- Головуюча суддя (ВАКС): Федорак Л.М.
Справа № 991/12689/24
Провадження 1-кс/991/12761/24
У Х В А Л А
25.11.2024 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника скаржника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4,
в с т а н о в и л а:
1.07.11.2024 адвокат ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_3, звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки такі не внесли відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), не надали заявнику витяг з ЄРДР.
2.У цей же день, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді, скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 скаргу підтримав, просив задовольнити.
4.Представник НАБУ надіслав письмові пояснення, в яких просив розглядати скаргу без участі представника НАБУ та відмовити у її задоволенні. Оскільки, КПК України не встановлює перешкод для розгляду скарги у випадку не прибуття представника суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, слідча суддя вважає за можливе розглянути таку скаргу
5.Дослідивши скаргу, заслухавши доводи адвоката, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке.
6.Скарга, мотивована тим, що 30.10.2024 ОСОБА_3 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, у якій він повідомляв про те, що колишній Голова Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) ОСОБА_5 у змові з його колишнім заступником ОСОБА_6, отримали неправомірну вигоду від очільника Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 за фальсифікацію відносно заявника провадження за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
7.Так, за змістом заяви, ОСОБА_3, 08.11.2023 НАЗК складено відносно нього протокол за № 39-02/37 за ч. 2 ст.172-7 КУпАП. про те, що він, начебто, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: перебуваючи у статусі народного депутата України, як особа, уповноважена па виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: користуючись наданими депутатськими повноваженнями, у порядку ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» звернувся із депутатським зверненням, зміст якого, нібито, становило його приватний інтерес.
8.Як стверджує, заявник 08.08.2023 йому у межах кримінального провадження № 42023000000001252, досудове розслідування у якому здійснювалось Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань (далі -ГУ ДБР), повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Отже, на думку НАЗК, відповідне депутатське звернення становило для нього приватний інтерес немайнового характеру, оскільки така інформація досліджується у межах кримінального провадження відносно нього та могла бути використана у подальшому з метою побудови стратегії захисту.
9.Разом з цим, заявник стверджує, що направляючи звернення до НАЗК, він діяв відповідно до вимог закону, а склад адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, який було йому інкриміновано директором НАЗК, є абсолютно штучним та незаконним. Водночас, заявник наполягає на тому, що такий протокол було складено виключно з метою перешкоджання його законній депутатській діяльності з тим, щоб він припинив аналізувати та критикувати діяльність ДБР та його керівництва, а також, щоб не поширював факти корупційних діянь та процесуального беззаконня, яке відбувається у ДБР.
10.Також, у заяві ОСОБА_3 стверджував, що голова НАЗК (на момент складення протоколу - 09.11.2023) ОСОБА_8 та його заступник ОСОБА_9, здійснивши дії, спрямовані на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, зробили це за неправомірну вигоду від голови ДБР ОСОБА_7 та в його інтересах, з метою перешкоджання діяльності заявника. Адже, як зазначається у протоколі, заявник займався розслідуванням незаконної діяльності директора ДБР та оприлюднення такої інформації на медіа-платформах.
11.За таких обставин, ОСОБА_3 вважає, що у діях ОСОБА_5 (у період його перебування на посаді Голови НАЗК) та ОСОБА_6 (у період його перебування на посаді заступника Голови НАЗК) наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 351, 368 КК України.
12.Представник НАБУ на запит слідчої судді надав пояснення, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 НАБУ не було встановлено підстав для внесення відомостей до ЄРДР, про що його було проінформовано листом НАБУ від 04.11.2024 № 01-294/33069.
13.На підставі викладеного, слідча суддя вважає, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, а саме адвокатом в інтересах заявника, у визначений ч. 1 ст.304 КПК України строк.
14.І хоча за змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України скарга повинна бути подана саме заявником, однак слідча суддя застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
15.Отже, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений заявником (що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги), має право від його імені оскаржувати бездіяльність слідчого (детектива), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
16.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
17.Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
18.Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
19.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
20.Отже, оскаржена бездіяльність відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України.
21.Також, згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
22.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
23.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
24.Так, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено таку умову, як вчинення зазначених кримінальних правопорушень, окрім інших, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником.
25.Отже, скарга, з огляду на повідомлення про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період їх перебування на посадах Голови та заступника Голови НАЗК, відповідно, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, підлягає розгляду в цьому суді.
26.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги, що у скарзі йде мова також про можливе вчинення також іншого кримінального правопорушення, передбаченого статтею 351 КК України, цими ж особами, то з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідча суддя вважає, що загалом по такій скарзі має здійснюватися судовий контроль Вищим антикорупційним судом.
27.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303, ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст.306 КПК України.
28.Поряд з цим, слідча суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
29.Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
30.Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
31.Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
32.Слідча суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
33.Однак, на переконання слідчої судді, скарга не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
34.Як уже зазначала слідча суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також, така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище.
35.На переконання слідчої судді, твердження скаржника про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 351, 368 КК України мають занадто узагальнений, абстрактний характер, а наведені відомості не дають змоги попередньо кваліфікувати такі діяння саме як кримінальні правопорушення.
36.Так, твердження ОСОБА_3 про вчинення кримінальних правопорушень фактично зводяться до його незгоди із складеним відносно нього НАЗК протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Разом з цим, будь-яких фактичних даних щодо перешкоджання зі сторони названих ним осіб його діяльності, як народного депутата України, заява не містить. Так само, заява ОСОБА_3 не містить фактичних даних щодо вчинення будь-яких дій з боку директора ДБР, спрямованих на надання неправомірного вигоди Голові та заступнику НАЗК з метою притягнення його до адміністративної відповідальності. Натомість, такі висновки ґрунтуються лише на припущення ОСОБА_3 .
37.До того ж, слідча суддя зауважує, що в силу положень ст.. 221 КУпАП, справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за ст. 172-7 КУпАП розглядаються суддею відповідного суду. Між тим, у заяві ОСОБА_3 не зазначає, чи був складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення предметом перевірки судового розгляду та, яке рішення було прийнято за результатами такого розгляду.
38.Отже, доводи заяви ОСОБА_3 про вчинення зазначених ним кримінальних правопорушень, на переконання слідчої судді, є необґрунтованими припущеннями не заснованими на фактичних даних.
39.Натомість, самих лише абстрактних припущень про можливе вчинення кримінальних правопорушень, викладених у заяві, недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
40.З цього приводу, слідча суддя звертає увагу, що після внесення відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування мають проводитись слідчі дії, необхідні для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, які передбачають обов`язкове втручання в права та свободи особи у тій чи іншій мірі. Водночас, здійснення такого на основі припущень, без наявності об`єктивних даних, які б вказували на чинення кримінального правопорушення, є недопустимим.
41.З огляду на наведене, обставини, викладені в заяві, не потребують перевірки засобами кримінального процесу.
42.Отже, оскільки викладене в заяві ОСОБА_3 не містить відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відсутня бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР за її заявою, а відповідно і щодо початку досудового розслідування.
43.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави, для відмови у задоволенні скарги.
З огляду на викладене, керуючись статтями ст. 214, 303, 307, 371-372, 482-2 КПК України, слідча суддя
п о с т а н о в и л а:
Відмовити у задоволенні скарги.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідча суддя ОСОБА_1