- Головуючий суддя (ККС ВС): Маринич В.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 991/703/25
провадження № 51-554 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2025 року.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 не погоджується з вказаними судовими рішеннями.
Зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12 жовтня 2017 року у справі № 757/49263/15-к, у разі, якщо слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК), суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження належить виходити з приписів статті 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в частині 6 установлює, що, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу. Вказує на те, що у цьому кримінальному провадженні Верховний Суд України сформував висновок щодо застосування норми права, відповідно до якого, у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини 3 статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини 4 статті 399 КПК. Зазначає, що аналогічні правові позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та 243/6674/17-к.
Стверджує, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_4 - дружини ОСОБА_6, дійшов висновку, що оскільки спірне майно перебуває у спільній власності подружжя, за відсутності рішення суду про виділення часток з указаного майна, єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності загалом. Тобто вважає, що слідчий суддя фактично припинив право власності ОСОБА_4 на спірне майно, визнавши єдиним його власником - ОСОБА_6 .
При цьому зазначає, що КПК не передбачає права слідчого судді розглядати питання щодо припинення права власності, зокрема, шляхом визначення часток у спільній сумісній власності.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Статтею174 КПК передбачено право визначеного кола осіб заявити клопотання про скасування арешту майна, яке на стадії досудового розслідування розглядається слідчим суддею.
Так, стаття 309 КПК містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 309 КПК до цього переліку відносяться ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.
Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку статті 174 КПК, до цього переліку не відносяться.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 10 лютого 2025 року, апеляційний суд правильно встановив, що ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Вказане узгоджується з висновком, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 травня 2024 року (справа 712/191/23), відповідно до якого ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, а також про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 309 КПК у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПКапеляційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною 4 статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Отже, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката на ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, оскаржена адвокатомухвала слідчого судді відповідно до чинного кримінального процесуального закону не підлягає самостійному оскарженню і в касаційному порядку.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частиною 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3