- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/392/25Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/90/25
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
30 січня 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6, подані на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2025 року щодо продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №42024110000000146,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 10.02.2025 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 10 000 000 (десяти мільйонів) грн. Зазначено, що у разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ (т. 2 а. с. 198).
Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) у кримінальному провадженні №42024110000000146 проводиться розслідування обставин одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення дій щодо передачі вугільно видобувного обладнання від Державного підприємства /далі - ДП/ «Селидіввугілля» до ДП «Волиньвугілля», засновником та органом управління яких є Міністерство енергетики України; (2) наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК; (4) жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам; (5) існують обставини, які перешкоджають спрямуванню обвинувального акта до суду до закінчення строку дії застосованого запобіжного заходу; (6) застава у розмірі 10 000 000 грн є помірною для підозрюваного та зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку (т. 2 а. с. 202-206).
В апеляційній скарзі прокурор просить частково скасувати оскаржувану ухвалу, визначивши підозрюваному заставу в розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) грн, оскільки майновий стан підозрюваного та пов`язаних із ним осіб свідчить про помірність та можливість внесення застави у більшому ніж визначив слідчий суддя розмірі, що підтверджується: (1) одержанням ОСОБА_7 у співучасті з іншими особами коштів у сумі 300 тисяч доларів США, з яких віднайдено та вилучено лише 142 тисячі доларів США; (2) показаннями підозрюваного ОСОБА_9 щодо можливого отримання ОСОБА_7 від директорів державних вугільних підприємств щомісячно по 300-400 тис. грн; (3) наявними у ОСОБА_7 та його родини активами, зокрема будинком вартістю від 130 000 до 183 000 доларів США (т. 3 а. с. 2-3, 57-58).
Захисник в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива, обравши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, адже: (1) слідчим суддею не враховано невідповідність клопотання детектива про продовження строку тримання під вартою вимогам ст. 184 і ч. 3 ст. 199 КПК; (2) матеріали клопотання не містять доказів обґрунтованості підозри та не підтверджують обставин, що заявлені ризики не зменшилися й продовжують існувати; (3) визначена застава є непомірною; (4) покладення слідчим суддею на ОСОБА_7 обов`язку утримуватись від спілкування з підозрюваними є не логічним, оскільки сторони захисту підозрюваних вправі узгоджувати між собою правову позицію; (5) зважаючи на стан здоров`я ОСОБА_7 та його особисті дані, доцільно буде обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (т. 3 а. с. 27-40).
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів, а в задоволенні апеляційної скарги захисника просив відмовити, в той час як підозрюваний із захисником наполягали на задоволенні апеляційної скарги сторони захисту та відхилення апеляційної скарги прокурора.
Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК).
За підсумками апеляційного перегляду зроблено висновок, що слідчий суддя правильно встановив існування чотирьох ризиків, зазначених в ухвалі, ураховуючи, що обов`язковою умовою, за наявності якої щодо особи може бути застосовано запобіжний захід, у т. ч. продовжено його застосування, є існування хоча б одного з передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків.
Адже під час розгляду клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави». Так, існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, але вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У ході застосування наведеного підходу щодо продовження існування чи відсутності ризиків, судом апеляційної інстанції враховується, що продовження існування ризиків:
(1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується у сукупності та взаємозв`язку підозрою ОСОБА_7 у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, за вчинення якого його може очікувати покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років (т. 1 а. с. 43-48), наявністю в підозрюваного широкого кола зв`язків, в тому числі, і серед службових осіб державних органів, зокрема правоохоронних, які можуть бути використані з метою залишення території України, зважаючи на те, що ОСОБА_7 займав посаду заступника Міністра енергетики України (т. 1 а. с. 34, 171-176), наявністю у ОСОБА_7 паспорта громадянина України для виїзду за кордон (т. 1 а. с. 33), обставинами одержання ОСОБА_7 у співучасті з іншими особами коштів у сумі 300 тис доларів США, місцезнаходження частини з яких органом досудового розслідування не встановлено, через що вони можуть бути використані підозрюваним з метою переховування від органу досудового розслідування та суду (т. 1 а. с. 70-115, 119-130, 161-170, 182-229);
(2) знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, доводиться тим, що підозрюваному інкримінується вчинення кримінального правопорушення із залученням до одержання неправомірної вигоди співучасників, якими вживалися заходи конспірації (т. 1 а. с. 43-48, 197-198), а також наявністю в підозрюваного широкого кола зв`язків, зважаючи на те, що ОСОБА_7 займав посаду заступника Міністра енергетики України (т. 1 а. с. 34, 171-176);
(3) незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні підтверджується, ураховуючи (а) встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, згідно з якою спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), (б) обізнаність ОСОБА_7 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, що дає можливість випливати на таких свідків з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, так і на інших осіб, які можуть надати показання щодо важливих для кримінального провадження обставин (т. 1 а. с. 34, 171-176), (в) повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, скоєного у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, що дає підстави вважати можливим об`єднання таких осіб однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції (т. 1 а. с. 43-48);
(4) вчинення іншого кримінального правопорушення доводиться, враховуючи, що один з підозрюваних у цьому кримінальному провадженні ( ОСОБА_9 ) у своїх показаннях зазначає про причетність ОСОБА_7 до систематичного отримання неправомірної вигоди (т. 1 а. с. 43, 66-69).
Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, продовження існування встановлених ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_7 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала. Разом із тим, ураховуючи тривалість перебування підозрюваного під вартою у сукупності з обставинами звільнення його з посади заступника Міністра та тривалістю розслідування у цьому кримінальному провадженні, на думку колегії суддів, ймовірність настання ризиків знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, дещо зменшилася.
Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності продовження існування ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя, хоч і вважає, що ймовірність настання двох з чотирьох ризиків зменшилася.
Крім того, в ході апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено нових обставин, які не були відомі під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 слідчій судді та колегії суддів суду апеляційної інстанції, котрі б дозволяли на цій стадії дійти висновку про необґрунтованість підозри чи про необхідність зменшення розміру застави або потребу скасувати обов`язок утримуватися від спілкування з іншим підозрюваними. Тому на цій стадії суд не може надавати іншу оцінку тому чи наявна обґрунтована підозра та чи є підстави для скасування обов`язків, оскільки в протилежному випадку вказане по суті буде повторним переглядом первісного рішення про застосування запобіжного заходу, що суперечить принципу поваги до остаточного судового рішення.
Із огляду на тривалість кримінального провадження (з 15.04.2024), дату повідомлення ОСОБА_7 про підозру (11.08.2024), період знаходження його під вартою (т. 1 а. с. 53-65) й продовження існування ризиків та високий ступінь ймовірності настання двох із чотирьох ризиків колегія суддів вважає, що підстави для зміни виду запобіжного заходу (з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід) відсутні.
Проте, зважаючи на тривале перебування підозрюваного під вартою, зменшення ймовірності настання ризиків знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів та вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, невнесення застави за підозрюваного в сумі 15 000 000,00 грн, відсутність нових вагомих доказів щодо обґрунтування майнового стану ОСОБА_7 на рівні, що дозволяє йому внести заставу в раніше визначеному обсязі, на думку колегії суддів, слідчий суддя правильно зменшив заставу, яка є альтернативним триманню під вартою видом запобіжного заходу, з 15 000 000,00 грн, визначених на 26.11.2024, до 10 000 000,00 грн - на 22.01.2025. Слідчий суддя навів достатні аргументи здатності ОСОБА_7 зібрати необхідні кошти для внесення застави. Зокрема, зважаючи на показання ОСОБА_10 відносно укладення договору купівлі третьою особою нерухомості, якою наразі на праві оренди користуються мати та сестра ОСОБА_7, колегія суддів враховує, що у підозрюваного можуть бути наявні приховані активи, оформлені на третіх осіб, а отже він здатний у тому числі за їх рахунок внести визначену судом суму застави.
Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 7-9, 132, 176-178, 182-183, 193, 194, 309, 370, 376, 393, 395, 404-407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги прокурора та захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4