- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/11816/24
Провадження №11-сс/991/791/24
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022100060001389 від 14.10.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 клопотання прокурора ОСОБА_8 задоволено частково, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 15.12.2024 включно, визначено заставу у розмірі 10 000 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків у разі її внесення.
Слідчий суддя за наслідком дослідження матеріалів провадження дійшов до переконання, що описана у клопотанні прокурора та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК, і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Також слідчий суддя вважав доведеним продовження існування двох ризиків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК, а саме: ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або/та суду; ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя встановив, що існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_6 підозри, а також встановлені ризики виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам буде недостатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про розмір застави, слідчий суддя врахував майновий стан родини ОСОБА_6, дані про особу підозрюваного, у тому числі, перебування у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи, та прийшов до висновку про необхідність залишення застави в розмірі 10 000 000 грн, який зможе забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.
2.Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі прохає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відмовити, обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою, або визначити справедливий розмір застави, яку останній буде здатен внести.
Так, в апеляційній скарзі захисник вказує на порушення слідчим суддею норм процесуального закону, яке полягало у відмові слідчого судді в задоволенні клопотання про виклик свідків, без з`ясування думки підозрюваного щодо заявленого клопотання. Крім того слідчий суддя не прийняв рішення щодо заявлених підозрюваним клопотань про дослідження медичної документації відносно підозрюваного та членів його родини, а також про дослідження майнового стану підозрюваного.
Сторона захисту зібрала власні докази на спростування повідомленої ОСОБА_6 підозри, на які слідчий суддя не звернув уваги.
Зокрема слідчим суддею: не здійснено аналізу сторінки «14» Положення про Філію «Центру з ремонту та експлуатації колійних машин»; не досліджено інформацію про наявність в Департаменті лише однієї особи на ім`я « ОСОБА_9 », про якого згадується у НСРД, яким не обов`язково має бути саме ОСОБА_10 ; надані захистом документи підтверджують, що ОСОБА_11 не мав самостійного права укладати будь-які договори, а вказівки на їх укладання надходили від керівника Філії, який ніс в тому числі фінансову відповідальність за них; слідчим суддею не досліджено доводів сторони захисту про допущені експертом порушення при складанні Висновку № 29.03/2024 за результатами проведення інженерно-механічної експертизи; слідчим суддею проігнорований той факт, що детектив відмовив провести почеркознавчу експертизу, чим позбавив захист можливість ініціювати проведення слідчих дій; в ухвалі не надано повної оцінки доводам, що відповідальність за перевірку тендерних пропозицій учасників покладалась на тендерний комітет Філії, до якого ОСОБА_6 не мав жодного відношення.
На спростування висновків про продовження існування ризиків, захисник посилається на завершення досудового розслідування, що виключає ризик знищення речей та документів. Ризик втечі, про який стверджує прокурор із посиланням на поїздки ОСОБА_6 до Туреччини, недоведений, оскільки метою цих поїздок було отримання медичної допомоги. Ризик впливу на свідків не підтверджується жодним доказом, а слідчим суддею проігноровано посилання захисника на ухвалу ВАКС від 16.05.2023 у справі № 991/4169/23.
Розмір застави у 10 000 000 гривень є необґрунтованим та не відповідає доходам родини підозрюваного. ОСОБА_6 не є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2, що документально підтверджується та було встановлено, зокрема судом апеляційної інстанції. Втім прокурор продовжує це стверджувати.
Захисник посилається на звіти про оцінку майна, загальна вартість якого є значно меншою, ніж обраний розмір застави.
Квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_12, який є близьким родичем дружини підозрюваного та який через вік та стан здоров`я доручив ОСОБА_13 та ОСОБА_6 розпоряджатись його майном. Надані слідчому судді документи підтверджують фінансову здатність ОСОБА_12 придбати навіть дві таких квартири.
Слідчий суддя також не дослідив належним чином стан здоров`я ОСОБА_6, який є інвалідом 2 групи, як і його дружина ОСОБА_14 . Підозрюваний кожен рік, починаючи з 2015 року, проходив стаціонарне лікування, що неможливо здійснити в умовах СІЗО, чим порушується його право на належну медичну допомогу.
Крім того ОСОБА_6 здійснювався догляд за своєю матір`ю, 1952 року народження, а також трьома дітьми, одна із яких є дитиною-інвалідом та потребує постійного домашнього догляду.
3.Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні. Пояснення надав аналогічні її змісту.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу свого захисника, прохав скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 15.10.2024 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити, обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував, вважав ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2024 року (із врахуванням ухвали слідчого судді від 04 липня 2024 року про виправлення описки) до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 серпня 2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 12 000 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків у випадку її внесення, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30.07.2024.
У наступному, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 року, залишеною без змін за наслідком апеляційного перегляду, продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою до 20 жовтня 2024 року із зменшенням розміру застави до 10 000 000 грн (т.1 а.п.193-211).
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді ВАКС від 15.10.2024 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 15.12.2024 із залишенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 10 000 000 грн. та покладенням низки процесуальних обов`язків у разі її внесення.
Згідно із ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що слідчим суддею було порушено норми кримінально-процесуального законодавства права, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про виклик свідків без з`ясування думки підозрюваного з приводу заявленого клопотання.
Як вбачається з технічного запису судового засідання 15.10.2024, захисником було заявлено клопотання про повторний допит свідків, зазначених стороною обвинувачення, після чого, слідчий суддя з`ясовував думку прокурора щодо заявленого клопотання, при цьому слідчим суддею безпосередньо не було запитано у підозрюваного ОСОБА_6 про його ставлення відносно заявленого його захисником клопотання. Втім не з`ясування позиції підозрюваного, в даному випадку, не було пов`язано із обмеженням слідчим суддею права підозрюваного на захист, оскільки з запису судового засідання вбачається, що він самостійно мав змогу висловити свою позицію з приводу клопотання свого захисника. При цьому колегія суддів враховує, що заявлене захисником клопотання було спрямовано саме на обстоювання позиції сторони захисту. Неможливість висловлення підозрюваним свого ставлення до клопотання мало б критичне значення з точки зору справедливості судового розгляду в цілому у разі його категоричної незгоди з заявленим клопотанням. Відтак, на переконання колегії суддів, наведений захисником довід не призводить до висновку про незаконність оскаржуваної ухвали, а стороною захисту в свою чергу не зазначено як саме така обставина могла вплинути на законність вирішення слідчим суддею клопотання прокурора про продовження тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що захисник наполягав на допиті тих свідків, які були допитаними під час досудового розслідування та протоколи допитів яких наявні в матеріалах судового провадження (т. 5 а.п. 240-244, т. 8 а.п. 107-207, т. 9 а.п. 18-69) з метою підтвердження тих показань, які вже ними надавались, щодо необізнаності про участь ОСОБА_6 у тих подіях, свідками яких вони були. А тому колегія суддів погоджується з мотивами слідчого судді, наведеними в обґрунтування відмови у задоволенні зазначеного клопотання.
Крім того, в обґрунтування доводу апеляційної скарги щодо порушення слідчим суддею норм процесуального закону, захисник посилається на те, що слідчим суддею не було прийнято жодного рішення за клопотаннями підозрюваного ОСОБА_6 про дослідження медичних документів та документів щодо матеріального становища ОСОБА_6 та членів його родини. Захисник вказує, що слідчий суддя заслухав думку прокурора щодо заявлених підозрюваним клопотань, але не прийняв будь-якого процесуального рішення по суті таких клопотань.
Колегія суддів відхиляє наведений довід, оскільки він спростовується матеріалами судового провадження.
Так, як вбачається з матеріалів провадження (журналу та технічного запису судового засідання 15.10.2024), захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав слідчому судді письмові заперечення проти клопотання прокурора з додатками, серед яких містились в тому числі медичні документи щодо ОСОБА_6 та його дружини, які були долучені слідчим суддею до матеріалів провадження (т.9 а.п.214 - 250, т.10 а.п. 1 - 46).
Крім того, за клопотанням підозрюваного ОСОБА_6 слідчим суддею було долучено письмове клопотання про дослідження медичних документів про стан його здоров`я та клопотання про дослідження його матеріального стану (т.10 а.п.48 - 102, 109 - 246, т.11 а.п.1 - 34).
У подальшому, після заслуховування додаткових пояснень підозрюваного ОСОБА_6 до заперечень захисника ОСОБА_7, слідчим суддею було проведено дослідження матеріалів, наданих підозрюваним ОСОБА_6 щодо стану здоров`я та матеріального стану, з наданням можливості учасникам, у разу необхідності, звернути увагу на зміст конкретних документів. Такий перебіг судового засідання підтверджується як журналом судового засідання так і вмістом технічного запису (т.11 а.п.38 - 39). З наведеного колегія суддів робить висновок про задоволення слідчим суддею вказаного клопотання та фактичне дослідження вказаних матеріалів, у зв`язку з чим відхиляє даний довід апеляційної скарги.
Також захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі посилається на те, що слідчим суддею не надано оцінки доказам, зібраним стороною захисту на спростування доводів прокурора, якими той обґрунтовує повідомлену ОСОБА_6 підозру. Зазначає, що слідчим суддею не було надано ретельної оцінки змісту сторінки «14» Положення про Філію «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин», зміст якої має важливе значення для даного кримінального провадження та який умисно прокурор не надавав до попередніх клопотань про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою; відповідь на адвокатський запит від АТ «Укрзалізниця», у якому зазначено, що вказівки на укладання договорів з переможцями торгів надавались начальнику ВСП «ЧКРМЗ» ОСОБА_11 саме від Філії «ЦРЕКМ», тобто рішення на укладання спірних договорів не залежали від волі ОСОБА_11 та ОСОБА_6, а обов`язок оголошення торгів та перевірка тендерних пропозицій учасників на відповідність встановлених у тендерній документації вимог покладено на тендерний комітет Філії; лист АТ «Укрзалізниця», в якому повідомлено, що у період з 01.01.2021 по 25.06.2024 в Департаменті колій та споруд АТ «Укрзалізниця» працювала одна особа на ім`я ОСОБА_9, що, на думку захисника, не виключає ту інформацію, що у проведених у цьому провадженні НСРД особою, про яку згадувалось на ім`я « ОСОБА_9 », могла бути і інша особа, як то працівник АТ «Укрзалізниця». Слідчий суддя при оцінці наведених доказів сторони захисту лише заначив, що в цілому повідомлена ОСОБА_6 підозра у сукупності підтверджується матеріалами клопотання, а надані прокурором документальні докази обумовлюють подальше досудове розслідування, що, за переконанням захисника, свідчить про очевидну неповноту судового розгляду.
З приводу наведених доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
У матеріалах провадження (т.1 а.п.33-51) міститься Положення про Філію «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Українська залізниця» на 20 аркушах, в тому числі і аркуш 14 цього Положення. Відтак загальне твердження захисника про неврахування слідчим суддею відомостей, що містяться на цьому аркуші, спростовуються матеріалами провадження, а його ймовірна відсутність як додатку до попередніх клопотань сторони обвинувачення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу та про продовження строку дії запобіжного заходу не може вплинути на загальні висновки слідчого судді під час розгляду актуального клопотання, оскільки предметом дослідження є лише ті матеріали, що перебувають у розпорядженні слідчого судді та стосуються предмета доказування у конкретному судовому провадженні.
Водночас, колегія суддів дослідила наведені захисником документальні докази (лист АТ «Українська залізниця» від 30.09.2024, лист Філії «ЦРЕКМ» АТ «Укрзалізниця» від 24.09.2024 із додатками, лист Філії від 27.09.2024 № 6/807 (т. 9 а.п. 228-241, 250) та приходить до переконання, що такі документи цілком узгоджуються з версією подій, викладених стороною обвинувачення у клопотанні про продовження строку тримання під вартою.
За версією сторони обвинувачення, механізм вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється зокрема ОСОБА_6, виглядав наступним чином. Співробітники ВСП створювали умови для проведення Філією публічних закупівель послуг з поточного ремонту вузлів колійних машин, для чого ВСП скеровувались актуальні потреби із сформованими заявками тих підприємств, які і брали участь у подальших закупівлях. Підготовка та проведення відкритих торгів з закупівлі послуг на проведення відповідних ремонтних робіт проводились Філією на підставі попередньо сформованих ВСП документів. При цьому, у процедурі відкритих торгів брали участь підприємства, за твердженням сторони обвинувачення, підконтрольні організованій групі та ОСОБА_6, які були обізнані як про умови проведення закупівель так і про пропозиції інших потенційних учасників та формували свої тендерні пропозиції таким чином, щоб бути визнаними переможцями тендерної процедури. Після визначення підконтрольних підозрюваному підприємств переможцями процедури закупівель Філія, як організатор торгів, надавала вказівку керівнику ВСП на укладання договорів із такими переможцями. При цьому після підписання відповідних договорів роботи за ними не виконувались, а складались фіктивні документи, які нібито підтверджували факт виконання ремонтних робіт, які спрямовувались Філії і на підставі яких здійснювалась оплата на адресу зазначених фіктивних підприємств.
Наведені обставини, окрім іншого, підтверджуються, зокрема і показаннями свідків, які хоча прямо і не вказують на ОСОБА_6, але в цілому підтверджують сам факт вчинення інкримінованого злочину групою осіб (зокрема про фіктивність ТОВ «АЛПІ ГРУП», ТОВ «Автоматик ЕКО», ТОВ «ВЕСТЕР ЛТД», ТОВ «ІНКАМ СТАЙЛ», які утворювались за грошову винагороду їх засновникам без мети здійснення господарської діяльності, відсутність реальності постачання товарів за укладеними договорами, заперечення свідків про підписання ними актів приймання виконаних робіт тощо).
Наведена вище версія подій, викладена стороною обвинувачення у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, підтверджується також й наявними в матеріалах провадження протоколами, складеними за результатом проведення НСРД, зміст яких доволі однозначно вказує на те, що ОСОБА_6 дійсно міг координувати дії учасників організованої групи за викладених у письмовому повідомленні про підозру обставин (т.5 а.п.39-125).
Зокрема, в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25.04.2023 щодо ОСОБА_15, зафіксоване спілкування 05.04.2023 із ОСОБА_16, в якому ОСОБА_15 доповідав про наслідки його спілкування із працівниками апарату АТ «Укрзалізниця» під час перевірки та зазначає, що «сказав як і треба було сказать», «як ОСОБА_17 мені вчора розказував», «зараз з ОСОБА_18 буду балакать що я їм там понарозказував» (т. 5 а.п. 65-67), що може свідчити про реальний контроль ОСОБА_19 під час здійснення членами організованої ним групи діяльності щодо укладених договорів про надання неіснуючих послуг.
В свою чергу захисник посилається на лист АТ «Укрзалізниця» від 30.09.2024, із якого вбачається, що у період з 01.01.2021 по 25.06.2024 в Департаменті колій та споруд АТ «Укрзалізниця» працювала одна особа на ім`я ОСОБА_9 (т. 9 а.п. 228). Отже на думку захисника згадуване у НРСД ім`я « ОСОБА_9 » не можна пов`язувати безпосередньо із підозрюваним.
Втім зазначене твердження колегія суддів не вважає переконливим, оскільки відповідно до письмового повідомлення про підозру, а також обставин кримінального правопорушення вбачається, що публічні закупівлі проводились Філією «ЦРЕКМ» АТ «Укрзалізниця» за ініціативою службових осіб ВСП «ЧКРМЗ». Відомостей про залученість до організованої злочинної групи співробітників Департаменту колій та споруд АТ «Укрзалізниця» матеріали клопотання не містять. Відтак посилання захисника на працівника зазначеного Департаменту на ім`я ОСОБА_9, саме як на особу яка згадується у матеріалах НСРД, відхиляються.
Водночас, оцінку належності та допустимості отриманої інформації за наслідком проведених НСРД у контексті доведеності поза розумним сумнівом вини підозрюваного може бути надана виключно за наслідком всебічного, повного та неупередженого судового розгляду у сукупності з іншими доказами.
Також в апеляційній скарзі захисник зазначає, що висновок №29.03/2024 за результатами проведення інженерно-механічної експертизи, якою прокурор обґрунтовує повідомлену ОСОБА_6 підозру, містить посилання на нерелевантне до обставин даного кримінального провадження «Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», що робить такий доказ неналежним, а відмова детектива у призначенні почеркознавчих експертиз підпису ОСОБА_6 порушила можливість стороні захисту ініціювати проведення слідчих дій.
Надаючи оцінку зазначеним доводам захисника, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається із висновку № 29.03/2024, експертом з метою проведення дослідження використовувалось не лише «Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», затверджене Наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261, а й інші законодавчі та нормативні акти, а предметом дослідження були не лише колійні машини ВРП 02, ВПР-02М, ДКМ, Duomatic 09-32 та вузли даних машин, а й інші вузли колійних машин як ДКМ-1, МПР-02, ПРЗМ-4, МПД тощо. Відтак посилання захисту на лист АТ «Укрзалізниця» № ЦЦК-12/106 від 07.10.2024 (т. 9 а.п. 241) не викликає у колегії суддів сумніву щодо належності даного висновку як доказу, що обґрунтовує підозру такого ступнею, щоб його не врахувати. Одночасно, детальний аналіз зазначеного висновку експерта як доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності має бути наданий у ході судового розгляду по суті обвинувачення, якщо таке буде пред`явлено підозрюваному ОСОБА_6 .
Відмова детектива у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення слідчих дій (призначення почеркознавчих експертиз) відноситься до дискреційних повноважень слідчого і таке рішення (відмова в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій) може бути оскаржене слідчому судді відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК. В той же час, в силу ст.243 КПК сторона захисту наділена правом самостійного залучення експерта на договірних умовах для проведення експертизи, а рівність сторін у збиранні доказів шляхом ініціювання проведення експертизи презюмується в тому числі ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу». Як пояснив захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні, станом на дату розгляду апеляційної скарги сторона захисту своїм правом на самостійне залучення експерта не скористалась.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя в цілому повно оцінив матеріали кримінального провадження, які підтверджують як саму подію інкримінованого ОСОБА_6 кримінального провадження, так і обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, а надані та досліджені докази сторони захисту не спростовують ймовірну роль ОСОБА_6 як організатора вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених п.п.1) та 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів оцінює такі доводи наступним чином.
Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі встановлено доведеність продовження існування двох із трьох ризиків, про які вказував прокурор у клопотанні, а саме: переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду та ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується із такими висновками слідчого судді, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах судового провадження.
На спростування наведеного захисник зазначає, що ризик втечі, про який стверджує прокурор із посиланням на поїздки ОСОБА_6 до Туреччини, недоведений, оскільки метою цих поїздок було отримання медичної допомоги. Ризик впливу на свідків не підтверджується жодним доказом, а слідчим суддею проігноровано посилання захисника на ухвалу ВАКС від 16.05.2023 у справі № 991/4169/23.
Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень захисника, вважаючи, що ризик переховування підозрюваного існує з огляду на обставини конкретного кримінального провадження, який посилюється через перебування на судовому розгляді в Солом`янському районному суд м. Києва обвинувального акта відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (т. 9 а.п. 161-165), можливість легального перетину підозрюваним кордону через наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, ІІ групи інвалідності та дружини, яка також є інвалідом ІІ групи.
Оцінка поїздок ОСОБА_6 до Республіки Туреччина post factum не сприймається колегією суддів як переконливий факт відсутності наведеного ризику, оскільки такі відбувались до набуття ним статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні (останній виїзд відбувся 20.11.2023) (т. 9 а.п. 124). Посилання захисника на відсутність у ОСОБА_6 доходу за межами України та відсутність у нього активів за кордоном не можуть нівелювати ймовірність існування ризику переховування підозрюваного не тільки за кордоном, а й на території України.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність продовження існування ризику знищення речей та документів колегія суддів не оцінює, оскільки наведений ризик слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі встановлений не був.
Крім того колегія суддів вважає вірним не врахування слідчим суддею висновків, викладених в ухвалі ВАКС від 16.05.2023 у справі № 991/4169/23. По-перше, характер обов`язкових для врахування щодо застосування норм права для судів мають лише висновки, викладені у постановах Верховного Суду, до яких ухвали ВАКС та АП ВАКС не відноситься. Крім того при врахуванні в судовій практиці висновків суду касаційної інстанції важливими є релевантні обставини конкретної справи. Ба більше, відповідно до відомостей, наявних у Єдиному реєстрі судових рішень, наведене захисником судове рішення скасоване ухвалою АП ВАКС від 08 червня 2023 року ( https://reestr.court.gov.ua/Review/111491927 ). Відтак колегія суддів не враховує твердження захисника про необхідність врахування слідчим суддею правової позиції, викладеної в ухвалі ВАКС від 16.05.2023 у справі № 991/4169/23.
Аналогічно не мають преюдиційного значення як для слідчого судді так і для колегії суддів АП ВАКС і інші судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, реквізити яких наведені захисником у доповненнях до апеляційної скарги, оскільки такі не відносяться до тієї категорії рішень, які можуть мати преюдиційне значення.
Що стосується ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, то такий зберігає свою актуальність до моменту їх безпосереднього допиту в суді під час судового, з огляду на встановлену КПК процедуру отримання показань від свідків (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). В даному випадку важливого значення набуває визначений законодавцем принцип безпосередності сприяння показань під час судового засідання або отримання їх у порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується із слідчим суддею, що сукупність вказаних вище ризиків та дій, до яких може вдатись підозрюваний, а також факт повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжкість покарання, що йому загрожує, з урахуванням неможливості застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу, вказують на доцільність продовження строку тримання його під вартою. Інший запобіжний захід, не пов`язаний з обмеженням права підозрюваного вільно пересуватись, який прохає застосувати захисник до ОСОБА_6, вид якого хоча і не конкретизований в апеляційній скарзі, за переконанням колегії суддів, не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та попередити можливе настання негативних наслідків у цьому кримінальному провадженні, які були встановлені слідчим суддею та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.
Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу вважав за доцільне залишити розмір застави, що була визначена попередньою ухвалою про продовження тримання ОСОБА_6 під вартою від 22.08.2024 - 10 000 000 гривень.
Водночас, в апеляційній скарзі захисник наполягає на непомірності розміру застави, звертає увагу суду на матеріальний стан підозрюваного та його дружини, на факт арешту майна, яке неможливо реалізувати задля внесення визначеного розміру застави, а також на ту обставину, що підозрюваний чотири місяці перебуває під вартою та не отримує дохід.
Колегія суддів оцінює такі доводи на підставі наявних матеріалів апеляційного провадження та у світлі обставин кримінального провадження, враховуючи відомості про майовий стан підозрюваного, медичну документацію, надану стороною захисту.
Із матеріалів клопотання вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_6 є власником низки нерухомого майна, детальний опис якого неодноразово наводився у судових рішеннях у даному кримінальному провадженні.
З пояснень ОСОБА_6, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що частину належного йому майна (житлові будинки: за адресою: АДРЕСА_4 ; за адресою: АДРЕСА_5, земельні ділянки: кадастровий номер: 7120355700:01:001:0038, площею 0.1191 га; кадастровий номер 7120355700:01:001:0064, площею 0.1185 га, та кадастровий номер 7120384500:01:001:0151, площею 0.5045 га) він набув у власність за договором дарування від матері 08.09.2023, яка, в свою чергу, отримала їх у спадщину після смерті батька. Втім із наявних документів, зокрема відомостей з Державного реєстру речових прав, встановити особу дарувальника неможливо. Втім і документальних доказів у вигляді копій договору дарування на підтвердження виказаної ОСОБА_6 . позиції матеріали провадження не містять.
Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_13 також є власником низки об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок, житлового будинку та квартири).
Крім того прокурором було надано відомості про перебування у власності тещі ОСОБА_6 - ОСОБА_20, 1955 року народження, автомобіля MERCEDES-BENZ GLS 400, 2022 року випуску (дата держ.реєстрації 21.09.2022) (т. 9 а.с. 125). В свою чергу, підозрюваний, пояснюючи обставини набуття такого майна, зазначив, що цей автомобіль ОСОБА_20 змогла набути в наслідок продажу інших авто, які перебували в її власності раніше, а також за результатом здійснення тривалий час підприємницької діяльності. Втім документальних доказів наведеному на кшталт відомостей податкової звітності фізичної особи-підприємця або про реальність отримання доходу у достатньому для придбання автомобіля такого класу рівні сторона захисту не надала.
Так само ОСОБА_6 не зміг повідомити обставини придбання його дружиною у листопаді 2023 року автомобіля LAND ROVER Range Rover, 2023 року випуску, зокрема його вартість, та обставини відчуження даного транспортного засобу у 2024 році.
Відсутнє також у матеріалах провадження і документальне підтвердження обставин придбання донькою підозрюваного ОСОБА_21, 2004 року народження, у жовтні 2023 року автомобіля INFINITI QX55 (т. 9 а.с. 127). Зі пояснень ОСОБА_6 вбачається, що цей автомобіль було придбано в наслідок продажу у 2019 році автомобіля Kia Sorento, що був взятий у кредит. Втім документів на підтвердження такого твердження стороною захисту суду надано не було.
Також у клопотанні про продовження строку тримання під вартою прокурором наведено інформацію про те, що ОСОБА_6 був фактичним власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, а також машиномісця № 112 за цією ж адресою, що були зареєстровані за ОСОБА_12 та які були продані 19.06.2024 за 5 089 746 та 32 200 грн відповідно. При чому саме ОСОБА_6 приймав активну участь у підготовці об`єктів до продажу та ведення переговорів. На спростування наведеного підозрюваний надав пояснення, що продажем майна ОСОБА_12, який є близьким родичем його дружини, дійсно займався він, але не через фактичне володіння цими об`єктами, а через те, що ОСОБА_12 в силу віку та стану здоров`я потребував його допомоги. На підтвердження можливості набуття зазначеного об`єкта ОСОБА_12 сторона захисту надала копії його ощадних книжок за період з 1991 по 1996 роки, відомості про зайняття у 1986-1991 роках сільським господарством та збутом сільгосппродукції, а також довідки про заробітну плату з 1982 по 2005 роки. Дослідивши надані документи, колегія суддів не вважає такі докази переконливими, позаяк відомості про доходи ОСОБА_12 після 2005 року відсутні, а надані документальні докази про його доходи у період з 1982 по 2005 та заощадження з урахуванням грошової реформи в Україні 1996 року, за якоюукраїнські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню, вказують, що таких заощаджень було не достатньо для придбання вищезазначеного об`єкта нерухомого майна. А тому оцінюючі у сукупності такі обставини з урахуванням відомостей, що містяться у протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_6 від 04.07.2024 щодо листування підозрюваного із представником ОСББ з приводу необхідності продажу квартири та паркомісця, колегія суддів критично ставиться до версії захисту про відсутність відношення ОСОБА_6 до вказаних об`єктів нерухомості.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 4 ст. 183 КПК).
За наслідком апеляційного перегляду, оцінивши майновий стан підозрюваного, відомості, надані стороною захисту про офіційні доходи ОСОБА_6 та його дружини, факт придбання родиною Желізняків та близкими родичами транспортних засобів, а також набуття у власність об`єктів нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку, що підозрюваний має спроможність сплатити заставу у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде для нього стримуючим інструментом з одного боку, а з іншого не буде вочевидь непомірним.
Як вже було зазначено, ухвалою від 27.06.2024 до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 12 000 000 гривень.
Ухвалою слідчого судді від 22.08.2024, яка залишена без змін за наслідком апеляційного розгляду, продовжено дію застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а розмір застави було зменшено до 10 000 000 грн.
Втім заставу за підозрюваного ОСОБА_6 у вказаному розмірі дотепер не внесено.
Тому з метою дотримання гарантій, визначених статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з огляду на тривалість дії запобіжного заходу застосованого у межах цього кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір застави підозрюваному ОСОБА_6, визначивши її у 2800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 8 478 400 (вісім мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч чотириста) гривень.
Обґрунтовуючи неможливість ОСОБА_6 перебувати під вартою, захисник посилається на стан здоров`я підозрюваного, який є інвалідом ІІ групи та потребує медичного нагляду.
Колегія суддів дослідила надані захисником медичні документи та погоджується в цілому, що наявність у особи інвалідності внаслідок хронічного захворювання безумовно може впливати на якість життя у звичайних умовах та тим паче в умовах перебування в ізоляції. Втім доказів неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_6 в умовах СІЗО за станом здоров`я стороною захисту не надано.
Так само як не надано доказів того, що дружина підозрюваного ОСОБА_22 в наслідок наявності у неї групи інвалідності потребує постійної сторонньої допомоги та догляду.
Таким чином, застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, про що прохає захисник, враховуючи встановлені за наслідком апеляційного перегляду обставини, за переконанням колегії суддів, не відповідатиме меті запобіжного заходу, як заходу забезпечення кримінального провадження.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу.
Підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК).
Слідчим суддею за наслідком розгляду клопотання прокурора та повним дослідженням доказів сторони захисту в цілому було вірно встановлено наявність обґрунтованої підозри та двох ризиків у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_6, а також нездатності іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти наведеному, що обґрунтовано обумовило продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою. Втім, з огляду на тривалість перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою та невнесенням за нього застави у раніше визначеному розмірі, рішення слідчого судді про залишення її у розмірі 10 000 000 грн підлягає зміні, а розмір застави зменшенню.
Відтак, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 підлягає зміні в частині визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_6, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 - частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 - змінити в частині визначення розміру застави, визначивши підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави як альтернативного запобіжного заходу у 2800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 8 478 400 (вісім мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч чотириста) гривень.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4