- Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
Справа № 991/6660/24
Провадження 1-кп/991/85/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_27. (далі - суд)
за участю :
секретаря судового засідання ОСОБА_28.,
прокурора ОСОБА_29.,
обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) і захисника ОСОБА_30.,
обвинуваченого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_31.,
обвинуваченого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_7.,
потерпілих (цивільного позивача) ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілих ( ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) ОСОБА_32. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні
питання про призначення судового розгляду
у кримінальному провадженні №52023000000000556 від 08.11.2023 щодо обвинувачення
ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області, громадянин України, адреса реєстрації відсутня, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 190 (у редакції чинній на 23.02.2023), частиною 2 статті 15/частиною 4 статті 27/частиною 3 статті 369, частиною 3 статті 190 (у редакції чинній на 18.05.2023), частиною 3 статті 27/частиною 2 статті 28/частиною 2 статті 372 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпропетровськ, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28/частиною 2 статті 372 КК,
ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Кишиніві, Молдова, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28/частиною 2 статті 372 КК,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
1.1. 02.08.2024 до ВАКС зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №52023000000000556 від 08.11.2023, для розгляду якого відповідно до статті 31, частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю ОСОБА_33
05.08.2024 ухвалою суду призначено підготовче судове засідання на 12.08.2024 з перервами до 03.09.2024, 07.10.2024, 29.10.2024, 19.11.2024, 03.12.2024, 10.12.2024.
1.2. Під час підготовчого судового провадження письмовими ухвалами суду вирішена низка процесуальних питань, а саме:
08.08.2024 - доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника обвинуваченого ОСОБА_1, яким призначено ОСОБА_6 ;
03.09.2024 - задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_31. та вирішено звернутися до Апеляційної палати (АП) ВАКС з поданням про направлення до іншого суду кримінального провадження №52023000000000556 від 08.11.2023. Згодом 18.09.2024 ухвалою АП ВАКС таке подання залишено без задоволення;
19.11.2024 - відмовлено в задоволенні клопотань захисника ОСОБА_31. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК кримінального провадження №52023000000000556 від 08.11.2023;
19.11.2024 - доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника обвинуваченого ОСОБА_3, яким стала ОСОБА_7 .
2. Короткий виклад вирішених за час підготовчого судового провадження питань.
2.1. Клопотання про повернення застави і зміну запобіжного заходу.
2.1.1. 23.08.2024 до ВАКС надійшли клопотання 6-и заставодавців про повернення сплачених ними частин застави за обвинуваченого ОСОБА_1 в загальному розмірі 1 073 600 грн.(до яких додавались копії платіжних квитанцій про сплату 22.05.2023 коштів), а саме - ОСОБА_1 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_1 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_1 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_8 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_9 (в сумі 399 999 грн.), ОСОБА_10 (в сумі 77 601 грн.),
усі які обґрунтовувались зокрема таким: «20.05.2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_34. до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» (м.Київ, вул. Дегтярівська, 13) строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто до 17.07.2023 р. до 14 год. 08 хв., в межах строку досудового розслідування. Одночасно вказаною ухвалою ОСОБА_1 визначено, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів працездатних осіб, що становить 1 073 600 грн. (один мільйон сімдесят три тисячі гривень) з визначення депозитного рахунку Вищого антикорупційного суду: код ЄДРПОУ 42836259, номеру рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 .
У резолютивній частині зазначеної ухвали строк дії ухвали визначено до 20.07.2023 р. Отже у даному випадку, відповідно до вимог ст.203 КПК України ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_11 від про застосування запобіжного заходу від 20.05.2023 року припинила свою дію 20.07.2023 року. Отже застава внесена мною 22.05.2023 р. на виконання вимог зазначеної ухвали, мною … за зазначеними реквізитами, на рахунок Вищого антикорупційного суду внесено часткову оплату застави за ОСОБА_1 в розмірі …. підлягає негайному поверненню.
Оскільки, відповідно до вимог ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Тобто, у даному випадку, запобіжний захід у вигляді застави припинив свою дію 20.07.2023 р.
Звертаю увагу суду, що заставодавцем обов`язки не порушувалися, підозрюваний ОСОБА_1 жодного разу та ніяким чином не порушив покладених на нього зобов`язань, а отже, протягом терміну дії ухвал слідчого судді від 20.05.2023 р. та від 19.07.23 р., не виникло підстав до застосування ч.8 ст.182 КПК України… Крім того, звертаю увагу суду що 30.08.2023 р. ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_12 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою та провадження v справі закрито.
20.09.2023 року ухвалою колегією суддів апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалу від 30.08.2023 року скасовано та призначено новий розгляд клопотання прокурора про зміну підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу на тримання під вартою.
06.10.2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_13 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 . На теперішній час зазначена ухвала набрала законної сили.
Прокурором ОСОБА_35 29.11.23 р. до ВАКС подано заяву на моє клопотання про повернення застави, у якому він безпідставно та необґрунтовано, тобто без посилання на жодну норму закону, зазначає що «запобіжний захід у виді застави є. безстроковий». Жодною нормою закону не визначено безстроковість запобіжного заходу у вигляді застави».
2.1.2. 19.11.2024 в судовому засіданні захисник ОСОБА_36. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого ухвалою АП ВАКС від 19.06.2023 у справі №991/4684/23 у вигляді застави в розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 2 013 000 грн., який згодом 21.11.2023 змінений ухвалою ВАКС в справі №991/10013/23 в частині розміру застави до 1 800 000 грн. і 30.07.2024 змінений ухвалою ВАКС в справі №991/6352/24 до 1 514 000 грн., до визначених пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., з поверненням грошових коштів заставодавцям,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Станом на теперішній час, та протягом більш ніж року, а саме з 17.10.2023 ОСОБА_2 не має жодного додаткового, крім визначеного процесуальним статусом, обов`язку.
Відповідно до наказів №735к від 17.04.2024 року та №825к від 29.04.2024 року, ОСОБА_2 звільнено з посади заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, та наразі останній є безробітним, та, очевидно, без будь-якого джерела доходу.
По-перше, як зазначено вище, з моменту застосування до ОСОБА_2 нині діючого запобіжного заходу минуло майже 1,5 роки, протягом яких не було жодного факту та навіть прояву неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, жодного факту на користь спроможності жодного з передбачених законом ризиків.
Не зайвим буде зазначити, що відповідно до стандартів ЄСПЛ, зі збігом часу, від органу досудового розслідування (суду) вимагається все більшого обґрунтування збереження актуальності певних заходів забезпечення, порівняно з початковою стадією.
Слід враховувати, що з часу застосування запобіжного заходу минуло майже 1,5 роки, та 1 рік без жодного додаткового процесуального обов`язку, і як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, ризики поза процесуальної поведінки підозрюваного зі спливом часу втрачають свою інтенсивність. Отже, враховуючи наявні у теперішній час ризики та їх інтенсивність, стадію кримінального провадження, тривалість застосування запобіжного заходу, наявні, в теперішній час, підстави для зміни запобіжного заходу.
Окремої уваги заслуговує той факт, що з 00:00 год., 17.10.2023 року, ОСОБА_2 не має жодного, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язку, і слід при цьому враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. За таких умов, постає цілком логічне питання, що саме (виконання яких процесуальних обов`язків) гарантує/забезпечує, застосована до ОСОБА_2 застава нині.
Згідно судового рішення про застосування до ОСОБА_2 нині діючого запобіжного заходу, з урахуванням рішення суду про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави, такий захід застосовано з метою запобігання ризикам: - переховування від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконного впливу на свідків.
Однак, на користь неспроможності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що очевидно вимагає переходу на нелегальне становище або внїзду за межі України, свідчать: міцність соціальних зв`язків ОСОБА_2, зокрема наявність дружини, малолітнього сина, онкохворої матері пенсіонерки на фактичному утриманні; наявність постійного місця проживання; характеристики особи; військовозобовязаність, що кожне окремо, тим більше сукупно унеможливлює перехід ОСОБА_2 на нелегальне становище або виїзду за межі України.
Неспроможність ризику незаконного впливу на свідків підтверджується по-перше, відсутністю жодного прояву на вчинення таких дій протягом 1,5 роки перебування ОСОБА_2 у відповідних процесуальних статусах, по-друге, що з`ясовано з ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, жоден із свідків жодним чином не викриває ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, по-трете, навіть за гіпотетичної спроби такого впливу, наслідків звернення застави в дохід держави, як стримуючого фактору, через відсутність жодного процесуального обов`язку, в тому числі утримання від спілкування зі свідками, не настане.
По-друге, джерелом походження сукупно внесених, рядом заставодавців, коштів як заставу за ОСОБА_2 є: - грошова позика у розмірі 731 400,00 грн., згідно договору позики від 22.06.2023 року - грошова позика у розмірі 365 700,00 грн., згідно договору позики від 22.06.2023 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 забезпеченого заставою транспортного засобу; - грошова позика у розмірі 365 686,00 грн., згідно договору позики від 21.06.2023 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_15 ; - грошова позика у розмірі 370 000,00 грн., згідно договору позики від 23.06.2023 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_2 ;- заощадження сім`ї ОСОБА_18 у розмірі 181 020,00 грн..
Слід, враховуючи викладене, констатувати, відсутність матеріальної можливості ОСОБА_2 і самостійно, і навіть спільними силами подружжя ОСОБА_18 забезпечити виконання судового рішення в контексті розміру визначеної ОСОБА_2 застави, без фактичної втрати, у разі не повернення позик, спільно нажитого майна подружжя, що очевидною певною мірою порушить як конституційне право власності ОСОБА_19 як особи не причетної до жодного злочину.
Зазначені обставини очевидною мірою свідчать про непомірність, для ОСОБА_2 розміру визначеної застосованої до нього застави, що порушує засади ч. 4 ст. 182 ПК України.
По-третє, окремої уваги заслуговують інфляційні процеси, що відбулися з 23.06.2023 року по теперішній час.
Так, станом на день внесення застави, курс Української гривні до долару США, згідно офіційних відомостей НБУ складав 36,57 грн за 1 доллар, тобто в перерахунку на долари США, розмір внесеної за ОСОБА_2 застави складав 55 045 (п?ятдесят п?ять тисяч сорок п?ять) доларів США. Станом на сьогодні, курс Української гривні до долару США, згідно офіційних відомостей НБУ складає 41,22 грн за 1 доллар, тобто в перерахунку на долари США розмір внесеної за ОСОБА_2 застави складає 48 835 (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять п?ять) долари США. Прямі інфляційні збитки за час дії вказаного запобіжного заходу складають 6 210 (шість тисяч двісті десять) доларів США.»
09.12.2024 захисник ОСОБА_36. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 додатково подав копії документів до клопотання про зміну запобіжного заходу, а саме: довідку від 05.12.2024 №194/01-13 про доходи ОСОБА_19 за період з січня по листопад 2024 року, відповідно до якої сума доходу складає 249477,40 грн., довідку від 05.07.2023 №219/01-13 про доходи ОСОБА_19 за період з березня 2016 року по червень 2023 року, відповідно до якої сума доходу складає 290873,82 грн., витяг з пенсійного фонду України, сформований 05.12.2024 за період з 2006 року по 2023 рік, реєстраційне посвідчення від 02.01.2024 №236 про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_19, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 31.07.2023 №9767 ОСОБА_19, свідоцтво про реєстрацію шлюбу від 22.08.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_20, свідоцтво про народження ОСОБА_21, медичні документи щодо стану здоров`я матері ОСОБА_2 ОСОБА_22 .
2.1.3. В судових засіданнях обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисники ОСОБА_37., ОСОБА_36., ОСОБА_7. підтримали такі клопотання заставодавців та захисника, й просили їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_38. заперечував проти задоволення клопотань заставодавців про повернення сплаченої ними застави за ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_31. про зміну запобіжного заходу, оскільки чинні запобіжні заходи у виді застави є дієвими на теперішній час. Потерпілий ОСОБА_4 та представник потерпілих ОСОБА_39. підтримали позицію прокурора.
2.1.4. Відповідно до частини 3 статті 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього кодексу.
Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також статтею 178 КПК визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15), з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами 3 або 4 статті 183 цього кодексу.
Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно з частиною 11 статті 182 КПК, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до частини 1 статті 201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 цього кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
При цьому частинами 3, 4, 5 статті 201 КПК визначено, що до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Статтею 203 КПК встановлено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим кодексом.
2.1.5. З огляду на вищенаведене, обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Продовження, пом`якшення, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Також, згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому практика ЄСПЛ передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, але вимагає наявність підстав вважати реальною можливість здійснити такі у майбутньому.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.
2.1.6. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20.05.2023 у справі №991/4437/23 в кримінальному провадженні №42023000000000347 від 06.03.2023 (матеріали якого згодом приєднано до цього кримінального провадження №52023000000000556 від 08.11.2023) частково задоволено клопотання детектива НАБУ і застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто до 17 липня 2023 року до 14 години 08 хвилин, в межах строку досудового розслідування. Одночасно визначено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів працездатних осіб, що становить 1 073 600 грн (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот гривень), за умови внесення застави покладено на ОСОБА_1 на два місяці, в межах строку досудового розслідування, наступні обов`язки: -прибувати до детектива (слідчого) в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; -не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу детектива (слідчого), прокурора або суду; -повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; -утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52023000000000347 від 06.03.2023; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - носити електронний засіб контролю, із строком дії ухвали до 20.07.2023 включно.
Із змісту цієї ухвали вбачається, що слідчим суддею визначено підставами застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та визначення розміру застави обґрунтованість підозри та доведеність наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може ухилятись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення. На підставі такої ухвали, 22.05.2023 6-ма заставодавцями внесено загалом 1 073 600 грн. застави за ОСОБА_1 .
Також ухвалою АП ВАКС від 19.06.2023 в справі №991/4684/23 на підставі доведеності обґрунтованості підозри застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 013 000 грн та покладено обов`язки на строк два місяці, а саме: 1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; 2)не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурору або суду; 3)повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №42023000000000347 від 06.03.2023; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю. На підставі такої ухвали, 22.06.2023 і 23.06.2023 6-ма заставодавцями внесено загалом 2 013 000 грн. застави за ОСОБА_2 .
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 21.11.2023 в справі №991/10013/23 зменшено розмір застави, визначений ОСОБА_2 з 2 013 000 грн. до 1 800 000 грн., частину суми, на яку зменшено заставу, у розмірі 213 000 грн повернуто заставодавцям у пропорційному співвідношенні до внесених ними сум, а саме: - 39 150,52 грн. ОСОБА_15 ; - 116 086,59 грн ОСОБА_19 ; - 17 236,81 грн ОСОБА_23 ; - 39 150,52 грн ОСОБА_17 ; - 1 375,56 грн ОСОБА_2 .
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 30.07.2024 в справі №991/6352/24 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 800 000 грн змінено в частині суми застави, визначеної ухвалою слідчого судді ВАКС від 21.11.2023, а саме зменшено ОСОБА_2 розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК, до розміру, що становить 1 514 000 грн. (500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
2.1.7. Кримінальні правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2, відповідно належать до особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення якого передбачає відповідно можливість покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.
Наразі кримінальне провадження №52023000000000556 від 08.11.2023 перебуває на стадії підготовки до судового розгляду, метою якого відповідно до статті 17 КПК є встановлення судом поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за результатами безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри, однак попри таке оцінці підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК..
КПК не встановлений граничний строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, а тому такий захід діє до його зміни чи скасування в порядку, передбаченому законом. При цьому припинення дії обов`язків, покладених ухвалами слідчих суддів на підозрюваного чи обвинуваченого, жодним чином не впливає на дію самого запобіжного заходу, про що свідчить положення частини 7 статті 194 КПК, відповідно до якого після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Також, відповідно до частини 7 статті 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Згідно із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява №33977/96), суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Ризик незаконного впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання такими під час судового розгляду показань.
Оцінивши доводи, наведені у клопотаннях заставодавців та доводи обвинувачених і захисників, суд вважає наявними ризики того, що обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на ще недопитаних судом свідків, також враховуючи відсутність доказів скрутного матеріального стану їх чи заставодавців. При цьому само по собі сумлінне виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків жодним чином не свідчить про відсутність ризиків, а свідчить про те, що обраний запобіжний захід наразі достатньо забезпечує належну процесуальну поведінку.
Тому суд вважає, що застава у меншому розмірі або її відсутність, чи більш м`який запобіжний захід, ніж застава, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виконання покладених на них обов`язків й дієвість кримінального провадження, й відтак подані клопотання не підлягають задоволенню.
2.2. Клопотання про скасування арештів майна.
2.2.1 28.08.2024 до ВАКС надійшли клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування арешту з майна, що належить йому, а саме: 1) автомобіля BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_2, VIN: НОМЕР_3 ; 2) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 46897612101); 3) грошових коштів у сумі 16300 (шістнадцять тисяч триста) доларів США, які були вилучені 18.05.2023 року під час обшуку житла ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_4; 4) грошових коштів у сумі 600 (шістсот) доларів США - 6 купюр номіналом 100 доларів США кожна; 5) грошових коштів у сумі 1000 (одна тисяча) доларів США - 10 купюр номіналом 100 доларів США кожна; 6) грошових коштів у сумі 1965 (одна тисяча дев?ятсот шістдесят п?ять) гривень купюрами номіналом 1000 грн. 1 шт., 500 грн. - 1 шт., 200 грн. - 2 шт., 50 грн. - 1 шт., 10 грн. - 1 шт., 5 грн. 1 шт.,
та клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту 1/2 майна, яке належить їй, а саме: 1) автомобіль BMW 5201, державний номерний знак НОМЕР_4, VIN НОМЕР_5 ; 2) земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:09:519:03 84; 3) земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:09:519:0333,
що обґрунтовувалось зокрема твердженнями про те, що «ухвали слідчих суддів про накладення арешту є необґрунтованими, незаконними, винесеними із істотним порушенням норм права, висновки суду викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам провадження, прийняті без виклику володільця майна. Окрім того, майно, на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт було набуте задовго до обставин, що зазначені у повідомленні про підозру. Зокрема, право власності на автомобіль BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_6, VIN: НОМЕР_3 було отримано ОСОБА_24 21.08.2018 року, а право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 46897612101) - 19.06.2013 року. Вказане майно не є засобом вчинення кримінального правопорушення, не використовувалось для вчинення злочинних дій, не є доходом від них, тобто будь-які дані, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні, відсутні. Майно на яке накладено арешт є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_1 та жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, не має. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження, порушує права власників майна, що свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування».
2.2.2. Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_37. підтримали подані клопотання, просили їх задовольнити, решта обвинувачених та їх захисники не заперечували щодо задоволення клопотання.
Прокурор ОСОБА_38. заперечив проти задоволення клопотань, оскільки підстави накладення арештів не зникли. Потерпілий ОСОБА_4 та представник потерпілих ОСОБА_25 підтримали позицію прокурора.
2.2.3. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзацами 1-3 частини 3 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, учасники судового провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/або зникнення потреби в його застосуванні.
2.2.4. Згідно із статтею 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Статтею 98 КПК визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).
2.2.5. Ухвалою слідчого судді ВАКС від 23.05.2023 в справі №991/4461/23 (залишеною без змін ухвалою АП ВАКС від 07.08.2023) накладено арешт (у виді позбавлення права на розпорядження та відчуження) на майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: ? автомобіль BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_7, VIN: НОМЕР_3 ; - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 46897612101), і також накладено арешт (у виді позбавлення права на розпорядження та відчуження) на 1/2 майна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме: ? автомобіль BMW 5201, державний номерний знак НОМЕР_4, VIN: НОМЕР_5 ; - земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:09:519:0384; - земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:09:519:0333, оскільки «слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на об`єкти нерухомого та рухомого майна, шляхом заборони розпорядження та відчуження таким майном, з метою запобігання можливості підозрюваного ОСОБА_1 приховати та відчужити належне йому майно, з метою уникнення його можливої конфіскації як виду покарання, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими».
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 24.05.2023 в справі №991/4465/23 (яка не оскаржувалась в апеляційному порядку) накладено арешт шляхом тимчасового позбавлення власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування, на грошові кошти у сумі 16300 (шістнадцять тисяч триста) доларів США, які були вилучені 18.05.2023 під час обшуку житла ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . оскільки «слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на вилучені грошові кошти саме шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном з метою запобігання можливості підозрюваного ОСОБА_1 приховати та відчужити зазначені кошти, з метою уникнення їх можливої конфіскації як виду покарання, оскільки такі ризики не є вочевидь необґрунтованими».
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 24.05.2023 в справі №991/4469/23 (яка скасована ухвалою АП ВАКС від 08.06.2023 в частині відмови у накладенні арешту на мобільний телефон чорного кольору «Honor 10» модель «COL-L29», IMEI: НОМЕР_8, НОМЕР_9 з сім-карткою з абонентським номером НОМЕР_10, вилучений 18.05.2023 року в ході затримання та особистого обшуку ОСОБА_1 та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою накладено арешт на вищевказаний мобільний телефон) накладено арешт (у виді позбавлення права на розпорядження та відчуження) на майно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: - грошові кошти у сумі 600 (шістсот) доларів США - 6 купюр номіналом 100 доларів США кожна; - грошові кошти у сумі 1965 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень купюрами номіналом 1000 грн - 1 шт., 500 грн - 1 шт., 200 грн - 2 шт., 50 грн - 1 шт., 10 грн - 1 шт., 5 грн - 1 шт.; - грошові кошти у сумі 1000 (одна тисяча) доларів США - 10 купюр номіналом 100 доларів США кожна; - аркуш паперу з друкованим текстом, який починається словами: «партнеры в установлении связи с которыми нужна помощь…» та закінчується словами: «… и дать результат уже в этом сезоне.»; - флеш-накопичувач USB 4GB чорного кольору з колом сірого кольору з написом «4GB»; - паперовий подарунковий пакет з написом в нижній частині «ТМ Гулівер подарунковий пакет»; - грошові кошти у сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США в двох пачках перемотаних резинками, купюрами номіналом 100 доларів США, по 100 купюр в кожній пачці, оскільки «Врахувавши правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, адже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання».
2.2.6. Дослідивши клопотання про скасування арештів майна разом із доданими матеріалами, суд вважає, що у цих випадках наявне пропорційне втручання в право власності законних власників майна внаслідок обґрунтованого накладення слідчими суддями арештів як заходів забезпечення кримінального провадження на майно ОСОБА_1 відповідно до статті 98 КПК з метою забезпечення збереження речових доказів, а також забезпечення гіпотетичної можливості конфіскації майна ОСОБА_1 у разі ухвалення обвинувального вироку та призначення відповідного покарання, оскільки санкції статей, які йому інкримінуються, передбачають можливість додаткового покарання у виді конфіскації майна.
При цьому суд зазначає про неспроможність тверджень обвинуваченого ОСОБА_1 про необґрунтованості арештів через належність окремих об`єктів арештованого майна до спільної сумісної власності з його дружиною.
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України (ЦКУ) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно із статтею 358 ЦКУ спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 371 ЦКУ кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом.
Стаття 60 Сімейного кодексу України (СКУ) визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 61 СКУ передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 67 СКУ визначено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Частиною 1 статті 70 СКУ встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Набуте ОСОБА_26 майно у період його перебування в шлюбі із ОСОБА_1 з 08.02.2002 й дотепер, є їх спільною сумісною власністю, й тому арешт накладено обґрунтовано, оскільки суд чи слідчий суддя в межах кримінального провадження не наділені правом визначати конкретну частку власності кожного із подружжя, враховуючи також правову позицію, наведену в постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Великої Палати Верховного суду від 21.11.2018 в справі №372/504/17, від 29.06.2021 в справі №916/2813/18, від 22.09.2020 в справі №214/6174/15-ц, за якої наведені вище норми СКУ свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із членів подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Проте тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Таким чином, внаслідок відсутності правових підстав для скасування чинних арештів майна належить відмовити у задоволенні відповідних клопотань.
2.3. Клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження
2.3.1. 10.12.2024 в судовому засіданні захисник ОСОБА_36. в інтересах ОСОБА_2 подав клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження, а саме «матеріали кримінального провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 372 КК України»,
що обґрунтовувалось таким
«Зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні №52023000000000556 виходить, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 (у редакції статті, чинній на 23.02.2023) ч.15, ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, ч.3 ст.190 ( у редакції чинній на 18.05.2023), ч.3 ст.27, ч.2 ст.28,ч.2 ст.373 КК України; тобто кримінальних правопорушень проти власності, кримінальному правопорушенні у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов?язаної з наданням публічних послуг та кримінальному правопорушенні проти правосуддя;
ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, тобто кримінальному правопорушенні проти правосуддя;
ОСОБА_3 обвинувачуються вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, тобто кримінальному правопорушенні проти правосуддя.
Сторона обвинувачення у вказаному обвинувальному акті не наводить підстав вважати, що між кримінальними правопорушеннями проти власності та у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов?язаної з наданням публічних послуг, інкримінованими ОСОБА_1 та кримінальному правопорушенні проти правосуддя, інкримінованому ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявний будь-який зв?язок…
Отже, зважаючи на нормативно-правове обґрунтування та фактичні обставини, враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є навіть свідками обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (у редакції статті, чинній на 23.02.2023), ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 190 (у редакції статті, чинній на 18.05.2023), з метою швидкого, судового розгляду в розумні строки доцільним є виділення із матеріалів кримінального провадження N? 52023000000000556 в окреме провадження матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.
Разом з тим слід констатувати абсолютну не пов`язаність між собою інкримінованих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України та ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (у редакції статті, чинній на 23.02.2023), ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст: 369, ч. 3 ст. 190 (у редакції статті, чинній на 18.05.2023), виділення матеріалів жодним чином негативно не вплине на судовий розгляд обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України.»
2.3.2. Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_36., обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7. підтримали таке клопотання.
Прокурор ОСОБА_38., обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_37., потерпілий ОСОБА_4 та представник потерпілих ОСОБА_39. заперечували проти задоволення такого клопотання.
2.3.3. Статтею 21 КПК передбачено право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 28 КПК, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Відповідно до частини 1 статті 334 КПК, матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 217 КПК у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
Частинами 3, 4 статті 217 КПК визначено, що у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Виходячи із вищенаведених положень КПК, об`єднання чи виділення судових справ є правом, а не обов`язком суду, та основним критерієм такого є доцільність для забезпечення виконання завдань кримінального провадження, й КПК не визначає конкретного порядку розгляду такого питання.
2.3.4. В цьому випадку виділення з цієї справи окремого судового провадження вочевидь ускладнить повний та всебічний судовий розгляд, негативно вплине на якість та ефективність здійснення судового провадження, та не забезпечить дотримання розумних строків його розгляду, й тому суд не вбачає підстав для виділення окремого провадження.
2.4. Цивільний позов.
2.4.1. В цьому кримінальному провадженні разом з обвинувальним актом подано цивільний позов ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (як потерпілих і цивільних позивачів) до обвинуваченого ОСОБА_1 (як цивільного відповідача) про стягнення: 1) на користь Позивача 1 та Позивача 2, в рівних частинах майнову шкоду, у розмірі: 553 300 гривень, 137 720 доларів США (що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 23.02.2023 становило 5 036 227,59 гривні) та 2360 євро США (що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 23.02.2023 становило 91 881,41 гривні), тобто в загальній сумі 5 681 409 гривень. 2) на користь Позивача 1 моральну шкоду, завдану внаслідок злочинних дій Відповідача у розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн.
2.4.2. Потерпілий та представник потерпілих ОСОБА_25 підтримали цивільний позов та просили його прийняти. Заперечень від прокурора, обвинувачених та їх захисників на таке не надійшло.
2.4.3. Відповідно до частин 1, 2 статті 61 КПК, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, …яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Статтею 91 КПК визначено, що, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди є обставинами, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Згідно з частиною 2 статті 127 КПК, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частинами 1, 4, 5 статті 128 КПК визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння… Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) встановлено низку вимог до змісту позовної заяви, недотримання яких може бути підставою для залишення позовної заяви без руху або її повернення згідно із статтею 185 ЦПК.
Такі вимоги мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства.
Одночасний розгляд судом обвинувального акту й цивільного позову, для мети доказування має ряд особливостей, які посилюють захист прав громадян та законних інтересів юридичних осіб, що зазнали шкоди від кримінального правопорушення, й сприяють більш швидкому та повному її відшкодуванню. Головний обов`язок держави полягає в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини, тому діяльність осіб, які здійснюють кримінальні провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення права і законних інтересів учасників цього провадження, і насамперед потерпілого (цивільного позивача).
На відміну від цивільного судочинства, в якому обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на неї (частина 1 статті 81 ЦПК), у кримінальному провадженні доказування зазначених обставин, у тому числі особи, яка завдала шкоди кримінальним правопорушенням, її винуватості, виду завданої кримінальним правопорушенням шкоди (майнова, моральна, фізична) та її розміру (якщо шкода має або набула характеру майнової) покладається на слідчого та прокурора (стаття 92 КПК), які наділені відповідними повноваженнями для його здійснення.
Відтак вищезазначені відомості містяться в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, зібраних стороною обвинувачення, та відомі суду, який розглядає такий обвинувальний акт по суті. Крім того, винуватість тієї чи іншої особи встановлюється за результатами розгляду обвинувального акту по суті у вироку суду і не завжди може бути достеменно відома потерпілому (цивільному позивачу) на момент звернення з цивільним позовом (але в будь-якому випадку до початку судового розгляду).
Викладене свідчить про формальний характер дотримання цивільним позивачем вимог щодо форми і змісту цивільного позову у кримінальному провадженні. Цивільний позивач наділений правом, проте не обов`язком, брати участь у доказуванні підстав та розміру цивільного позову за допомогою подання органові, що веде провадження, відповідних доказів, брати участь у слідчих (розшукових) діях, пов`язаних із встановленням характеру та розміру заподіяної шкоди, брати участь у безпосередній перевірці відповідних доказів тощо, оскільки він зацікавлений у відшкодуванні завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди, що стимулює його брати активну участь у доказуванні підстав та розміру пред`явленого цивільного позову.
Тобто вимоги статті 175 ЦПК щодо форми та змісту позовної заяви в кримінальному провадженні застосовуються в обмеженому вигляді з урахуванням перерозподілу тягаря доказування, змісту предметів доказування у кримінальному та цивільному провадженні за позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином. Правові наслідки недотримання вказаних вимог, передбачені статтею 185 ЦПК, у вигляді залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви, можуть бути застосовані судом у кримінальному провадженні лише у разі, якщо такі недоліки унеможливлюють або суттєво перешкоджають розгляду цивільного позову по суті із прийняттям одного з рішень, передбачених статтею 129 КПК.
З огляду на наведене, суд вважає можливим прийняти до розгляду у цьому кримінальному провадженні цивільний позов ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (як потерпілих і цивільних позивачів) до обвинуваченого ОСОБА_1 (як цивільного відповідача).
3. Обґрунтування можливості призначення судового розгляду.
3.1. Відповідно до статті 316 КПК, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
Під час підготовчого судового провадження прокурор ОСОБА_38. вважав, що відсутні підстави для прийняття будь-якого з рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК, та пропонував призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні. Обвинувачені та їх захисники, представник потерпілих (цивільних позивачів) не заперечували проти призначення відкритого судового розгляду.
3.2. З`ясувавши позиції учасників підготовчого судового провадження та вирішивши питання, передбачені статтями 314, 315 КПК, суд вважає можливим завершити підготовку до судового розгляду та призначити такий у відкритому судовому засіданні, з огляду на таке:
1) угод про примирення або визнання винуватості в цьому провадженні наразі немає;
2) не встановлено підстав для закриття цього кримінального провадження, передбачених пунктами 5-8, 10 частини 1 або частиною 2 статті 284 КПК (зокрема судом постановлена 19.11.2024 відповідна ухвала);
3) обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК та відсутні підстави для його повернення прокуророві, копії обвинувального акту та додатків до нього вручені обвинуваченим та їх захисникам;
4) кримінальне провадження №52023000000000556 від 08.11.2023 відповідно до статей 33-1, 216 КПК належать до підсудності ВАКС, враховуючи, що ухвалою АП ВАКС від 18.09.2024 залишено без задоволення подання суду про направлення до іншого суду такого кримінального провадження;
5) відповідно до частини 5 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді, також згідно з частиною 5 статті 314-1 КПК, досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину. Відтак суд не вбачає необхідності доручати органу пробації скласти досудові доповіді щодо обвинувачених.
6) під час підготовчого судового засідання суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_1 право заявити клопотання про розгляд цього кримінального провадження щодо нього колегіально судом у складі трьох суддів, проте таке не подавалось. Відтак з`ясовано питання про склад учасників судового провадження, а саме судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні належить здійснювати одноособово за участю прокурора, обвинувачених і їх захисників, потерпілих (цивільних позивачів) та їх представника.
Керуючись статтями 314-316, 369-372, 532 КПК, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Призначити на 10 грудня 2024 року о 9.50 відкрите судове засідання із судового розгляду у кримінальному провадженні №52023000000000556 від 08.11.2023 щодо обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який здійснювати одноособово за участю прокурора, обвинувачених і їх захисників, потерпілих та їх представника.
2. Відмовити у задоволенні клопотань про повернення застав заставодавців - ОСОБА_1 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_1 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_1 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_8 (в сумі 149 000 грн.), ОСОБА_9 (в сумі 399 999 грн.), ОСОБА_10 (в сумі 77 601 грн.).
3. Відмовити у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про скасування арештів майна.
4. Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_31. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу.
5. Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_31. про виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження.
6. Прийняти до розгляду у цьому кримінальному провадженні цивільний позов ОСОБА_4 і ОСОБА_40. (потерпілих і цивільних позивачів) до обвинуваченого ОСОБА_1 (цивільного відповідача) про стягнення загальної суми 5 681 409 (п`ять мільйонів шістсот вісімдесят одна тисяча чотириста дев`ять) грн. майнової шкоди та 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 17.12.2024.
Суддя ____________________ ОСОБА_27.