- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/10619/23
Провадження № 1-кп/991/127/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
27 листопада 2024 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
їх захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12,
власника майна ОСОБА_13,
представників власника майна ОСОБА_9, ОСОБА_10,
представників АРМА ОСОБА_14, ОСОБА_15,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про передачу транспортного засобу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління активами шляхом їх реалізації, клопотання представника ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_10 про часткове скасування арешту майна, заяву ОСОБА_13 про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання власнику, подані в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження.
18.09.2024 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про передачу транспортного засобу Hyundai Ioniq 5, державний номерний знак НОМЕР_1, на який ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2023 у справі № 991/4677/23 та від 02.06.2023 у справі № 991/4769/23 накладено арешт, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління активами шляхом їх реалізації.
23.10.2024 адвокат ОСОБА_10 як представник ОСОБА_13 подав до суду клопотання про часткове скасування означених арештів, а саме в частині заборони користування автомобілем та просив передати майно на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_13 .
Обґрунтування клопотання про передачу транспортного засобу АРМА, для здійснення заходів з управління активами шляхом їх реалізації
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалами від 31.05.2023 у справі № 991/4677/23 та від 02.06.2023 у справі № 991/4769/23 наклав на вказаний транспортний засіб арешт, у тому числі з метою забезпечення збереження речових доказів.
12.07.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/5985/23 вказане арештоване майно передано АРМА для здійснення заходів з управління на підставах, у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон).
Зважаючи на безрезультативність проведення конкурсного відбору управителів майном, виникла необхідність вирішення питання можливості реалізації авто, тому, на виконання вимог ст. 21 Закону, прокурор направив власнику майна запит щодо надання згоди на передачу активів для реалізації, який залишився без відповіді.
Прокурор вважає, що наявні законодавчо визначені підстави для передачі Hyundai Ioniq 5 АРМА для здійснення заходів з його управління шляхом реалізації, оскільки: автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023 та на нього накладено арешт; вартість автомобіля перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; така передача не зашкодить кримінальному провадженню та її метою є збереження економічної вартості авто. Належне зберігання електромобілю вимагає дотримання певних умов, які пов`язані із самостійним щоденним розряджанням акумуляторної батареї та особливостями експлуатації останньої. Транспортний засіб був придбаний 21.07.2022 за 2 031 900 грн, що еквівалентно приблизно 69 тисячам доларів США, однак наразі його середньоринкова ціна знизилась вдвічі.
Зазначив, що власник реалізованих активів безповоротно не позбавляється права власності на майно, оскільки законодавством передбачено механізм повернення вартості останнього.
Обґрунтування клопотання про часткове скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_10 . мотивував подане клопотання тим, що ОСОБА_13 заперечує проти передачі належного їй транспортного засобу в управління АРМА для реалізації.
Вважає, що прокурор не довів, що автомобіль Hyundai Ioniq 5 є майном, яке піддається швидкому псуванню та/або швидко втрачає свою вартість, а також що витрати на зберігання такого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 % його вартості.
Під час розгляду клопотання не встановлено, що незастосування заходів з управління, про які просить прокурор, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речового доказу, його економічної вартості.
Вважає, що задоволення клопотання прокурора суперечитиме принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Водночас, з урахуванням неможливості належного зберігання арештованого автомобіля на спеціальному майданчику, а також з огляду на те, що із речовим доказом проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, просить суд скасувати арешт майна в частині заборони користування автомобілем та передати його на відповідальне зберігання власнику - ОСОБА_13 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав клопотання про передачу транспортного засобу АРМА для здійснення заходів з управління активами шляхом їх реалізації, заперечив проти задоволення клопотань про часткове скасування арешту майна та передачу його на відповідальне зберігання власнику.
ОСОБА_13 та її представники ОСОБА_10, ОСОБА_9 підтримали заявлене клопотання про часткове скасування арешту. Водночас просили суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
У письмових запереченнях адвокат ОСОБА_9 зазначив, що ОСОБА_13 не є обвинуваченою, не має відношення до обставин кримінального провадження, придбала автомобіль за кошти, отримані від підприємницької діяльності та продажу земельних ділянок, тому таке майно є її особистою власністю і не може бути предметом конфіскації чи спецконфіскації. Прокурор не довів існування визначених законом підстав для реалізації транспортного засобу. Вважає, що, з метою забезпечення збереження речового доказу, у тому числі економічної вартості, його слід передати власнику на відповідальне зберігання.
ОСОБА_13 додатково подала заяву про передачу їй на відповідальне зберігання арештованого транспортного засобу та просила суд врахувати ті докази про правомірність набуття нею автомобіля, які вона подавала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі з перегляду ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.
Представники АРМА ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтримали клопотання прокурора та пояснили, що на підставі відповідної ухвали слідчого судді агентство уповноважено здійснювати заходи з управління речовим доказом - автомобілем Hyundai Ioniq 5. Однак конкурсний відбір щодо управителя майна не відбувся, у зв`язку із відсутністю учасників. Зазначили, що електромобіль є складним активом для управління, потребує особливих умов зберігання, тому вважають доцільною його реалізацію. Наразі транспортний засіб перебуває на спеціальному майданчику в м. Обухові Київської області.
Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію ОСОБА_13 та її представників, просили суд скасувати арешт у частині заборони користування автомобілем та передати його на відповідальне зберігання власнику, а в задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Мотиви та висновки суду
Абзацом 7 ч. 6 та ч. 7 ст. 100 КПК України визначено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням суду (постановленим за клопотанням прокурора, яке розглядається згідно із ст. 171-173 цього Кодексу) АРМА для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
Правові та організаційні засади функціонування АРМА визначає Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Відповідно до ст. 2, 9 Закону АРМА є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері зокрема виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. До функцій АРМА у тому числі віднесено організацію здійснення заходів, пов`язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
Управління активами - діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу АРМА, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).
Водночас активи - це кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону).
Положеннями ст. 21 Закону унормовано, що управління рухомим майном здійснюється агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Такі активи, прийняті АРМА в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) майно піддається швидкому псуванню; 2) майно швидко втрачає свою вартість; 3) витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати, що за клопотанням прокурора суд може передати АРМА рухоме майно для здійснення заходів з управління цим активом шляхом його реалізації у разі якщо:
- таке майно є речовим доказом у кримінальному провадженні;
- його вартість перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- передача можлива без шкоди для кримінального провадження та її метою є забезпечення збереження речового доказу або збереження його економічної вартості; майно піддається швидкому псуванню та/або майно швидко втрачає свою вартість та/або витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (ч. 4 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України)
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».
Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.
При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України), суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд встановив, що ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу від 07.06.2022 № 1153 придбала транспортний засіб Hyundai Ioniq 5, державний номерний знак НОМЕР_1, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2, вартістю 2 031 900 грн.
Зі змісту протоколу обшуку від 22.05.2023 вбачається, що 22.05.2023 старший детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_16 у межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.04.2023 у справі № 991/3701/23 провів обшук цього автомобіля та прийняв рішення про його вилучення на підставі п. 3, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України (існують достатні підстави вважати, що майно є предметом кримінального правопорушення; майно одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, у яке їх було повністю або частково перетворено).
Детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_17 постановою від 23.05.2023 визнав вилучений транспортний засіб речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 31.05.2023 у справі № 991/4677/23 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання наклав арешт зокрема на транспортний засіб Hyundai Ioniq 5, державний номерний знак НОМЕР_1, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2, із забороною розпоряджатись таким майном.
Ухвалою від 03.07.2023 у справі № 991/4677/23 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу слідчого судді від 31.05.2023 у частині накладення арешту на вказане майно.
02.06.2023 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відповідною ухвалою у справі № 991/4769/23 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації наклав арешт зокрема на означений транспортний засіб, заборонивши його відчуження, розпорядження та/або користування.
Ухвалою від 23.06.2023 у справі № 991/4769/23 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін вказану ухвалу слідчого судді від 02.06.2023.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 12.07.2023 у справі № 991/5985/23 передав вказане арештоване майно АРМА для здійснення заходів з управління на підставах, у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_18 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).
Зі змісту додатку до постанови від 15.08.2023 (реєстру виділених матеріалів) вбачається, що ухвали у справах № 991/4677/23 та № 991/5985/23 виділені з матеріалів досудового розслідування в оригіналах, а ухвала у справі № 991/4769/23 - у копії.
Наразі автомобіль зберігається на спеціалізованому майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів ГУНП у АДРЕСА_5, що підтверджується актом приймання-передачі на зберігання від 02.06.2023 та листом Національного антикорупційного бюро України від 21.10.2024 № 532-004/30/31117.
Відповідно до висновку про вартість КТЗ до звіту, складеного ТОВ «ЕКСПЕРТ», вартість арештованого активу станом на 25.03.2024 становить 1 058 000 грн.
АРМА направило до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури лист від 16.08.2024 № 1106/6.1-25-24/6.4 із проханням ініціювати перед судом питання щодо передачі агентству активу - транспортного засобу Hyundai Ioniq 5 - для здійснення заходів з управління шляхом його реалізації, у зв`язку з тим, що процедура конкурсного відбору управителя для цього майна не відбулась, оскільки були відсутні учасники.
Прокурор звернувся до ОСОБА_13 із запитом щодо надання нею згоди на передачу такого активу для реалізації в порядку ст. 21 Закону, що підтверджується листом від 27.08.2024 № 07/3-3698ВИХ-24 та поштовим відправленням 0504041574060, яке повернулось неврученим адресанту.
У судовому засіданні ОСОБА_13 категорично заперечила щодо передачі арештованого авто в управління АРМА для здійснення заходів з управління шляхом його реалізації.
Отже,транспортний засіб Hyundai Ioniq 5 1) є речовим доказом у кримінальному провадженні (оскільки за версією сторони обвинувачення, придбаний ОСОБА_6 з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом), 2) його вартість перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 становить 605 600 грн, 3) власник заперечує щодо примусової реалізації майна.
Мотивуючи подане клопотання прокурор у тому числі зазначив, що передача цього активу в управління АРМА зумовлена необхідністю збереження його економічної вартості.
Однак прокурор не довів існування означеної передумови для передачі активу для примусової реалізації.
Так, прокурор не надав суду належних документів, які б містили вимоги щодо експлуатації та зберігання електромобіля, недотримання яких призведе до його несправності та відповідно зниження економічної вартості, зокрема вимог/умов/рекомендацій виробника самого транспортного засобу.
Суд вважає, що роздруківка із сайту компанії, яка реалізує зарядні станції, із порадами як продовжити термін служби батареї електромобіля, достеменно не свідчить про суттєве зниження економічної вартості арештованого авто, у зв`язку із його зберіганням на спеціалізованому майданчику. Суд не може залишити поза увагою ту обставину, що зі сплином часу автомобілі втрачають ринкову вартість навіть у випадку, якщо вони не експлуатуються.
Разом з тим прокурор не надав доказів того, що витрати на зберігання транспортного засобу протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості. Ба більше, у судовому засіданні прокурор повідомив, що автомобіль стоїть на майданчику і підзарядка батареї не здійснюється, тобто витрати в цій частині не несуться.
Тому відсутні законодавчо визначені підстави для задоволення клопотання про передачу транспортного засобу АРМА, для здійснення заходів з управління активами шляхом їх реалізації.
Мотивуючи клопотання про часткове скасування арешту майна та передачу його на відповідальне зберігання власнику, ОСОБА_13 та її представник ОСОБА_10 фактично стверджують, що потреба в подальшій забороні користуватись автомобілем відпала, оскільки із останнім проведені всі слідчі та процесуальні дії, а власниця матиме можливість забезпечити його належне зберігання.
Разом з тим під час розгляду клопотань обвинувачений ОСОБА_6 повідомив суду, що має намір ініціювати питання щодо проведення слідчого експерименту із автомобілем Hyundai Ioniq 5.
Суд переконаний, що арешт лише із забороною відчуження, розпорядження майном не зможе в повній мірі запобігти приховуванню, пошкодженню, знищенню транспортного засобу та відповідно не сприятиме дієвості кримінального провадження і досягненню мети застосування такого заходу забезпечення як арешт майна (збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покрання).
Представник ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_10 не зазначав як підставу для скасування необґрунтованість накладення арешту, тому, з огляду на положення ст. 26 КПК України, суд не надає оцінку наявності чи відсутності такої підстави.
Водночас суд звертає увагу, що під час розгляду попереднього клопотання про скасування арешту, накладеного на Hyundai Ioniq 5, вже надав оцінку та відхилив доводи представників про те, що цей транспортний засіб є особистою приватною власністю ОСОБА_13 та не може бути предметом конфіскації чи спецконфіскації (на чому повторно наголошує представник ОСОБА_9 у своїх письмових запереченнях та сама ОСОБА_13 ). Мотиви прийняття такого рішення детально наведенні в ухвалі від 07.08.2024 у цій справі, тому суд не вважає за доцільне повторно їх зазначати.
Крім того ці питання частково були предметом оцінки й суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення слідчого судді про застосування такого заходу забезпечення як арешт майна.
Тобто фактично ОСОБА_13 та її представник просять суд переглянути по суті ухвали слідчого судді про накладення арешту (які вже переглянуті в апеляційному порядку і залишені без змін зокрема в частині арешту транспортного засобу), а також ухвалу від 07.08.2024 у цій справі та заново оцінити відповідні доводи, що суперечить кримінальному процесуальному законодавству.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що слід відмовити в задоволенні клопотань прокурора, ОСОБА_13 та її представника ОСОБА_10 .
Керуючись ст. 100, 131, 132, 170, 174, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про передачу транспортного засобу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління активами шляхом їх реалізації.
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_10 про часткове скасування арешту майна та заяви ОСОБА_13 про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання власнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3