- Головуючий суддя (АП ВАКС): Михайленко Д.Г.
Справа № 991/14152/24
Провадження №11-сс/991/85/25
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження: адвокат ОСОБА_5,
розглянула апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.01.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023.
Історія провадження
1.Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023 за частиною 3 статті 209, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369, частиною 4 статті 410 Кримінального кодексу України (далі - КК).
2.20.12.2024 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна.
3.14.01.2025 слідчий суддя наклав арешт на майно (далі - ухвала слідчого судді).
4.20.01.2025 адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу.
Короткий зміст і мотиви ухвали слідчого судді
5.Оскаржуваною ухвалою: (1) задоволено клопотання прокурора про арешт майна; (2) накладено арешт на вилучений під час обшуку 17.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1, мобільний телефон Apple IPhone 13 Pro А2638, серійний номер НОМЕР_1, IMEI1 - НОМЕР_2, IMEI2 - НОМЕР_3 (далі - мобільний телефон).
6.Арешт накладено на майно з метою забезпечення збереження речового доказу з таких мотивів:
(1) детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023 за фактами: (а) легалізації одержаних злочинним шляхом запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки невстановленого походження шляхом їх постачання через підконтрольні причетним особам суб`єкти господарювання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу за сприяння службових осіб таких підприємств; (б) заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем та (в) надання й одержання працівниками державних органів та державних підприємств неправомірної вигоди за вчинення в інтересах осіб дій з використанням службового становища;
(2) на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей слідчий суддя дійшов висновку, що вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень є вірогідним і достатнім відповідно до стандарту доказування «обґрунтоване припущення», що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
(3) постановою детектива НАБУ від 17.12.2024 вилучений під час обшуку мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні з мотивів, що він може містити відомості щодо ймовірного одержання ОСОБА_6 неправомірної вигоди;
(4) прокурор навів достатні підстави вважати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон, а саме інформація, що на ньому міститься, має суттєве значення для досудового розслідування та є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні в розумінні статті 98 КПК, оскільки: (а) у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовані розмови із зазначенням ім`я, по-батькові ОСОБА_6 та посади, яку вона обіймає, при цьому зазначену версію сторони обвинувачення можна перевірити, зокрема, шляхом отримання інформації з мобільного телефону; (б) детектив 17.12.2024 призначив комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій задля подолання системи логічного захисту та повного копіювання інформації, в тому числі видаленої;
(5) арешт мобільного телефону не порушуватиме принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб та власника майна, оскільки накладення арешту не позбавляє ОСОБА_6 можливості надалі працювати та здійснювати професійну діяльність;
(6) з урахуванням досліджених обставин у цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Вимоги і доводи апеляційної скарги
7.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
8.Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що: (1) у ОСОБА_6 відсутній процесуальний статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, вона не має жодного відношення до протиправних діянь, які розслідуються в межах кримінального провадження, а долучені до клопотання протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій не містять згадувань конкретно про ОСОБА_6 ; (2) обшук проведений на підставі ухвали, яка містила тільки вступну та резолютивну частини, що суперечить положенням КПК; (3) вилучений мобільний телефон не переданий на експертне дослідження та утримується безпідставно, оскільки постанова про призначення експертизи не містить заповнених відомостей щодо дати, підпису та даних експерта, якому роз`яснено права та обов`язки, передбачені законодавством, та попереджено про кримінальну відповідальність; (4) за існуючих умов факти ймовірного вчинення кримінального правопорушення, а саме одержання неправомірної вигоди, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства не належать до підслідності НАБУ; (5) слідчим суддею порушені встановлені КПК строки розгляду клопотання про арешт майна; (6) сторона обвинувачення не надала жодного належного обґрунтування наявності правової підстави накладення арешту на майно та відповідності вилученого в ході обшуку мобільного телефону будь-якому критерію, визначеному у статті 98 КПК.
Позиції учасників провадження
9.У судовому засіданні адвокат підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
10.Прокурор надав Суду письмові заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та розглянути її без його участі.
11.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
12.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).
13.Враховуючи мотиви оскаржуваної ухвали, вимоги і доводи апеляційної скарги, Суд повинен: (1) перевірити доводи апелянта щодо відсутності достатніх даних про те, що (а) кримінальне правопорушення взагалі мало місце, що виключає необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження, (б) ОСОБА_6 причетна до досліджуваних подій; (2) дослідити правові підстави накладення арешту на майно.
(1) Щодо наявності достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення
14.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 зазначив, що прокурор не навів достатніх та належних доказів причетності ОСОБА_6 до злочинів, які є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, а викладені в клопотанні прокурора доводи щодо події злочину та причетності до нього ОСОБА_6 є припущенням.
15.Суд відхиляє цей аргумент апелянта з таких мотивів.
16.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що серед іншого існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК).
17.У межах цього кримінального провадження детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000580 від 16.11.2023 за частиною 3 статті 209, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369, частиною 4 статті 410 КК, та прокурор у клопотанні навів достатні обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри щодо вчинення відповідних кримінальних правопорушень.
18.Так, за версією сторони обвинувачення згідно клопотання про арешт майна: (1) не пізніше червня 2022 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 організували схему легалізації запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки невстановленого походження, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом (імовірно викрадених з баз зберігання або з пошкодженої військової техніки), шляхом їх постачання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу за сприяння службових осіб таких підприємств; (2) у межах цієї схеми ОСОБА_7 відповідав за пошук фактичних постачальників запчастин, готівковий розрахунок за такі запчастини і їх передання ОСОБА_8 для подальшого постачання на заводи; у свою чергу ОСОБА_8 контролює низку суб`єктів господарювання, які використовувались для приховування дійсного походження запчастин, для створення видимості легального постачання запчастин на заводи, отримання оплати і подальшого виведення отриманих грошових коштів у готівку; (3) перед переданням запчастин на заводи ОСОБА_8 забезпечував маскування їх дійсного джерела походження шляхом заміни шильдиків із заводськими номерами та підроблення технічної документації (паспортів, етикеток тощо); (4) легалізація запчастин відбувалась за сприяння та безпосередньої участі службових осіб заводів; (5) після отримання оплати на рахунки підконтрольних суб`єктів господарювання ОСОБА_8 забезпечував перерахування таких коштів на рахунки інших юридичних осіб, які мають ознаки фіктивності [оскільки такі юридичні особи не є і не могли бути постачальниками запчастин], а перерахування коштів мало на меті їх конвертацію у готівку. При цьому за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у період з 2022 року по ІІ квартал 2024 року окремі підконтрольні ОСОБА_8 суб`єкти господарювання отримали від підприємств оборонно-промислового комплексу дохід у розмірі понад 258 мільйонів гривень; (6) у ході розслідування зазначеного кримінального правопорушення були також виявлені та задокументовані наступні факти: (а) заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану; (б) надання ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та отримання представниками державних органів та державних підприємств неправомірної вигоди за вчинення в їх інтересах дій з використанням службового становища. Так, відповідно до клопотання прокурора під час здійснення досудового розслідування встановлено відомості, що 20.05.2024 ОСОБА_8, за погодженням із ОСОБА_7, передав ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 60 000 грн, з них 41 000 грн для передання ОСОБА_6 [заступнику начальника управління - начальнику відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області] з метою уникнення штрафних санкцій щодо підконтрольного ОСОБА_8 суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_10 .
19.До клопотання додані матеріали, які в сукупності можуть свідчити про імовірне вчинення кримінальних правопорушень та існування подій, які розслідуються в межах цього кримінального провадження. Так, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, (зокрема, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 27.12.2022, 14.02.2024, 09.10.2024, 24.10.2024, 15.11.2024; зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.05.2024, 11.10.2024; аудіоконтроль особи від 10.04.2024, 12.06.2024, 10.10.2024, 18.10.2024, 18.11.2024; спостереження за особою) та іншими доказами встановлено факти (1) обговорення необхідності здійснення постачань конкретних запчастин на підприємства оборонно-промислового комплексу, (2) наявності фінансово-господарських відносин між рядом суб`єктів господарювання та заводами, вирішення на рахунки яких конкретно суб`єктів господарювання відбуватиметься зарахування грошових коштів за поставлені запчастини та подальше їх перерахування на інших суб`єктів, (3) обговорення аспектів надання комерційних пропозицій, в тому числі із працівниками заводів, зокрема, одночасно через різні суб`єкти господарювання із метою уникнення конкуренції, (4) наявність довірливих відносини із службовими особами заводів, (5) підготовка документації (специфікацій, паспортів) на запчастини, відвідування заводів, передачі запчастин, документів, пакетів із невстановленим вмістом, необхідність при цьому вжиття заходів обережності, (6) переймання щодо здійснення фінансового моніторингу, блокування рахунків та вимоги банків надати документи, що підтверджують закупівлі та походження товарів, (7) занепокоєння щодо фінансових перевірок на ДП «Завод імені В. О. Малишева», (8) оформлення документів постфактум, (9) надання неправомірної вигоди тощо.
20.Так, протоколами аудіоконтролю особи від 18.11.2024 та 19.11.2024 зафіксовано наступне: (1) 03.05.2024 ОСОБА_11 (особа, яка відповідальна за бухгалтерський супровід суб`єктів господарювання) повідомила ОСОБА_8, що податкова має намір накласти штраф на ФОП ОСОБА_10 [контроль ОСОБА_8 за зазначеною фізичною особою-підприємцем підтверджується протоколами зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.05.2024; зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 09.10.2024, 24.10.2024; аудіоконтролю особи від 10.10.2024, 18.10.2024; огляду документів від 14.11.2024, 15.11.2024, 18.11.2024] за порушення податкового законодавства, на що ОСОБА_8 запропонував набрати ОСОБА_9, але останній перебував у відпустці; (2) 07.05.2024 під час зустрічі в офісі ОСОБА_11 при ОСОБА_8 розповідає ОСОБА_9 про проблеми із податковим органом по ФОП ОСОБА_10 ; (3) 08.05.2025 ОСОБА_9 у телефонній розмові із ОСОБА_8 запитує «чи наводити різкість до кінця, бо там вузлики тягнуть трохи вище … є два моменти: або його прибирають взагалі, або це суд. Київ прислав список по людях, всіх відпрацювати, ніхто не розбирається. Якщо треба, можу запитати. ОСОБА_8 просить запитати - якщо це щось «вменяемое», то (н/д), а ні - тоді ОСОБА_8 іде в суд»; (4) 20.05.2024 під час зустрічі у офісі ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 60 000 грн, з яких 41 000 грн призначалися для « ОСОБА_12 » [«ОСОБА_13, смотри, что я наложил. Это 60 тысяч - 1,5 тысячи долларов», «Да. Мне пакет надо. Вот тот, если можно», «Я приготовил два пакета, ОСОБА_13», «Да, спасибо», «ОСОБА_14 там, что там получалось», «Ну что-то 41-а, по-моему», «41-а. Да, да. Что-то 41-а тысяча …»]; (4) 07.06.2024 ОСОБА_8 під час розмови із ОСОБА_7 «говорить про витрати - … і 60 тис навпіл - по чесному, ми дали хабар (у податкову), щоб не приписали 270 тисяч штрафу».
21.Захисник ставить під сумнів припущення про те, що в наведеному діалозі йшлося саме про ОСОБА_6, водночас на переконання Суду аналіз досліджених доказів свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що розслідувані кримінальні правопорушення, в тому числі надання й одержання службовими особами Головного управління ДПС у Харківській області неправомірної вигоди, могли мати місце та до них можливо причетна ОСОБА_6 . Цей висновок ґрунтується загальному контексті зафіксованих розмов між ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, останніми двома особами між собою, а також ОСОБА_8 із ОСОБА_7 щодо необхідності та подальшого фактичного вирішення проблеми з можливим нарахуванням штрафних санкцій з боку податкового органу підконтрольній імовірним співучасникам ФОП ОСОБА_10, шляхом передання ОСОБА_8 ОСОБА_9 60 000 грн, з яких 41 000 грн призначалися для ОСОБА_12, а також посадою, яку обіймала ОСОБА_6 в податковому органі (заступник начальника управління - начальнику відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області).
22.При цьому Суд зазначає, що на цьому етапі досудового розслідування не здійснюється перевірка «підставності» підозри за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» чи навіть менш суворим стандартом «обґрунтованої підозри», що є необхідною умовою при постановленні вироку чи обранні запобіжного заходу відповідно. Будь-які сумніви щодо наявності події злочину, усіх елементів його складу та винуватості конкретних осіб можуть бути перевірені органом досудового розслідування з урахуванням доводів та версій сторони захисту в подальшому, чи судом при розгляді обвинувального акту по суті (у разі завершення досудового розслідування в відповідній формі). Наданих матеріалів наразі достатньо для вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
(2) Правові підстави накладення арешту на майно
23.У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (частина 5 статті 173 КПК).
24.Слідчий суддя з мотивів, зазначених у пункті 6 цієї ухвали, прийшов до висновку про відповідність вилученого мобільного телефону ознакам речових доказів та обґрунтованість накладення на них арешту з метою забезпечення їх збереження як речових доказів (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК).
25.Суд погоджується з висновками слідчого судді та додатково звертає увагу на такі обставини.
26.Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
27.Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
28.З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
29.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає (1) наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є (2) достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
30.Щодо наявності достатніх підстав, які обумовлюють необхідність більш тривалого утримання вилученого майна, порівняно зі строками тимчасового утримання, Суд зазначає таке.
31.Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (частина 4 статті 99 КПК).
32.Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині 3 статті 236 КПК. Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп`ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку. Особи, які володіють інформацією про зміст комп`ютерних даних та особливості функціонування комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку (частина 6 статті 236 КПК).
33.При обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (частина 7 статті 236 КПК).
34.З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів (частина 1 статті 236 КПК)
35.Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста (частина 2 статті 168 КПК).
36.Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього КПК (частина 1 статті 100 КПК).
37.Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (частина 5 статті 171 КПК).
38.Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абзац 2 частини 3 статті 170 КПК).
39.Отже, КПК передбачає такі можливості для сторони обвинувачення тимчасового обмеження права власності для отримання доказової інформації, що міститься на електронних носіях (які самі по собі не є засобом, знаряддям злочину, не набуті в результаті його вчинення тощо), залежно від характеру об`єктивних перешкод її здобуття та фіксації:
(1) безпосередньо на місці обшуку/огляду шляхом відображення в протоколі обшуку та/чи копіювання вмісту таких носіїв за допомогою залученого спеціаліста без їх вилучення. Тобто, за наявності відповідних умов на цьому етапі (участь спеціаліста у разі необхідності, носій не захищений системою логічного захисту або доступ надано володільцем, система захисту подолана слідчим на місці всупереч волі володільця, немає інших перешкод копіювання інформації, відсутня потреба в експертному дослідженні носія тощо) відсутня необхідність і підстави для тимчасового вилучення та арешту таких носіїв в подальшому;
(2) протягом строку тимчасового вилучення, передбаченого частиною 5 статті 171 КПК. Тобто, за наявності відповідних умов (спеціаліста було залучено після обшуку, вдалося подолати систему логічного захисту в цей строк та/чи скопіювати усю необхідну доказову інформацію, відсутня потреба в подальшому експертному дослідженні самого носія тощо) немає потреби і підстав для подальшого більш тривалого утримання таких носіїв та накладення арешту майна з цією метою;
(3) протягом більш тривалого строку до моменту, коли відпаде потреба (стаття 174 КПК), на підставі ухвали слідчого судді, суду про арешт майна. Така необхідність може бути обумовлена, окрім вищенаведених перешкод, зокрема, необхідністю збереження речового доказу для представлення його в суді для безпосереднього дослідження.
40.Отже, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів потрібно довести також необхідність саме тривалого утримання майна і неможливість отримання доказової інформації першими двома способами (без його вилучення або в строк, встановлений для тимчасового вилучення майна без рішення суду про його арешт).
41.Зазначена позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (ухвали від 02.07.2024 у справах № 991/5032/24, № 991/5033/24, № 991/5102/24; від 21.08.2024 у справі № 991/5034/24, від 23.01.2025 у справах № 991/14156/24, № 991/14197/24).
42.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.12.2024 у справі № 991/13726/24 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, що перебуває у фактичному володінні ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання та вилучення, зокрема, електронних носіїв інформації (в тому числі мобільних телефонів), що стосуються обставин вчинення кримінальних правопорушень, які розслідується у кримінальному провадженні № 52023000000000580.
43.Згідно з протоколом обшуку від 17.12.2024 (том 1 а. с. 120-122) під час обшуку (1) виявлено мобільний телефон Apple IPhone 13 Pro А2638, серійний номер НОМЕР_1, IMEI1 - НОМЕР_2, IMEI2 - НОМЕР_3, який захищений системою логічного захисту, а саме встановлений код-пароль на шість цифр; (2) ОСОБА_6 відмовилася надати детективам НАБУ зазначений мобільний телефон для огляду та/або повідомити код-пароль для подолання системи логічного захисту.
44.Слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор наводить достатні підстави вважати, що (1) вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон, а саме інформація, яка на ньому міститься, може мати суттєве значення для досудового розслідування та є речовим доказом у кримінальному провадженні; (2) накладення арешту на мобільний телефон є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
45.Правомірність тимчасового вилучення в ході обшуку та подальшого арешту мобільного телефону відповідає приписам абзацу 3 частини 2 статті 168 та абзацу 2 частини 3 статті 170 КПК за критеріями того, що (1) доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту; (2) їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження (зокрема, для встановлення можливості відновлення видаленої інформації, належної до обставин кримінального провадження); (3) орган досудового розслідування має виправдану потребу у подальшому утриманні цього пристрою для розкриття змісту інформації та відомостей, що у ньому може міститися, в тому числі й видалені, що може бути реалізовано шляхом проведення його огляду за участю спеціаліста, застосування спеціального обладнання та/або програмного забезпечення та проведення експертного дослідження. Суд звертає увагу, що відповідно до копії постанови від 17.12.2024 детектив призначив комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій (том 1 а. с. 48-51), 31.01.2025 виніс постанову про уточнення питань експертизи (том 1 а. с. 52-54), з метою подолання системи логічного захисту та копіювання наявної в ньому інформації.
46.Зазначені обставини обумовлюють необхідність детального дослідження вмісту вилученого електронного носія інформації та більш тривалого його утримання і збереження органом досудового розслідування порівняно зі строками, передбаченими частиною 5 статті 171 КПК.
47.Враховуючи наведене, Суд констатує правильність висновків слідчого судді про достатність підстав стверджувати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу та інформація, яка на ньому міститься, може мати значення для кримінального провадження в силу (а) можливої причетності службових осіб Головного управління ДПС у Харківській області до обставин кримінального правопорушення, що розслідуються в цьому кримінальному провадженні, та (б) неможливості дослідження вмісту мобільного телефону через наявність системи логічного захисту та відмови володільця мобільного телефону надати його детективам НАБУ для огляду та/або повідомити код-пароль доступу.
(3) Щодо інших доводів апеляційної скарги
48.Апелянт звертав увагу Суду на той факт, що ОСОБА_6 не має іншого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, крім статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. У зв`язку з цим Суд наголошує, що згідно частини 3 статті 170 КПК у випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, тобто незалежно від процесуального статусу особи в кримінальному провадженні.
49.Суд відхиляє доводи адвоката про те, що проведення обшуку лише на підставі вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді, а не повного тексту цього рішення, суперечить положенням законодавства. Відповідно до висновків постанови колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 02.11.2023 у справі № 991/10566/20 (1) КПК передбачає оголошення та видачу учасникам судового провадження резолютивної частини судового рішення, у тому числі і ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку; (2) така ухвала не оскаржується і набирає законної сили з моменту її оголошення, а тому підлягає обов`язковому та безумовному виконанню; (3) у контексті проведення обшуку виконанню підлягає резолютивна частина ухвали, адже саме в ній слідчий суддя визначає суттєві умови обшуку; (4) тому пред`явлення іншій стороні лише резолютивної частини та вручення її копії не свідчить про наявність такого порушення КПК, яке перешкодило чи могло перешкодити постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
50.Твердження апелянта про те, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, в тому числі щодо ймовірного одержання службовими особами Головного управління ДПС у Харківській області неправомірної вигоди, із порушенням правил підслідності не відповідає матеріалами справи. Суд погоджується, що відповідно до положень кримінального процесуального законодавства детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов: (1) належність службових осіб, які імовірно вчинили кримінальне правопорушення, до суб`єктів, перелічених у пункті 1 частини 5 статті 216 КПК; (2) розмір предмета кримінального правопорушення відповідає умовам пункту 2 частини 5 статті 216 КПК. Проте відповідно до матеріалів клопотання, зокрема витягів із ЄРДР (том 1 а. с. 10-13), та пояснень прокурора (том 1 а. с 113-115): (1) у межах об`єднаного кримінального провадження № 52023000000000580 здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 368, частиною 3 статті 369, частиною 4 статті 410 КК; (2) зазначені кримінальні правопорушення підслідні детективам НАБУ, оскільки є підстави вважати, що предмет кримінальних правопорушень та заподіяна шкода у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а кримінальні правопорушення вчинені службовими особами суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, що не заперечується апелянтом; (3) при цьому за версією слідства ОСОБА_6 ймовірно одержала неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням службового становища в інтересах суб`єктів господарювання, які використовувалися причетними особами для постачання одержаних злочинним шляхом запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки на державні підприємства оборонно-промислового комплексу. Враховуючи зазначене, Суд відхиляє твердження апелянта про здійснення досудового розслідування із порушенням правил підслідності.
51.Адвокат стверджує про порушення слідчим суддею встановлених частиною 6 статті 173 КПК строків розгляду клопотання про арешт майна та обов`язковість настання наслідків у виді повернення тимчасово вилученого майна. Як вбачається з матеріалів провадження оскаржувана ухвала постановлена з недотриманням встановленого КПК строку, проте вказана обставина не є і не може бути підставою для відмови в арешті майна.
52.Так, відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК (частина 1 статті 173 КПК).
53.При вирішенні питання про арешт майна, яке відповідає критеріям речових доказів, слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4) наслідки арешту майна для особи (частина 2 статті 173 КПК).
54.Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як розгляд клопотання про арешт майна після спливу строку, передбаченого КПК, не встановлено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
55.Отже, сам по собі факт порушення строку розгляду клопотання про арешт майна та постановлення відповідної ухвали не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку розгляду з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно (зокрема, інформації, яка міститься на мобільному телефоні) доказової сили в кримінальному провадженні.
56.Суд також зазначає, що сплив процесуального строку постановлення ухвали, за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, не припиняє необхідності виконати обов`язок розглянути клопотання та не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного судового рішення.
57.Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 169 КПК наслідком непостановлення ухвали про арешт тимчасового вилученого майна протягом встановленого КПК строку є обов`язок негайно повернути майно особі, у якої воно було тимчасово вилучено. Тобто з моменту спливу встановленого процесуального строку держава в особі відповідних уповноважених органів та посадових осіб не має правових підстав для утримання такого майна.
58.У разі порушення стороною обвинувачення обов`язку повернення майна слідчий суддя при вирішенні такого клопотання про арешт тимчасово вилученого майна має керуватися перш за все нормами інституту арешту майна (глава 17 КПК «Арешт майна»).
59.Тобто, з одного боку порушення передбаченого частиною 6 статті 173 КПК строку, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна. Отже, існує певна суперечність, яка має бути вирішена, виходячи з таких підстав.
60.Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування.
61.Вказане адвокатом порушення процесуального строку не може нівелювати доказове значення мобільного телефону (а саме інформації, яка ньому міститься), що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження.
62.Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від процесуального строку розгляду відповідного клопотання. У протилежному випадку вирішення питання щодо арешту майна (арешт майна чи відмова в арешті майна) залежно від строків розгляду клопотання матиме формальне значення та суперечитиме суті та призначенню правового інституту арешту майна.
63.Враховуючи викладене, Суд не вбачає допущення слідчим суддею жодних порушень КПК, які б поставили б під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
64.Ступінь втручання у право мирного володіння майном Суд оцінює як пропорційний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: (1) суспільний інтерес у цій справі обумовлений необхідністю ефективного розслідування можливих легалізації одержаних злочинним шляхом запчастин, вузлів та агрегатів до військової техніки невстановленого походження шляхом їх постачання на державні підприємства оборонно-промислового комплексу, здійснення між підконтрольними причетним особам суб`єктами господарювання та заводами значних фінансових розрахунків, ймовірного заволодіння військовим майном шляхом зловживання службовим становищем в умовах повномасштабного вторгнення на територію України держави-агресора, окупації частини територій нашої держави, діючого воєнного стану; (2) тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном (без позбавлення права власності) з огляду на потребу в з`ясуванні додаткових обставин засобами кримінального процесу.
65.Тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
66.Апелянт наводив також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
67.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).
68.Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження відносно вилучених під час обшуку речей, а мотиви ухвали слідчого судді не спростовані, Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.
69.Керуючись статтями 98, 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.01.2025 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3