- Головуюча суддя (ВАКС): Мовчан Н.В.
Справа № 991/10792/23
Провадження 1-кп/991/129/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2024 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченої ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену
ОСОБА_6, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сміла Черкаської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України
у межах кримінального провадження № 52023000000000132 від 23.03.2023,
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_6
26 листопада 2024 року прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .
У клопотанні прокурором наведені обставини встановлені у ході досудового розслідування, які стали підставою для повідомлення, у тому числі, ОСОБА_6 про підозру.
11 липня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, 06.09.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. 11.10.2023 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
12 грудня 2023 року обвинувальний акт, у тому числі за обвинуваченням ОСОБА_6, подано до суду.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2023 стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які припинили свою дію 19.02.2024. Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 на обвинувачену ОСОБА_6 покладено додаткові обов`язки, строк дії яких неодноразово продовжувався.
Востаннє, 03.10.2024 колегією суддів Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання прокурора та продовжено до 03.12.2024, обов`язки, покладені на обвинувачену ОСОБА_6, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_12 та ОСОБА_8 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Прокурор у клопотанні посилається на те, що наразі існує необхідність у продовженні строку дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, оскільки визнані доведеними судом ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Так, застосований до обвинуваченої запобіжний захід у виді застави себе виправдав як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та досягнення завдань кримінального провадження.
Обґрунтовуючи продовження існування ризику переховування від суду прокурор послався на те, що ОСОБА_6 : (1) обвинувачується у вчиненні корупційних злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, які можуть бути призначені реально; (2) ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, а також остання протягом 2019-2023 років систематично виїжджала за межі України; (3) необхідним є і врахування обставин вчинення кримінальних правопорушень, та наявність у обвинуваченої зв`язків у прикордонних та митних органах; (4) наразі в Україні введено воєнний стан і обвинувачена як мати малолітньої дитини для її супроводу може виїхати за кордон та переховуватись там. Отже, з урахуванням зібраних стороною обвинувачення доказів, які відомі стороні захисту, зазначених вище обставин, та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути застосовано до ОСОБА_6, не виключається можливість вжиття заходів останньою щодо переховування від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
В обґрунтування продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, прокурор, зокрема, послався на (1) характер та обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів; (2) можливість використання ОСОБА_6 набутих зв`язків серед службових осіб Державної прикордонної служби, народних депутатів України; (3) тим, що відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і в основу остаточного судового рішення можуть бути покладені лише показання, які надаватимуться свідками під час судового розгляду. Відтак, обвинувачена ОСОБА_6 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що вказані ризики, з урахуванням призначення у кримінальному провадженні судового розгляду, визначення обсягу і порядку дослідження доказів, актуалізуються. Зокрема, про це свідчить подання прокурором до суду клопотання про виклик свідків, з показаннями яких ОСОБА_6 вже ознайомлювалась на стадії досудового розслідування.
Також, прокурор вважає необхідним врахувати той факт, що вчинені корупційні кримінальні правопорушення мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченої, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Отже, не продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу.
Прокурор вважає, що ступінь втручання в права та свободи ОСОБА_6 шляхом продовження строку дії обов`язків є незначним та пропорційним меті такого втручання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити. Щодо усного клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання зазначив, що на його переконання саме застосований до обвинуваченої запобіжний захід у виді застави з покладенням відповідних обов`язків забезпечує належну процесуальну поведінку останньої, а тому відсутні підстави для його зміни.
Захисник ОСОБА_7, з думкою якого погодилась обвинувачена ОСОБА_6, зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки воно є формальним. На підтвердження наявності ризиків прокурором не надано жодних доказів.
Обвинувачена ОСОБА_6, посилаючись на належну процесуальну поведінку, просила змінити застосований до неї запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Глава 18 КПК України регулює питання щодо застосування, зміни, скасування запобіжних заходів.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023, а саме: що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_9 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 1); а також те, що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_9 та ОСОБА_13 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_9 та ОСОБА_13 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 2) (т. 21 а.с. 1-2).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2023 у справі № 991/7994/23 стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено строком до 09.11.2023 обов`язки, передбачені абз. 1 п. 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення (т. 21 а.с. 178-190).
У подальшому, строк, покладених на підозрювану ОСОБА_6 обов`язків, неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.12.2023 у справі № 991/10534/23 строк дії обов`язків, продовжено до 25.12.2023, що підтверджується копією судового рішення (т. 16 а.с. 193-197).
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 19.12.2023 визнано доведеним прокурором існування ризиків переховування від суду та вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, і продовжено до 19.02.2024 строк дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків. Судове рішення міститься у матеріалах справи (т. 3 а.с. 22-26).
У зв`язку зі закінченням строку дії попередньої ухвали, за клопотанням прокурора ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 на обвинувачену ОСОБА_6 покладено до 22.04.2024 додаткові обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що підтверджується судовим рішенням (т. 6 а.с. 34-40).
У подальшому, ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 11.04.2024, від 06.06.2024, від 06.08.2024 продовжено строк дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 додаткових обов`язків, судові рішення містяться в матеріалах справи (т. 8 а.с. 13-19, т. 10 а.с. 31- 37, т. 15 а.с. 31-38).
Востаннє, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 03.10.2024 продовжено до 03.12.2024 строк дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_12 та ОСОБА_8 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Судове рішення міститься у матеріалах справи (т. 17 а.с. 49-55).
Тобто, станом на 26.11.2024 щодо обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави та діють обов`язки відповідно до ухвали від 03.10.2024.
Щодо обґрунтованості підозри
Колегія суддів, яка розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення її права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набула статусу обвинуваченої, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, колегія суддів окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Щодо наявності ризиків
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Обґрунтовуючи клопотання прокурор стверджував про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням призначення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізувались, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором продовження існування ризику переховування від суду, який, зокрема, ґрунтується, на висунутому ОСОБА_6 обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, що у відповідності до приписів кримінального законодавства України є нетяжкими злочинами. Водночас, згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, належить до числа корупційних. Тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовується.
На переконання суду, тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченої вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення її до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд враховує наявність у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту та досвід ОСОБА_6 перетину державного кордону України, зокрема у період з 2019 по 2023 роки (т. 21 а.с. 88-94).
Також колегія суддів враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в країні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено. Оскільки перевага у виїзді закордон у зв`язку з відповідними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, то ОСОБА_6, як мати малолітньої дитини, для супроводу дитини може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що на теперішній час ризик переховування від суду не втратив своєї актуальності, що є підставою для продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Визнаючи доведеним прокурором продовження існування ризику впливу обвинуваченої ОСОБА_6 на свідків, колегія суддів враховує передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Отже, з переходом до стадії судового розгляду, визначення обсягу та порядку дослідження доказів, ризик незаконного впливу на свідків збільшується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також зміст наданих ними показань.
Звертаємо увагу, що відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження.
Тому, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває, а свідки ще не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої ОСОБА_6 такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від надання показань у суді.
Окрім цього, не залишається поза увагою колегії суддів те, що у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд та прокурором подано до суду відповідне клопотання про виклик свідків (т. 3 а.с. 183, 220-223).
Вказане обумовлює необхідність продовження строку дії покладеного на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язку: утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 .
Щодо усного клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з застави на особисте зобов`язання, колегія суддів зазначає таке.
Зі змісту ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.
Так, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що під час кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший.
Обвинувачена ОСОБА_6 в обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу посилається на добросовісне та належне виконання нею, покладених обов`язків,
Разом з тим, запобіжний захід може бути зміненим коли це виправдовується обставинами справи, зумовленими виникненням нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявленням тих, які існували раніше, але про які не було відомо сторонам на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу. Зокрема, якщо під час кримінального провадження суттєво змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховувалися при його обранні (змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я підозрюваного, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, тощо).
Будь-яких доказів на підтвердження існування зазначених обставин стороною захисту не надано. У той же час, саме посилання на належну процесуальну поведінку обвинуваченої не є належною підставою для зміни запобіжного заходу, а навпаки свідчить про те, що застосований запобіжний захід є дієвим. Тобто, підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 у судовому засіданні не встановлені.
Враховуючи доведеність існування наведених вище ризиків, що можуть спричинити настання негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження, а також відомості про обсяг матеріалів кримінального провадження, на дослідження яких у судовому засіданні може знадобитись тривалий час, суд вважає, що наявні підстави для продовження строку дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, на два місяці, тобто до 26.01.2025.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити до 26 січня 2025 року строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_12 та ОСОБА_8 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3