- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідча суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/7613/24Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/690/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
21 листопада 2024 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
третьої особи ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42024110000000146,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 24.09.2024, направленою поштовим зв`язком 24.08.2024, апеляційною скаргою представника, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчої судді від 20.08.2024, постановлену у відповідності до абз. 3 ч. 2 ст. 170 КПК (т. 1 а. с. 167, 170-174, 180-184, 189-190).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчої судді накладено арешт на гроші ОСОБА_7 в іноземній валюті «долар США» готівкою - 32 500 (тридцять дві тисячі п`ятсот) доларів США, належні йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_8 .
3. Зазначене рішення мотивоване тим, що: (1) у кримінальному провадженні №42024110000000146 проводиться розслідування обставин щодо одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій щодо передачі вугільно видобувного обладнання від Державного підприємства /далі - ДП/ «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», засновником та органом управління яких є Міністерство енергетики України; (2) існує обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК; (4) грошові кошти, щодо яких подане клопотання про арешт майна, є спільною сумісною власністю; (5) відсутні беззаперечні докази на спростування презумпції права власності; (6) слідчий суддя відповідно до приписів КПК не уповноважений виокремлювати частки у спільній сумісній власності; (7) застосування даного заходу забезпечення дозволить запобігти ризикам; (8) загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК, виправдовують такий ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно; (9) накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права, а має тимчасовий характер.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) підозра необґрунтована; (2) на половину грошової суми не може бути накладено арешт, оскільки вона належить ОСОБА_8 і не може бути конфіскована у разі ухвалення обвинувального вироку ОСОБА_7 ; (3) відсутні ризики, хоча б щодо половини арештованого майна.
4.2. У судовому засіданні представник просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. ОСОБА_7 підтримав позицію представника та просив апеляційну скаргу задовольнити з мотивів, наведених у ній.
5.2. ОСОБА_8 підтримала доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 .
5.3. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки майно, на яке накладено арешт, по суті є частиною майна ОСОБА_7 в спільній сумісній власності подружжя.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
6. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчою суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
7. В оскаржуваному рішенні зазначено, що існує обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, а тому наявні достатні підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_7 з метою його можливої подальшої конфіскації як виду покарання.
7.1. На спростування цього висновку в апеляційній скарзі зазначено, що клопотання детектива та додані до нього матеріали не містять достатніх і об`єктивних доказів, які б підтверджували обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
7.2. Прокурор вважає, що підозра обґрунтована.
7.3. За наслідками перевірки доводів сторони захисту суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчої судді щодо наявності обґрунтованої підозри.
7.4. Надаючи саме таку оцінку, колегія суддів виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
7.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).
7.6. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).
7.7. У ході застосування наведеного підходу судом апеляційної інстанції враховуються наступні факти, у відповідності до яких:
7.7.1. 15.04.2024 було розпочате кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42024110000000146 (т. 1 а. с. 9-10);
7.7.2. 11.08.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, а саме в одержанні упродовж 25.07-10.08.2024 ним як заступником Міністра енергетики України за попередньою змовою з в.о. Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від радника Генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_13 за передачу вугільно-видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» неправомірної вигоди у загальній сумі 300 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10.08.2024 становить 12 297 000 грн, та відповідно до п. 1 примітки до ст. 368 КК є особливо великим розміром (т. 1 а. с. 90-92);
7.7.3. наявність обґрунтованої підозри підтверджується доказами, у відповідності до яких:
(1) у лютому 2024 року радник Генерального директора Д П «Волиньвугілля» ОСОБА_13 ініціював перед Міністерством енергетики України питання щодо можливості передачі вугільно-видобувного обладнання, яке використовується на державних шахтах на території східних областей України, до ДП «Волиньвугілля» з метою його збереження та забезпечення можливості використання для збільшення об`ємів видобування вугілля на шахтах, які знаходяться на території західних областей України (т. 1 а. с. 28-31);
(2) 25.03.2024 під час зустрічі, яка відбулася між ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_11, в ресторані «ВАО», ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_13, що для позитивного вирішення питання щодо передачі обладнання до ДП «Волиньвугілля» необхідно буде надати для нього, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 неправомірну вигоду (т. 1 а. с. 25-27, 28-31, 64-69);
(3) 18.07.2024 під час чергової зустрічі довірена особа заступника Міністра енергетики України - ОСОБА_11 озвучив узгоджену з ОСОБА_7 умову передачі обладнання, а саме - надання ОСОБА_13 коштів у сумі 500 000 доларів США двома частинами, по 250 000 доларів США кожна (т. 1 а. с. 28-36);
(4) 22.07.2024 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_13 про необхідність зустрічі в ресторані «ВАО» на 18 годину цього ж дня, під час якої між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 узгоджено, що сума неправомірної вигоди у розмірі 500 000 доларів США через значні розміри буде передаватися ОСОБА_13 протягом наступних 5 тижнів у частках по 100 000 доларів США кожна щотижнево, через директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_10, про що ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_7, який погодився з відповідним рішенням, проте висловив пересторогу щодо великих ризиків такого формату розрахунків(т. 1 а. с. 28-31, 32-36, 78-81);
(5) 25.07.2024 довірена особа ОСОБА_13 - ОСОБА_15 передав в. о. Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_10 першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США (т. 1 а. с. 32-36, 55-56);
(6) 26.07.2024 ОСОБА_10 передав ОСОБА_11, одержані від ОСОБА_15 кошти (т. 1 а. с. 78-81);
(7) 03.08.2024 ОСОБА_11 під час зустрічі останнього з ОСОБА_7 та ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_13 про необхідність передачі наступної частини неправомірної вигоди наближеній до ОСОБА_11 особі - ОСОБА_12 (т. 1 а. с. 74-77);
(8) 03.08.2024 ОСОБА_15 передав ОСОБА_12 другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США, який одразу поїхав на зустріч з ОСОБА_11, під час якої передав йому одержані грошові кошти (т. 1 а. с. 74-77, 61-63);
(9) 08.08.2024 ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_13, що наступну (третю) частину неправомірної вигоди необхідно знову передати ОСОБА_12 (т. 1 а. с. 74-77);
(10) 10.08.2024 ОСОБА_15 передав ОСОБА_12 третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000 доларів США (т. 1 а. с. 74-77);
7.8. Отже, вище наведено інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, яке йому інкримінується.
7.9. Наведене повністю спростовує доводи сторони захисту про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 .
7.10. Тому у випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, до нього може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке йому належить.
7.11. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що слідча суддя правильно наклала арешт на майно, яке на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_7, з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання, адже ненакладення такого арешту може призвести до його приховування чи відчуження і, як наслідок, неможливості конфіскації.
8. Поруч з наведеним, колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги щодо неможливості накладення арешту на частину грошових коштів, ураховуючи їх належність дружині ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, зважаючи на те, що представник ОСОБА_6, який звернувся з апеляційною скаргою, не є представником ОСОБА_8, а тому в силу приписів ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»і ст. 50, ч. ч. 3, 6 ст. 64-2 КПК не має повноважень оскаржувати ухвалу слідчої судді в частині доводів, що стосуються прав, свобод чи інтересів особи, яку він не представляє.
9. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
9.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
9.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 99, 131, 132, 170-173, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 20 серпня 2024 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_4 ОСОБА_3