- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панаід І.В.
Справа № 991/9373/24
Провадження №11-сс/991/688/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисник ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.09.2024 про застосування запобіжного заходу у виді застави в межах кримінального провадження №42022000000001543 від 02.11.2022,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.09.2024 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 . Застосовано заставу в розмірі 10 370 900 грн та покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 19.11.2024. Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід.
Не погодившись з оскаржуваним рішенням через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді ВАКС від 19.09.2024 скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги захисник заперечує встановлені слідчим суддею ризики, а також вважає визначену заставу прийняту без належного врахування майнового стану підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001543 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 366-2, ч. 1 ст. 368-5, ч. 2 ст. 210 КК України. В межах даного кримінального провадження 12.09.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
За версією слідства ОСОБА_7, обіймаючи посаду начальника відділу розвитку дорожнього господарства управління дорожньо-транспортного господарства Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ДнОДА, заступника голови ДнОДА, діючи за попередньою змовою групою осіб із головою ДнОДА - начальником Дніпропетровської обласної військової адміністрації ОСОБА_9, заступником голови ДнОДА ОСОБА_10 та директором Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ДнОДА ОСОБА_11, будучи в силу займаних посад обізнаними із вимогами нормативних актів щодо порядку проектування, будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування, а також усвідомлюючи черговість здійснення видатків на поточний та капітальний ремонт доріг та можливість фінансування таких робіт за рахунок коштів обласного бюджету лише у третій (останній) черзі згідно з Постановою КМУ від 09.06.2021 № 590, діючи всупереч інтересам служби, за попередньої змовою із директором ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» ОСОБА_12 у березні 2022 року (точна дата під час досудового розслідування не встановлена), вчинили зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для пов`язаної із ним та ОСОБА_9 юридичної особи - ТОВ «БУДІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ» відповідно до розробленого ОСОБА_9 злочинного плану. В результаті зазначених дій територіальній громаді Дніпропетровської області в особі ДнОДА спричинені тяжкі наслідки в розмірі 286 282 409,64 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину.
Приписами ч. 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, частково задовольняючи клопотання детектива НАБУ, обираючи запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 370 900 грн, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п. 1 - 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеру та обставин кримінального правопорушення, ролі підозрюваного, майнового стану підозрюваного, а також положень ст.178 та ст.194 КПК України.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність прокурором заявлених в клопотанні ризиків. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтовано ймовірної можливості здійснити підозрюваним зазначені дії. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі обумовлений, серед іншого, можливим притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тяжкість ймовірного покарання значно підвищує ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів враховує доводи сторони захисту про те, що з огляду на не встановлення вини особи тяжкість можливого покарання не може бути визначальним фактором при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України. Однак, на переконання колегії суддів, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваного може слугувати підставою для переховування від суду.
Окрім цього, підозрюваний володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон і неодноразово перетинав державний кордон України.
Колегія суддів вважає слушним висновок слідчого судді щодо майнового становища підозрюваного та його сім`ї. Зокрема, відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, поданої за 2023 рік, ОСОБА_7 та його дружина мають у власності два будинки площею 104,8 кв.м. та 52,7 кв.м. у Дніпропетровській області, дві земельні ділянки площею 442 кв.м. та 40306 кв.м., квартиру площею 59 кв.м. у м. Дніпро, грошові кошти в сумі 280 000 гривень та 14 000 доларів США. Окрім цього, в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, органом досудового розслідування зафіксовані обставини, за яких ОСОБА_7 повідомляє невстановленій особі, що працюючи на відповідній посаді в ДнОДА, на нього як на посадову особу складено адміністративні протоколи, відповідно до яких ОСОБА_7 слід сплатити штрафи. Зазначає, що його заробітної платні не вистачило б на оплату цих штрафів, і повідомляє що йому будуть давати кошти сторонні особи для сплати таких штрафів (т. 1 а.с. 116). У подальшому такі штрафи були сплачені ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 169-172).
Також, відповідно до протоколу огляду від 16.05.2024 (т. 1 а.с. 140-152) у зовнішньому накопичувачі інформації, вилученому під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_13, та який за її показаннями, належить ОСОБА_7, містяться скановані копії документів, серед яких заяви ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_12 щодо видачі коштів, в тому числі на виробничі потреби та оплату адміністративних протоколів. Вказані заяви були датовані в період, коли ОСОБА_7 займав посаду начальника відділу розвитку дорожнього господарства управління дорожньо-транспортного господарства Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ДнОДА. Відтак, зважаючи на матеріальне становище ОСОБА_7 та його дружини, а також враховуючи обставини кримінального провадження, зокрема можливий неофіційний дохід підозрюваного, колегія суддів вважає матеріальне становище останнього задовільним для здійснення переховування як за кордоном, так і в межах території України.
Хоч зазначені обставини самі по собі не є підставою для висновку про наявність ризику переховування, але вони враховуються в сукупності з іншими даними при оцінці встановлення такого.
Колегія суддів критично оцінює доводи захисника про незаконне врахування паспорту для виїзду за кордон в якості обґрунтування ризику переховування, як таке що протирічить ст. 33 Конституції України. Так, згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст. 12 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження ніхто не може, зокрема, бути обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний зобов`язаний виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З огляду на зазначене, набуття особою статусу підозрюваного виправдовує втручання в її права, у тому числі право на вільне пересування, в обсязі, необхідному для вирішення завдань кримінального провадження та забезпечення ефективного досудового розслідування і судового розгляду. Більше того, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України. Враховуючи обґрунтованість підозри та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, таке втручання в його права є виправданим та відповідає приписам кримінального процесуального закону.
На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, з протоколу обшуку від 10.02.2023 вбачається, що ОСОБА_7, дізнавшись про факт проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні 03.02.2023 вжив заходів щодо переховування документів в паперовому та електронному вигляді, що стосуються діяльності ТОВ «Будінвест Інжиніринг», ТОВ «Криничанський асфальтобетонний комбінат», ТОВ «Царичанський асфальтобетонний комбінат», ТОВ «Бромтерм», ТОВ «БП Магістральсервіс», шляхом їх зберігання у знайомої йому працівниці ТОВ «Будінвест Інжиніринг» ОСОБА_13, де вони в подальшому і були виявлені (т. 1 а.с. 122-128). З огляду на зазначене та враховуючи обставини вчинюваного кримінального правопорушення, є підстави вважати, що такий ризик в діях підозрюваного на даному етапі розслідування є доведеним.
Колегія суддів відхиляє доводи захисника про неможливість ОСОБА_7 вчиняти дії по переховуванню чи знищенню документів чи речей, що мають істотне значення для кримінального провадження, з огляду на заплановані слідчі дії, озвучені прокурором під час розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування, як такі, що не спростовують обґрунтованого висновку слідчого судді в цій частині. Окрім цього, досудове розслідування триває, встановлюються обставини злочину та коло причетних осіб, а відтак дані доводи захисника про неможливість вчинення ОСОБА_7 відповідних дій є необгрунтованими.
Колегія суддів вважає вірною оцінку слідчого судді ризику незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик зумовлений, серед іншого тим, що ОСОБА_7 займав посаду начальника відділу розвитку дорожнього господарства управління дорожньо-транспортного господарства Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва ДнОДА, з огляду на що має зв`язки із посадовими особами органів державної влади, правоохоронних органів, судової влади, а тому є підстави вважати, що за допомогою таких зв`язків ОСОБА_7 може здійснювати тиск на вже допитаних у цьому кримінальному провадженні свідків, а також інших осіб, яких орган досудового розслідування на даний час не допитав у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання, через службових осіб вказаних органів.
При встановленні ризику впливу на свідків варто враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Доводи сторони захисту про відсутність у сторони обвинувачення відомостей про фізичний чи психологічний тиск на будь-кого із учасників провадження не спростовують вищевикладеного.
Окрім цього, колегія суддів вважає неспроможними доводи захисника про обов`язкову доведеність ризиків, а не припущення про їх існування, серед іншого, ризику впливу на свідків. Зокрема, зі змісту ч. 1 ст. 177 КПК України вбачається, що запобіжні заходи застосовуються з метою запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню у перелічених законом формах. Зважаючи на зазначене, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Відтак, суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні (припущенні) відповідно до наявних в провадженні відомостей, закріплених статтею 178 КПК України. Практичного існування ризику, на доведенні якого наполягає сторона захисту, бути в дійсності не може. В такому разі, це не можливість здійснити спробу, а завершений чи незавершений, вдалий чи не вдалий факт її вчинення, який, за змістом закону, пов`язаний з переховуванням від органів досудового розслідування та суду; знищенням, переховуванням або спотворенням речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; здійсненням впливу на свідка, потерпілого і т.і.; здійсненням перешкод кримінальному провадженню іншим шляхом; вчиненням іншого кримінального правопорушення, задля запобігання яким і застосовуються запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, в превентивних цілях. Отже, ризики - це можливість (ймовірність) особи вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а не доведеність вже вчинення нею таких.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Встановлено, що враховуючи злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, розмір можливих збитків, ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, зокрема, наявність обов`язків щодо утримання близьких осіб, міцні соціальні зв`язки, стан здоров`я, належну процесуальну поведінку, а також недоведеність прокурором неможливості застосувати більш м`який запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для підозрюваного/обвинуваченого щоб не здійснити втечу.
Згідно усталеної практики ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею при визначенні розміру застави враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_7, сімейний та майновий стан, наявність близьких осіб на утриманні, інші характеризуючи відомості, надані сторонами, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, а також те, що ОСОБА_7 інкримінується кримінальне правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких та значний розмір коштів, якими ймовірно заволоділи співучасники. Вищевказані обставини дають підстави при визначені розміру застави вийти за межі, встановлені п. 2 ч.1 ст. 182 КПК України, тобто застосувати виключний випадок.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що з огляду на матеріальне становище ОСОБА_7, досліджене вище, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його ролі, розмірі збитків, застава у розмірі 10 370 900 грн є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених процесуальних обов`язків і не є непомірною для нього.
Варто зауважити, що згідно ч. 2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Практика ЄСПЛ не заперечує врахування кола оточення особи при визначенні розміру застави. Тому судом обґрунтовано прийнято до уваги особиста власність близького кола оточення підозрюваного, зокрема його дружини, доньки, адже це свідчить про можливість ОСОБА_7 разом з іншими особами внести заставу у розмірі, визначеному судом.
На переконання колегії суддів, з огляду на категорію злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, враховуючи те, що розмір збитків становить 286 282 409,64 грн, а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, приховати або спотворити документи та/або інші речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, менший розмір застави не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку суду щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 в розмірі 10 370 900 грн. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 176, 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді від 19.09.2024 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3