- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/11261/24
провадження №11-сс/991/830/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2024 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та обрано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також постановлено,у разі затримання особи, не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, слідчий суддя, суд за його участю має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
При ухваленні судового рішення слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_5 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, якого оголошено у міжнародний розшук, вказав на доведеність стороною обвинувачення наявності передбаченої ст.177 КПК підстави застосування запобіжного заходу щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний можепереховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисники підозрюваного ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді від 25 жовтня 2024 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних скарг захисники посилались на наступне.
Оскільки момент закінчення (завершення) досудового розслідування в КПК врегульовано неоднозначно, відтак має застосовуватися правило, передбачене ч.1 ст.290 КПК, оскільки воно у взаємозв`язку із положеннями ч.4 ст.176 КПК унеможливлює обрання підозрюваному міри запобіжного заходу під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, оскільки досудове розслідування закінчено, але до суду обвинувальний акт не передано, а тому судове провадження не може бути розпочато.
Таким чином, за твердженням сторони захисту, після відкриття матеріалів стороні захисту та до моменту направлення до суду обвинувального акту слідчий та прокурор не мають повноважень складати, затверджувати й подавати клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, а слідчий суддя також не наділений повноваженнями розглядати таке клопотання.
ОСОБА_5 не набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, оскільки особисто не отримував письмового повідомлення про підозру, а вжиті стороною обвинувачення заходи щодо здійснення такого повідомлення вчиненні з порушеннями передбачених КПК процедур та умов.
Крім того ОСОБА_5 безпідставно, а тому незаконно, оголошено у міжнародний розшук, оскільки ст.281 КПК надає право оголосити у міжнародний розшук лише за умови, що підозрюваний у належний спосіб повідомлений про виклик. Утім ОСОБА_5 жодного разу не повідомляли у належний спосіб про його виклик до НАБУ, а відтак оголошення його у розшук суперечить вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 КПК, рішення про міжнародний розшук винесено за повної відсутності належних, достовірних та допустимих доказів перебування ОСОБА_5 за кордоном.
Посилаючись на відсутність в доданих до клопотання матеріалах доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_5 до подій заволодіння ліхтерами ПрАТ «УДП», сторона захисту вважає помилковим висновок слідчого судді про обґрунтованість пред`явленої йому підозри. У цьому кримінальному провадженні відсутні реальні дані щодо встановлення факту спричинення матеріальних збитків та їх реального розміру.
Окрім цього, сторона захисту наводила обґрунтування щодо відсутності ризиків вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а самепереховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на інших осіб, щодо яких складено повідомлення про підозру, та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також, посилаючись на необізнаність з мотивами постановленого слідчим суддею оскаржуваного рішення, в поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просив суд про поновлення пропущеного ним строку апеляційного оскарження.
Позиції учасників провадження.
Захисники підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні подані апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги захисників без задоволення.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення якого повідомлений шляхом направлення повістки про виклик за останнім відомим місцем проживання, її публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду та відповідно та відповідно до ст.135 КПК вважається належним чином ознайомленим з її змістом, а тому розгляд апеляційних скарг проведено без його участі.
Мотиви суду.
Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
У випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали (постанова ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення (ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК).
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У випадку необізнаності у заінтересованих осіб із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК (постанова ОП ККС ВС від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
Повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 проголошено 05 листопада 2024 року. Апеляційна скарга на зазначену ухвалу подана 15 листопада 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки останній день оскарження - 30 жовтня 2024 року. Копію повного тексту оскаржуваної ухвали адвокат ОСОБА_7 отримав 14 листопада 2024 року.
Необізнаність із мотивами, викладеними в повному тексті ухвали, необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження вищевказаного судового рішення, свідчить про наявність обставини, яка об`єктивно перешкоджала особі реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах визначеного процесуального строку та ускладнила можливість її своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Тому, враховуючи наявність поважної причини пропуску строку на оскарження, колегія суддів вважає, що слід задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_7 та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши позицію захисників, заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційних скарг, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання та з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту про недотримання вимог щодо розумної підозри (її необґрунтованості), колегією суддів встановлено наступне.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за підозрою ОСОБА_11 і ОСОБА_5 за ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.190, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.4 ст.190, ч.3 ст.209 КК, ОСОБА_15 за ч.5 ст.191 КК.
Як вбачається з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 квітня 2024 року ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні низки кримінальних правопорушень, а саме:
- організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою;
- організації заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою;
- організації вчинення правочинів із майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження такого майна та володіння ним, прав на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення, зміни його форми (перетворення), а так само набуття, володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою, в особливо великому розмірі за наступних обставин.
Як встановлено слідчим суддею та зазначено в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_5, за пособництва ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, діючи в складі організованої групи, в період з літа 2017 року по 12 червня 2018 року, організували вчинення головою Правління ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» ОСОБА_15, заволодіння на користь ТОВ «Олтекс-ОД» належними ПрАТ «УДП» 18 ліхтерами UDP-DM-1087-УДП, UDP-DM-2306-УДП, UDP-DM-2211-УДП, UDP-DM-1015-УДП, UDP-DM-2252-УДП, UDP-DM-2133-УДП, UDP-DM-1074-УДП, UDP-DM-1030-УДП, UDP-DM-2458-УДП, UDP-DM-2187-УДП UDP-DM-1001-УДП, UDP-DM-1039-УДП, UDP-DM-2117-УДП, UDP-DM-2235-УДП UDP-DM-1058-УДП, UDP-DM-1076-УДП UDP-DM-1004-УДП, UDP-DM-2278-УДП загальною вартістю 44 302 422 грн., що являється особливо великими розмірами.
Крім того, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, діючи в складі організованої групи, в період з грудня 2017 року по 09 листопада 2018 року, шляхом обману заволоділи належними ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» 14 ліхтерами, а саме: UDP-DM-1072-УДП, UDP-DM-2427-УДП, UDP-DM-2250-УДП, UDP-DM-2383-УДП, UDP-DM-1031-УДП, UDP-DM-1041-УДП, UDP-DM-2184-УДП, UDP-DM-2082-УДП, UDP-DM-2299-УДП, UDP-DM-2449-УДП, UDP-DM-2262-УДП, UDP-DM-2193-УДП, UDP-DM-2238-УДП, UDP-DM-1023-УДП загальною вартістю на момент вчинення злочину 38 351 969 грн., що становить особливо великі розміри.
Також, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, діючи в складі організованої групи, вчинили правочини з майном - належними ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» ліхтерами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також дії спрямовані на зміну форми (перетворення) цього майна та використання цього майна, а саме: UDP-DM-1087-УДП, UDP-DM-2306-УДП, UDP-DM-2211-УДП, UDP-DM-1015-УДП, UDP-DM-2252-УДП, UDP-DM-2133-УДП, UDP-DM-1074-УДП, UDP-DM-1030-УДП, UDP-DM-2458-УДП, UDP-DM-2187-УДП, UDP-DM-1001-УДП, UDP-DM-1039-УДП, UDP-DM-2117-УДП, UDP-DM-2235-УДП, UDP-DM-1058-УДП, UDP-DM-1076-УДП, UDP-DM-1004-УДП, UDP-DM-2278-УДП, UDP-DM-1072-УДП, UDP-DM-2427-УДП, UDP-DM-2250-УДП, UDP-DM-2383-УДП, UDP-DM-1031-УДП, UDP-DM-1041-УДП, UDP-DM-2184-УДП, UDP-DM-2082-УДП, UDP-DM-2299-УДП, UDP-DM-2449-УДП, UDP-DM-2262-УДП, UDP-DM-2193-УДП, UDP-DM-2238-УДП, UDP-DM-1023-УДП, загальною вартістю 82 654 391 грн., що являється особливо великим розміром.
25 січня 2024 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_16 складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 (у редакції статті, чинної на 12 червня 2018 року), ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинної на 09 листопада 2018 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 (у редакції статті, чинної на 28 квітня 2020 року) КК.
18 квітня 2024 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_16 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 (у редакції статті, чинної на 12 червня 2018 року), ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинної на 09 листопада 2018 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 (у редакції статті, чинній на 27 квітня 2020 року) КК.
Як встановлено колегією суддів, повідомлення про підозру (повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 від 18 квітня 2024 року) містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого їх вчинення.
Для визначення причетності ОСОБА_5 до подій кримінальних правопорушень слідчим суддею досліджені надані стороною обвинувачення матеріали та оцінені фактичні дані, які містяться у копіях:
- листів ПрАТ «УДП» від: 12 грудня 2019 року №ЧМ-437 із додатками, 18 лютого2020 року №ЧМ-133 з додатками, 19 лютого 2020 року №142/4529-00 з додатками, 22 вересня 2020 року №ЧМ-485 з додатками, 02 листопада 2021 року №ЧМ-724 з додатками, 07 лютого 2022 року №ЧМ-74 з додатком; Одеської митниці Держмитслужби від: 27 січня 2020 року №7.10-28.2-03/1-6/1633 з додатками, 06 березня 2020 року №7-10-1/28.1.-05/8.11/4284; ПрАТ «ІСРЗ» від 02 лютого 2020 року №84200-35; Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» від 13 березня 2020 року №01-19/34; Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 30 вересня 2020 року №8/3/4-662; Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (адміністрація судноплавства) від 16 січня 2024 року з додатками;
- протоколів огляду від: 26, 27, 28 лютого 2020 року з додатками, 01, 02, 06, 10, 23, 26 березня 2020 року, 19 травня 2020 року з додатком, 24 червня 2020 року, 13 липня 2020 року з додатком, 27 серпня 2020 року з додатком, 14 вересня 2020 року, 06 листопада 2020 року, 09 грудня 2020 року, 26 січня 2021 року з додатками, 29 березня 2021 року з додатками, 30 квітня 2021 року, 24 травня 2021 року з додатками, 13 жовтня 2021 року з додатком, 18 лютого 2023 року, 26 травня 2023 року з додатками;
- протоколів тимчасового доступу до речей і документів від: 02, 27 серпня 2021 року, 23 вересня 2021 року;
- журналу обліку відвідувачів ПрАТ «УДП»;
- протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 серпня 2020 року;
- матеріалів, отриманих на запит про міжнародну правову допомогу від компетентних органів Естонії, Румунії, Республіки Молдова, Турецької Республіки, Чорногорії;
- витягів із висновків експерта від: 13 листопада 2020 року №143/6, 24 листопада 2020 року №203/6, 18 січня 2021 року №212/6, 27 січня 2021 року №211/6, 27 січня 2021 року №213/6, 10 лютого 2021 року №205/6, 11 лютого 2021 року №204/6, 12 лютого 2021 року №208/6, 17 лютого 2021 року №206/6, 01 березня 2021 року №207/6, 02 березня 2021 року №209/6, 04 березня 2021 року №210/6, 04 лютого 2022 року №68/6, 07 грудня 2022 року №66/6, 15 грудня 2022 року №71/6, від 02 січня 2023 року №70/6, 09 січня 2023 року №77/6, 17 січня 2023 року №69/6, 01 лютого 2023 року №76/6, 13 лютого 2023 року №72/6, 01 березня 2023 року №75/6, 21 березня 2023 року №74/6, 05 квітня 2023 року №73/6, 18 квітня 2023 року №67/6, 14 травня 2021 року №35/4;
- висновку експерта додаткової судової транспортно-товарознавчої експертизи від 11 квітня 2023 року №23-1027;
- висновку експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 08 серпня 2023 року №18680;
- положення про ведення договірної роботи у ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» від 20 квітня 2016 року;
- документів реєстраційної справи ТОВ «Олтекс-Од»;
- пояснень спеціаліста від 24 лютого 2021 року;
- протоколу пред`явлення особи для впізнання від 21 лютого 2022 року, а також інших матеріалів.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо причетності ОСОБА_5 до подій вищевказаних кримінальних правопорушень.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів обґрунтованості підозри, є безпідставними, спростовуються вищезазначеними матеріалами та зводяться до надання власної оцінки доказам.
Також, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з її недоведеністю, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати, щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційній скарзі. Слідчим суддею надано оцінку наданим стороною обвинувачення відомостям про обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з дослідженими матеріалами дають достатні підстави вважати цілком обґрунтованими твердження органу досудового розслідування про можливу причетність ОСОБА_5 до подій імовірного їх вчинення.
За таких обставин зазначені доводи сторони захисту є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Відтак, всупереч доводам апеляційних скарг, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій особи, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Щодо набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні колегія суддів зазначає наступне.
Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК; 2) об`єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.277 КПК, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК.
Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Згідно із ч.1 ст.278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч.3 ст.111 КПК).
Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні встановлено у статті 135 КПК України.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст.42 КПК.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч.1 ст.42, ст.135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається з матеріалів провадження, для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 прокурором ОСОБА_10 на підставі доручення заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_16 від 25 січня 2024 року вжито такі заходи:
- 25 січня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручено представнику житлово-експлуатаційної організації за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, для передачі останньому;
- 25 січня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручено представнику - голові ДБК « Золоті Ключі » за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, для передачі останньому;
- 25 січня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручено представнику Одеської міської ради для передачі ОСОБА_5, а також сканкопію у цей же день направлено на електронну адресу депутата міської ради - ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- 22 березня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 направлено за місцем його роботи - ТОВ «СТС Шиппінг» за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н., с. Крижанівка, вул. Ветеранів, буд. 26, корп. А .;
- 25 січня 2024 року як додатковий захід повідомлення про підозру направлено ОСОБА_5 в електронній формі за допомогою месенджерів «Viber» та «Telegram» на номер телефону НОМЕР_1, яким користується останній.
Поряд з тим, 18 квітня 2024 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_16 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 .
Для вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 прокурором ОСОБА_10 на підставі доручення заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_16 від 18 квітня 2024 року вжито такі заходи:
- 18 квітня 2024 року за допомогою оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направлено на адреси захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 .
Таким чином орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень, відтак, ОСОБА_5 набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, а тому відносно нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
Доводи та посилання захисників на недотримання передбаченої КПК порядку та процедури повідомлення не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.
Враховуючи встановлені обставини, на переконання колегії суддів орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у передбачений ч.2 ст.135 КПК спосіб як особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді та констатує факт набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні з 25 січня 2024 року.
Отже, доводи апеляційних скарг на порушення процедури повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та не набуття останнім з цієї підстави статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, які є майже ідентичними запереченнями, висловленими стороною захисту під час розгляду клопотання слідчим суддею, не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими колегією суду обставинами.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, колегія суддів враховує наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
В межах доводів апеляційної скарги суд перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів сторони захисту щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Оцінюючи наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів зауважує, що сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді із клопотанням про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умов, коли ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Зазначене обумовлює певну специфіку при доведенні (обґрунтуванні) та перевірці наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ч.1 ст.7 КПК, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) (ч.2 ст.7 КПК).
Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 КПК (ч.1 ст.297-1 КПК). Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів (окрім тих, що зазначені в абз.1 ч.2 ст.297-1 КПК) не допускається, крім випадків, коли, зокрема, злочини вчинені особами, які оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду (абз.3 ч.2 ст.297-1 КПК).
Тобто, режим спеціального досудового розслідування (in absentia) дозволяє провести і завершити досудове розслідування без обов`язкової участі підозрюваного, забезпечивши його повідомлення (виклик) в спеціальному порядку, передбаченому ст.297-5 КПК.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК спрямоване на розшук підозрюваного, який переховується за кордоном з метою ухилення від кримінальної відповідальності, і примусове залучення його до кримінального процесу з метою обрання (застосування) щодо нього запобіжного заходу для нівелювання ризиків.
Обґрунтування необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині доведення ризиків під час здійснення спеціального досудового розслідування має базуватися на доводах щодо можливості їх реалізації в умовах перебування підозрюваного за кордоном. У цьому світлі на переконання суду ризик ухилення від органів слідства та суду може не братися до уваги (чи він a priori матиме вкрай незначну вагу) при вирішенні клопотання по суті, оскільки вже є фактично реалізованим і цей факт вже враховано при наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, що дозволяє органу досудового розслідування провести і завершити досудове кримінальне провадження за відсутності підозрюваного.
Оскільки систематична неявка підозрюваного за викликом не перешкоджає подальшому руху кримінального провадження в режимі спеціального досудового розслідування, то його відсутність на цьому етапі не може перешкоджати слідству.
Крім того, суд враховує такі обставини: 12 січня 2022 року ОСОБА_5 перетнув державний кордон України у напрямку в`їзд, а після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України у 2022 році виїхав за межі України до Республіки Молдова без внесення відомостей до бази Державної прикордонної служби. 31 травня 2022 року останній вилетів перевізником Fly One, рейсом 5F 325 сполученням Кишинів - Стамбул та до цього часу не повернувся. Постановою детектива НАБУ від 06 лютого 2024 року ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук, оскільки під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 установлено, що він відсутній за зареєстрованим та фактичним місцем свого проживання та не з`являвся без поважних причин на виклики детектива НАБУ, будучи належним чином повідомлений про такі виклики.
Враховуючи викладені обставини, фактичну недосяжність підозрюваного для слідства та суду на момент розгляду клопотання та наявність в органу досудового розслідування дозволу на здійснення щодо підозрюваного спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні суд оцінює цей ризик як незначний, проте наявний.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту щодо помилковості зазначених слідчим суддею мотивів, проте вони не спростовують правильність висновку щодо наявності зазначеного ризику.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім цього, за викладених стороною обвинувачення обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів визнає небезпідставними твердження про взаємоузгодженість дій підозрюваних на всіх етапах їх вчинення та їх спільну зацікавленість у взаємному ухиленні від кримінальної відповідальності.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що підозрюваний, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, може вчинити спроби здійснювати на них вплив та узгоджувати спільні дії з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінальних правопорушень для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність ризику здійснення тиску зі сторони підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у підозрюваного наявна можливість здійснювати координацію дій із іншими підозрюваними та свідками, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню, так само як і створення копій неіснуючих документів, посилання на неіснуючі факти та обставини, що спрямовані на перешкоджання здійсненню належного досудового розслідування та судового розгляду.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, на які вказували детектив та прокурор. Твердження сторони захисту про необґрунтованість та неспроможність висновків слідчого судді, спростовуються наданими стороною обвинувачення клопотанням та матеріалами, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, та мотивами, зазначеними в оскаржуваній ухвалі, а тому на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині доведеності прокурором наявності достатніх підстав вважати що підозрюваного оголошений у міжнародний розшук, суд враховує наступне.
Як зазначалося вище, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором, зокрема наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук (ч.6 ст.193 КПК).
Слід констатувати, що КПК жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК доведеністю існування обставин, які б стали підставою для міжнародного розшуку, проте визначає необхідність доведення оголошення підозрюваного, обвинуваченого у такий розшук.
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч.1 ст.281 КПК).
Разом з цим чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч.2 ст.281 КПК при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. У подальшому (після оголошення розшуку підозрюваного) його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ч.3 ст.281 КПК).
З аналізу зазначеної статті вбачається, що факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч.6 ст.193 КПК покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук та його здійснення.
Крім того, за змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
Розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу, а ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення.
Отже момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови.
За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст.281, ч.6 ст.193 КПК.
Таким чином, на момент прийняття оскаржуваної ухвали за наслідками розгляду клопотання і на теперішній час ОСОБА_5 є оголошеним у міжнародний розшук, оскільки таке рішення відповідно до ст.281 КПК прийняте у межах компетенції уповноваженою посадовою особою держави, де здійснюється кримінальне провадження щодо відповідної особи.
З урахуванням наявної в матеріалах клопотання постанови детектива НАБУ від 06 лютого 2024 року про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного, колегія суддів вважає доведеними факти як оголошення особи у міжнародний розшук, так і наявності передбаченої ч.6 ст.193 КПК умови для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
Крім того, відповідно до ч.1, 3 ст.110 КПК процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до ч.2 ст.281 КПК про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.
Отже, прийняття постанови про оголошення підозрюваного у розшук є процесуальним рішенням слідчого (детектива), яке відповідно до ч.1 ст.303 не підлягає окремому оскарженню слідчому судді під час досудового розслідування, проте може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.
Разом з цим, на спростування висновку слідчого судді про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук захисники посилались на відсутність належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_5 за кордоном, які слугували підставою для винесення постанови від 06 лютого 2024 року про оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_5 та, як наслідок, про відсутність підстав для того, аби вважати його оголошеним у такий розшук.
Як вже зазначалось та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_5 12 січня 2022 року перетнув державний кордон України у напрямку в`їзд, а після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України у 2022 році виїхав за межі України до Республіки Молдова без внесення відомостей до бази Державної прикордонної служби. 31 травня 2022 року останній вилетів перевізником Fly One, рейсом 5F 325 сполученням Кишинів - Стамбул.
Також з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що детективом НАБУ здійснювались виклики ОСОБА_5 на 29 січня 2024 року, 01, 05, 09, 12 та 13 лютого 2024 року, для проведення слідчих та процесуальних дій, зокрема, допиту в якості підозрюваного.
Тобто стороною обвинувачення використано всі можливі інструменти, визначені кримінальним процесуальних законом для проведення слідчих і процесуальних дій із підозрюваним ОСОБА_5, проте, у вказані дати підозрюваний, який належним чином повідомлений про підозру, виїхав, перебуває за межами України, не з`явився без поважних причин на виклик детектива, будучи належним чином повідомленим про такий виклик.
Постановою детектива НАБУ від 06 лютого 2024 року ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук.
Аналізуючи та порівнюючи зазначені в постанові від 06 лютого 2024 року підстави для оголошення міжнародного розшуку підозрюваного та положення ч.1 ст.281 КПК, колегія суддів констатує її відповідність (постанови) зазначеній нормі КПК, оскільки передумовою її винесення слугувала сукупність обставин, таких як виїзд ОСОБА_5 за межі території України, відсутність відомостей про його місце проживання/перебування, належне повідомлення його про необхідність з`явитися на виклик детектива та, власне, неявка ОСОБА_5 без поважних причин на виклик детектива.
У зв`язку з чим, з урахуванням встановлених обставин, які передували оголошенню підозрюваного у розшук, колегія відхиляє доводи сторони захисту про безпідставність прийнятого детективом НАБУ рішення про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.
Так само колегія суддів не вбачає порушення слідчим суддею порядку розгляду клопотання у зв`язку з повідомленням сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.
Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст.3 КПК).
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК).
Оскільки кінцевим моментом строку досудового розслідування є саме його закінчення, а відтак, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може здійснюватися слідчим суддею під час відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання про поновлення строку задовольнити.
Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_5 адвокату ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 року.
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 жовтня 2024 року про обрання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3