Документ № 124827756

Справа № 991/11748/24

Провадження № 11-сс/991/5/25

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.11.2024, якою відмовлено в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, у межах кримінального провадження № 52021000000000574 від 07.12.2021,

за участю:

прокурора ОСОБА_6,

захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), щодо можливого заволодіння майном АТ «Харківобленерго» шляхом зловживання службовими особами цього товариства своїм службовим становищем під час організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг.

22.08.2024, у межах цього кримінального провадження, директору ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД ЕНЕРГОМІРА» ОСОБА_7 складено та в порядку, передбаченому ст. 135 і 278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України - заволодіння та незакінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою.

Надалі, детектив за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням, в якому просив обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (далі - клопотання).

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 19.11.2024 відмовив у задоволенні клопотання, оскільки дійшов висновку, що підозра ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях є «мінімально обґрунтованою» та рівень її обґрунтованості недостатній для обмеження його прав і свобод, які витікають з обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 19.11.2024, сторона обвинувачення та сторона захисту подали до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги.

Сторона обвинувачення просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення клопотання. Посилається на те, що слідчий суддя надав неналежну оцінку доказам, долученими до матеріалів клопотання, а тому його висновки не відповідаю фактичним обставинам кримінального провадження. На переконання прокурора, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень повністю доводиться доказами, долученими до матеріалів клопотання, які є належними й допустимими. Акцентує на тому, що згідно з кримінальним процесуальним законодавством, підставою для відмови в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу є, зокрема необґрунтованість підозри особи у вчинення кримінального правопорушення, а поняття «мінімальна обґрунтованість підозри», як підстава - не передбачена. Крім того, уважає, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, оскільки взагалі не досліджував питання щодо існування ризиків кримінального провадження, на які вказував орган досудового розслідування.

Окремо прокурор посилається на те, що висновки слідчого судді щодо проведеного у кримінальному провадженні експертного дослідження, метою якого було визначення ринкової вартості контрольно-вимірювальних приладів (лічильників електроенергії та додаткового електрообладнання), є помилковими та безпідставними. Слідчий суддя в цій частині фактично вийшов за межі своїх повноважень, оскільки перебрав на себе функцію експерта і зробив висновки щодо оцінки предмета закупівлі.

Сторона захисту за змістом своєї апеляційної скарги просить поновити строк на апеляційне оскарження та за результатами розгляду скарги скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання.

На обґрунтування вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що 19.11.2024 була проголошена лише резолютивна частина оскаржуваної ухвали. Її повний текст представник отримав 03.12.2024 та протягом п`яти днів (понеділок 09.12.2024) подав апеляційну скаргу. На думку адвоката, необізнаність із мотивами судового рішення об`єктивно унеможливило подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Обґрунтовуючи інші вимоги апеляційної скарги, адвокат посилається на те, що висновки слідчого судді в частині набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного та можливості розглядати відносно нього клопотання, є помилковими. На переконання захисту, сторона обвинувачення не вжила належних заходів для повідомлення ОСОБА_7 про підозру, наслідком чого є недоведеність набуття ним процесуального статусу підозрюваної особи. У цій частині звертає увагу на те, що наразі процесуальна позиція сторони обвинувачення зводиться до того, що ОСОБА_7 може перебувати на території Російської Федерації, у той час, як будь-яких доказів виконання вимог ч. 8 ст. 135 КПК України матеріали кримінального провадження не містять. Поряд із цим, адвокат ОСОБА_8 стверджує, що сторона обвинувачення не довела перебування ОСОБА_7 в міжнародному розшуку. Докази належного повідомленням ОСОБА_7 про його виклик до детектива відсутні. Постанова про оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук прийнята без будь-яких для цього правових підстав, а тому не може свідчити про перебування ОСОБА_7 в міжнародному розшуку. До того, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей та матеріалів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_7 по меншій мірі обізнаний про факт існування кримінального провадження стосовно нього, зокрема, що його допитували в межах цього кримінального провадження, за його участі проводились будь-які процесуальні дії, в тому числі в його житлі чи володінні.

Окремо сторона захисту не погоджується з висновками слідчого суддів в частині «мінімально обґрунтованої» підозри ОСОБА_7 . Вважає, що до матеріалів провадження не долучено відповідних доказів, які б могли свідчити про існування в діях ОСОБА_7 обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, в тому числі в частині кваліфікації. Навпаки, на думку сторони захисту, зміст викладеного в протоколах додаткового огляду мобільних телефонів від 05 та 09.08.2024 листування ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ; ОСОБА_7 та ОСОБА_12 лише спростовує будь-яку причетність ОСОБА_7 до можливого вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки не має жодного доказового значення для кримінального провадження. Додатково звертає увагу на необґрунтованість наявного в межах цього кримінального провадження висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 22.04.2024 № СЕ-19/119-24/4636-ТВ. Згідно з цим висновком, об`єктом дослідження було визначення ринкової вартості лічильників, котрі постачалися на адресу АТ «Харківобленерго», що не відповідає змісту такого висновку, позаяк експертом не досліджувалися відповідні договори інших постачальників, які б дійсно могли дати змогу визначити ринкову вартість, у той час, як експертом бралися до уваги винятково подібні договори ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА».

Також адвокат посилається на те, що сторона обвинувачення не довела наявність заявлених ризиків, усі твердження є формальними та такими, що не містять під собою відповідного правового підґрунтя.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор у повному обсязі підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив задовольнити. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 .

Адвокат ОСОБА_8 та інші адвокати підтримали апеляційну скаргу захисту в повному обсязі з наведених у ній підстав, просили задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене КПК України (п. 3 ч. 2 ст. 395 цього Кодексу).

Матеріалами судового провадження встановлено, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена 19.11.2024 за участю як сторони обвинувачення, так і захисту, з проголошенням резолютивної частина ухвали. Указане дає підстави для висновку, що в цьому випадку останнім днем на апеляційне оскарження, з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, є 25.11.2024 (понеділок).

Водночас адвокат ОСОБА_8 посилається на те, що повний текст оскаржуваний ухвали він отримав 03.12.2024 та до цього дня він не був обізнаний з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення. Це унеможливило подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Частиною 1 статті 117 КПК України закріплено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленої в постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18), за змістом ст. 376 КПК України дата оголошення судового рішення, у тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати й саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження. Оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК України лише резолютивної частини ухвали має місце переважно у виняткових випадках та жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

Так, колегія суддів враховує, що 19.11.2024 оголошена резолютивна частина оскаржуваної ухвали. Її повний текст адвокат ОСОБА_8 отримав 03.12.2024 та протягом п`яти днів (понеділок 09.12.2024) подав апеляційну скаргу.

З огляду на вищевикладене, а також те, що адвокатові не були відомі мотиви прийнятого судового рішення до отримання ним копії повного тексту, колегія суддів вважає за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Щодо доводів апеляційної скарги

Згідно ст. 2 КПК України основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Отже, у межах доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення та сторони захисту, із метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді; чи набув ОСОБА_7 статусу підозрюваного; чи оголошений ОСОБА_7 в міжнародний розшук; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Щодо набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного

На переконання сторони захисту ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру не вручались йому належним чином. Колегія суддів із такими доводами не погоджується.

Так, матеріалами провадження встановлено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №52021000000000574 від 07.12.2021 за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, щодо можливого заволодіння майном АТ «Харківобленерго» шляхом зловживання службовими особами цього товариства своїм службовим становищем під час організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг.

22.08.2024, у межах цього кримінального провадження, детективом НАБУ повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України (ч. 1 ст. 276 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 278 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У главі 11 КПК України, зокрема, у ч. 1 та 2 ст. 135 цього Кодексу визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом (ч. 1 ст. 136 КПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15.07.1982, п. 73).

Ураховуючи, що на момент направлення повідомлень про підозру ОСОБА_7 органами досудового розслідування достовірно не було встановлено його місцеперебування, тому слідчий суддя з огляду на вищевказані приписи дійшов висновку, що вручення повідомлення про підозру мало бути проведено в порядку, що регулюється ч. 1 ст. 278 та ч. 1 і 2 ст. 135 КПК України.

Перевіряючи висновки слідчого судді в контексті доводів сторони захисту на предмет вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з рапорту детектива від 22.08.2024, прибувши за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ) було встановлено, що в будинку на даний час проживає рідна сестра ОСОБА_7, яка повідомила, що її брат за вказаною адресою наразі не проживає, його теперішнє місцезнаходження та його контактні номери телефонів їй не відомі, при цьому отримати примірники повідомлення про підозру та пам`ятки для передачі ОСОБА_7 будь-яким зручним для неї способом вона відмовилась, після чого примірники повідомлення про підозру та пам`ятки були поміщені у поштову скриньку будинку за вказаною адресою.

Крім того, у зв`язку з тим, що за місцем реєстрації ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) ніхто не відчинив двері, примірники повідомлення про підозру та пам`ятки так само були поміщені у поштову скриньку із позначенням 72 на 1-му поверсі будинку за вказаною адресою. Примірники повідомлення про підозру та пам`ятки були також направлені поштою на вказані відомі адреси за місцями реєстрації і проживання ОСОБА_7 та на адресу ОСББ «Гвардійський 33», а також вручені представнику Височанської селищної ради Харківського району Харківської області та залишені охоронцю території ТОВ «ХЕТЗ «Енергоміра» для передачі представникам цього товариства.

Додатково примірники повідомлення про підозру та пам`ятки надіслано на електронні поштові скриньки та у мобільних додатках ОСОБА_7 .

Тобто орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Отже, колегія суддів доходить висновку про належне виконання органом досудового розслідування вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру та набуття ним у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу підозрюваного. Відповідно, слідчий суддя міг вирішувати питання про обрання запобіжного заходу, а доводи апеляційної скарги сторони захисту вказаного не спростовують.

Щодо оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук

Слідчий суддя в ухвалі, що переглядається дійшов висновку про доведеність факту оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук. Сторона захисту із цим висновком не погоджується.

Колегія суддів зазначає, що згідно положень ст. 281 КПК України підозрювана особа оголошується в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) якщо під час досудового розслідування її місцезнаходження невідоме або вона виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови її належного повідомлення про такий виклик. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова.

Разом із тим, КПК України обумовлює можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактом саме оголошенням підозрюваної особи в міжнародний розшук, а не фактом її перебування в такому розшуку чи здійснення такого розшуку

Отже, у цілях застосування ч. 6 ст. 193 КПК України достатньою підставою вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність постанови слідчого (прокурора) про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук.

Фактичне перебування або не перебування особи в міжнародному розшуку, щодо якої такий розшук оголошено, не має правового значення для вирішення питання обрання запобіжного заходу.

Такий висновок колегії суддів узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з цього питання (наприклад, ухвали від 14.06.2022 у справі № 991/1619/22, від 15.07.2022 у справі № 991/8514/21, від 11.08.2022 у справі № 991/5913/21, від 23.08.2022 у справі № 991/7940/21).

Як встановлено з матеріалів клопотання, ОСОБА_7 з питання оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання в установленому законом порядку до органів ДМС не звертався і місце проживання останнього зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, абонентський номер ОСОБА_7, згідно з отриманими в порядку тимчасового доступу до опрацьованих трафіків телефонних з`єднань, з 18.03.2022 фіксується у роумінгу, що означає використання номера поза межами т. зв. «домашньої» мережі, зокрема за кордоном - на території держави, визнаної Верховною Радою України державою агресором.

В зв`язку з чим, 24.09.2024 постановою детектива НАБУ оголошено у розшук ОСОБА_7, оскільки останній, будучи належним чином повідомлений про виклик, в тому числі і в порядку ч. 8 ст. 135 КПК України, на 19.08.24, 22.08.24, 02.09.24, 16.09.2024, без поважних причин не прибув.

Отже, ураховуючи, що ОСОБА_7 залишив територію України і на теперішній час не повернувся, на виклики детектива НАБУ не прибуває без поважних причин та через це постановою детектива НАБУ він оголошений в міжнародний розшук, у колегії суддів наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 оголошений в міжнародний розшук.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 .

Колегія суддів не погоджується із висновками слідчого судді щодо недостатності обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України на тому рівні, який є необхідним для обмеження прав і свобод ОСОБА_7, що витікають із обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, при вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, §32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, §175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Колегія суддів звертає увагу, що рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_7, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри, зокрема є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра хоч і на мінімальному рівні, але є обґрунтованою, а тому вважає достатнім обсяг доказів, наданих стороною обвинувачення в обґрунтування клопотання, для обрання запобіжного заходу того рівня, про який клопоче сторона обвинувачення.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Аналіз ч. 1 ст. 194 КПК України дає підстави вважати, що запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються (обираються) слідчим суддею за наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання хоча і дійшов висновку про наявність на мінімальному рівні підозри, однак не дослідив питання в частині існування ризиків кримінального провадження, на які вказує орган досудового розслідування, та допустив неповноту судового розгляду в цій частині.

Перевіряючи обґрунтування клопотання щодо наявності ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування детектива наявності кожного із зазначених ризиків в клопотанні, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Так, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів враховує тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відносяться до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України. Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_7, колегія суддів врахуває: наявність у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон: його досвід перетину державного кордону України; фактичне його перебування за межами території України, у той час, як згідно офіційних реєстрів він обліковується як такий, що перебуває на території України; відомості щодо майнового стану підозрюваного та його родини (наявність значного доходу, квартир, будинку та земельних ділянок), який дає можливість проживати тривалий час за межами території України.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про ймовірну можливість переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду. Доводи апеляційної скарги сторони захисту вказаного висновку не спростовують.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами детектива про наявність ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом із тим, колегія суддів бере до уваги, що певна кількість свідків у кримінальному провадженні є працівниками ТОВ «Харківський Електротехнічний завод «ЕНЕРГОМІРА», тому достатньо ймовірним є те, що ОСОБА_7, будучи директором даного підприємства, може особисто або ж через інших осіб впливати на останніх. Окрім цього, як зазначив детектив у клопотанні, наразі у кримінальному провадженні не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи сторони обвинувачення, щодо ризику вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому він підозрюється, не знайшли свого підтвердження.

Колегією суддів враховано, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

З урахуванням вищевказаного, враховуючи рівень обґрунтованості підозри, наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги обставини справи, особу підозрюваного, а також з огляду на приписи ч. 1 ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про неможливість обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому колегією суддів враховано, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються (обираються) не тільки для забезпечення досудового розслідування, а й для забезпечення судового провадження.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 1, 3 ч. 1 ст. 409 КПК України).

Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення (ч. 1 ст. 410 КПК України).

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Як мотивовано вище, слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неповноту судового розгляду, за таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали, якою клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 необхідно задовольнити.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання адвоката ОСОБА_8 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.11.2024 задовольнити, строк поновити.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.11.2024 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, у межах кримінального провадження № 52021000000000574 від 07.12.2021.

Обрати підозрюваному ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3