- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
Справа № 761/15604/17
Провадження №11-кп/991/55/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
прокурора ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року, за обвинуваченням: ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
УСТАНОВИЛА:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року ОСОБА_6, серед іншого, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна та із позбавленням його спеціального звання майора податкової міліції.
Також ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Від зазначеного покарання ОСОБА_6 звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Окрім того, запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді застави, застосований на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30.08.2016 у справі № 11-сс/796/2745/2016), змінено на запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною йому залишати цілодобово житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (його територіального підрозділу за місцем проживання) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю, - на строк до набрання вироком законної сили.
Не погодившись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_10 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалити нове рішення, яким закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 369-2 КК України, за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою від 03 січня 2025 року за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, а також обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою від 13 січня 2025 року - закінчено підготовку та призначено апеляційний розгляд справи.
Після чого, 13 січня 2025 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року.
В обґрунтування своєї позиції сторона захисту зазначає, що застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати цілодобово житло за місцем проживання та покладенням на нього обов`язків носити електронний засіб контролю, на строк до набрання вироком законної сили, - є таким, що суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства, а наявність обставин щодо ОСОБА_6 надають підстави для пом`якшення покладених на нього обов`язків, виходячи із наступного:
-ОСОБА_6 протягом тривалого періоду судового розгляду кримінального провадження жодним чином не вчиняв дій, які могли б вказувати на перешкоджання кримінальному провадженню, зокрема: не пропускав судових засідань, утримувався від спілкування із заявником і свідками, допитаними у суді, та не здійснював впливу на їх поведінку;
-відсутній жодний із ризиків вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі чого можливо змінити застосований відносно нього запобіжний захід до набрання оскаржуваним вироком законної сили чи його скасування;
-застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати цілодобово житло за місцем проживання та покладенням обов`язку носити електронний засіб контролю - суттєво порушує нормальний уклад його життя.
В судове засідання з`явились обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та прокурор САП ОСОБА_11 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10, які підтримали подане клопотання та просили задовольнити його у повному обсязі, думку прокурора САП ОСОБА_11, який заперечував проти задоволення значеного клопотання, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно вимог частини 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31.
За частинами 1-2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною першою ст. 201 КПК України встановлено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.
Підставами для звернення до суду з клопотанням про зміну застосованого запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що були взяті судом до уваги при застосуванні запобіжного заходу. Отже, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються обставини, що враховувалися судом при його застосуванні.
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу судом першої інстанції було враховано, що ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину і йому призначається покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, яке необхідно буде відбувати реально у разі набрання вироком чинності, що ОСОБА_6 тимчасово не працює, раніше обіймав посаду слідчого у правоохоронному органі, одружений і має на утриманні малолітню дитину. Зважаючи на такі обставини, суд першої інстанції вважає достатньо значним ризик переховування обвинуваченого від суду та в подальшому від відбування призначеного вироком покарання. Через це суд дійшов висновку про неможливість запобігти зазначеному ризику і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш м`якого запобіжного заходу, аніж домашній арешт із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово та із покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України. На переконання суду першої інстанції, вказаний запобіжний захід є необхідним та зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Застосування запобіжного заходу на підставі вироку суду здійснюється з метою забезпечення апеляційного перегляду такої справи як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння злочину.
Згідно ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З оскаржуваного вироку випливає, що суттєвою обставиною, яка вплинула на вирішення судом питання стосовно застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стало визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк три роки, з конфіскацією всього належного йому майна та із позбавленням його спеціального звання майора податкової міліції. Під час застосування такого запобіжного заходу судом першої інстанції було взято до уваги як обставини відповідного кримінального провадження, так і обставини, що стосуються безпосередньо ОСОБА_6 . Натомість стороною захисту у поданому клопотанні не наведено будь-яких обставин, які б могли слугувати підставою для зміни застосованого запобіжного заходу.
З огляду на обставини цієї справи, особу обвинуваченого та призначене йому покарання, висновок суду першої інстанції про неможливість застосування відносно ОСОБА_6 іншого більш м`якого запобіжного заходу є обґрунтованим, оскільки у цьому випадку саме такий запобіжний захід є мінімально можливим для забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження. Зміна застосованого відносно нього запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби може негативно відобразитися на здійсненні розгляду поданих апеляційних скарг та виконанні обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Попередня належна процесуальна поведінка обвинуваченого не спростовує існування зазначеного ризику та не може у цьому конкретному випадку бути підставою для зміни застосованого запобіжного заходу, оскільки ухвалення обвинувального вироку дійсно значно підвищує ризик можливого переховування обвинуваченого від суду.
З урахуванням викладеного, клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 131, 177, 178, 181, 194, 201, 331, 372, 418 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52016000000000064 від 02 березня 2016 року, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3