- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/11943/24
провадження №11-сс/991/802/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №2024000000000135 від 22 березня 2024 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2024 рокуз метою збереження речових доказів накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування мобільним телефоном iPhone 15 Pro, що належить ОСОБА_5 .
Вимоги апеляційної скарг та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, представниктретьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 17 жовтня 2024 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на належний ОСОБА_5 мобільний телефон.
В апеляційних скаргах представник посилався на наступні доводи.
ОСОБА_5 добровільно надав детективу для вилучення телефон, разблоковано в його присутності та надано доступ до інформації, що значилась в телефоні (в месенджерах), надав згоду прибути в м.Київ у визначений детективом час та надати добровільно паролі входу.
Ненадання паролів в присутності детектива, що також зазначено в протоколі обшуку, пояснюється тим, що телефон є важливим, необхідним та єдиним інструментом управління та ведення господарської діяльності, пароль доступу є аналогічним до входу в інші сервіси та застосунки, в тому числі і доступу до банківських операцій.
Крім цього, представник звертав увагу на необґрунтованість підозри, на його думку слідчий суддя врахував доводи сторони обвинувачення щодо можливого формального оформлення нерухомого та рухомого майна ОСОБА_9 на свою тещу - ОСОБА_10, тестя ОСОБА_11, а також матір ОСОБА_10 - ОСОБА_12 саме з метою уникнення прямої пов`язаності ОСОБА_9 із таким майном, проте не надав оцінку тому, наскільки такі доводи обґрунтовані відповідними доказами. Так, слідчим суддею враховано сукупний задекларований дохід родичів дружини ОСОБА_9 за період з 1998 по 2023 роки, відомості з реєстрів та декларацій. Однак, загальновідомим є той факт, що декларування відповідних доходів, а також внесення відомостей до відповідного реєстру впроваджено значно пізніше початку трудової діяльності вказаних осіб після здобуття Україною незалежності. При цьому, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 більшу частину свого життя прожили за радянських часів, до того як відповідні законодавчі норми щодо контролю за доходами були впроваджені. Наданими стороною обвинувачення доказами підтверджується лише той факт, що в певний період часу з 1998 по 2024 роки у них не було достатнього рівня офіційних заощаджень, які дозволили б їм придбати ці об`єкти. Однак в таких відомостях неохопленим залишається значний період часу, самі лише офіційні реєстри на надають повної інформації про доходи, позики та інше майно.
Також слідчим суддею не враховано наслідки арешту майна для третіх осіб, а стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі майна.
Позиції учасників провадження.
Представники третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, а тому суд з урахуванням позиції його представників згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
При перегляді оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, дійшла наступних висновків.
Підставами для задоволення клопотання про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів, що відповідає змісту положень п.1 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
Як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №2024000000000135 від 22 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5, ч.2 ст.366-2 КК.
За версією сторони обвинувачення, у період часу з 03 січня 2020 року по 30 травня 2023 року ОСОБА_9, будучи головою Донецької обласної державної адміністрації, набув у власність активи, а саме 21 об`єкт нерухомості та один транспортний засіб, загальною вартістю не менше ?61 706 471,6 грн., що на 56 195 039,5? грн. перевищують його офіційні доходи. Набуття цих активів здійснено ОСОБА_9 шляхом надання відповідних доручень батькам дружини ОСОБА_13 - ОСОБА_11, ОСОБА_10 та бабі дружини ОСОБА_12 ????????
Отже, як стверджує слідство, ОСОБА_9, будучи уповноваженою особою на виконання функцій держави, через близьких осіб набув активи, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи. Окрім того, під час досудового розслідування перевіряються факти можливого умисного внесення ОСОБА_9, як головою Донецької обласної державної адміністрації та як головою Антимонопольного комітету України, недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020-2023 роки, які відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
14 серпня 2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.368-5 та ч.2 ст.366-2 КК.
Також, у цей же день проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_10, під час якого виявлено договір позики між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 від 10 липня 2021 року на суму 800 тис. доларів США.
15 жовтня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 жовтня 2024 року проведено обшук житла за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5, у ході обшуку вилучено належний останньому мобільний телефон Iphone 15 Pro, який ОСОБА_5 добровільно надав для огляду, під час якого у застосунку Signal виявлено листування з абонентом « ОСОБА_14 », де за 26 липня 2024 року ОСОБА_5 пересилає останній фото договору позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 . Як пояснив ОСОБА_5, « ОСОБА_14 » це ОСОБА_15 . За той же день, 26 липня 2024 року у застосунку WhatsApp міститься листування з цим же абонентом « ОСОБА_14 », де остання просить надіслати «розписку позики», на що ОСОБА_5 відповідає, що надішле її в Signal.
Окрім того, у протоколі обшуку зазначається, що у телефонній книзі відсутні абоненти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Як пояснив ОСОБА_5, зазначені абоненти відсутні в телефонній книзі, так як він з Матієнками познайомився і спілкується через свого знайомого ОСОБА_17 .
Також, відповідно до протоколу обшуку, у застосунку WhatsApp виявлено листування із абонентом « ОСОБА_17 », яке починається з 06 вересня 2023 року. В листуванні за 25 березня 2024 року ОСОБА_5 надіслав ОСОБА_17 два скріни екрану декларацій ОСОБА_5, де зазначено інформацію позики, скріни паспортів «Дія» ОСОБА_5 та ОСОБА_18 . У листуванні виявлено повідомлення ОСОБА_5 такого змісту: «В мене є декларація, но немає походження, таку дідусь надав і помер», у відповідь на яке ОСОБА_17 повідомляє: «Ок. Супер». Також, у зазначеному листуванні виявлено інше повідомлення щодо надання позики та її декларування ОСОБА_5 .
Водночас, за змістом протоколу обшуку, на прохання повідомити пароль до телефону ОСОБА_5 відмовив, мотивуючи тим, що в телефоні є багато конфіденційної інформації, яку він би не хотів розголошувати. У зв`язку з тим, що у телефоні виявлено важливу для досудового розслідування інформацію, а також з метою проведення експертного дослідження для подолання системи логічного захисту в телефоні, у зв`язку з відсутністю паролю, детективом прийнято рішення про вилучення телефону.
Таким чином, з огляду на наявність на вказаному мобільному телефоні системи логічного захисту, вилучення таких технічних пристроїв узгоджується із положеннями абз.3 ч.2 ст.168 КПК.
Враховуючи встановлені на підставі досліджених доказів обставин, слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку, що вилучений при проведенні зазначеного обшуку мобільний телефон ймовірно, вміщує відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зазначене обумовлює потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду мобільного телефона, зокрема, із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в ньому міститься, у тому числі відновити можливо видалену інформацію.
Окрім того, із протоколу обшуку слідує, що вилучення мобільного телефону обумовлене, у тому числі, необхідністю проведення експертного дослідження з метою подолання системи логічного захисту, пароль доступу до якої ОСОБА_5 відмовився повідомляти, водночас, необхідною умовою для проведення експертного дослідження є надання такого пристрою, про що також обґрунтовано зазначила слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Тому колегія суддів погоджується з тим, що є доцільним накладення арешту на вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 мобільний телефон iPhone 15 Pro, з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься в ньому може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.
Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про відповідність заявленого прокурором у клопотанні майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК, так як вилучений мобільний телефон може містити інформацію та відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Також суд погоджується з висновком слідчого судді про наявність вагомих підстав вважати, що існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення вказаного мобільного телефону, а тому підлягає арешту шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування ним, адже саме у наведений спосіб можна запобігти встановленим ризикам.
Крім того, колегія суддів зауважує, що арешт майна з передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК підстав по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав, а тому доводи щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_9 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень не впливають на обґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення.
Таким чином, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, слідчим суддею враховано, серед іншого, що з часу вилучення мобільного пристрою до часу розгляду клопотання про арешт майна минув досить незначний проміжок часу, що об`єктивно не давало органу досудового розслідування можливості здійснити його експертне дослідження, провести копіювання наявної інформації та відновити видалену.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяла у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3