Документ № 123710448

Справа № 991/11822/24

Провадження № 11-сс/991/823/24

Слідча суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.10.2024 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52024000000000178,

за участю:

представників ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

У С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, а також ч. 3 ст. 368 та ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою від 02.10.2024 надав дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_7 . Дозвіл на проведення обшуку наданий з метою відшукання та вилучення: оригіналів документів, копії документів, чорнових записів (записні книжки, блокноти, органайзери, чернетки тощо), інших електронних носіїв інформації, зокрема персональних комп`ютерів (ноутбуки, нетбуки, системні блоки), USB-флешнакопичувачів, накопичувачів на жорстких магнітних дисках, які містять інформацію щодо господарської діяльності суб`єктів ЗЕД: ТОВ «Аплайн Груп», ФОП ОСОБА_11 », ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ», ТОВ «КВАНТУМ АВТО», ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН» та інших, у діяльності яких був неофіційно заінтересований ОСОБА_12, а також інформацію про діяльність цих товариств із порушенням митного законодавства (умисного ухилення від сплати в повному обсязі митних платежів до державного бюджету України); мобільних телефонів з sim-картками (стартовими пакетами), у тому числі з номерами абонентів НОМЕР_1, НОМЕР_2, які використовував ОСОБА_12 для спілкування з підозрюваним ОСОБА_10 ; документів та записів із відомостями щодо кількості і тривалості отримання неправомірної вигоди ОСОБА_12 безпосередньо від ОСОБА_10 та інших посадових осіб Рівненської митниці, які діяли в інтересах ЗЕД: ТОВ «Аплайн Груп», ФОП ОСОБА_11, ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ», ТОВ «КВАНТУМ АВТО», ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН», а також інших зацікавлених осіб.

08.10.2024 детективи НАБУ провели обшук житла за вказаною вище адресою в ході якого виявили та вилучили мобільний телефон IPhone 15 Pro Max, модель А31063 (далі - мобільний телефон). Цього ж дня вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні (постанова детектива НАБУ ОСОБА_13 від 08.10.2024).

Надалі, з метою забезпечення збереження речових доказів та подальшого проведення їх експертного дослідження чи подолання їх логічного захисту іншим шляхом, прокурор САП ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_7 08.10.2024.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 23.10.2024 наклав арешт на мобільний телефон, оскільки дійшов висновку, що наявні умови, зазначені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 23.10.2024, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.

Перш за все адвокат у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що слідча суддя ОСОБА_1 не мала права розглядати клопотання, оскільки вона була визначена для його розгляду не за принципом випадковості, як того вимагає ст. 35 КПК України. На його думку, Засади використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду суперечать ст. 35 КПК України, а тому не мають застосовуватися під час автоматизованого розподілу справи.

Решта доводів узагальнено зводиться до такого:

Слідчий суддя після постановлення та оголошення резолютивної частини ухвали не вручив її копію представнику ОСОБА_7 ; не оголосив та не вручив повний текст оскаржуваної ухвали в призначений день для її оголошення; безпідставно приховав в Єдиному державному реєстрі судових рішень всю інформацію, зазначену в п. 15-50 судового рішення, хоча прокурор у клопотанні просив не розголошувати лише фабулу кримінального правопорушення, адреси й анкетні дані осіб вказаних в клопотання;

Слідчий суддя мав повернути клопотання прокурору, оскільки його зміст та додані до нього матеріали не містять документи, які підтверджують право власності ОСОБА_7 на мобільний телефон, або конкретні факти й докази, що свідчать про володіння ним, користування чи розпорядження;

Слідчий суддя розглянув клопотання та постановив ухвалу поза межами строку, передбаченого як ст. 172 (2 дні), так і ст. 173 (72 години) КПК України: клопотання надійшло до слідчого судді 11.10.2024, а його розгляд відбувся 23.10.2024.

Слідчий суддя проігнорував те, що сторона обвинувачення у клопотанні належним чином не ідентифікувала та не описала майно, на як належало накласти арешт, зокрема не зазначила IMEI мобільного телефона, його колір та реквізити сейф-пакета, в який він мав бути запакований під час вилучення при проведенні обшуку. До того, сторона обвинувачення до клопотання долучила копія взагалі іншого протоколу обшуку, аніж проведеного у ОСОБА_7 ;

Клопотання не містять будь-яких доводів та доказів на підтвердження наявності ризиків того, що вилучене майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене, відчужене;

Мобільний телефон не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Наявність постанови про визнання мобільного телефону речовим доказом не відносить його автоматично до речового доказу;.

Слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки наклав арешт на мобільний телефон, утому числі шляхом позбавлення права відчуження, хоча прокурор цього не просив. Крім того, слідчий суддя безпідставно розглянув клопотання прокурора за участі детектива НАБУ. Матеріали справи не містять відповідного доручення. Вважає, що лише прокурор мав доводити необхідність арешту майна під час розгляду клопотання, оскільки саме він є «автором» клопотання.

Також, представник ОСОБА_7 акцентує на тому, що слідчий суддя залишив поза увагою факт проведення обшук з абсолютно непропорційним застосуванням сили та психологічного насильства. Зокрема, обшук проводився із залученням «спецпризначенців» Управління спеціальних операцій НАБУ, які вибили вхідні двері та пошкодили міжкімнатні, не зважаючи на прохання ОСОБА_7 проводити обшук після прибуття її адвоката. Крім того, під час такої слідчої дії сторона обвинувачення не врахувала, що на час проведення слідчої дії у ОСОБА_7 був 5 місяць вагітності та разом з нею у квартирі перебував її малолітній син ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який зазнав психологічного насильства.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокати у повному обсязі підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просили задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.

Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи адвоката та, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Поряд із тим, згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів встановила, що слідчий суддя вирішив правильно всі питання, які підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує адвокат, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді, а також чи є правова підстава для арешту майна.

Щодо визначення слідчого судді для розгляду клопотання

На думку адвоката, слідча суддя ОСОБА_1 не мала права розглядати клопотання, оскільки вона була визначена для його розгляду не за принципом випадковості, як того вимагає ст. 35 КПК України.

Колегія суддів надаючи оцінку вказаним доводам, зазначає таке.

Частиною 3 ст. 35 КПК України (в редакції 2012 року) закріплено, що визначення колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду, порядок функціонування якої визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (ч. 6 ст. 35 КПК України).

Надалі ст. 35 КПК України було викладено у новій редакції, відповідно до якої передбачено визначення судді Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою - ЄСІТС (пп. 5 п. 7 § 1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII).

Водночас п. 2 § 2 «Прикінцеві положення» розділу 4 цього Закону визначено, що вказані зміни (нова редакція ст. 35 КПК України) в частині здійснення автоматизованого розподілу справ ЄСІТС, вводяться в дію з дня початку функціонування її відповідних підсистем (модулів), що забезпечують автоматизований розподіл справ.

Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на вебпортал судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС.

Станом на сьогодні, оголошення про початок функціонування підсистеми (модулю) ЄСІТС, яка забезпечує автоматизований розподіл справ, не опубліковано.

Отже, положення ст. 35 КПК України в частині здійснення автоматизованого розподілу справ ЄСІТС не набули чинності, а тому на теперішній час такий автоматизований розподіл здійснюється відповідно до ст. 35 КПК України в редакції 2012 року, тобто автоматизованою системою документообігу суду, порядок функціонування якої визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 2.3.45 Положення клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

Разом із тим, зазначене Положення закріплює можливість зборів суддів відповідного суду розглядати питання стосовно порядку функціонування автоматизованої системи. За результатами розгляду таких питань рішенням зборів суддів затверджуються Засади використання автоматизованої системи документообігу суду.

На підставі вказаного, збори суддів Вищого антикорупційного суду своїм рішенням від 03.09.2019 року № 4 затвердили Засади використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду (далі - Засади).

Розділом ІІ Засад визначено особливості автоматизованого розподілу судових справ у Вищому антикорупційному суді.

Згідно із пп. 12.7 п. 12 Засад передача судової справи раніше визначеному слідчому судді, колегії суддів, проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо заяв, клопотань, скарг по одному кримінальному провадженню.

Поряд з цим, принцип застосування розподілу раніше визначеному слідчому судді визначено за принципом хронології (перший слідчий суддя, на якого було розподілено кримінальне провадження, за номером і датою реєстрації такого провадження, а у разі його відсутності - наступний раніше визначений слідчий суддя за принципом хронології).

Отже, у разі надходження заяви, клопотання, скарги по кримінальному провадженню вперше обраний слідчий суддя здійснює розгляд усіх інших заяв, клопотань, скарг по цьому кримінальному провадженню.

Так, відповідно до звіту про автоматизований розподіл, який міститься у відкритому доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України», клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024, зареєстровано в автоматизованій системі документообігу суду 11.10.2024. Відповідній судовій справі присвоєно № 991/11822/24 та здійснено автоматизований розподіл. За результатами розподілу, відповідно до звіту, справу передано слідчій судді ОСОБА_1, як раніше визначеній слідчій судді у поєднаній справі № 991/5445/24.

Тобто, вперше слідчу суддю ОСОБА_1 було визначено автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 991/5445/24 ще 24.06.2024 шляхом визначення судді за випадковим числом. Подальше її визначення, зокрема для розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024, у справі № 991/11822/24 відбувалось за принципом передачі раніше визначеному слідчому судді, що відповідає п. 2.3.45 Положення та пп. 12.7 п. 12 Засад.

Отже, посилання адвоката на порушення встановленого ч. 3 ст. 35 КПК України порядку визначення слідчого судді для розгляду справи, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо дотримання слідчим суддею строків розгляду клопотання про арешт майна та постановлення ухвали, а також розгляду клопотання за участі детектива

На переконання адвоката ОСОБА_6 слідчий суддя розглянув клопотання та постановив ухвалу поза межами строку. До того ж безпідставно розглянув клопотання прокурора за участі детектива.

Так, згідно зі ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Водночас ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено (ст. 173 КПК України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що метою закріплення у кримінальному процесуальному законі строків на розгляд клопотання (не пізніше двох днів з дня його надходження до суду) та на прийняття слідчим суддею рішення (не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання), є лише визначення тривалості законного перебування (утримання) чужого майна, вилученого в результаті обшуку, в розпорядженні сторони обвинувачення. Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), тобто утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є порушенням права власності особи, якій належить відповідне майно.

Проте процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії (ч. 1 ст. 113 КПК України).При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (ч. 5 ст. 115 КПК України). Отже, перебіг строку на розгляд клопотання про арешт майна розпочинається для слідчого судді з наступного дня після його надходження.

З матеріалів справи колегія суддів встановила, що клопотання про арешт надійшло до слідчого суддів 11.10.2024. Згідно з телефонограмою про виклик учасників, розгляд клопотання був призначений на 14.10.2024 о 14 год 50 хв, однак остаточне рішення слідчий суддя ухвалим 23.10.2024.

Колегія суддів погоджується з доводами представника ОСОБА_7 щодо порушення встановленого ч. 6 ст. 173 КПК України строку для розгляду клопотання, при цьому не вважає його таким, що свідчить про незаконне утримання вилученого в ході обшуку майна.

Так, в цьому проваджені в короткі проміжки часу було призначено 4 судових засідань, одне з яких не відбулося через зайнятість слідчого судді в іншому судовому засіданні по кримінальному провадженні, а у двох наступних - слідчому судді був заявлений відвід, який надалі вирішувався іншим слідчим суддею.

Вивчивши матеріали судової справи, у тому числі журнали судових засідань, колегія суддів дійшла висновку, що таке порушення слідчий суддя допустив у зв`язку з об`єктивними обставинами, зокрема, зайнятістю в іншому судовому засіданні та розглядом заяви про відвід іншим слідчим суддею. Зважаючи на вказане, таке порушення не є істотним та не спростовує оскаржуваного рішення, а доводи представника власника в цій частині не підлягають задоволенню.

Твердження адвоката про те, що слідчий безпідставно розглянув клопотання прокурора за участі детектива спростовуються положеннями ст. 172 КПК України (клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, зокрема за участю слідчого та/або прокурора).

Щодо правової підстави для арешту майна

Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на безпідставність накладення арешту на мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_7 08.10.2024 в ході проведення обшуку. Колегія суддів з такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке.

Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що в цьому кримінальному провадженні 03.07.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За змістом підозри, начальник управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці ОСОБА_10 у період з 06.07.2023 по 24.05.2024 одержав від невстановлених осіб, які діяли в інтересах ТОВ «ЛД Тревелінг», ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ», ТОВ «КВАНТУМ АВТО, ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН» та інших невстановлених підприємств-імпортерів неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, зокрема, в іноземній валюті в сумі 277 900 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США становило 10 445 021 грн та в національній валюті 500 000 грн, що в загальному складає 10 945 021 грн, зокрема, за умисне сприяння ТОВ «ЛД Тревелінг» в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів, утримання від вжиття заходів направлених на боротьбу з порушеннями митних правил, у тому числі щодо ініціювання направлення запитів до уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих до Рівненської митниці від імені ТОВ «ЛД Тревелінг» під час митного оформлення товарів, безперешкодне митне оформлення товарів ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ» і ТОВ «КВАНТУМ АВТО», ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН», а також за невчинення ОСОБА_10 та службовими особами Центрального апарату Держмитслужби України дій з використанням наданого їм службового становища щодо виявлення та документування порушень митних правил ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН».

Водночас згідно з повідомленням про підозру, складовою протиправних дій ОСОБА_10 був узгоджений розподіл загального розміру щомісячної неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, із якої він частину залишатиме собі, а інші частину передаватиме службовим особам Рівненської митниці, департаментів Державної митної служби України, Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Рівненській області, Державного бюро розслідувань, для того, щоб останні не вживали заходи, спрямовані на документування і викриття протиправної діяльності представників або директорів заздалегідь підшуканих підприємств-імпортерів, від імені яких розмитнювались товари на Рівненській митниці за різними протиправними схемами, у т.ч. протиправних дій ОСОБА_10 в частині отримання ним неправомірної вигоди.

Отже, з наведеного вище та матеріалів провадження висновується, що ОСОБА_10 міг вчинити кримінальне правопорушення за наведених обставин.

Поряд із тим, матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_12, який обіймає посаду старшого оперуповноваженого Державного бюро розслідувань, може мати відношення до вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10 та які розслідуються в цьому провадженні.

У межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя ухвалою від 02.10.2024 надав дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності дружини ОСОБА_12 ОСОБА_7 . Дозвіл на проведення обшуку наданий з метою відшукання та вилучення: оригіналів документів, копії документів, чорнових записів (записні книжки, блокноти, органайзери, чернетки тощо), інших електронних носіїв інформації, зокрема персональних комп`ютерів (ноутбуки, нетбуки, системні блоки), USB-флешнакопичувачів, накопичувачів на жорстких магнітних дисках, які містять інформацію щодо господарської діяльності суб`єктів ЗЕД: ТОВ «Аплайн Груп», ФОП ОСОБА_11 », ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ», ТОВ «КВАНТУМ АВТО», ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН» та інших, у діяльності яких був неофіційно заінтересований ОСОБА_12, а також інформацію про діяльність цих товариств із порушенням митного законодавства (умисного ухилення від сплати в повному обсязі митних платежів до державного бюджету України); мобільних телефонів з sim-картками (стартовими пакетами), у тому числі з номерами абонентів НОМЕР_1, НОМЕР_2, які використовував ОСОБА_12 для спілкування з підозрюваним ОСОБА_10 ; документів та записів із відомостями щодо кількості і тривалості отримання неправомірної вигоди ОСОБА_12 безпосередньо від ОСОБА_10 та інших посадових осіб Рівненської митниці, які діяли в інтересах ЗЕД: ТОВ «Аплайн Груп», ФОП ОСОБА_11, ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ», ТОВ «КВАНТУМ АВТО», ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН», а також інших зацікавлених осіб.

08.10.2024 детективи НАБУ провели обшук житла за вказаною вище адресою в ході якого виявили та вилучили мобільний телефон, оскільки присутня під час обшуку ОСОБА_7 відмовилась повідомити пароль доступу до нього. Цього ж дня вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні (постанова детектива НАБУ ОСОБА_13 від 08.10.2024).

Згідно з постановою детектива від 08.10.2024 у цьому кримінальному провадженні щодо вилученого мобільного телефону призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій. Для дослідження експерту надано мобільний телефон та на його вирішення поставлено питання: чи наявна на наданому мобільному телефоні система логічного захисту доступу до інформації, що зберігається на його вбудованому носії пам`яті, яка вимагає уведення ключа (коду, пароля тощо); чи можливо скопіювати інформацію, яка зберігається на вбудованому носії пам`яті мобільного терміналу систем зв`язку, доступ до якого пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, якщо так, скопіювати інформацію на електронний носій інформації.

Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду клопотання детектив НАБУ навів, а слідчий суддя перевірив його доводи, які дають підстави вважати, що наявні умови для накладення арешту на мобільний телефон, зазначені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

В апеляційній скарзі, особа яка її подала, також посилається на те, що клопотання не містить будь-яких доводів та доказів на підтвердження наявності ризиків того, що вилучене майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене, відчужене.

Колегія суддів у цій частині, погоджується з висновками слідчого судді.

Так, про існування ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, передання майна, на яке прокурор просив накласти арешт, свідчить те, що ОСОБА_12 (чоловік ОСОБА_7 ) вірогідно має відношення до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10 та які розслідуються у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_7 під час обшуку її житла відмовилась повідомити детективам пароль від мобільного телефону для подолання системи логічного захисту. Вказане своєю чергою, дає достатні підстави вважати, що вилучений у житлі дружини ОСОБА_12 її мобільний телефон ймовірно вміщує відомості, що можуть мати значення для цього провадження.

Крім того, колегія суддів доходить висновку, що з часу ознайомлення представників ОСОБА_7 із матеріалами клопотання відповідні ризики лише підвищились, адже стали відомими обставини, які пов`язують ОСОБА_12 із кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_10 та що розслідуються у цьому кримінальному провадженні

Наведене також говорить про те, що запобігти встановленим вище ризикам можливо наклавши арешт на мобільний телефон шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування ним, а тому слідчий суддя правомірно визначив саме такий спосіб накладення арешту. Таким чином, доводи адвоката в цій частині колегія суддів вважає безпідставними. Про безпідставність також свідчить прямо передбачена вимога в п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України - слідчий суддя, у разі задоволення клопотання про арешт майна, постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в клопотанні про арешт майна документів, що підтверджують право власності ОСОБА_7 на мобільний телефон, колегія суддів оцінює критично, оскільки ні на момент вилучення відповідного рухомого майна, ні у слідчого судді чи в ході апеляційного розгляду представники ОСОБА_7 не заперечували належність його клієнтці вилученого під час проведення обшуку мобільного телефону. Крім того, колегія суддів зазначає, що якщо відповідне майно не належить ОСОБА_7, то не підлягає й захисту її право на таке майно, а отже й підстав для врахування таких доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів апеляційної скарги про проведення обшук з абсолютно непропорційним застосуванням сили та психологічного насильства, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.

З протоколу обшуку від 08.10.2024 вбачається, що через відмову ОСОБА_7 відчиняти вхідні двері квартири, дозвіл на обшук якої був наданий, детектив прийняв рішення про примусове їх відкриття.

Колегія суддів вважає, що таке рішення прийнято детективом згідно з зазначеними вище положеннями кримінального процесуального законодавства.

Посилання представника на прохання ОСОБА_7 не проводити обшук до прибуття її адвоката, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки ст. 236 КПК України не містить обов`язку детектива забезпечувати присутність під час проведення обшуку адвоката, та у разі чого не проводити обшук до його прибуття. Натомість закон передбачає лише те, що «слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення».

Отже, хоч законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також адвоката під час проведення обшуку, він не передбачає, що така участь є суворо обов`язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії.

Також, не спроможними є доводи адвоката, що малолітній син ОСОБА_7 зазнав психологічного насильства під час проведення обшуку, оскільки під час проведення обшуку він не був його учасником, а його права під час такої процесуальної дії були забезпечені присутністю законного представника - матері.

Щодо інших доводів

Особа, яка подала апеляційну скаргу, в апеляційній скарзі посилається на те, що слідчий суддя після постановлення та оголошення резолютивної частини ухвали не вручив її копію представнику ОСОБА_7 ; не оголосив та не вручив повний текст оскаржуваної ухвали в призначений день для її оголошення.

Колегія суддів вважає зазначені доводи такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно з ч. 7 ст. 173 КПК України копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали, зокрема фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Водночас ст. 376 КПК України закріплено, що судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Якщо складання судового рішення у формі ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше п`яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Колегія суддів під час апеляційного розгляду встановила, що 23.10.2024 слідчий суддя, у закритому судовому засіданні, за участі детектива ОСОБА_13 та представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_14 розглянув клопотання та відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України складав і оголосив резолютивну частину ухвалу, в якій зазначив час оголошення повного тексту ухвали - 28.10.2024 о 16 год 35 хв.

У визначений час оголошення повного тексту ухвали не відбулося, оскільки слідча суддя ОСОБА_1 перебувала у відпустці. Оголошення повного тексту ухвали було відкладено на 06.11.2024 о 12 год 00 хв.

Згідно з журналом судового засідання від 06.11.2024 слідчий суддя оголосив повний текст ухвали від 23.10.2024 у призначену дату, за відсутності учасників справи, оскільки ті не прибули на оголошення. Цього ж дня, копія повного тексту ухвали була надіслана прокурору, ОСОБА_7 та її представнику адвокату ОСОБА_15 .

Вказане свідчить про те, що слідчий суддя як після постановлення резолютивної частини оскаржуваної ухвали, так і після оголошення її повного тексту, виконав зазначені вище вимоги ст. 173, 376 КПК України. Доказів протилежного колегії суддів не було надано.

Окрім зазначених вище доводів, адвокат ОСОБА_6 також вважає, що слідчий суддя безпідставно приховав в Єдиному державному реєстрі судових рішень всю інформацію, зазначену в п. 15-50 судового рішення, хоча прокурор у клопотанні просив не розголошувати лише фабулу кримінального правопорушення, адреси й анкетні дані осіб вказаних в клопотання.

Колегія суддів в цій частині зазначає таке.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом (п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України).

З матеріалів провадження вбачається, що прокурор у клопотанні про арешт майна з метою захисту від розголошення інформації, що містить таємницю досудового розслідування, прохав про здійснення закритого судового засідання.

У судовому засіданні 23.10.2024 слідчий суддя прийняв рішення про розгляд справи в закритому судовому засіданні з метою збереження таємниці досудового розслідування. Вказане питання вирішувалося з урахуванням думки, зокрема представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_15, який не заперечував щодо розгляду клопотання у закритому судовому засіданні.

З огляду на прийняте рішення, слідчий суддя приховав інформацію, що міститься в пунктах 15-50 судового рішення, оскільки в них зазначені відомості досудового розслідування, які підлягає подальшому захисту від розголошення, і належить до відомостей, які не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень»

Отже, колегія суддів вважає, що таке рішення слідчого судді є правильним та прийнятим відповідно до вимог законодавства. Доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Крім того, колегія суддів зазначає, що адвокат ОСОБА_6 не зазначає яким чином факт приховання інформації, що міститься в пунктах 15-50 судового рішення, вплинув на можливість реалізації учасниками провадження їх процесуальних прав, такого ступеня, що це б ставило під сумнів оскаржуване судове рішення.

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ.

Так, хоч § 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

Отже, на думку колегії суддів, у цьому провадженні надані відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.10.2024 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4