Документ № 123824138

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/13812/24

Провадження № 1?кс/991/13901/24

У Х В А Л А

13 грудня 2024 рокумісто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 11.08.2024 у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024,

в с т а н о в и в:

11.12.2024 до Вищого антикорупційного суду у порядку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, надійшла скарга захисника ОСОБА_5 на повідомлення про підозру ОСОБА_4, здійснене у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 (т. 1 а.с. 1).

На підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11.12.2024 вказану скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 25).

Обґрунтування скарги

У своїй скарзі захисник ОСОБА_5 зазначив про те, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі по тексту - НАБ України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42024110000000146 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. З ст. 369 2 КК України.

10.08.2024 детективи здійснили затримання ОСОБА_4 на підставі п. 1, 3 ч. 1 ст. 208 КПК України під час учинення особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

11.08.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_4 підозрюється у пособництві одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище ( ОСОБА_6 ), неправомірної вигоди в особливо великому розмірі (за версією слідства - 12 297 000,00 грн) для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь?якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб (з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ).

На переконання захисту, повідомлення про підозру ОСОБА_4 не обґрунтоване достатніми доказами і не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки:

- у повідомленні про підозру не зазначено про безпосередні та конкретні дії підозрюваного, а вказівка про його участь у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ґрунтується виключно на припущенні органу досудового розслідування за відсутності достатніх доказів;

- зібрані органом досудового розслідування докази, якими обґрунтовано підозру, є суперечливими, протоколи допиту єдиних двох свідків містять тотожне оформлення показань, що ставить під сумнів те, що відображені відомості самостійно викладено допитуваними особами;

- висновок детективів про те, що заступник Міністра енергетики України ОСОБА_6 був наділений організаційно?розпорядчими та адміністративно?господарськими функціями по відношенню до діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства, та був наділений владою (владними повноваженнями) над керівництвом таких державних підприємств (далі по тексту - ДП) (у тому числі ДП «Селидіввугілля» та ДП «Волиньвугілля»), є помилковим та не узгоджуються з нормами Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507, та наказу Міністерства енергетики України від 11.09.2023 № 276 «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл обов`язків між керівним складом Міністерства». Зокрема п.п. 4 п. 9 згаданого наказу передбачає лише здійснення контролю за діяльністю підприємств вугільного комплексу через організацію внутрішнього контролю та аудиту, водночас не стосується безпосереднього управління їх господарською діяльністю.

У свою чергу, здійснення контролю за діяльністю підприємств вугільно?промислового комплексу, що належать до сфери управління Міністерства, та вжиття заходів стосовно забезпечення ефективності їх роботи, не відноситься до організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських функцій. Такими функціями наділені безпосередньо керівники підприємств, зокрема ДП «Селидіввугілля» та ДП «Волиньвугілля», а не заступник Міністра енергетики України;

- матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що заступник Міністра енергетики України ОСОБА_6 відповідно до своїх повноважень міг втручатися у господарську діяльність ДП «Селидіввугілля» чи ДП «Волиньвугілля», в їхні договірні відносини, а отже - впливати на можливість передачі від одного підприємства до іншого вугільно?видобувного обладнання на зберігання з подальшим використанням;

- у матеріалах відсутні докази, які б підтверджували версією слідства про те, що у лютому 2024 року радник генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_9 ініціював перед Міністерством енергетики України питання про передачу цьому підприємству вугільно?видобувного обладнання, яке використовувалось на державних шахтах на території східних областей України. Зокрема, відсутні докази про те, в якій саме формі виразилася відповідна ініціатива ОСОБА_9, яких шахт східних областей України вона стосувалася, та якого конкретно обладнання;

- загалом матеріали кримінального провадження не містять доказів наявності злочинної змови між заступником Міністра енергетики України ОСОБА_6, його довіреною особою ОСОБА_4 та виконуючим обов`язки ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7 на одержання неправомірної вигоди від радника генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_9 за передачу на зберігання та з можливістю використання вугільно?видобувного обладнання з шахт ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», як і доказів того, що ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 неправомірну вигоду у сумі 300 000,00 доларів США, що були передані ОСОБА_9 через ОСОБА_10 .

З урахуванням наведеного, захисник ОСОБА_5 прохав скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 .

Позиції учасників справи

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 скаргу підтримали з мотивів, що у ній викладені.

Детектив ОСОБА_3 проти задоволення скарги захисника заперечив, виклавши власні аргументи також письмово (т. 2 а.с. 1).

За змістом заперечень детектива обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, та інших співучасників підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування, зокрема: заявою ОСОБА_11 від 15.04.2024 щодо незаконних дій ОСОБА_4 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, протоколами огляду матеріалів кримінального провадження № 42023110000000353 від 17.10.2023 (зокрема наявних у ньому протоколів за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій); протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні; протоколами огляду та вручення грошових коштів залученій особі до проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколами обшуків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Доводи захисника про відсутність у заступника Міністра енергетики України ОСОБА_6 організаційно?розпорядчих та адміністративно?господарських функцій по відношенню до діяльності вугледобувних підприємств спростовуються положеннями статуту ДП «Селидіввугілля» та наказу Міністерства енергетики України від 11.09.2023 № 276 «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл обов`язків між керівним складом Міністерства».

Захисник ОСОБА_12, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, будучи належно повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явився, про причини неявки слідчого суддю повідомлено не було. За таких обставин та у відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України неявка захисника ОСОБА_12 не перешкоджає здійсненню розгляду скарги захисника ОСОБА_5 .

Мотиви суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали судової справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у задоволенні скарги слід відмовити з огляду на таке.

Перелік рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування чи прокурора, а також підстави та порядок їх оскарження до слідчого судді під час досудового розслідування визначені § 1 Глави 26 КПК України (ст. 303?308).

Зокрема, п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні підозрюваний, його захисник можуть оскаржити повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276?279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У силу п. 1, 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зміст письмового повідомлення про підозру унормований ст. 277 КПК України. Зокрема, повідомлення про підозру має містити відомості про: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного.

Щодо строку звернення зі скаргою

11.08.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (т. 2 а.с. 31).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2024 (у справі № 991/11297/24) строк досудового розслідування в указаному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 10.02.2025 (т. 1 а.с. 20).

Отже, скарга захисника ОСОБА_5 на повідомлення про підозру ОСОБА_4 подана з дотриманням визначених у п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України строку та умов.

Щодо правових підстав оскарження підозри

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.

Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 94 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема наявність достатності доказів для підозри. Така перевірка здійснюється виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

Системний аналіз норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини дозволяє дійти висновку, що національне кримінальне процесуальне законодавство оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - (і) стандарт «обґрунтованої підозри», (іі) переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та (ііі) стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Загалом рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Отже, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомлення її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.

Водночас варто зауважити, що з моменту повідомлення особі про підозру вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (ст. 42 КПК України) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні. З моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності у кримінальному процесі та перебіг строку досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК України, який є обмеженим.

Саме у зв`язку із зазначеним вище п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», позаяк останній згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри або невинуватості особи, з урахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

З матеріалів справи слідує, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

11.08.2024 у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а саме - у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь?якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб (т. 1 а.с. 31).

Відповідно до повідомлення про підозру органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з виконуючим обов`язки Генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7, ОСОБА_8 та заступником Міністра енергетики України ОСОБА_6, який був службовою особою, яка займала особливо відповідальне становище, сприяв останньому в одержанні від радника генерального директора ДП «Волиньвугілля» неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій щодо передачі вугільно?видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля», засновником та органом управління якого є Міністерство енергетики України, до ДП «Волиньвугілля», засновником та органом управління якого також є Міністерство енергетики України.

Так, у силу займаної посади заступник Міністра енергетики України ОСОБА_6 був наділений організаційно?розпорядчими та адміністративно?господарськими функціями щодо діяльності вугледобувних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства, а також владою (владними повноваженнями) щодо керівництва таких підприємств, у тому числі - щодо ДП «Селидіввугілля» та ДП «Волиньвугілля».

У лютому 2024 року радник генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_9 ініціював перед Міністерством енергетики України питання щодо можливості передачі вугільно?видобувного обладнання, яке використовується на державних шахтах на території східних областей України, до ДП «Волиньвугілля» з метою його збереження та з можливістю використання для збільшення об`ємів видобування вугілля на шахтах, які знаходяться на території західних областей України.

Під час неодноразових зустрічей, які відбулися упродовж березня?липня поточного року між ОСОБА_9, заступником Міністра енергетики України ОСОБА_6, виконувачем обов`язків генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7 та довіреною особою ОСОБА_6 - ОСОБА_4, обговорювались питання щодо можливості передачі вугільно?видобувного обладнання до ДП «Волиньвугілля» та його переліку.

У лютому?березні поточного року (більш точна дата не встановлена, проте не пізніше 25.05.2024) ОСОБА_6 вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за передачу на зберігання з можливістю використання вугільно?видобувного обладнання з шахт ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля».

Згідно з досягнутою між співучасниками домовленості на ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 покладалася роль пособників, а саме - забезпечення комунікації з ОСОБА_9 стосовно одержання від нього неправомірної вигоди, одержання такої вигоди та подальшої її передачі ОСОБА_6 .

Під час зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 25.05.2024 у ресторані «ВАО» (м. Київ, вул. Мечнікова, 14/1), ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9, що для позитивного вирішення питання про передачу обладнання до ДП «Волиньвугілля» необхідно буде для нього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірну вигоду.

Під час чергової зустрічі, яка відбулася 18.07.2024 у ресторані за адресою: Київська обл., Обухівський р?н, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе, 2, ОСОБА_4 під час обговорення з ОСОБА_9 можливості передачі вугільно?видобувного обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» озвучив узгоджену з ОСОБА_6 умову такої передачі, а саме - надання ОСОБА_9 коштів у сумі 500 000,00 доларів США двома частинами, по 250 000,00 доларів США кожна.

22.07.2024 ОСОБА_6 надіслав ОСОБА_9 повідомлення про необхідність зустрічі у ресторані «ВАО» на 18:00 год цього ж дня.

Під час зустрічі, яка відбулася 22.07.2024 у ресторані «ВАО», між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 узгоджено, що сума неправомірної вигоди у розмірі 500 000,00 доларів США, передбачена за передачу обладнання з ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», буде передаватися ОСОБА_9 протягом наступних 5 тижнів частинами по 100 000,00 доларів США кожна, через директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7 .

Цього ж дня, у ресторані «ВАО» ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 про домовленість з ОСОБА_9 щодо порядку передачі останнім грошових коштів у сумі 500 000,00 доларів США. ОСОБА_6 погодився з відповідним рішенням, проте висловив пересторогу щодо великих ризиків такого формату розрахунків.

На виконання вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_4, 25.07.2024 довірена особа ОСОБА_9 - ОСОБА_10 у період часу з 14:47 год до 14:50 год у приміщенні готелю «Україна» (м. Київ, вул. Інститутська, 4), передав ОСОБА_7 першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США.

Наступного дня, 26.07.2024 о 11:54 год ОСОБА_7, виконуючи роль пособника, у приміщені ресторану «МОССО» (м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4) передав ОСОБА_4 одержані від ОСОБА_10 кошти.

Окрім того, під час зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 03.08.2024 у ресторані «Фабіус» (м. Київ, Столичне шосе, 70), діючи з відома та за згодою ОСОБА_6, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9 про необхідність передачі наступної частини неправомірної вигоди наближеній до ОСОБА_4 особі - ОСОБА_8 .

Таким чином, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 до своєї злочинної діяльності залучили ОСОБА_8 .

03.08.2024 ОСОБА_10 передав ОСОБА_8 другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США.

Одразу після одержання другої частини неправомірної вигоди ОСОБА_8 поїхав на зустріч з ОСОБА_4 в ресторан «Fеnіх» (м. Київ, бульв. Л. України, 30?А), де передав йому одержані від ОСОБА_10 грошові кошти.

У подальшому, 08.08.2024 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_9, що наступну (третю) частину неправомірної вигоди необхідно знову передати ОСОБА_8 .

На виконання цієї вказівки, 10.08.2024 ОСОБА_10, знаходячись в автомобілі за адресою: м. Київ, вул. І. Миколайчука, 11, передав довіреній особі ОСОБА_8 третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США.

Одразу після одержання третьої частини неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США ОСОБА_8 поїхав на зустріч з ОСОБА_4 в ресторан «Фабіус». Під час цієї зустрічі 10.08.2024 органом досудового розслідування була припинена їх злочинна діяльність шляхом їх затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Також, цього ж дня також були затриманні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Отже, за версією органу досудового розслідування, упродовж 25.07.2024?10.08.2024 заступник Міністра енергетики України ОСОБА_6, за попередньою змовою з виконувачем обов`язків генерального директора ДП «Селидіввугілля» ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 одержали від радника генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_9 за передачу вугільно?видобувного обладнання від ДП «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля» неправомірну вигоду у загальній сумі 300 000,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 10.08.2024 становить 12 297 000,00 грн, та відповідно до п.1 Примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.

Як уже згадувалося, у своїй захисник ОСОБА_5 стверджував про те, що у розпорядженні органу досудового розслідування відсутні достатні докази для здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_4, та що підозра ґрунтується виключно на показаннях двох свідків та одного з підозрюваних.

Втім такі доводи захисника спростовуються матеріалами кримінального провадження, які детектив надав слідчому судді.

Так, на підтвердження достатності доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_4 надав слідчому судді: (1) заяву ОСОБА_10 від 15.04.2024 про те, що ОСОБА_4 вимагає від радника генерального директора ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_9 грошові кошти за вирішення питання стосовно передачі вугледобувного обладнання з державних видобувних підприємств східного регіону (т. 1 а.с. 104) та протоколи його допиту у якості свідка від 15.04.2024 (т. 1 а.с. 107); (2) протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 25.07.2024 та від 07.08.2024, у якому він відтворив обставини, за яких йому висунули умови щодо надання неправомірної вигоди у сумі 500 000,00 доларів США за передачу обладнання до ДП «Волиньвугілля», а також обставини передачі грошових коштів (т. 1 а.с. 110, 153); (3) письмову згоду ОСОБА_10 на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 28.05.2024 (т. 1 а.с. 106); (4) протокол огляду «заявника» (свідка), ксерокопіювання грошових коштів та вручення «заявнику» (свідку) грошових коштів від 25.07.2024, відповідно до якого ОСОБА_10 вручено першу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США, зокрема ідентифіковані 1000 купюр по 100,00 доларів США кожна (т. 1 а.с. 183); (5) протокол огляду та вручення грошових коштів залученій особі до проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 03.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_10 вручено другу частину неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США, зокрема ідентифіковані 1000 купюр по 100,00 доларів США кожна (т. 1 а.с. 186); (6) протокол огляду та вручення грошових коштів від 10.08.2024, відповідно до якого ОСОБА_10 вручено третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США, зокрема ідентифіковані 1000 купюр по 100,00 доларів США кожна (т. 1 а.с. 190); (7) протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 01.08.2024 та від 10.08.2024, у якому відображені обставини передачі ним неправомірної вигоди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 114, 161); (8) протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 07.08.2024, під час якого зафіксовано надходження від ОСОБА_6 повідомлення 22.07.2024 про призначення зустрічі в ресторані «ВАО» на 18 годину (т. 1 а.с. 200); (9) протокол від 09.08.2024 за результатами огляду матеріалів кримінального провадження № 42023110000000353 від 17.10.2023, зокрема протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо-, відеоконтролю особи), під час якої зафіксовано розмову 25.03.2024 між ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, у ході якої ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_6 вказав ОСОБА_9 на необхідність падання неправомірної вигоди (т. 1 а.с. 194); (10) протокол від 09.08.2024 за результатами огляду матеріалів кримінального провадження № 42023110000000353 від 17.10.2023, зокрема протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо?, відеоконтролю особи), під час якої зафіксовано розмову 28.03.2024 між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, у ході якої вони обговорюють між собою розмір неправомірної вигоди, яку вони планують одержати від ОСОБА_9 за передачу обладнання (т. 1 а.с. 196); (12) протокол затримання ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, від 10.08.2024 (т. 1 а.с. 22); (13) протокол допиту підозрюваного ОСОБА_7 (який обіймав посаду генерального директора ДП «Селидіввугілля») від 11.08.2024, відповідно якого ОСОБА_4 запропонував йому отримати 500 000,00 доларів США з передачі майна східних шахт на територію західної України у зв`язку з війною, що за вказівкою ОСОБА_4 він зустрічався з ОСОБА_14 та повідомляв про суму неправомірної вигоди за передачу обладнання ДП «Волиньвугілля», а також отримав 100 000,00 доларів США від особи на ім`я « ОСОБА_15 », що діяв від ОСОБА_14, які передавав ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 56); (14) протокол обшуку від 10?11.08.2024, проведеному в будинку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, під час якого виявлено та вилучено кошти у сумі 2 000,00доларів США з першої частини неправомірної вигоди, зокрема попередньо ідентифіковані 20 купюр по 100,00 доларів США кожна (т. 1 а.с. 60); (15) протокол обшуку від 11.08.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, під час якого виявлено та вилучено кошти у сумі 40 000,00 доларів США з першої частини неправомірної вигоди, зокрема попередньо ідентифіковані 400 купюр по 100,00 доларів США кожна (т. 1 а.с. 73); (16) протокол обшуку від 10?11.08.2024, що проведений в автомобілі «Тоуоtа Саmrу», д.н.з. НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_8, під час якого виявлено та вилучено третю частину неправомірної вигоди у сумі 100 000,00 доларів США, зокрема попередньо ідентифіковані 1000 купюр по 100,00 доларів США кожна (т. 1 а.с. 85); (17) протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.07.2024, 22.07.2024, 25.07.2024, 26.07.2024, 04.08.2024, 07.08.2024 (т. 1 а.с. 198, 203, 209, 213, 225, 227, 219); (18) наказ Міністерства енергетики України «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл функціональних обов`язків між керівним складом Міністерства» (т. 1 а.с. 163); (19) статут ДП «Селидіввугілля» (т. 1 а.с. 174).

Дослідивши надані детективом матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов переконання, що вони підтверджують можливу причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину за тих обставин, що викладені у повідомленні про підозру, на рівні стандарту переконання «наявності достатніх доказів для підозри». Усупереч твердженням захисника, зміст повідомлення про підозру дає зрозуміле та чітке уявлення про конкретні діяння, що інкримінуються ОСОБА_4 .

Долучені захисником ОСОБА_12 до справи документи, що отримані ним на адвокатський запит 22.08.2024, а саме: (1) лист Міністерства енергетики України від 28.08.2024 № 26/1.2?8.4?21238, згідно з яким договір зберігання майна від 01.04.2024 № 30 між ДП «Селидіввугілля» та ДП «Волиньвугілля», а також договір про тимчасове зберігання обладнання ДП «Селидіввугілля» з іншими зберігачами у 2024 році до Міністерства на погодження не надходили; (2) лист заступника Міністра енергетики України від 22.05.2024 № 26/1.5?8.4?12119 «Щодо передачі майна на відповідальне зберігання» ОСОБА_6 у відповідь на звернення ДП «Добропіллявугілля?видобуток» від 08.05.2024 № 01?10/420 щодо узгодження передачі незадіяного обладнання на відповідальне зберігання до ДП «Львіввугілля»; (3) лист заступника Міністра ОСОБА_6 від 08.05.2024 № 26/1.5?8.4?11046 «Щодо переміщення гірничошахтного обладнання» стосовно розгляду листа ДП «Селидіввугілля» від 07.05.2024 № 01?1/25 про надання дозволу на переміщення гірничошахтного обладнання у більш безпечні регіони на тимчасове зберігання; (4) лист заступника Міністра ОСОБА_6 від 28.05.2024 № 26/1.5?8.4?12567 «Щодо переміщення гірничошахтного обладнання» у відповідь на звернення ДП «Селидіввугілля» від 24.05.2024 № 01?1/249 щодо надання дозволу на переміщення не задіяного у роботі гірничошахтного обладнання на тимчасове зберігання ДП «Добропіллявугілля?видобуток»; (5) лист заступника Міністра ОСОБА_6 від 13.06.2024 № 26/1.5?8.4?14135 «Про безоплатне зберігання державного майна» у відповідь на лист ДП «Торецьквугілля» від 10.06.2024 № 01?54/462 щодо передачі ДП «Волиньвугілля» на строкове безоплатне зберігання з правом використання шахтного обладнання, яке не використовується ДП «Торецьквугілля», - не спростовують висновків слідчого судді стосовно достатності доказів для пред`явлення підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, водночас можуть бути предметом оцінки під час судового розгляду у контексті інкримінованих останньому діянь.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 (у справі № 991/7226/24) постановлено ухвалу про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 1 а.с. 41).

Під час вирішення означеного питання слідчий суддя на підставі досліджених та оцінених доказів, у відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України перевірив та дійшов переконання про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри.

Отже, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 була підтверджена слідчим суддею під час обрання йому запобіжного заходу, тобто за більш суворим стандартом доказування (особливо з урахуванням обрання щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу).

Слідчий суддя звертає увагу на необхідність поваги до принципу «остаточності» судового рішення («res judicata»), що є складовою принципу юридичної визначеності, та неможливість повторного судового перегляду тих самих питань (в даному випадку обґрунтованості підозри за нижчим стандартом доказування) за незмінних фактичних обставин та доказів.

У більшості доводи скарги захисника ОСОБА_5 зводяться до того, що заступник Міністра енергетики України ОСОБА_6 не був наділений організаційно?розпорядчими та адміністративно?господарськими повноваженнями відносно діяльності вугледобувних підприємств (у тому числі ДП «Селидіввугілля» та ДП «Волиньвугілля»), і не мав повноважень втручатися в їх господарську діяльність та передачу видобувного обладнання.

Втім, скарга на повідомлення про підозру ОСОБА_6 була предметом розгляду слідчим суддею, який ухвалою від 16.10.2024 (у справі № 991/11849/24) залишив її без задоволення (т. 1 а.с. 231). Серед іншого, слідчим суддею перевірені доводи захисту стосовно повноважень ОСОБА_6 на учинення дій, з якими слідство пов`язує отримання неправомірної вигоди. У цьому контексті слідчим суддею були досліджені, зокрема п. 4,5, 4,6, розділи 7, 8 Статуту ДП «Селидіввугілля», п.п. 4 п. 9 наказу Міністерства енергетики України від 11.09.2023 № 276 «Про підпорядкування структурних підрозділів апарату Міністерства енергетики України та розподіл обов`язків між керівним складом Міністерства», на яких акцентував увагу й захисник ОСОБА_5 у скарзі, що є предметом цього розгляду. З указаних документів слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 у силу своїх службових повноважень та наданої йому влади міг впливати на прийняття рішень Міністерства енергетики України, зокрема з питань щодо контролю над діяльністю ДП «Селидіввугілля» та щодо погодження питань розпорядження майном підприємтсва.

Що ж стосується тверджень захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого злочину слідчий суддя зауважує, що на даному етапі провадження слідчий суддя також не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_5 на повідомлення про підозру ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 11.08.2024 у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15.04.2024 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_16