ризик переховування ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та/або суду

Згідно з відомостями обвинувального акта ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.

При цьому зазначене кримінальне правопорушення приміткою до ст. 45 КК України віднесене до корупційних, що виключає застосування інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК України) та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Так, відповідно до п. 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою КМУ № 57 від 27.01.1995, у разі введення в Україні воєнного стану судді мають право перетинати державний кордон виключно у службове відрядження.

З огляду на посаду судді, яку обіймає обвинувачений ОСОБА_10, та передбачені законом обмеження щодо виїзду суддів за межі України під час дії воєнного стану, доводи прокурора про існування в обвинуваченого досвіду перетину кордону у 2018-2021 роках суд не враховує.

Проте суд не виключає можливості нелегального перетину кордону обвинуваченим, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, в обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду. Адже у держави наразі з об`єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати його поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій.

Також під час оцінки цього ризику суд ураховує інші обставини, а саме обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_10, зокрема, використання обвинуваченим заходів конспірації.

Крім того, професійний досвід, займана посада обвинуваченого та набуті ним зв`язки серед службових осіб органів державної влади, правоохоронних органів можуть бути використані для вчинення дій, пов`язаних з незаконним перетином державного кордону, або ж переховуванням у межах країни.

Існування в умовах переховування може бути забезпечене за рахунок матеріальних ресурсів ОСОБА_10, з огляду на доходи, які він отримав, обіймаючи посаду судді.

З огляду на наведені фактори наразі відсутні підстави вважати, що заявлений прокурором ризик переховування від суду зник повністю чи був нівельований до такої міри, що виключає потребу в застосування обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

При цьому, зважаючи на стадію перебування цього кримінального провадження, суд відхиляє доводи прокурора щодо існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від органів досудового розслідування, який є неспроможним.

3.3.2. Ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_10 .

Аналізуючи доводи прокурора щодо продовження існування наведеного ризику, суд у першу чергу виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачений може бути обізнаний із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Зазначене у поєднанні із посадою судді, яку обіймає обвинувачений ОСОБА_10 у Київському апеляційному суді, вказує на існування у нього можливості впливу на як на свідків-працівників апарату суду так і інших осіб, яким відомі обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення безпосередньо або шляхом використання своїх службових чи інших зв`язків.

Наведене дає підстави обґрунтовано припускати продовження існування вірогідності незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на зазначених у клопотанні прокурором свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, а відтак - спотворення доказів у справі.

Також суд звертає увагу на відсутність у нього повноважень включити до списку осіб, щодо яких існує обмеження у спілкуванні, зокрема свідка ОСОБА_28, без відповідного клопотання прокурора. У протилежному випадку судом буде збільшено обсяг обмежувальних заходів, а відтак погіршено становище обвинуваченого.

Щодо доводів захисника ОСОБА_11 про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 суд зазначає, що сумлінне виконання останнім покладених на нього обов`язків не може бути самостійною підставою для відмови у клопотанні прокурора про їх продовження. Ба більше, належне виконання обов`язків вказує на дієвість застосованого запобіжного заходу та стимулює особу, до якої він застосований, до належної процесуальної поведінки.

Стосовно тверджень сторони захисту про відсутність в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду, якою ОСОБА_10 обирався запобіжний захід, обов`язкових атрибутів, зокрема вказівки, що така ухвала постановлена «іменем України», то такий довід вже знайшов відповідь в ухвалі суду від 25.09.2024, тому суд не вдається до його повторної оцінки.

3.3.3. Висновки суду

Стороною обвинувачення доведено продовження існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_10 на свідків, які виправдовують необхідність у покладенні на нього таких додаткових обов`язків, як: утримання від спілкування зі свідками щодо обставин цього кримінального провадження та здача на зберігання уповноваженому органові паспорту (паспортів) для виїзду за кордон та інших документів, що надають право на виїзд з України.

Відтак, з урахуванням мотивів, викладених судом, а також з огляду на мінімальний обсяг обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, дію яких просив продовжити прокурор, клопотання прокурора належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 194, 199, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, а саме:

- утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, з приводу обставин цього кримінального провадження;

- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинуваченого ОСОБА_7 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, до 17.01.2025 включно.

2. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 - задовольнити.

Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10, а саме:

Обвинуваченого ОСОБА_10 повідомити про покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10, до 17.01.2025 включно.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий суддяОСОБА_1

Пошук

Документ № 123224636