- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/12521/24
Провадження 1-кп/991/121/24
У Х В А Л А
25 листопада 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в м. Києві клопотання захисників ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 12.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000022, за обвинуваченням:
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Глухів Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Орловка російської федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000022 від 12.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.11.2024 у вказаному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою від 21.11.2024 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та справу передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для повторного розподілу справи для збільшення складу суду до трьох суддів.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено колегію у складі головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
До початку підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_6 подано до суду клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні.
Доводи клопотання про повернення обвинувального акта
У поданому клопотанні захисник посилається на низку процесуальних підстав, які, на переконання сторони захисту, дають можливість стверджувати про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та є підставами для його повернення.
По-перше, захисник зазначає, що формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191 КК України, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_9, зводяться лише до цитування оціночних категорій, визначених законодавцем. В обвинувальному акті не розкрито яким саме чужим майном намагався заволодіти обвинувачений та які дії для цього він вчинив у якості готування, не встановлено чи дійсно КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» планувала провести закупівлю певного обладнання чи послуг. Таким чином, захисник стверджує, що у висунутому ОСОБА_9 обвинуваченні не зазначена об`єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191 КК України. Водночас обвинувальний акт також не містить і посилання на документ, яким сторона обвинувачення встановила вартість майна, на яке був спрямований умисел у його заволодінні. Наведена прокурором сума у 6 496 772 гривні є довільною та визначена ним самостійно.
Другим аргументом, як підставою для повернення обвинувального акта, захисник вказує на не проведення стороною обвинувачення досудового розслідування за ст. 191 КК України. Після повідомлення ОСОБА_9 про зміну підозри із новою підозрою за наведеною статтею орган досудового розслідування не провів жодної слідчої дії за участю підозрюваного. Обмежився лише повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням матеріалів досудового розслідування для ознайомлення. На переконання захисника відповідні дії порушили право підозрюваного на захист.
Підсумовуючи викладене, захисник просив повернути обвинувальний акт прокурору з метою додаткового дослідження викладених в обвинуваченні обставин, зокрема шляхом проведення судової експертизи щодо визначення вартості майна чи послуг, якими намагався заволодіти обвинувачений; проведення допиту обвинуваченого; проведення слідчих (розшукових) дій з метою встановлення наміру в КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» здійснювати закупівлю обладнання чи послуг.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні письмовому клопотанню та просив задовольнити. Зазначив, що відповідно до приписів законодавства обвинувачення повинно бути логічним, конкретним, виходити з об`єктивно встановлених обставин. Проте, в противагу наведеним приписам, в обвинувальному акті обвинувачення за ст. 191 КК України зводиться до цитування встановленої законом оціночної категорії готування до вчинення злочину та формальне цитування різних нормативних документів. В акті не розкрито об`єктивної сторони злочину та з висунутого обвинувачення не зрозуміло в чому саме склад правопорушення. Просив повернути обвинувальний акт прокурору.
Захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта та в судовому засіданні подав власне аналогічне клопотання. Доводи клопотання захисника ОСОБА_8 зводяться до двох основних тез. Відповідно до першої тези обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000022 затвердив неуповноважений прокурор. На переконання захисника, оскільки прокурор ОСОБА_12 не входив до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування і набув повноважень прокурора у цьому провадженні лише на стадії ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, він не мав права затверджувати обвинувальний акт. Захисник переконаний, що рішення про завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування для ознайомлення та підписання/затвердження обвинувального акта повинен робити один прокурор. Або хоча б один з тих прокурорів, хто мав повноваження процесуального керівника у справі на час виконання вимог ст. 290 КПК України. Одночасно з цим захисник зазначає, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Група прокурорів у даному провадженні складалася з 16 осіб. До групи входив і керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який також мав повноваження на підписання обвинувального акта. Таким чином, правових підстав для зміни групи прокурорів під час виконання вимог ст. 290 КПК України не існувало. Тобто не існувало підстав для включення ОСОБА_12 до групи прокурорів. Тому ОСОБА_12 є неуповноваженим прокурором на підписання та затвердження обвинувального акта, що свідчить про не підписання акта прокурором. Другим аспектом для повернення обвинувального акта прокурора захисник зазначає не відповідність викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з його правовою кваліфікацією. Захисник наголошує на тому, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 27 КК України під підбурювачем розуміється особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Тобто особа, яку підбурили до вчинення злочину повинна була вчинити цей злочин. Разом з цим, ОСОБА_10 інкримінується підбурювання до готування до вчинення кримінального правопорушення, тобто особа, яку підбурювали не вчинила ніяких дій на заклики обвинуваченого. З наведеного захисник робить висновок, що не може бути кваліфікації за схиляння до готування вчинення злочину. В описі обвинувального акта немає складу злочину, відсутнє підбурювання та немає готування. В обвинувальному акті йде мова лише про намір, який не отримав свого продовження. Враховуючи викладене захисник просив клопотання задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору.
Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання колег про повернення обвинувального акта та додатково заявив власне клопотання. У поданому клопотанні захисник зазначає, що обвинувальний акт, складений стосовно ОСОБА_10 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, його направлення у викладеній редакції є порушенням права на захист ОСОБА_10, викладені в акті обставини не відповідають дійсності, не відображають, передбаченої законом необхідної інформації для можливості формулювання позиції захисту. На твердження захисника акт не розкриває об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованих обвинуваченому злочинів. Так, підставами для повернення обвинувального акта, на переконання захисника, є наступне. Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства акт повинен містити розмір матеріальної шкоди, яка завдана кримінальним правопорушенням. В обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 КК України наведена позиція сторони обвинувачення з приводу того, що своїми умисними діями останні мали намір завдати шкоди на суму понад 6 млн гривень. Водночас обвинувальний акт містить твердження про те, що матеріальної шкоди правопорушенням не завдано. Таким чином, з тексту обвинувального акта, на переконання захисника, вбачається, що склад злочину відсутній. Наведене, в свою чергу, призводить до відсутності розуміння у сторони захисту суті висунутого обвинувачення за ст. 191 КК України. Поряд з цим, захисник зазначає, що під час досудового розслідування стороною обвинувачення не призначалася та не проводилася експертиза для встановлення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. Вказана в обвинувальному акті сума є надуманою та самостійно визначена прокурором. Проте розмір заподіяних збитків у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України прямо впливає на кваліфікацію діяння особи. Крім того, в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 КК України стороною обвинувачення не розкрито, які саме дії вчиняв ОСОБА_9 з використанням наданого йому службового становища. Поряд з цим, захисник посилається на відсутність у ОСОБА_10 спеціального статусу службовою особи, що, на переконання захисника, свідчить про неможливість вчинення ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та неможливість участі у вчиненні такого злочину. Також захисник вказав і на обов`язковість наведення в обвинувальному акті відомостей про потерпілого. На переконання захисника потерпілою стороною є Сумська міська рада і її представник повинен брати участь в підготовчому судовому засіданні та на стадії судового розгляду. Втім під час досудового розслідування стороною обвинувачення потерпілого не залучено до участі у справі. В сукупності наведеного захисник переконаний, що вищезазначені невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України свідчать про його незаконність та необґрунтованість в частині висунення обвинувачення за ст. 191 КК України. Окремою підставою для повернення обвинувального акта захисник назвав невірну кваліфікацію дій обвинувачених. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 інкримінується два окремих склади кримінальних правопорушень. Проте, на переконання захисника, таких складів повинно бути три. Таке твердження захисник робить з того, що склад злочину за фактом пропозиції неправомірної вигоди є закінченим з моменту висловлення такої пропозиції. Подальше надання неправомірної вигоди, яке в часі було розірвано з моментом її пропонування, утворює окремий склад злочину, який повинен додатково кваліфікуватися стороною обвинувачення. Втім сторона обвинувачення відомості про вказаний факт до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносила та досудове розслідування за ним не проводила. Досудове розслідування проведено в межах кримінального провадження за фактом пропозиції надання неправомірної вигоди. Крім того, у підтексті пропозиції та надання неправомірної вигоди захисник вказав на те, що обвинувальний акт не містить формулювання часу вчинення відповідного злочину. Наведене створює у захисту питання стосовно моменту закінчення таких злочинів. В тексті обвинувачення наявне посилання на пропонування неправомірної вигоди протягом декількох днів, але в кваліфікації діяння відсутня згадка про повторність скоєння злочину. Також захисник серед доводів для повернення обвинувального акта вказує і на не ідентичність суми пропонованої неправомірної вигоди з сумою, яка була надана. На переконання захисника в описі дій обвинувачення відсутня логіка. Суми неправомірної вигоди пересікаються зі складом злочину, передбаченого ст. 191 КК України. Тобто, на переконання сторони захисту, наміру на заволодіння бюджетними коштами обвинувачені не мали. Окремо від зазначеного захисник також вказує і на відсутність у ОСОБА_13 повноважень на прийняття рішення, за яке йому пропонувалася неправомірна вигода. В сукупності наведеного захисник переконаний, що допущені стороною обвинувачення в обвинувальному акті порушення законодавства не дозволяють призначити справу до судового розгляду, а сам акт підлягає поверненню прокурору.
Захисник ОСОБА_14 підтримав клопотання колег про повернення обвинувального акта.
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали позицію захисників.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотань захисників. Надав пояснення стосовно того, що наведені захисниками обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта. Озвучені захистом доводи є незгодою з формулюванням висунутого обвинувачення. Проте залучення чи не залучення потерпілого, кваліфікація дій обвинувачених, опис об`єктивної сторони інкримінованих злочинів, внесення чи не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань належить до повноважень саме сторони обвинувачення. Також прокурор зауважив, що відсутність у певних процесуальних суб`єктів повноважень на вчинення певних дій не є підставою для повернення обвинувального акта. Так, суд вправі за результатами розгляду справи в цілому визнати певні докази недопустимими у разі встановлення відсутності повноважень у конкретних осіб на проведення конкретних дій. Втім на даній стадії таке не можливо. В сукупності викладеного просив відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотань
Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотань захисників про повернення обвинувального акта, дійшла таких висновків.
Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
У світлі вищезазначеної норми вбачається, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додаються: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, Суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до нього стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000022 від 12.01.2024 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Оцінюючи доводи сторони захисту в частині аргументів про те, що фактичні обставини кримінальних правопорушень не відповідають правовій кваліфікації інкримінованих діянь, обвинувачення за ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 191 КК України зводиться лише до цитування оціночних категорій злочину та цитуванні приписів законодавства, в обвинувальному акті не зазначено майно, яким хотіли заволодіти обвинувачені та не наведено конкретних дій, які вчинені службовою особою з використанням наданого їй службового становища, а в формулюванні обвинувачення за ч. 3 ст. 369 КК України відсутня конкретна дата закінчення злочину, загублено кваліфікуючи ознаки злочину та не проведено додаткової кваліфікації певних дій, що в своїй сукупності, на переконання Суду, зводить доводи захисту до нечіткості визначення стороною обвинувачення об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікацій дій особи, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.
З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов`язувати прокурора змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17 провадження № 51-8914км18. Відповідно до цієї позиції кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Як попередньо зазначалося, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора. Разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.
Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.
За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 52024000000000022 від 12.01.2024 колегія суддів дійшла висновку, що він у достатній мірі інформує обвинувачених як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинувачених об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення, встановлення неналежності їх до суб`єкту скоєння злочину, не підтвердження розміру матеріальних збитків, встановлення факту не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за певною статтею КК України, проте висування за вказаною статтею обвинувачення є підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).
З приводу відсутності в обвинувальному акті відомостей про потерпілого колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до приписів Кримінального процесуального кодексу України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок (ч. 1, 2, 3, 7 ст. 55 КПК України).
З вищезазначеного слідує, що у кримінальному провадженні потерпілим є не будь хто, а лише фізична чи юридична особа, яким злочином спричинено шкоду та така особа звернулася до правоохоронного органу з заявою про вчинення щодо неї злочину або яка подала заяву про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні.
В судовому засідання сторона захисту повідомила суд, що на стадії досудового розслідування потерпілого у даному кримінальному провадженні не було. Водночас до суду також не надходило заяв про визнання їх потерпілим і залучення до участі справи. З огляду на що Суд відхиляє твердження захисника ОСОБА_7 про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України через не зазначення у ньому відомостей про потерпілого.
Також колегія суддів відхиляє і доводи захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта через його підписання та затвердження неуповноваженим прокурором. У судовому засіданні з досліджених матеріалів та пояснень сторони захисту встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 17.10.2024 змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 52024000000000022 та до групи включено прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 . Обвинувальний акт підписано та затверджено ОСОБА_12 30.10.2024. Таким чином, є очевидним, що приймаючи процесуальне рішення про висунення обвинувачення ОСОБА_12 був повноважним прокурором у кримінальному провадженні № 52024000000000022. Позиція ж захисту з приводу того, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України законодавцем не дозволено змінювати групу прокурорів і рішення про завершення досудового розслідування та висунення обвинувачення повинно прийматися одним прокурором не ґрунтується на приписах законодавства. Тому не приймається судом у якості доводів підстав для повернення обвинувального акта прокурору.
Підсумовуючи вищезазначене колегія суддів дійшла висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотань захисників належить відмовити.
Керуючись статтями 219, 284, 290, 291, 314, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 про поверення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному 12.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000022, за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3