- Головуючий суддя (ВАКС): Крикливий В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/10862/24
Провадження № 1-кп/991/110/24
У Х В А Л А
02 грудня 2024 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015 про звільнення від кримінальної відповідальності
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ксаверів Малинського району Житомирської області, громадянина України, проживаючого в Угорщині за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (в редакції від 15.04.2008),
в с т а н о в и в:
24.09.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 від 23.09.2024 у кримінальному провадженні № 42014000000001101 від 09.06.2015 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.
Ухвалою від 24.09.2024 призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 27).
Під час дослідження доданих до клопотання матеріалів та перевірки матеріалів відповідного кримінального провадження встановлено, що у клопотанні прокурора неправильно зазначено номер кримінального провадження, яке підлягає закриттю. А саме замість 42015000000001101 зазначено 42014000000001101 (т. 1 а.с. 2).
Вказана описка не впливає на суть порушеного прокурором клопотання та не перешкоджає його судовому розгляду.
Окрім того, у клопотанні прокурора та додатках до нього відсутні відомості про залучення потерпілого та/або цивільного позивача, відсутні такі відомості й у матеріалах кримінального провадження № 42015000000001101. Натомість зі змісту клопотання слідує, що інкримінованим ОСОБА_6 злочином завдано майнову шкоду Державній спеціалізованій бюджетній установі «Аграрний фонд» (далі - Аграрний фонд).
З відкритих джерел установлено, що наразі Аграрний фонд перебуває у стані припинення та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання управління об`єктами державної власності» від 11.08.2023 № 697-р зазначену установу передано до сфери управління Фонду державного майна України.
З огляду на викладене, задля дотримання вимог ч. 1 ст. 288 КПК України щодо участі потерпілого у розгляді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, про час, дату та місце судового засідання повідомлено Фонд державного майна України.
22.11.2024 на адресу Вищого антикорупційного суду надійшов цивільний позов Фонду державного майна України про стягнення з ОСОБА_6 завданої злочином шкоди у розмірі 521 385 000 грн.
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, а саме, у зловживанні владою та службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
Відповідно до статті 12 КК України злочин, передбачений частиною 2 статті 364 КК України, належить до тяжких злочинів.
Пунктом 4 частини 1 статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Заразом, у ході досудового розслідування встановлено, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6, завершено 11.11.2010, відтак з дня вчинення цього злочину минуло більше 10 (десяти) років, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
Окрім того, до матеріалів клопотання додано письмову згоду підозрюваного ОСОБА_6 на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
З огляду на викладене прокурор прохав суд (1) звільнити підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України та (2) закрити кримінальне провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015.
Позиції учасників судового провадження
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання, прохав суд його задовольнити, посилаючись на те, що строк давності притягнення ОСОБА_6 не припинявся та не зупинявся.
Підозрюваний ОСОБА_6, беручи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та його захисник ОСОБА_5 також прохали суд задовольнити клопотання прокурора, звільнити підозрюваного від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України.
Окрім того, у судовому засіданні ОСОБА_6 зазначив, що суть повідомленої підозри та наслідки закриття кримінального провадженні йому зрозумілі, він не вважає себе винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, проте добровільно надає згоду на закриття кримінального провадження, розуміючи своє право наполягати на проведенні досудового розслідування та судового провадження в повному обсязі в загальному порядку. На закритті кримінального провадження з інших підстав, окрім як за строками давності, не наполягає.
Представник потерпілого ОСОБА_4 при вирішення клопотання прокурора поклався на розсуд суду.
Мотиви суду
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали додані до клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності та перевіривши матеріали кримінального провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015, суд вважає, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Нормативно?правове регулювання розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності
Процесуальний порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності визначено статтями 285?289 КПК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (частина 3 ст. 285 КПК України).
Частиною 1 статті 286 КПК України встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Згідно з частиною 2 статті 286 КПК України встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 314 КПК України після отримання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4?8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Статтею 284 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження. Зокрема за пунктом 1 частини 2 цієї статті, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому, за частиною 8 статті 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Водночас, відповідно до пункту 4 та 5 частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину та п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Матеріально?правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього стаття 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Процесуально?правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: (1) притягнення особи як підозрюваного та (2) його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Заразом, згідно з частиною 2 вказаної статті перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого частиною 5 статті 49 КК України (ухвала Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 493/1843/16?к).
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду (далі - ВС) від 16.12.2019 у справі № 754/10717/17, від 30.03.2020 у справі №635/5683/18, постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 463/5277/16?к, від 19.11.2019 у справі №345/2618/16?к, від 20.10.2020 у справ № 204/4728/15?к, від 11.11.2020 у справі № 455/229/17.
Отже, під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України, необхідно з`ясувати такі питання: (1) можливість застосування строків давності до інкримінованого особі злочину; (2) наявність згоди підозрюваного на таке звільнення від кримінальної відповідальності; (3) закінчення відповідних строків давності; (4) відсутність обставин, що порушують їх перебіг.
Щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності
1. Щодо можливості застосування строків давності до інкримінованого ОСОБА_6 злочину
Відповідно до частини 5 статті 49 КК України давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109?1142, катування, передбаченого частиною 3 статті 127, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437?439, 442, 4421 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що 31.03.2014 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у тому, що у період з серпня 2010 року по 11.11.2010, обіймаючи посаду Міністра аграрної політки України, а згодом - Міністра аграрної політики та продовольства України, ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи підконтрольність Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд», забезпечив перемогу ТОВ «Албента» та ТОВ «Оіл?Рівер» у проведених Аграрним фондом конкурсних торгах із закупівлі цукру-піску врожаю 2010 року.
Після цього, продовжуючи діяти за попереднього змовою групою осіб та зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_6 заволодів коштами підконтрольного йому Аграрного фонду, призначеними для придбання об`єкта державного цінового регулювання - бурякового цукру?піску у кількості 70 050 тон на загальну суму 539 385 000 гривень, що є збитками, завданими державі, в особі Аграрного фонду, в особливо великому розмірі.
Генеральною прокуратурою України зазначені дії ОСОБА_6 кваліфіковані за частиною 5 статті 191 КК України (т. 1 а.к.п. 24).
09.06.2015 постановою старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управлінь спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції ОСОБА_8 з кримінального провадження № 22012000000000016 від 21.11.2012 виділені в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою колишнього Міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України (кримінальне провадження № 42015000000001101) (т. 1 а.к.п. 1).
18.11.2019 постановою Генерального прокурора ОСОБА_9 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України (т. 17 а.к.п. 6).
24.07.2024 детективом ОСОБА_10 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якого, без корегування фактичних обставин, встановлених під час досудового розслідування, змінено правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення, а саме з частини 5 статті 191 КК України на частину 2 статті 364 КК України (т. 17 а.к.п. 154).
Отже, інкриміноване підозрюваному ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 364 КК України не перебуває в переліку злочинів, визначених частиною 5 статті 49 КК України, відтак до нього можливо застосувати давність.
2. Щодо наявності згоди підозрюваного на звільнення від кримінальної відповідальності
Як вже зазначалося, однієї з процесуально?правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності є згода підозрюваного на таке звільнення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.09.2024 підозрюваний ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) направив до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури письмову згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 364 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, яка підписана електронним цифровим підписом (т. 1 а.с. 21?23).
Окрім того, в судовому засіданні підозрюваний повідомив, що не вважає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, суть повідомленої підозри та наслідки закриття кримінального провадженні йому зрозумілі, підтвердив добровільність наданої згоди на закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності.
Відтак, суд констатує наявність добровільної згоди підозрюваного ОСОБА_6 на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінчення строків давності та на закриття кримінального провадження за вказаною підставою.
3. Закінчення строків давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності
Виходячи з положень статті 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, диференційовані залежно від класифікації кримінальних правопорушень.
З матеріалів кримінального провадження № 42015000000001101 слідує, що постановою Генерального прокурора ОСОБА_9 від 18.11.2019 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України (т. 17 а.к.п. 6).
На час зміні підслідності кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_6 був оголошений у міжнародний розшук, у зв`язку із чим досудове розслідування було зупинено.
20.11.2019 у кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до складу якої включено прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3
11.12.2019 здійснення досудового розслідування доручено детективу НАБУ ОСОБА_10
24.07.2024 детективом вперше відновлено досудове розслідування.
У цей же день детективом ОСОБА_10 складено та погоджено з прокурором ОСОБА_3 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, яким змінено правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_6 діяння з частини 5 статті 191 на частину 2 статті 364 КК України. Після цього, 24.07.2024 детективом винесено постанову про зупинення досудового розслідування у зв`язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_6 (т. 17 а.к.п. 150, 154, 169).
Водночас, виклад у клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності обставин кримінального провадження та здійснення їх правової кваліфікації належить до дискреційних повноважень прокурора. Суд позбавлений можливості їх змінювати, тому при вирішенні питання про закриття кримінального провадження, враховує, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.
Санкція частини 2 статті 364 КК України передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. Отже, передбачене згаданою статтею діяння, відповідно до частини 5 статті 12 КК України, є тяжким злочином.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Так, початковим моментом перебігу строку давності у згаданому кримінальному провадженні є день закінчення інкримінованого підозрюваному діяння. За версією сторони обвинувачення, таким днем є день проведення Державним казначейством України перерахунку на рахунки ТОВ «Оіл?Рівер» та ТОВ «Албента» 356 510 000 грн та 250 250 000 грн відповідно, як попередню оплату за поставку цукру?піску, тобто 11.11.2010.
Отже, за умови відсутності обставин, які є підставою для зупинення чи переривання перебігу давності, граничний термін строку давності становив 11.11.2020.
4. Щодо відсутності обставин, що порушують перебіг строків давності
Згідно з частиною 2 статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (частина 3 статті 49 КК України).
Отже, підставами, які порушують перебіг строків давності є: (1) зупинення таких строків у зв`язку із ухиленням від досудового розслідування або суду та (2) переривання строків у зв`язку із вчиненням нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
4.1. Щодо переривання перебігу строків давності
Відповідно до частини 3 статті 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Під час підготовчого судового засідання, на підтвердження обґрунтованості свого клопотання, прокурором надано копію ухвали Вищого антикорупційного суду від 06.09.2023 у справі № 991/5890/23, якою задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42017000000002983 від 19.01.2017 про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України (у редакції від 07.04.2011), на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності (т. 1 а.с. 75).
Зі змісту ухвали слідує, що ОСОБА_6 підозрювався у тому, що, займаючи посади Міністра аграрної політики України і Міністра аграрної політики та продовольства України протягом 2011?2013 років, будучи керівником органу управління об`єктами державної власності, достовірно знаючи про те, що в управлінні Міністерства аграрної політики та продовольства України перебуває державне нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 11 646 кв. м., яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1991 № 187?р передана Міністерству сільськогосподарської політики УРСР для розміщення центрального апарату Міністерства, та в одному з приміщень цієї будівлі розташовується привабливий, з комерційної точки зору, заклад громадського харчування - ресторан «ШАТО», діяльність якого з 12.01.1997 забезпечувало ТОВ «КРОНА 2», ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразились у зловживанні владою, тобто умисному, з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, сприяв незаконній оренді й подальшій незаконній приватизації приміщення ресторану «ШАТО» площею 516,6 кв. м., розташованого в будівлі, яка перебувала в управлінні Міністерства аграрної політики та продовольства України, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 364 КК України (у редакції від 07.04.2011).
За версією сторони обвинувачення, вчинення згаданого кримінального правопорушення закінчено 06.02.2013, тобто у цей день мав би перериватися строк давності у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015.
Водночас, частиною 1 статті 49 КК України встановлено кінцевий момент перебігу строків давності. Ним є день набранням вироком суду законної сили. Окрім вироку, ніякі процесуальні рішення щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності перебіг давності не переривають. Вказане цілком узгоджується з принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України, частина 2 статті 2 КК України) та з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.11.2023 у справі № 127/18013/20.
Отже, ухвала Вищого антикорупційного суду від 06.09.2023, якою встановлено факт вчинення іншого кримінального правопорушення, від відповідальності за яке звільнено ОСОБА_6, не є підставою для переривання перебігу строків давності, оскільки зазначеним судовим рішенням не встановлює винуватість особи у вчиненні злочину. Відтак, відомостей, які б свідчили про переривання перебігу строків давності у кримінальному провадженні № 42015000000001101 не встановлено.
4.2. Щодо зупинення перебігу строків давності
Відповідно до частини 2 статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 (справа № 735/1121/20, провадження № 13?26кс22), у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
При цьому чинне законодавство не конкретизує, які саме дії або події свідчать про ухилення від слідства.
Так, у постанові від 18.09.2018 у справі № 346/883/15?к Верховний Суд виснував, що зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин не встановлено його місцезнаходження.
Водночас, відповідно до висновків, які містяться в постановах Верховного Суду України від 19.03.2015 у справі № 5?1кс 15 та Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 639/793/17, під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення частини 2 статті 49 КК України слід розуміти будь?які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
Окрім того, факт ухилення від суду можна також вважати встановленим тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик суду без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості її прибуття до суду.
При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
Водночас, мають бути беззаперечні відомості про те, що особа усвідомлює факт розпочатого стосовно неї кримінального провадження та виникнення юридичного обов`язку постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.
Для застосування положень частини 2 статті 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт умисного ухилення підозрюваного від слідства.
4.2.1. Щодо наявності у ОСОБА_6 статусу підозрюваного та його обізнаності про кримінальне переслідування
З матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22012000000000016 від 21.11.2012, в ході якого досліджувалися обставини заволодіння коштами Аграрного фонду, призначеними для закупівлі цукру?піску у 2010 році, незаконної реалізації службовими особами ДП «Іваньківський цукровий завод» цукру, що належав Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» (далі - Аграрний фонд), та викрадення цукру Аграрного фонду на Бершацькому цукровому заводі, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 5 191, ч. 4 ст. 190 КК України.
31.03.2014 у кримінальному провадженні № 22012000000000016 від 21.11.2012 стосовно ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у тому, що у період з серпня 2010 року по 11.11.2010 він, обіймаючи посаду Міністра аграрної політки України, а згодом - Міністра аграрної політики та продовольства України, за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем та використовуючи підконтрольність Аграрного фонду, забезпечив перемогу ТОВ «Албента» та ТОВ «Оіл?Рівер» у проведених Аграрним фондом конкурсних торгах із закупівлі цукру?піску врожаю 2010 року.
Після цього, продовжуючи діяти за попереднього змовою групою осіб та зловживаючи своїм службовим становищем, ОСОБА_6 заволодів коштами підконтрольного йому Аграрного фонду, призначеними для купівлі об`єкта державного цінового регулювання - бурякового цукру?піску у кількості 70 050 тон на загальну суму 539 385 000 гривень, що є збитками, завданими державі в особі Аграрного фонду в особливо великому розмірі.
Зазначені дії Генеральною прокуратурою України кваліфіковані за частиною 5 статті 191 КК України (т. 1 а.к.п. 24).
Оскільки фактичне місцезнаходження ОСОБА_6 не було встановлено, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити письмове повідомлення про підозру від 31.03.2014 у день його складання, це повідомлення було направлено листом оголошеною вартістю № 0407022463368 від 31.03.2014 за останньою відомою адресою реєстрації та проживання ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 (т. 1 а.к.п. 42, 43).
Окрім того, з матеріалів кримінального провадження слідує, що 28.02.2014 між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_11 укладено угоду на представництво та захист прав і законних інтересів (т. 1 а.к.п. 96).
Відповідно до розписки наданої адвокатом ОСОБА_11 від 09.04.2014 ОСОБА_6 отримав копію вищевказаного повідомлення про підозру (т. 1 а.к.п. 94).
Висновок про обізнаність ОСОБА_6 про розпочате стосовно нього кримінальне переслідування та повідомлення про підозру у вчиненні злочину також слідує зі змісту клопотання захисника ОСОБА_12 від 15.04.2014 «про скасування постанови про оголошення ОСОБА_6 в розшук, відкликання з Печерського районного суду міста Києва клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_6 з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу та додатків до цього клопотання». Так, захисником надані документи, які могли бути отриманні лише від підозрюваного ОСОБА_6 для цілей вирішення заявленого клопотання, зокрема, це стосується довідки Центру міжнародних медичних послуг Університетської клініки м. Фрайбурга від 15.04.2014 та медичної документації на підтвердження проходження ОСОБА_6 лікування у 2003 - 2013 роках (т. 1 а.к.п. 121, 174-257).
Окрім того, в матеріалах кримінального провадження міститься лист захисника ОСОБА_11 від 24.04.2014, в якому повідомляється про готовність ОСОБА_6 самостійно прибути до Генеральної прокуратури України за умов припинення здійснення стосовного нього розшукових заходів (т. 2 а.к.п. 42).
Відтак, суд дійшов висновку про те, що у кримінальному провадженні № 22012000000000016 від 21.11.2012 ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, що у свою чергу вказує про належне повідомлення останнього про факт розпочатого стосовно нього кримінального провадження та виникнення у нього юридичного обов`язку постати перед слідством або судом.
Окрім цього, про обізнаність ОСОБА_6 щодо існування стосовно нього кримінального провадження також свідчать факти укладання ним договорів про надання правової допомоги, а саме:
(1) 28.02.2015 з адвокатом ОСОБА_11 (т .1 а.к.п. 96); (2) 03.03.2015 з адвокатом ОСОБА_13 (3) 06.10.2017 з адвокатом ОСОБА_5 (т. 16 а.к.п. 23).
Також, дружина підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_14 укладала договори з адвокатами в інтересах підозрюваного, а саме: (1) 24.03.2014 з адвокатом ОСОБА_12 (т. 2 а.к.п. 181); (2) 23.10.2014 з адвокатом ОСОБА_15 (т. 16 а.к.п. 23).
Вказані адвокати активно здійснювали захист підозрюваного ОСОБА_6 під час досудового розслідування кримінального провадження № 22012000000000016 від 21.11.2012 та згодом кримінального провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015.
З огляду на викладене, суд виснував, що ОСОБА_6 набув статус підозрюваного 31.03.2014 та не пізніше ніж 09.04.2014 дізнався про розпочате стосовно нього кримінальне переслідування та повідомлення про підозру у вчиненні злочину.
4.2.2. Щодо переховування ОСОБА_6 від слідства
У судовому засіданні прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 зазначив, що на його переконання, ОСОБА_6 від слідства не ухилявся, натомість в матеріалах кримінального провадження № 42015000000001101 містяться відомості, які вказують на протилежне.
Так, кримінальне провадження № 22012000000000016 за фактом вчинення зазначеного кримінального правопорушення розпочато 21.11.2012. У межах цього провадження, 31.03.2014 складено повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_6 .
Згідно з відомостями із бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», 04.03.2014 о 17:22 год ОСОБА_6, використовуючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, перетнув державний кордон України в пункті пропуску для повітряного сполучення аеропорт «Бориспіль», рейсом № 715 Київ?Стамбул залишив територію України, втім на момент розгляду клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності від 24.09.2024 останній на територію України не повертався, тобто більше 10?ти років (т. 16 а.к.п. 12, т. 4 а.к.п. 183).
Підозрюваний ОСОБА_6 залишив територію України до моменту повідомлення про підозру, втім, 21.10.2024, під час судового засідання підтвердив, що перед тим, як він виїхав за межі України в Генеральній прокуратурі України його допитували в якості свідка щодо фактичних даних, які стосувалися обставин вчинення кримінального правопорушення, пізніше викладених у повідомлені про підозру.
Також, ОСОБА_6 стверджував, що від досудового розслідування не ухилявся, виїхав за межі України у зв`язку із лікуванням, яке наразі продовжується. Проте, суд надає критичну оцінку зазначеним твердженням.
Як вже встановлено судом, ще до 04.03.2014 підорюваний був обізнаний про те, що Генеральному прокуратурою України здійснюється досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом заволодіння коштами Аграрного фонду. З цього приводу в Міністерстві, яке очолював ОСОБА_6, вилучалася відповідна документація, а його допитували в якості свідка.
Про складення стосовно нього повідомлення про підозру ОСОБА_6 дізнався не пізніше 09.04.2014, що підтверджується відповідною розпискою про отримання його копії (т. 1 а.к.п. 94).
Окрім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 виїхав до Туреччини і протягом більш ніж 10-ти років залишається за кордоном у зв`язку із лікуванням.
Як вже зазначалося, у межах кримінального провадження № 22012000000000016 захисником ОСОБА_6 надавалися медичні документи на підтвердження проходження останнім у 2003 - 2013 роках лікування на території держав Європейського Союзу (т. 1 а.к.п. 121, 174-257). Водночас, відсутні докази на підтвердження того, що 04.03.2014 ОСОБА_6 виїхав до Туреччини саме з метою лікування.
Окрім того, суд звертає увагу, що правоохоронними органами вживалися необхідні заходи, спрямовані на розшук та затримання підозрюваного ОСОБА_6 .
Так, 21.03.2014 на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2014 за місцем проживання ОСОБА_6 проведено обшук (т. 17 а.к.п. 91).
04.04.2014 постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_16, у зв`язку із відсутністю ОСОБА_6 за місцем реєстрації та проживання, останнього оголошено в розшук (т. 1 а.к.п. 60).
24.04.2014 ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук з метою арешту та подальшої екстрадиції в Україну.
31.08.2015 постановою старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук (т. 3 а.к.п. 61).
19.12.2018 постановою прокурора Генеральної прокуратури України підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук (т. 15 а.к.п. 126).
Окрім того, правоохоронними органами неодноразово вживалися заходи спрямовані на встановлення місця знаходження ОСОБА_6, зокрема звернення із запитами про міжнародно?правову допомогу, а саме: (1) від 14.02.2015 до компетентних органів Угорщини (т. 3 а.к.п. 2), (2) від 08.10.2015 до компетентних органів Італійської Республіки (т. 3 а.к.п. 97), (3) від 04.10.2017 до компетентних органів Королівства Іспанія (т. 11 а.к.п. 165).
Так, за результатами опрацювання одного з таких запитів, 12.08.2017 підозрюваного ОСОБА_6 було короткочасно затримано на території Королівства Іспанія в аеропорту Малаги, про що проінформовано національний відділ Інтерполу та українські правоохоронні органи. Під час перевірки з`ясовано, що 12.08.2017 на рейс з москви (шереметьєво) до Малаги був зареєстрованй ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, з російським паспортом № НОМЕР_3 (т. 12 а.к.п. 178?180; т. 16 а.к.п. 9).
Згідно з повідомленням правоохоронних органів Угорщини № 1515746-1-3 від 11.12.2019 встановлено, що ОСОБА_18 змінив свої особисті дані на ОСОБА_18 (дата/місце народження: Ксаверів, ІНФОРМАЦІЯ_2, дівоче ім`я матері: ОСОБА_20, національність: росіянин, адреса: АДРЕСА_3 ). Окрім того, в кримінальних обліках поліції міститься запис стосовно зазначеної особи за фактом підробки адміністративних документів. Так, ОСОБА_6 використовував угорську ID?картку та паспорт на ім`я ОСОБА_23 (ОСОБА_23, номер ID?картки - НОМЕР_4, номер паспорту: НОМЕР_5 ), але з фотокарткою зміненою на свою (т. 17 а.к.п. 30).
Відповідно до актуальних відомостей з інтегрованої інформаційно?пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «Армор» станом на 08.10.2024 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваний у вчиненні злочину передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, розшукується Центральним управлінням Національного антикорупційного бюро України у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування (т. 1 а.с. 71).
З матеріалів кримінального провадження також вбачається, що досудове розслідування неодноразово зупинялося, а саме: 6 (шість) разів у зв`язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_6 (т. 10 а.к.п 233, т. 11 а.к.п 65, т. 16 а.к.п 221, 282, т. 17 а.к.п 150) та три рази у зв`язку із необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва (т. 13 а.к.п, 47, 116, т. 14 а.к.п. 31).
Окрім того, Печерським районним судом м. Києва постановлено низку ухвал, якими правоохоронному органу надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6, з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: (1) ухвала від 04.04.2014 у справі № 757/7917/14?к (т. 1 а.к.п. 59); (2) ухвала від 02.10.2014 у справі № 757/28134/14?к (т. 2 а.к.п 192); (3) ухвала від 08.03.2015 у справі № 757/5515/15?к (т. 2 а.к.п. 204); (4) ухвала від 04.09.2015 у справі № 757/32480/15?к (т. 3 а.к.п. 86); (5) ухвала від 08.02.2016 у справі № 757/5157/16?к (т. 10 а.к.п. 197); (6) ухвала від 08.08.2016 у справі № 757/37770/16?к (т. 10 а.к.п. 256); (7) ухвала від 07.02.2017 у справі № 757/6949/17?к (т. 11 а.к.п. 107); (8) ухвала від 04.08.2017 у справі № 757/45211/17?к (т. 11 а.к.п. 148); (9) ухвала від 29.03.2018 у справі № 757/14972/18?к (т. 12 а.к.п. 59); (10) ухвала від 18.10.2018 у справі № 757/50936/18?к (т. 16 а.к.п. 7); (11) ухвала від 13.05.2019 у справі № 757/23455/19?к (т. 16 а.к.п. 285).
У матеріалах кримінального провадження містяться повідомлення Департаменту карного розшуку Національної поліції України, зокрема за 2023 рік, зі змісту яких слідує, що згаданий підрозділ продовжує вживати розшукові заходи, направлені на встановлення місцезнаходження та затримання ОСОБА_6 (т. 17 а.к.п. 70).
З наведеного слідує, що стосовно підозрюваного ОСОБА_6 правоохоронними органами вживалися фактичні заходи, спрямовані на його розшук та затримання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що починаючи з березня 2014 року ОСОБА_21 безперешкодно подорожував Європейськими та іншими країнами, зокрема російською федерацією, до того ж, окрім паспорта громадянина України, використовував паспорт громадянина російської федерації.
Факт зазначених подорожей у сукупності з наведеними вище обставинами спростовують твердження ОСОБА_6 про те, що причиною неповернення на територію України був незадовільний стан його здоров`я.
Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що ОСОБА_6, усвідомлює факт розпочатого стосовно нього кримінального провадження та виникнення юридичного обов`язку постати перед слідством, залишив територію України з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. З цією ж метою вживав заходи переходу на нелегальне становище, зокрема, в документах, що посвідчують особу, змінював свої анкетні дані, використовував підроблені документи, що посвідчують особу, а також паспорт громадянина російської федерації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6, будучи обізнаним про кримінальне переслідування, з моменту повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України (31.03.2014) по теперішній час, свідомо та цілеспрямовано переховується від слідства, що підтверджується тривалою відсутністю в Україні (більше 10 років), зміною персональних даних та вжиття активних дій щодо приховування своєї справжньої особи.
Отже, враховуючи, що перебіг давності зупинився у зв`язку із переховуванням ОСОБА_6 від слідства, такий строк подовжується на період ухилення, втім не може перевищувати загального строку - п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину. Оскільки подовжений диференційований строк значно перевищує загальний строк давності, підставою для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності буде закінчення п`ятнадцятирічного строку з моменту вчинення злочину, тобто 11.11.2025. Вказане цілком узгоджується із постановою Верховного Суду від 02.02.2023 (справа № 735/1121/20, провадження № 13?26кс22).
5. Висновок
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, відтак, відповідно до частини 4 статті 288 КПК України, у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
6. Щодо цивільного позову
У ході підготовчого судового засідання потерпілий - Фонд державного майна України звернувся до суду із цивільним позовом до ОСОБА_6 про відшкодування завданої злочином шкоди у розмірі 521 385 000 грн.
Враховуючи, що клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності задоволенню не підлягає, цивільний позов слід направити до відповідного органу досудового розслідування для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015.
7. Щодо встановлених судом порушень норм процесуального закону
Діючий КПК України не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то ухвала, яка би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування.
Водночас, суд вважає за можливе ухвалення рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист (Постанова ОП ККС ВС від 14.06.2021 у справі № 686/9636/18).
Так, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Отже, у кримінальному провадженні на детектива покладається такі обов`язки: (1) Здійснення повного, об`єктивного та неупередженого розслідування (Збирання, перевірка та оцінка доказів у справі. Вжиття всіх необхідних заходів для встановлення обставин справи, у тому числі тих, що виправдовують підозрюваного чи пом`якшують його вину); (2) Дотримання прав учасників провадження (Забезпечення права підозрюваного на захист. Недопущення порушення прав потерпілого); (3) Вчинення процесуальних дій (проведення слідчих (розшукових) дій, таких як обшуки, допити, експертизи. Прийняття рішень про повідомлення особі про підозру. Передача матеріалів провадження прокурору для ухвалення рішення про скерування обвинувального акта до суду); (4) співпраця з іншими учасниками процесу (Виконання вказівок прокурора. Координація роботи з оперативними підрозділами).
У свою чергу, прокурор зобов`язаний: (1) Здійснювати нагляду за дотриманням законності (контроль за дотриманням слідчим норм КПК. Забезпечення законності під час проведення слідчих і процесуальних дій); (2) Організовувати досудового розслідування (Координація роботи слідчих і оперативних підрозділів. Надання обов`язкових для виконання вказівок слідчому); (3) Підтримувати державне обвинувачення (Складання та скерування до суду обвинувального акта. Представництво обвинувачення в суді); (4) Забезпечувати захист інтересів потерпілих (Забезпечення компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Контроль за дотриманням прав потерпілих; (5) Прийняття рішення про закриття кримінального провадження, якщо немає підстав для обвинувачення.
Таким чином, слідчий відповідає за безпосереднє розслідування та встановлення фактів, тоді як прокурор здійснює нагляд за законністю дій слідчого, організовує процес розслідування і підтримує обвинувачення в суді.
Натомість, детективами Національного антикорупційного бюро України заходи задля виконання завдань кримінального провадження не вживалися, досудове розслідування у кримінальному провадженні фактично не здійснювалося. У свою чергу, прокурором від виконання функції з нагляду за дотриманням законності у кримінальному провадженні теж самоусунувся..
Так, з матеріалів кримінального провадження № 42015000000001101 слідує, що постановою Генерального прокурора ОСОБА_9 від 18.11.2019 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015 доручено детективам Національного антикорупційного бюро України (т. 17 а.к.п. 6).
На час зміні підслідності кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_6 був оголошений у міжнародний розшук, у зв`язку із чим досудове розслідування було зупинено.
20.11.2019 у кримінальному провадженні визначено групу прокурорів, до складу якої включено прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3
11.12.2019 здійснення досудового розслідування доручено детективу НАБУ ОСОБА_10 .
Матеріали кримінального провадження № 42015000000001101 більше не містять відомостей про здійснення Національним антикорупційним бюро України у період з моменту зміні підслідності кримінального провадження й до звернення до суду із клопотання про його закриття (18.11.2019 - 24.09.2024) будь-яких слідчих (розшукових) дій, направлених на виконання завдань кримінального провадження (стаття 2 КК України), зокрема щодо здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia), залучення до участі у справі потерпілого тощо.
24.07.2024 детективом вперше відновив досудове розслідування.
У цей же день детективом ОСОБА_10, за погодженням прокурора ОСОБА_3, складено, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якого, без корегування фактичних обставин, встановлених під час досудового розслідування, змінено лише правову кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення, а саме з частини 5 статті 191 КК України на частину 2 статті 364 КК України (т. 17 а.к.п. 154).
16.09.2024, тобто ще до вирішення питання про звернення до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження, детектив НАБУ ОСОБА_10 повернув підозрюваному ОСОБА_6 через його захисника ОСОБА_5 дев`ять преміальних годинників загальною вартістю більш ніж 8 млн грн, на які ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.04.2023 було накладено арешт та стосовно яких прийнято рішення про передачу в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів (далі - АРМА) (т. 17 а.к.п. 91, 107, 176). Ухвала слідчого судді у частині передачі майна в управління АРМА залишилася без виконання.
Варто зазначити, що в матеріалах кримінального провадження № 42015000000001101 відсутні ухвала слідчого судді про скасування зазначеного арешту майна (годинників). Водночас, в Єдиному державному реєстрі судових рішень така ухвала міститься - ухвала від 01.08.2024 у справі № 991/6451/24. З її змісту слідує, що прокурор проти задоволення клопотання захисту про скасування відповідного арешту не заперечував, у своїх письмових поясненнях зазначив: «потреба в подальшому застосуванні арешту щодо вказаних годинників дійсно відпала, оскільки вилучені у підозрюваного годинники оглянуті органом досудового розслідування зі складанням відповідних протоколів огляду, що самі по собі є самостійними джерелами доказів. Разом з тим, вилучені годинники не містять на собі слідів кримінального правопорушення, а тому відсутність можливості їх огляду під час судового провадження не вплине на повноту судового розгляду чи на дієвість кримінального провадження».
Зазначена правова позиції прокурора не узгоджується із заданням завданням арешту майна, зокрема та його метою, зокрема конфіскації та забезпечення цивільного позову та відшкодування завданої злочином шкоди.
Зі змісту повідомлень про підозру слідує, що Генеральною прокуратурою України ОСОБА_6 підозрювався у заволодінні державними коштами у розмірі 539 385 000 гривень ($68,2 млн станом на день вчинення злочину).
Водночас, в матеріалах кримінального провадження містяться повідомлення Департаменту карного розшуку Національної поліції України від 02.02.2023 зі змісту якого слідує, що під час вжиття розшукових заходів, направлених на з`ясування місцезнаходження та затримання ОСОБА_6 (т. 17 а.к.п. 70), встановлено, що на ім`я підозрюваного ОСОБА_6, його дружини та двох дітей, зареєстровано 8 (вісім) земельних ділянок загальною площею 7,779 га, 16 (шістнадцять) квартир, жилих будинків та апартаментів, 7 (сім) машиномісць.
Проте, заходи для забезпечення відшкодування завданої злочином шкоди органами досудового розслідування не вживалися.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що протягом майже п`яти років (18.11.2019 - 24.09.2024) детективами Національного антикорупційного бюро України та прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не було вжито жодних заходів направлених на виконання завдань кримінального провадження та здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні розпочатому стосовно члена Кабінету Міністрів України за фактом вчинення особливо тяжкого корупційного злочину.
Зазначені вище обставини не можуть бути залишені без реагування, тому суд вважає за необхідне копію ухвали направити керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та звернути його увагу на встановлені судом порушення процесуального закону допущені під час здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. 284?286, 288, 314 КПК України,
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про звільнення підозрюваного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності - відмовити.
Матеріали кримінального провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015, - повернути до Національного антикорупційного бюро України для продовження досудового розслідування.
Цивільний позов Фонду державного майна України до ОСОБА_6 про відшкодування завданої злочином шкоди з додатками направити до Національного антикорупційного бюро України для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та звернути його увагу на встановлені судом порушення процесуального закону (зазначені у розділі 7 мотивувальної частини ухвали) допущені під час здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Апеляційна скарга подається через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_22