- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/10862/24
Провадження №11-кп/991/141/24
Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАІНИ
17 грудня 2024 року м. Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2, перевіривши матеріали апеляційних скарг захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02.12.2024 про відмову у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015 про звільнення підозрюваного ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про звільнення підозрюваного ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, матеріали кримінального провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015 повернуті до Національного антикорупційного бюро України для продовження досудового розслідування; цивільний позов Фонду державного майна України до ОСОБА_3 про відшкодування завданої злочином шкоди з додатками направлений до Національного антикорупційного бюро України для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015; звернуто увагу керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на встановлені судом порушення процесуального закону, допущені під час здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001101 від 09.06.2015.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на практику Верховного Суду та загальні засади кримінального провадження прохає скасувати ухвалу ВАКС та поставити нову, якою звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 44, 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрити.
Обґрунтовуючи можливість апеляційного оскарження ухвали від 02.12.2024 посилається на рішення Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18 та від 02.03.2023 у справі № 382/1118/21, норми ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч.ч. 7, 1,2 ст. 24 КПК, рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007, від 28.04.2010 №12-рп/2010, від 08.07.2010 №18-рп/2010, від 25.04.2012 №11-рп/2012.
Прокурор ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали ВАКС, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 на підстав п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності та звільнити підозрюваного від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 44, 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Обґрунтовуючи можливість оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 02.12.2024, можливість оскарження якої прямо не передбачена відповідними нормами КПК, прокурор посилається на необхідність застосування судом апеляційної інстанції загальних засад кримінального провадження, зокрема положень п.17 ч.1 ст.7, ч.6 ст.9 та ч.1 ст.24 КПК.
Протоколом автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_2, суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7 .
Перевіривши апеляційні скарги суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за апеляційними скаргами захисника підозрюваного та прокурора.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Із приписів ст. 24 КПК випливає, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до ст.392 КПК, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
В свою чергу, положеннями ч. 11 ст. 284 та ч. 5 ст. 288 КПК передбачено можливість оскарження лише ухвали суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відтак жодною нормою КПК не передбачено можливості апеляційного оскарження судового рішення про відмову у закритті кримінального провадження.
Що стосується посилання захисника на відповідні рішення Конституційного Суду України, то такі не можуть бути застосовані до питань, які ініціюються апелянтами в апеляційних скаргах, виходячи із наступного.
Так, у рішенні від 11.12.2007 № 11-рп/2007 Конституційний Суд України надавав офіційне тлумачення ч.2 ст.383 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, який наразі втратив чинність та не може застосовуватись до правовідносин, що врегульовані положеннями чинного КПК. У рішеннях від 28.04.2010 №12-рп/2010, від 08.07.2010 №18-рп/2010 та від 25.04.2012 №11-рп/2012 Конституційним Судом України надавалось офіційне тлумачення положенням Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України, норми яких також не можуть бути застосованими до обставин даної справи.
В свою чергу, у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 №5-рп/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини п`ятої статті 190, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України Суд зазначив: «Таким чином, право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті. Водночас зазначений конституційний припис не позбавляє законодавця повноваження передбачити можливість апеляційного оскарження будь-якого рішення, що його ухвалює суд під час розгляду справи, але не вирішує її по суті, або встановити обмеження чи заборону на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті» (абз.8 п.п.2.2).
Таким чином, за відсутності відповідного висновку Конституційного Суду України щодо невідповідності Конституції України неможливості апеляційного оскарження ухвали про відмову у закритті кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, запровадження законодавцем такого обмеження не є порушенням права на доступ до правосуддя.
Що стосується посилань захисника на рішення ККС ВС від 29.07.2021 у справі №552/5595/18 та від 02.03.2023 у справі № 382/1118/21, то такі відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Так, предметом розгляду у наведених захисником справах були прийняті, зокрема й судом апеляційної інстанції, рішення по суті клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності. При цьому питання можливості апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у закритті кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності судом касаційної інстанції у наведених справах не досліджувались.
В той же час усталена судова практика ККС ВС свідчить про єдиний підхід у питанні неможливості оскарження ухвал суду про відмову у закритті кримінального провадження. З таким висновком ККС ВС неодноразово погоджувався у своїх рішеннях, зокрема у постанові від 23.11.2023 року у справі №991/747/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/115238854; в ухвалі від 21.10.2024 року у справі № 161/15379/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/122510893; в ухвалі від 31.01.2023 року у справі №227/4298/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108686172 .
Щодо посилання прокурора на загальні засади кримінального провадження як на підставу можливості оскарження ухвали ВАКС від 02.12.2024, слід звернути увагу на наступне.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження має керуватися загальними засадами кримінального провадження та не вправі відмовити у перевірці законності судового рішення у випадку, якщо воно з одного боку - не передбачене КПК як таке, що може бути оскаржено, а з іншого - прийняте поза межами повноважень суду, передбачених КПК (постанова Верховного Суду України від 12.10.2017 у справі № 5-142кс(15)17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 237/1459/17).
Втім оскаржувана ухвала ВАКС від 02.12.2024 постановлена судом в межах повноважень суду, що прямо передбачено ст. 284 та п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК. Разом з тим питання щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у закритті кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності однозначно врегульовано нормами КПК (ч. 11 ст. 284, ч. 5 ст. 288 КПК).
Отже, при перевірці апеляційних скарг на предмет їх прийнятності загальні засади кримінального провадження не підлягають застосуванню.
Також не заслуговує на увагу зазначення в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про можливість її апеляційного оскарження, оскільки за відсутності відповідної норми в чинному кримінальному процесуальному законодавстві таке зазначення не породжує правових наслідків у вигляді реальної можливості її апеляційного оскарження.
Частиною 4 ст.399 КПК встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, оскільки захисником та прокурором подані апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, окреме оскарження якої з огляду на наведені положення процесуального закону не передбачено, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження за такими апеляційними скаргами.
Керуючись ст.ст. 284, 288, 392, ч.4 ст. 399, 419, 532 КПК України, суддя-доповідач,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження за апеляційними скаргами захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 02.12.2024 у кримінальному провадження № 42015000000001101 від 09.06.2015.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особам, які подали апеляційні скарги, разом з апеляційними скаргами та усіма доданими до них матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя ОСОБА_2