- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/9125/24
Провадження №11-сс/991/718/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 про застосування запобіжного заходу у виді застави в межах кримінального провадження №42022000000001543 від 02.11.2022,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2024 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави в розмірі 15 000 000 грн та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 16.11.2024. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоведення прокурором неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід.
На думку захисника підозра є необґрунтованою, оскільки події, викладені в повідомленні про підозру, не підтверджуються жодними доказами. ОСОБА_7 підписуючи договори не мав злочинного умислу, а виконував свої повноваження. Захисник стверджує, що висновок експертів за результатами проведення комплексної судової інженерно-технічної та економічної експертизи від 07.11.2023 № 22897/22898/24187 не є доказом в розумінні ч. 1 ст. 298-1 КПК України. Зазначає, що виконаний з ініціативи сторони захисту висновок Держаудитслужби, як державного органу, прямо уповноваженого законом на здійснення державного фінансового контролю, свідчить про відсутність порушень законодавства під час ведення господарських відносин між ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» та Департаментом житлово-комунального господарства Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Посилаючись на висновок експерта за результатами проведення комплексного будівельно-технічного та товарознавчого дослідження № 3139-23 від 02.10.2023, стверджує, що ціни на будівельні матеріали, зазначені в актах виконаних робіт по відповідним договорам відповідали рівню ринкових цін.
В доводах апеляційної скарги захисник заперечує встановлені слідчим суддею ризики. Зокрема, звертає увагу на позитивну процесуальну поведінку підозрюваного. Будучи обізнаним про кримінальне провадження більше року ОСОБА_7 показує належну процесуальну поведінку. Підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, а саме: на його утриманні перебуває дві неповнолітні дитини; здійснює догляд за матір`ю, яка за станом здоров`я потребує регулярної медичної допомоги, постійної уваги та догляд; підозрюваний навчається в аспірантурі Класичного приватного університету за денною формою навчання; має постійне місце проживання, а також позитивні характеристики та державні нагороди.
Вважає недоведеними ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику знищити, переховувати або спотворити підозрюваним будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, зазначає, що ОСОБА_7 з 24.04.2023 не обіймає посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, з огляду на що не має доступу до приміщень Департаменту, документів та не має права надавати вказівки і розпорядження працівникам цієї установи.
З огляду на майнове становище підозрюваного, вважає непомірним обраний слідчим суддею розмір застави, зазначаючи, що ОСОБА_7 має змогу внести заставу у розмірі 5 000 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справ, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001543 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366-2, ч. 1 ст. 368-5, ч. 2 ст. 210 КК України. В межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підтвердження цього слідчим суддею досліджено матеріли, долучені детективом до клопотання про застосування запобіжного заходу, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
Так, згідно підозри, ОСОБА_7, обіймаючи посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - ДнОДА), діючи за попередньої змовою із головою ДнОДА - начальником Дніпропетровської обласної військової адміністрації ОСОБА_9, заступником голови ДнОДА ОСОБА_10 та начальником відділу розвитку дорожнього господарства управління дорожньо-транспортного господарства Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ДнОДА ОСОБА_11, будучи в силу займаних посад обізнаними із вимогами нормативних актів щодо порядку проектування, будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування, а також усвідомлюючи черговість здійснення видатків на поточний та капітальний ремонт доріг та можливість фінансування таких робіт за рахунок коштів обласного бюджету лише у третій (останній) черзі згідно з Постановою КМУ від 09.06.2021 № 590, діючи всупереч інтересам служби, за попередньої змовою із директором ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» ОСОБА_12 у березні 2022 року, вчинили зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для пов`язаної із ним та ОСОБА_9 юридичної особи - ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» відповідно до розробленого ОСОБА_9 злочинного плану. В результаті зазначених дій територіальній громаді Дніпропетровської області в особі ДнОДА спричинені тяжкі наслідки в розмірі 286 282 409,64 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину.
Вказаний злочинний план полягав у наступному:
- безпідставному перерозподілі видатків обласного бюджету Дніпропетровської області у бік суттєвого збільшення видатків на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення в тих випадках, коли фактично планувалось проведення робіт з їх поточного та капітального ремонту;
- укладенні Департаментом житлово-комунальних послуг та будівництва ДнОДА договорів на експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, ціни яких відповідали б сумі збільшеного обсягу фінансування напрямку експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Дніпропетровській області, із пов`язаним з ними ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» з урахуванням фактичного проведення і оплати саме капітального ремонту доріг;
- проведенні ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» на виконання договорів із Департаментом житлово-комунальних послуг та будівництва ДнОДА робіт з поточного та капітального ремонту автомобільних доріг замість робіт з їх експлуатаційного утримання із завищенням при цьому вартості використаних матеріальних ресурсів та прийняття вказаних робіт Департаментом житлово-комунальних послуг та будівництва ДнОДА;
- перерахуванні Департаментом житлово-комунальних послуг та будівництва ДнОДА коштів на користь ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» за фактичне здійснення робіт з поточного та капітального ремонту автомобільних доріг під виглядом сплати за роботи з експлуатаційного утримання автомобільних доріг.
Про причетність ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення свідчать досліджені докази, а саме:
- розпорядження Голови ДнОДА від 18.05.2015 № К-188/0/5-15 про призначення на посаду директора департаменту житлово-комунального господарства та будівництва облдержадміністрації ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 78);
- листи ОСОБА_7 за погодженням із ОСОБА_10 від 29.03.2022 № 684/0/112-22, 28.04.2022 № 767/0/112-22, 02.05.2022 № 780/0/112-22, 25.05.2022 № 857/0/112-22, 10.06.2022 № 932/0/112-22, 02.08.2022 № 1337/0/112-22, 03.08.2022 № 1346/0/112-22 щодо внесення змін до обласного бюджету на 2022 рік (т. 2 а.с. 14-16, 33, 74, 110, 136-138);
- акти обстеження автомобільних доріг загального користування місцевого значення, складені ОСОБА_11, дефектні акти від 09.05.2022, 01.06.2022, 22.06.2022, 23.06.2022, 03.08.2022, 14.09.2022, 26.09.2022 (т. 2 а.с. 26-32, 52-68, 90-104, 134-135, 149-154, 164-165, 173-177);
- договори від 09.05.2022 № 9, 01.06.2022 № 13, 23.06.2022 № 16, 17.08.2022 № 18, 14.09.2022 № 24 та № 25, 26.09.2022 № 26 між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва ДнОДА, в особі директора департаменту ОСОБА_7 та ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ», в особі директора ОСОБА_12 (т. 2 а.с. 37-39, 77-79, 115-117, 142-144, 157-159, 166-168, 176-178);
- акти приймання виконаних будівельних робіт за підписом ОСОБА_7 як замовника, ОСОБА_12 як підрядника та ОСОБА_11 як особи, яка перевірила об`єм виконаних робіт (т. 2 а.с. 40-44, 80-84, 118-125, 145-146, 160-161, 169-170, 179-181);
-платіжні доручення з призначенням платежу «…Екс.утр.авт.дор.заг.кор.місц.знач.у Дн.обл…», де платник ДЖКГ та Б ДОДА, а отримувач ТОВ «Будінвест Інжиніринг» (т. 2 а.с. 45-51, 85-89, 126-133, 147-148, 162-163, 171-172, 182-184);
- висновки експертів за результатами проведення комплексної судової інженерно-технічної та економічної експертизи від 07.11.2023 № 22897/22898/24187, відповідно до якого вартість використаних матеріальних ресурсів, зазначених в договорах № 7 від 19.04.2022, № 9 від 09.05.2022, № 13 від 01.06.2022, № 16 від 23.06.2022, № 18 від 17.08.2022, № 24 від 14.09.2022, № 25 від 14.09.2022, № 26 від 26.09.2022, укладених між ДЖКГ та Б ДнОДА та ТОВ «Будінвест Інжиніринг», при умові, що роботи виконані в повному обсязі, усередненим показникам вартості, наведеним у базі даних цін ДП «ДерждорНДІ» станом на момент надання пропозицій не відповідає. Сума завищення складає 286 326 028, 28 гривень (т. 4 а.с. 1-144);
- протокол огляду від 22.03.2024, під час проведення якого виявлені відомості щодо пов`язаності ТОВ «Будінвест Інжиніринг» з ОСОБА_9, зокрема встановлено, що в період перебування ОСОБА_9 на посаді голови ДнОДА з ТОВ «Будінвест Інжиніринг» було укладено 288 договорів, однак коли ОСОБА_9 не займав вказану посаду з ТОВ «Будінвест Інжиніринг» було укладено 47 договорів. Також органом досудового розслідування виявлена інформація, що 24.05.2021, особа наближена до ОСОБА_9 - ОСОБА_13 отримала від ОСОБА_12 частку 49 % в статутному капіталі ТОВ «Будінвест Інжиніринг». За період перебування ОСОБА_13 у складі засновників, товариством було укладено 56 договорів, поточна вартість яких складає 12 571,1 грн або 62,6 % від загальної суми укладених договорів (т. 3 а.с. 1-5);
- протокол огляду матеріалів кримінального провадження від 28.06.2024 (т. 3 а.с. 10-24), проведеного за участі спеціаліста, під час якого, зокрема, встановлено: 1) перерахування протягом 2022 року коштів з рахунків Департаменту житлово-комунальних послуг та будівництва ДнОДА в загальному розмірі 1 519 924 710,27 грн на рахунки ТОВ «Будінвест Інжиніринг»; 2) подальше перерахування частини зазначених коштів ТОВ «Будінвест Інжиніринг» в період часу із 26.04.2024 по 27.10.2022 на рахунки ТОВ «ДЗМК», ТОВ «Фірма «Дікат» та ТОВ «Максі-Буд плюс» у АТ «Банк «Альянс» в сумі відповідно 357 766 000 гривень, 52 286 000 гривень та 95 508 200 гривень; у період часу із 26.04.2022 по 02.11.2022 на рахунки ТОВ «ДЗМК», ТОВ «Домінантплюс», ТОВ «Максі-Буд плюс», ТОВ «Криничанський асфальтобетонний комбінат» та ТОВ «Царичанський асфальтобетонний комбінат» у АТ «ПУМБ» в сумі відповідно 1 822 000 гривень, 1 974 500 гривень, 16 795 500 гривень, 6 545 000 гривень та 2 115 000 гривень; у період часу із 06.05.2022 по 03.11.2022 на рахунки ТОВ «Домінантплюс», ТОВ «Криничанський асфальтобетонний комбінат» та ТОВ «Царичанський асфальтобетонний комбінат» у АТ «ОТП Банк» в сумі відповідно 29 580 000 гривень, 14 269 000 гривень та 70 747 700 гривень; у період часу із 01.06.2022 по 21.10.2022 на рахунки ТОВ «Домінантплюс» та ТОВ «Максі-Буд плюс» у АТ «АКБ «Конкорд» в сумі відповідно 3 197 500 гривень та 1 276 000 гривень; 3) перерахування ТОВ «Будінвест Інжиніринг» 26.05.2022 коштів в сумі 4 900 372, 40 гривень з призначенням платежу «дивіденди за 2021 рік» на рахунок у АТ «АКБ «Конкорд» ОСОБА_13 ; 4) факти того, що ТОВ «Будінвест Інжиніринг», ТОВ «Домінантплюс», ТОВ «ДЗМК», ТОВ «Криничанський асфальтобетонний комбінат», ТОВ «Царичанський асфальтобетонний комбінат», ТОВ «Максі-Буд плюс», ТОВ «Асіанта», ТОВ «БНМ» протягом 2022- 2024 років подавали електронну податкову звітність з одних і тих самих ІР- адрес, що ТОВ «Будінвест Інжиніринг», ТОВ «Севент консалтинг груп» та ФОП ОСОБА_13, протягом 2022-2023 року використовували одну й ту саме ІР-адресу для входу в систему «клієнт- банк»; 5) перерахування у період часу із 24.05.2022 по 27.05.2022 ТОВ «Будінвест Інжиніринг» частини коштів у загальному розмірі 21 700 000 гривень на банківські рахунки ТОВ «Спортивний клуб «Прометей», а також факти того, що ТОВ «Спортивний клуб «Прометей» протягом 2022- 2024 років подавало електронну податкову звітність з одних і тих самих ІР-адрес, що ТОВ «Будінвест Інжиніринг», ТОВ «БНМ», а також, що ТОВ «Спортивний клуб «Прометей», ТОВ «Будінвест Інжиніринг», ТОВ «Севент консалтинг груп» та ФОП ОСОБА_13, протягом 2022-2023 років використовували одну й ту саме ІР-адресу для входу в систему «клієнт- банк».
- протокол огляду від 27.12.2022 та 12.06.2024 мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_13, під час проведення якого виявлені відомості у вигляді локацій знаходження ОСОБА_13 на території с. Орлівщина Дніпропетровської області за місцем проживання ОСОБА_9, видаленого листування з іншими особами щодо « ОСОБА_14 », а також спільних фотознімків ОСОБА_13 та ОСОБА_9, які, за версією сторони обвинувачення, можуть свідчити про наявність між ними фактів спільного проживання та спільного побуту (т. 3 а.с. 52-72);
- протокол огляду від 21.12.2022, відповідно до якого здійснювався огляд електронної системи бази даних, держателем якої є Державна прикордонна служба України, під час якого встановлені спільні перетини державного кордону України ОСОБА_13 та ОСОБА_9 протягом 2020-2021 років (т. 3 а.с. 73-74) та інші матеріали у своїй сукупності.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає підстав вважати підозру ОСОБА_7 необґрунтованою.
Доводи сторони захисту про здійснення підозрюваним безпосередніх посадових обов`язків, що полягали в підписанні договорів, проекти яких розроблені уповноваженою особою та підписані ним на підставі протоколів комісії, членом якої ОСОБА_7 не був, а не злочину, передбаченого ст. 364 КК України, колегія суддів відхиляє як такі, що висновків про обгрунтованість підозри не спростовують і мають бути предметом остаточної перевірки під час розгляду кримінального провадження по суті та стосуються питання винуватості особи. При перевірці підозри під час досудового розслідування слідчий суддя встановлює лише можливу причетність підозрюваного до події злочину, яка виправдовує втручання в права особи та здійснення щодо неї процесуальних дій.
Щодо доводів про виконані висновки експертів з ініціативи сторони захисту та висновок комплексної судової інженерно-технічної та економічної експертизи від 07.11.2023 № 22897/22898/24187 сторони обвинувачення, який на думку захисту, не є доказом виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також події кримінального правопорушення, тобто є недопустимим, колегія суддів зазначає наступне. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини. При цьому їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Тобто, на цій стадії може йтися лише про очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Доводи захисника не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість висновку, долученого стороною обвинувачення, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам, у тому числі і вищезазначеному висновку, та, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими має бути предметом розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, з огляду на вищезазначені матеріали, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності в матеріалах кримінального провадження такого об`єму зібраних матеріалів, які на день складення повідомлення про підозру в своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)», закріпленому в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та дають стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Остаточна оцінка вчинених ОСОБА_7 дій та їх кваліфікація буде надана за результатом розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 15 000 000 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п. 1 - 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, майнового стану підозрюваного, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором заявлених в клопотанні ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі обумовлений, серед іншого, можливим притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тяжкість ймовірного покарання значно підвищує ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів враховує доводи сторони захисту про те, що з огляду на не встановлення вини особи тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України. Однак, на переконання колегії суддів, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного може слугувати підставою для переховування від суду.
Окрім цього, підозрюваний володіє двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон і неодноразово перетинав державний кордон України, в тому числі під час ведення воєнного стану в Україні. Згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.1 а.с.81-82) з 2018 року ОСОБА_7 здійснював численні виїзди за межі України до різних країн світу, у тому числі в період дії воєнного стану в Україні. Дана обставина свідчить про можливість підозрюваного залишати територію України навіть у період воєнного стану під час дії посилених обмежень для чоловіків призивного віку. При цьому, суд враховує не стільки причину виїзду як саме наявність такої можливості у підозрюваного. Колегія суддів вважає слушним висновок слідчого судді щодо майнового становища підозрюваного. Зокрема, відсутність будь-якого зареєстрованого за ОСОБА_7 майна, при цьому наявність рухомого та нерухомого майна в його матері ОСОБА_15 : 1/2 частина нежитлового приміщення площею 74, 1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_3 (загальна площа 126,5 кв.м.); машино-місце № 117 за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/1 частина квартири АДРЕСА_4 (загальна площа 81,1 кв.м.); земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:015:0150 за адресою: АДРЕСА_5, та співмешканки ОСОБА_16 1/1 житлової квартири АДРЕСА_6, транспортні засоби Volkswagen Beetle 2005 року випуску та Volkswagen Polo 2008 року випуску, дає підстави вважати, що вчинялись дії щодо відчуження належного йому та його сім`ї майна з метою недопущення подальшого арешту такого майна. Окрім цього, згідно з задекларованими відомостями ОСОБА_7 та його близькі особи ще у 2023 році володіли значними сумами готівкових коштів у національній та іноземній валюті. З огляду на що, суд не виключає можливості в останнього забезпечити своє переховування від органів досудового розслідування та суду як в Україні, так і за її межами.
Доводи захисника про міцні соціальні зв`язки, що полягають в навчанні підозрюваного в аспірантурі Класичного приватного університету за денною формою навчання, а відтак і нівелювання ризику переховування, колегія суддів вважає неспроможними, адже в умовах воєнного стану здобувачі освіти наділені можливістю навчатись та здавати іспити в режимі відеозв`язку незалежно від їх місця перебування.
Хоч зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого. Колегія суддів відхиляє й доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 будучи обізнаним про кримінальне провадження жодним чином не ухилявся та не переховувався від органів досудового розслідування, адже це не свідчить, що такий намір не з`явиться в майбутньому.
Колегія суддів відхиляє доводи захисника про обов`язкову доведеність ризиків, зокрема втечі, а не припущення про його існування. Зокрема, зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України вбачається, що запобіжні заходи застосовуються з метою запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню у перелічених законом формах. Зважаючи на зазначене, ризик (у т.ч. переховування) полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Відтак, суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні (припущенні) відповідно до наявних в провадженні відомостей, закріплених статтею 178 КПК України. Практичного існування ризику, на доведенні якого наполягає сторона захисту, бути в дійсності не може. В такому разі, це не можливість здійснити спробу, а завершений чи незавершений, вдалий чи не вдалий факт її вчинення, який, за змістом закону, пов`язаний з переховуванням від органів досудового розслідування та суду; знищенням, переховуванням або спотворенням речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; здійсненням впливу на свідка, потерпілого і т.і.; здійсненням перешкод кримінальному провадженню іншим шляхом; вчиненням іншого кримінального правопорушення, задля запобігання яким і застосовуються запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, в превентивних цілях. Отже, ризики - це можливість (ймовірність) особи вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а не доведеність вже вчинення нею таких.
На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, з протоколу обшуку від 26.12.2022 за місцем проживання проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон Iphone, який належить останньому. Водночас, підозрюваний відмовився деактивувати систему логічного захисту свого мобільного телефону, що свідчить про його намір приховати від органу досудового розслідування наявну у пам`яті мобільного телефону інформацію про можливі обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик зумовлений, серед іншого тим, що ОСОБА_7 займав посаду директора Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ДнОДА, ймовірно встановив стійкі зв`язки із посадовими особами органів державної влади, правоохоронних органів, судової влади, а тому за допомогою таких зв`язків ОСОБА_7 має можливість здійснювати тиск на вже допитаних у цьому кримінальному провадженні свідків, а також інших осіб, яких орган досудового розслідування на даний час не допитав у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання.
При встановленні ризику впливу на свідків варто враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Встановлено, що враховуючи злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, розмір можливих збитків, ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, зокрема, наявність обов`язків щодо утримання близьких осіб, міцні соціальні зв`язки, стан здоров`я, позитивні характеристики та державні нагороди, належну процесуальну поведінку, а також недоведеність прокурором неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування відносно підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу.
Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_7, сімейний та майновий стан, інші характеризуючи відомості, надані сторонами, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також те, що ОСОБА_7 інкримінується кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких та значний розмір коштів, якими ймовірно заволоділи співучасники. Вищевказані обставини, як вірно встановив слідчий суддя, дають підстави при визначені розміру застави вийти за межі, встановлені п. 3 ч.1 ст. 182 КПК України, тобто застосувати виключний випадок.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_7, досліджене вище, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його ролі, розмірі збитків, застава у розмірі 15 000 000 грн є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків і не є непомірною для нього.
Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Практика ЄСПЛ не заперечує врахування кола оточення особи при визначенні розміру застави. Тому судом обґрунтовано прийнято до уваги особиста власність близького кола оточення підозрюваного, зокрема його матері та співмешканки, адже це свідчить про можливість ОСОБА_7 разом з іншими особами внести заставу у розмірі, визначеному судом.
На переконання колегії суддів, з огляду на категорію злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, враховуючи те, що розмір збитків становить 286 282 409,64 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, приховати або спотворити документи та/або інші речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, менший розмір застави не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.
В апеляційній скаргзі містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 в розмірі 15 000 000 грн. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді від 16.09.2024 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3