Документ № 123974037

Справа № 991/4379/23

Провадження 1-кп/991/60/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 грудня 2024 року Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про звільнення обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо них.

Підготовче судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_22,

захисників: ОСОБА_23, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_6, ОСОБА_25, ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_5, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_11, ОСОБА_8,

обвинувачених: ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_35, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_36,

представників потерпілих: ОСОБА_37, ОСОБА_38,

секретаря судового засідання: ОСОБА_39 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52019000000001195 за обвинуваченням ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України та ОСОБА_40 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України та № 12014000000000496 за обвинуваченням ОСОБА_41 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, КК України, ОСОБА_42 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_36 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_35 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_33 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_34 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

1.1.Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.

2.У судовому засіданні 11 жовтня 2024 року захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 заявили клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_16, ОСОБА_20 та ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо них.

22 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_12 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо нього.

25 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_43 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_18 у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо неї.

02 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо нього.

У судовому засіданні 20 грудня 2024 року захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заявили клопотання про звільнення обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо них.

Також у судовому засіданні захисник ОСОБА_44 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст 27 ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо нього в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

3.Вказані клопотання колегія суддів вважала за можливе розглянути у судовому засіданні 20 грудня 2024 року в порядку вирішення питання, передбаченого п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, не зважаючи на неприбуття обвинувачених ОСОБА_41 та ОСОБА_45 враховуючи те, що 1) заявлені у клопотаннях вимоги не стосуються обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; 2) думка вказаних учасників при розгляді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності не підлягає з`ясуванню; 3) зазначені обвинувачені в судовому засіданні були представлені захисниками; 4) обов`язок суду невідкладено розглянути такі клопотання (ч. 4 ст. 286) КПК України.

3.1.Також в судове засідання не прибули низка захисників. Враховуючи, що останні були викликані в судове засідання належним чином та те, що всі обвинувачені, крім ОСОБА_13 який користується правом на самозахист, були забезпечені обраними ними захисниками, суд вважає за можливе вирішити вказане питання за їх відсутності.

3.2.Крім того, в судове засідання не прибув потерпілий ОСОБА_46 та представник Національного банку України. Приписи ст. 325 КПК України не забороняють проводити судовий розгляд за відсутності викликаних потерпілих. Суд вважав за можливе розглянути клопотання захисників не з`ясувавши думку потерпілого ОСОБА_47 та представника Національного банку України враховуючи таке. По-перше, на переконання колегії суддів, якщо мова йде про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, думка потерпілого щодо цього, окрім факту її з`ясування, юридичного значення для саме змісту рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України - не має, оскільки ця підстава є імперативною. Це, відповідно, вказує на відсутність впливу потерпілого на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою та ставить під сумнів мету з`ясування думки потерпілого при імперативних підставах звільнення від кримінальної відповідальності. По-друге, для потерпілого участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком. Більше того, якщо тлумачити з`ясування думки потерпілого буквально, то у ситуаціях його неявки у засідання ніколи не буде можливо звільнити підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності навіть за імперативних підстав, що вочевидь не корелюється з характером таких підстав звільнення від кримінальної відповідальності (на які, до речі, незгода потерпілого впливу не має) та розумністю строків судового розгляду.

3.3.Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови Верховного Суду від 10 червня 2021 року, справа № 640/11750/17, провадження № 51-6089км20; від 25 лютого 2021 року, справа № 192/3301/16-к; провадження № 51-3094км20).

Приписи ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК і положення ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання (постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року, справа № 362/2406/17, провадження № 51-6287км20; від 02лютого 2021 року, справа № 175/2118/13-к, провадження № 51-3872км20).

Крім того, системний аналіз норм процесуального законодавства вказує на те, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням, а отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 КК (постанови Верховного Суду від 19 листопада 2019 року, справа № 345/2618/16-к, провадження № 51-1491км19; від 24 травня 2018 року, справа № 200/4664/14-к, провадження № 51-3302км18).

Отже, суд бере до уваги практику Верховного Суду щодо розгляду судами клопотань про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яка вказує на те, що їх розгляд є обов`язком суду, який має відбутися невідкладно, зокрема і в підготовчому судовому засіданні, і за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК та відсутності обставин, визначених, зокрема у частинах 2-5 цієї статті, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження щодо неї (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року, справа № 409/1465/16-к, провадження № 51-7157км18).

Окремо суд зазначає, що потерпілий ОСОБА_46 та представник потерпілого - Національного банку України були виклакані в судове засідання належним чином. Ба бальше, повістка про виклик ОСОБА_47 була опублікована на офіційному веб-сайті суду.

4.У судових засіданнях 11 та 20 грудня року прокурор ОСОБА_22, підтвердив, що з дня вчинення ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20 кримінального правопорушення минуло десять років. З підстав, викладених у клопотаннях, просив їх задовольнити, цивільні позови щодо них. залишити без розгляду. Повідомив, що рішень про зупинення провадження стосовно ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не приймались, останні не ухилялись від досудового розслідування та суду. Відомості про вчинення ними інших кримінальних правопорушень відсутні.

Клопотання захисника ОСОБА_48 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст 27 ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо нього в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України просив залишити без задоволення. Зазначив, що 1) обвинувачений ОСОБА_21 перебуває у розшуку, 3) постанова про його розшук діє та не скасована; 3) ухвалою суду ОСОБА_21 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказана ухвала не скасована; 4) стосовно ОСОБА_21 здійснювалось спеціальне досудове розслідування; 5) обвинувачений ОСОБА_21 жодного разу не прибув за викликом. Отже, суд не може у даному випадку застосувати давність з огляду на те, що перебіг давності зупинявся.

4.1.У судовому засіданні 11 жовтня 2024 року захисник ОСОБА_24 підтримав клопотання захисників та обвинуваченого.

4.2.Представник потерпілого ТОВ «ТЕХНОСЕРВ Україна» ОСОБА_49 при вирішенні питання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності поклався на позицію прокурора. Стосовно цивільного позову зазначив, що ст. 49 КК України не передбачає звільнення обвинувачених від цивільної-правової відповідальності.

4.3.У судових засіданнях 11 жовтня та 20 грудня 2024 року обвинувачені ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_18 та ОСОБА_50 підтримали клопотання своїх захисників. У судовому засіданні 20 грудня 2024 року обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтримали своє клопотання. Повідомили, що суть обвинувачення кожному з них зрозуміла. Підстава звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави кожному з них відомі. Продовжувати судовий розгляд в межах інкримінованого кримінального правопорушення, про яке йдеться в клопотаннях, в загальному порядку жоден з них не бажав. Наслідки закриття кримінального провадження ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 також зрозумілі.

5.Сторони повідомили, що перебіг давності у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 не зупинявся та не переривався, крім того, обвинувачені нових злочинів не вчиняли.

6.Дослідивши клопотання захисників та обвинуваченого, суд дійшов до висновку про необхідність звільнення обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження в частині їй обвинувачення з огляду на таке.

7.Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

7.1.Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 КПК).

7.2.Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

8.Частиною 2 та 3 статті 4 КК України, передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

8.1.Положення ст. 49 КК України передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з вказаною нормою, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

9.Зі змісту обвинувального акта вбачається, що дії ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13 та ОСОБА_20 під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання свого службового становища всупереч інтересам служби вчинене за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки. Дїі ОСОБА_19 кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, як пособництво зазначеному вище злочину.

9.1.Чинною на час вчинення інкримінованого ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 злочину редакцією ст. 12 КК України визначалось, що злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років (ч. 3 ст. 12 КК України в редакції від 11 липня 2014 року). Тяжким є злочин за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років (ч. 4 ст. 12 КК України в редакції від 11 липня 2014 року).

Чинною редакцією ст. 12 КК України визначено, що нетяжким злочином є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.(ч. 4 ст. 12 КК). Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років. (ч. 5 ст. 12).

За чинною на час вчинення інкримінованого ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_20 та ОСОБА_19 редакцією ч. 2 ст. 364 КК України, зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки каралося позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією.

За чинною на теперішній час редакцією ч. 2 ст. 364 КК України, покарання передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

9.1.Отже, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, станом як на час вчинення злочину, так й на теперішній час, класифікується як тяжкий злочин.

10.В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 493/1843/16-к зроблено такий висновок: «Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».

Аналогічні висновки зокрема містяться в ухвалах Верховного Суду від 16 грудня 2019 року в справі № 754/10717/17, від 30 березня 2020 у справі № 635/5683/18, постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі № 463/5277/16-к, від 19 листопада 2019 року в справі № 345/2618/16-к, від 20 жовтня 2020 року у справі № 204/4728/15-к, від 11 листопада 2020 року в справі № 455/229/17.

11.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_16, виконуючи доведену до його відома ОСОБА_12 роль щодо забезпечення надання позитивного висновку про прийнятність та достатність забезпечення, діючи в особистих інтересах, не бажаючи погіршувати відносини із керівництвом НБ України, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді видачі стабілізаційного кредиту під невідповідне забезпечення, володіючи інформацією про факт завищення оціночної вартості запропонованого забезпечення, достеменно знаючи, що виконані ТОВ «Канзас» рецензії не відповідають вимогам ч. 4 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» порушуючи п. 3.4 Критеріїв оцінки застави, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 та ОСОБА_15, підписав у приміщенні ГУ НБ України у м. Києві та Київській області як в.о. начальника вказаного управління лист-висновок на ім`я заступника директора Генерального департаменту банківського нагляду - директора Департаменту пруденційного нагляду НБ України ОСОБА_17 від 10 жовтня 2014 року 06-003/18587 про прийнятність та достатність запропонованого ПАТ «ВіЕйБі Банк» забезпечення.

12.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_17, не пізніше 10 жовтня 2014 року, будучи членом комісії НБ України, достеменно знаючи про відсутність погодженої програми фінансового оздоровлення банку, володіючи відомостями про наявність фактів у діяльності ПАТ «ВіЕйБі Банк», що дають право НБ України відмовити в наданні стабілізаційного кредиту, а також інформацією, що регулятивний капітал ПАТ «ВіЕйБі Банк» має від`ємне значення, будучи посадовою особою НБ України, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи попри пп. 1.8 Положення №327, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, розуміючи негативні наслідки у вигляді втрати активів НБ України на суму стабілізаційного кредиту, погодила проекти пояснювальної записки та постанови НБ України про надання стабілізаційного кредиту і передала його на підпис своєму безпосередньому керівнику - директору Генерального департаменту банківського нагляду ОСОБА_20 .

13.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_20, отримавши проекти пояснювальної записки та постанови, ознайомившись із ними, достовірно знаючи, що пакет документів, надісланий банком, не відповідає вимогам, розуміючи, що за вказаних обставин ці документи повинні бути повернуті банку, володіючи інформацією про наявність фактів у діяльності ПАТ «ВіЕйБі Банк», що дають право НБ України відмовити в наданні стабілізаційного кредиту, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, розуміючи негативні наслідки у вигляді втрати активів НБ України на суму стабілізаційного кредиту, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_17 та ОСОБА_12, з метою надання неправомірної вигоди ПАТ «ВіЕйБі Банк» 10 жовтня 2014 року підписала пояснювальну записку та проект постанови НБ України як член Правління. Після підписання цієї записки від імені директора Генерального департаменту, 10 жовтня 2014 року, перед розглядом правлінням НБ України, ОСОБА_20 передала вказаний проект постанови для його погодження куратору Генерального департаменту ОСОБА_12 . Крім того, не пізніше 10 жовтня 2014 року ОСОБА_20 . Звернулась до директора юридичного департаменту НБ України ОСОБА_13 та надала пояснювальну записку і проект постанови НБ України для його візування, що засвідчило б про відповідність вимогам законодавства та нормативно-правових актів НБ України. Крім того, отримавши від ОСОБА_13 підписаний ним проект постанови правління про надання стабілізаційного кредиту із пояснювальною запискою та додатками, ОСОБА_20 почергово надала проект постанови про надання стабілізаційного кредиту на підпис іншим членам правління НБ України - ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54 . Після отримання достатньої кількості підписів від членів Правління ОСОБА_20 цього ж дня передала проект постанови про надання стабілізаційного кредиту із пояснювальною запискою та додатками в.о. Голови НБ України ОСОБА_12 .

14.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_12, будучи достеменно проінформованим про те, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» не подано програми фінансового оздоровлення до НБ України, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» має від`ємний регулятивний капітал і, як наслідок, має бути визнаний неплатоспроможним, усвідомлював, що відповідно до п. 3.1 Положення 327 клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання стабілізаційного кредиту та відповідний пакет документів, поданих до НБ України, мали бути залишені без розгляду відповідно до п. 1.8 Положення 327 та п. 2.3 Технічного порядку 445, однак погодив проект постанови про надання стабілізаційного кредиту. Крім цього, будучи обізнаним про від`ємний регулятивний капітал банку та, як наслідок, обов`язок визнати його неплатоспроможним, не дочекавшись висновків інспекційної перевірки, що вже тривала, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, розуміючи, що вони призведуть до перерахування з рахунків НБ України коштів у сумі 1 млрд 200 млн грн, підписав постанову правління про надання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності в сумі 1 млрд 200 млн грн строком на два роки.

15.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_14, перебуваючи в Головному управлінні НБУ у м. Києві та Київській області, виконуючи доведену до її відома вказівку ОСОБА_16 щодо необхідності надання позитивного висновку про прийнятність та достатність забезпечення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_15, в особистих інтересах, не бажаючи погіршувати відносини із керівництвом ГУ НБУ у м. Києві та Київській області, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді видачі стабілізаційного кредиту під невідповідне забезпечення, будучи обізнаною про завищення ринкової вартості запропонованого забезпечення, знаючи про фактичну наявність рецензій на звіти про оцінку майна, свідомо не ознайомлюючись із їх змістом, діючи умисно, не перевіривши, чи вказані рецензії відповідають вимогам ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», порушуючи п. 3.4 Критеріїв оцінки застави, не отримавши підтвердження, що ТОВ «Станіславська торгова компанія» пов`язане із власником істотної участі в банку та його майно може стати забезпеченням за стабілізаційним кредитом, виготовила та погодила висновок про прийнятність та достатність забезпечення 06-003/18587, адресований заступнику директора Генерального департаменту банківського нагляду -директору Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_17, та передала його на підпис ОСОБА_15 .

16.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_15 за попередньою змовою із ОСОБА_16, діючи у співучасті із ОСОБА_14, в особистих інтересах, не бажаючи погіршувати відносини із керівництвом ГУ НБУ у м. Києві та Київській області, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді видачі стабілізаційного кредиту під невідповідне забезпечення, достеменно знаючи, що виконані ТОВ «Канзас» рецензії не відповідають вимогам ч. 4 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», попри п. 3.4 Критеріїв оцінки застави, перебуваючи 10.10.2014 в ГУ НБУ у м. Києві та Київській області, будучи обізнаною про завищення ринкової вартості запропонованого забезпечення, не отримавши підтвердження, що ТОВ «Станіславська торгова компанія» пов`язане із власником істотної участі в ПАТ «ВіЕйБі Банк» та його майно може встати забезпеченням за стабілізаційним кредитом, погодила висновок про прийнятність та достатність забезпечення № 06-003/18587, шляхом його візування, адресований заступнику директора Генерального департаменту банківського нагляду - директору Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_17 .

17.За твердженням сторони обвинувачення, не пізніше 10.10.2014 ОСОБА_18, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_16, перебуваючи в Головному управлінні НБУ у м. Києві та Київській області, діючи у співучасті із ОСОБА_14, ОСОБА_15 та в особистих інтересах, не бажаючи погіршувати відносини із керівництвом ГУ НБУ у м. Києві та Київській області, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді видачі стабілізаційного кредиту під невідповідне забезпечення, достеменно знаючи, що виконані ТОВ «Канзас» рецензії не відповідають вимогам ч. 4 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», порушуючи п. 3.4 Критеріїв оцінки застави, будучи обізнаною про завищення ринкової вартості запропонованого забезпечення, не отримавши підтвердження, що ТОВ «Станіславська торгова компанія» є пов`язаною з власником істотної участі в банку та її майно може стати забезпеченням за стабілізаційним кредитом, погодила висновок про прийнятність та достатність забезпечення № 06-003/18587 шляхом його візування, адресований заступнику директора Генерального департаменту банківського нагляду -директору Департаменту пруденційного нагляду НБУ ОСОБА_17 .

Крім того, на переконання обвинувачення, діючи умисно, достеменно володіючи інформацією, що запропоноване забезпечення за стабілізаційним кредитом завищене, діючи всупереч інтересам НБУ, з метою надання неправомірної вигоди ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_18 від імені НБУ та ОСОБА_55 від ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено кредитний договір № 43 від 13.10.2014

Крім того, на переконання обвинувачення, діючи умисно, достеменно володіючи інформацією, що запропоноване забезпечення за стабілізаційним кредитом завищене, діючи всупереч інтересам НБУ, з метою надання неправомірної вигоди ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_18 підписала іпотечні договори 1324, 1327, та договір поруки 43/П, а 13.10.2014 підписала електронне повідомлення до НБУ 06- 003/18684/БТ, у якому зазначила, що укладено кредитний договір № 43, договори іпотеки 1323 та 1327, що оформлено заставу загальною справедливою вартістю 1 млрд 850 млн грн, що забезпечення відповідає вимогам законодавства України та нормативно-правовим актам НБУ, отже, кредит у сумі 1 млрд 200 млн грн забезпечено в повному обсязі.

18.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_19 не пізніше 10.10.2014 підготувала проекти пояснювальної записки та постанови Правління НБУ про надання стабілізаційного кредиту, чим усунула перешкоди в заволодінні коштами НБ України.

19.За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_13, отримавши 10.10.2014 пояснювальну записку та проект постанови НБУ, виконуючи взяті на себе зобов`язання, ознайомившись із їхнім змістом, будучи членом Комісії НБУ, достеменно знаючи про відсутність погодженої програми фінансового оздоровлення Банку, розуміючи, що пакет документів, надісланий Банком, не відповідає вимогам, встановленим Положенням 327, що документи повинні бути повернуті Банку, що наразі за відсутності необхідних документів не може бути прийнято рішення про надання стабілізаційного кредиту, зловживаючи службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, розуміючи можливі негативні наслідки у вигляді втрати активів НБУ на суму стабілізаційного кредиту, достеменно знаючи, що в діяльності Банку є факти, що дають підстави відмовити в наданні стабілізаційного кредиту, діючи всупереч інтересам НБУ шляхом підписання погодив проект постанови про надання стабілізаційного кредиту як керівник Юридичного департаменту та проект вказаної постанови як член Правління НБУ.

20.Злочин, передбачений ст. 364, вчинюється задля спричинення двох видів наслідків. Перший - одержання неправомірної вигоди. Її одержання може бути досягнуте лише за рахунок заподіяння шкоди охоронюваному законом об`єкту. Отже, вона являє собою кінцевий бажаний наслідок у складі цього посягання. При цьому одержання неправомірної вигоди є наслідком у формі створення можливості заподіяння такої шкоди. Відповідно, кримінальна відповідальність настає і тоді, коли фактично неправомірна вигода не одержана. Наявність цього наслідку КК України не пов`язує з розміром вигоди. Другий - заподіяння істотної шкоди або тяжких наслідків потерпілому (фізичній або юридичній особі, суспільству, державі). Це - проміжний наслідок, який винний заподіює для одержання неправомірної вигоди. При цьому конструкція складу аналізованого злочину така, що істотна шкода або тяжкі наслідки мають бути реальними (такими, що фактично настали) і з моменту їх настання злочин вважається закінченим, хоча б кінцевий бажаний наслідок (одержання неправомірної вигоди) і не настав.

20.1.У національній правовій доктрині склади кримінальних правопорушень в залежності від значення суспільно небезпечних наслідків для їх кваліфікації поділяються на злочини з формальним та матеріальним складом. Якщо для перших настання таких наслідків не є обов`язковою умовою для кваліфікації, то у злочинах із матеріальним складом суспільно небезпечні наслідки передбачені як обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу злочину (основного або кваліфікованого). Такі наслідки зафіксовані у диспозиції норми особливої частини КК України або випливають з неї і становлять собою заподіяну об`єкту кримінально-правової охорони шкоду, визначену у кількісному та (або) якісному відношенні. Особливість наслідків як ознаки складу конкретного злочину полягає і в тому, що такі ознаки охоплюються умислом або необережністю винного (постанова ККС ВС від 25 жовтня 2022 року в справі № 359/885/20).

20.2.Отже, використання службового становища всупереч інтересам служби належить до злочинів із матеріальним складом і відповідно до ч. 2 ст. 364 КК України визнається закінченим із моменту настання тяжких наслідків.

20.3.З формулювання обвинувачення, сторона обвинувачення вважає встановленим, що ОСОБА_16, як перший заступник начальника ГУ НБ України у м. Києві та Київській області, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з виконувачем обов`язків голови НБ України ОСОБА_12, зі заступником начальника ГУ НБ України по м. Києву та Київській області ОСОБА_18, начальником управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБ України по м. Києву та Київській області ОСОБА_15, всупереч інтересам НБ України з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використав своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБ України завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

З формулювання обвинувачення, сторона обвинувачення вважає встановленим, що ОСОБА_12, будучи у період з 08 жовтня 2014 року по 10 жовтня 2014 року виконувачем обов`язків голови НБ України, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з головою спостережної ради ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_40, головою Правління ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_55, бенефіціарним власником ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_21, директором Генерального департаменту банківського нагляду НБ України ОСОБА_20, директором юридичного департаменту НБ України ОСОБА_13, першим заступником начальника ТУ НБ України по м. Києву та Київській області ОСОБА_16, всупереч інтересам НБ України, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використав своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБ України завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

З формулювання обвинувачення, сторона обвинувачення вважає встановленим, що ОСОБА_17, будучи директором департаменту Пруденційного нагляду, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з директором генерального департаменту банківського нагляду НБ України ОСОБА_20, головним економістом відділу нагляду за діяльністю банків 2 групи управління нагляду за банками 1 та 2 груп департаменту пруденційного нагляду НБ України ОСОБА_19, всупереч інтересам НБ України, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБ України завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

З формулювання обвинувачення, сторона обвинувачення вважає встановленим, що ОСОБА_20, будучи директором Генерального департаменту НБ України, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою з виконувачем обов`язків голови НБ України ОСОБА_12, директором юридичного департаменту НБ України ОСОБА_13, директором департаменту пруденційного нагляду ОСОБА_17, всупереч інтересам НБ України, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБ України завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

20.4.Операційним управлінням НБ України 13 жовтня 2014 року з здійснено перерахування коштів на рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк» у сумі 1 млрд 200 млн грн. Зі змісту обвинувального акта, саме з цим сторона обвинувачення пов`язує час настання суспільно небезпечних наслідків.

Враховуючи, що, за версією сторони обвинувачення, суспільно-небезпечні наслідки настали 13 жовтня 2014 року, строк давності притягнення обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 364 КК України минув 14 жовтня 2024 року. Отже, на теперішній час встановлений законом десятирічний строк давності сплив.

З урахуванням викладеного колегія суддів відхиляє аргументи захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, обвинуваченИХ ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що строк притягнення ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 сплив 10 жовтня 2014 року.

21.Водночас, жодних відомостей про те, чи зупинявся або переривався перебіг давності у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 суду не надано.

22.Таким чином, інкримінований обвинуваченим ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 злочин є тяжким, з моменту його вчинення минуло 10 років, цей строк не зупинявся та не переривався, отож вони підлягають звільненню від кримінальної відповідальності, а провадження в частині обвинувачення ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підлягає закриттю.

23.Заявлені вимоги цивільних позовів прокурора та ТОВ «ТЕХНОСЕРВ Україна» до обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, з урахуванням ч. 1 ст. 129 КПК України, колегія суддів залишає без розгляду.

Таке рішення також узгоджується з практикою Верховного Суду (постанови від 10 серпня 2021 року в справі № 161/694/20 та від 10 жовтня 2023 року в справі № 753/105/21), згідно із якою у разі постановлення судом ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

24.За правилами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, і скасовує арешт, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації.

Враховуючи те, що судом прийнято рішення про звільнення обвинувачених ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_20, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження у справі підлягають скасуванню арешти, накладені: ухвалами ВАКС від 17 серпня 2021 року та Апеляційної палати ВАКС від 15 вересня 2021 року в справі № 991/5583/21 (з урахуванням ухвали Апеляційної палати ВАКС від 26 січня 2023 року про виправлення описки в ухвалі від 15 вересня 2021 року), ухвалою ВАКС від 04 серпня 2021 року в справі № 991/5251/21, ухвалою ВАКС від 10 серпня 2021 року в справі № 991/5370/21, ухвалою ВАКС від 07 вересня 2021 року у справі № 991/6061/21, ухвалою ВАКС від 26 листопада 2019 року в справі № 760/7590/19 (провадження № 1-кс/991/2606/19), ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 11 листопада 2021 року в справі № 991/6057/21, ухвалою ВАКС від 07 вересня 2021 року в справі № 991/6056/21, ухвалою ВАКС від 07 вересня 2021 року в справі № 991/6062/21, ухвалою ВАКС від 07 вересня 2021 року в справі № 991/6059/21.

25.Відповідно до ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зі змісту ч. 11 ст. 182 КПК України вбачається, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Відтак, застава, внесена за ОСОБА_12 та ОСОБА_20, підлягає поверненню заставодавцям.

26.Таким чином, судом встановлені всі необхідні правові підстави звільнення обвинувачених обвинувачення ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності, а саме наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, згода обвинувачених на закриття провадження. Крім того, поставивши на обговорення клопотання прокурора та захисників суд з`ясував думку сторін, у тому числі й представників потерпілих, як того і вимагають приписи ч. 2 ст. 288 КПК України.

27.Стосовно клопотання захисника ОСОБА_44 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст 27 ч. 2 ст. 364 КК та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо нього в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

27.1.Згідно з частиною 2 статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (частина 3 статті 49 КК України).

Отже, підставами, які порушують перебіг строків давності є: (1) зупинення таких строків у зв`язку із ухиленням від досудового розслідування або суду та (2) переривання строків у зв`язку із вчиненням нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Водночас, чинне законодавство не конкретизує, які саме дії або події свідчать про ухилення від слідства.

Так, у постанові від 18 вересня 2018 року в справі № 346/883/15-к Верховний Суд виснував, що зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин не встановлено його місцезнаходження.

Водночас, відповідно до висновків, які містяться в постановах Верховного Суду України від 19 вересня 2015 року в справі № 5-1кс 15 та Верховного Суду від 30 травня 2019 року в справі № 639/793/17, під ухиленням від слідства або суду з огляду на положення частини 2 статті 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

Окрім того, факт ухилення від суду можна також вважати встановленим тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик суду без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості її прибуття до суду.

При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Водночас, мають бути беззаперечні відомості про те, що особа усвідомлює факт розпочатого стосовно неї кримінального провадження та виникнення юридичного обов`язку постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Для застосування положень частини 2 статті 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт умисного ухилення підозрюваного від слідства.

27.2.Висновок про обізнаність ОСОБА_21 про розпочате стосовно нього кримінальне переслідування, повідомлення про підозру у вчиненні злочину та направлення до суду обвинувального акту за його обвинуваченням слідує зі змісту його заяви, адресованої суду, про надання згоди на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

Окрім цього, про обізнаність ОСОБА_21 щодо існування стосовно нього кримінального провадження також свідчать факти укладання ним договорів про надання правової допомоги.

З огляду на викладене, суд виснував, що ОСОБА_21 набув статус підозрюваного та обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні та дізнався про кримінальне переслідування.

27.3.Щодо переховування ОСОБА_21 від слідства та суду.

З наданих захисника документів слідує, що стосовно ОСОБА_21 правоохоронними органами вживалися фактичні заходи, спрямовані на його розшук та затримання. На користь цього свідчить надані захисником копії постанови від 21 листопада 2019 року про оголошення ОСОБА_21 в розшук, постанови від 13 грудня 2019 року про оголошення ОСОБА_21 в міжнародний розшук, рішення Віденського регіонального суду в кримінальних справах від 19 січня 2023 року та 04 вересня 2023 року.

Крім цього, з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні суд встановив, що ОСОБА_21 також оголошений у міжнародний розшук, стосовно нього здійснювалось спеціальне досудове розслідування, йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що ОСОБА_21, усвідомлює факт розпочатого стосовно нього кримінального провадження та виникнення юридичного обов`язку постати перед судом, проте він перебуває законом з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. З цією метою він вжив заходи переходу на легальне становище на території Республіки Австрія та не з`являється на виклик до суду, на відміну від інших учасників, які перебувають закордоном, не проявляє ініціативи щодо участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_21, будучи обізнаним про кримінальне переслідування, свідомо та цілеспрямовано переховується від слідства, що підтверджується тривалою відсутністю в Україні (більше 5 років) та неявкою до суду.

27.4.Отже, суд констатує, що у зв`язку із переховуванням ОСОБА_21 від суду перебіг давності зупинився. Такий строк подовжується на період ухилення, втім не може перевищувати загального строку - п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину. Загальний строк закінчення п`ятнадцятирічного строку з моменту вчинення інкримінованого ОСОБА_21 злочину за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 368 КК України - 13 жовтня 2029 року. Таким висновок суду цілком узгоджується із постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22. Відтак, наразі підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 12014000000000496 щодо нього в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України суд не вбачає.

28.Колегія зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 12, 49 КК України, 284-286, 288, 372, 375 КПК України суд постановив:

1.Задовольнити клопотання захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

2.Звільнити ОСОБА_16 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

2.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням його від кримінальної відповідальності.

2.2.Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 серпня 2021 року та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 991/5583/21 на майно, що належить ОСОБА_16, а саме:

-грошові кошти, вилучені 11 листопада 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) гривень, 45 (сорок п`ять) фунтів стерлінгів, 15 630 (п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять) євро, 135 102 (сто тридцять п`ять тисяч сто два) долари США;

-4 (чотири) зливки жовтого кольору з написами «Switzerland 100 g Fine Golde 999,9» з серійними номерами 522270, 522268, 522297, 522277, 1 (один) злиток металу жовтого кольору з написом «Umicore 10 g FIENGOLD 999,9» з серійним номером 424477, вилучені в ході обшуку 11 листопада 2019 року за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_2 ;

-житловий будинок загальною площею 254,6 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 171801832224);

-автомобіль TOYOTA RAV4, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, (№ кузова НОМЕР_2 );

-земельну ділянку площею 0,04 га, розташовану за адресою: Хмельницька область, Новоушицький район (кадастровий номер - 6823384500:09:001:1350);

-грошові кошти, вилучені в ході обшуку 11 листопада 2019 року за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_2, а саме: 101 614 (сто одна тисяча шістсот чотирнадцять) доларів США, 1 030 (одна тисяча тридцять) євро, 60 (шістдесят) фунтів стерлінгів, 11 151 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят одна) гривня;

-грошові кошти ОСОБА_16, які були наявні до 16 листопада 2019 року на рахунку № НОМЕР_3, відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) та рахунку № НОМЕР_4, відкритому в АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129);

-грошові кошти, що знаходяться на усіх рахунках ОСОБА_16, відкритих в АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (ЄДРПОУ - 00032112).

3.Звільнити ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

3.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_20 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням її від кримінальної відповідальності.

3.2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року в справі № 991/5251/21 на кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_20, відкриті в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129, МФО - 300465).

3.3.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 серпня 2021 року в справі № 991/5370/21 на майно, що належить ОСОБА_20, а саме:

-машиномісце загальною площею 20,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820388880000);

-приміщення для зберігання велосипедів загальною площею 2,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1820348280000);

-автомобіль Infiniti QX70, д.н.з. НОМЕР_5, 2014 року випуску (vin НОМЕР_6 );

-квартиру АДРЕСА_5, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 747880180000);

-квартиру АДРЕСА_6 .

3.4.Заставу в розмірі 4 994 600,00 (чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто чотири тисячі шістсот) гривень, внесену за ОСОБА_20 на рахунок Вищого антикорупційного суду на виконання ухвали від 26 грудня 2019 року в справі № 760/7590/19 (провадження № 1-кс/991/3474/19), повернути заставодавцю ОСОБА_56 .

4.Звільнити ОСОБА_17 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

4.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням її від кримінальної відповідальності.

4.2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року в справі № 991/6061/21 на майно, що належить ОСОБА_17, а саме:

-квартиру АДРЕСА_7, (реєстраційний номер нерухомого майна - 12011929);

-гараж № НОМЕР_7, розташований за адресою АДРЕСА_8 » добровільне об`єднання індивідуальних забудовників гаражів та сараїв, адреса ГК: АДРЕСА_9 (реєстраційний номер нерухомого майна - 14838047);

-домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_10, (реєстраційний номер нерухомого майна - 21775871);

-автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_8 ;

-квартиру АДРЕСА_11 ;

-грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_17 відкритих в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129).

5.Звільнити ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

5.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням його від кримінальної відповідальності.

5.2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2019 року в справі № 760/7590/19 (провадження № 1-кс/991/2606/19) на майно, що належить ОСОБА_12, а саме: квартиру АДРЕСА_12 .

5.3.Заставу в розмірі 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень, внесену за ОСОБА_12 на рахунок Вищого антикорупційного суду на виконання ухвали від 15 листопада 2019 року в справі № 760/7590/19, (провадження № 1-кс/991/2197/19), повернути заставодавцю АТ «Райффайзен Банк».

6.Звільнити ОСОБА_18 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

6.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням її від кримінальної відповідальності.

6.2.Скасувати арешт, накладений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 листопада 2021 року в справі № 991/6057/21 на майно, що належить ОСОБА_18, а саме: на 1/2 частину квартири АДРЕСА_13 (реєстраційний номер майна - 398805780000).

7.Звільнити ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

7.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням його від кримінальної відповідальності.

7.2.Скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року в справі № 991/6056/21 на майно, що належить ОСОБА_13, а саме:

-квартиру АДРЕСА_14, (реєстраційний номер нерухомого майна - 491315932224), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-квартиру АДРЕСА_15, (реєстраційний номер нерухомого майна - 503049032224), шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

- квартири АДРЕСА_16, шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном;

-грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках, відкритих ОСОБА_13 в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ - 00032129);

-грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках, відкритих ОСОБА_13 в АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ - 14360570).

8.Звільнити ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

8.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_19 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням її від кримінальної відповідальності.

9.Звільнити ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

9.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням її від кримінальної відповідальності.

9.2.Скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року в справі № 991/6062/21 на майно, що належить ОСОБА_15, а саме: квартиру АДРЕСА_17 (реєстраційний номер майна - 1830478680000).

10.Звільнити ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

10.1.Кримінальне провадження № 12014000000000496 в частині обвинувачення ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 364 КК України закрити у зв`язку з звільненням її від кримінальної відповідальності.

10.2.Скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року в справі № 991/6059/21 на майно, що належить ОСОБА_14, а саме на грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_14 (ІПН - НОМЕР_9 ), відкритих в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПО 00032129).

11.Залишити без задоволення клопотання захисника ОСОБА_11 про звільнення ОСОБА_21 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

12.Цивільний позов прокурора та ТОВ «ТЕХНОСЕРВ Україна» в частині вимог до ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_18 та ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_14 залишити без розгляду.

13.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

14.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Апеляційна скарга подається протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Вищий антикорупційний суд.

Судді:

ОСОБА_57

ОСОБА_58