Документ № 125289296

справа № 991/1053/25

провадження №11-сс/991/135/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2025 року, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 14 листопада 2024 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12 січня 2025 року із визначенням застави у розмірі 16512,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 000 000 грн.

Слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва 09 січня 2025 року продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 до 12 лютого 2025 року включно, із визначенням розміру застави у розмірі 10 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 грн.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року до 5 (п`яти) місяців, тобто до 12 квітня 2025 року.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2025 року клопотання сторони обвинувачення задоволено частково та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 квітня 2025 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 1000 (одна тисяча) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) грн., із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.

При ухваленні судового рішення від 07 лютого 2025 року слідчий суддядійшов висновку про можливість продовження строку застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.364 КК, за викладених у клопотанні обставин та продовження існуванняризиків кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК, а саме - переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам, застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Разом з цим, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, відомості про його майновий стан, вагомість встановлених ризиків, тривалість досудового розслідування, дані про його особу, у тому числі, перебування у нього на утриманні неповнолітньої дитини, а також те, що підозрюваний з 14 листопада 2024 року не зміг внести заставу у раніше визначеному розмірі, за період, який минув під час перебування підозрюваного під вартою, ризики, що встановлені у кримінальному провадженні, зменшились, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність зменшення розміру застави до однієї тисячі розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи сторони захисту.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його необґрунтованим, незаконним, постановленим з порушенням норм кримінально процесуального законодавства, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 07 лютого 2025 року та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання та продовжити строк тримання підозрюваного під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався наступні доводи.

По своїй суті підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК, зводиться до того, що він підписав додаткові угоди до договорів у строк після фактичної поставки товару, чим позбавив права МОУ вимагати постачальника сплати на користь МОУ штрафних санкцій, тобто завдав збитків. Проте, договірні зобов`язання, порядок їх виконання та підстави для стягнення чи звільнення від стягнення штрафних санкцій визначені чинним законодавством. Сторона обвинувачення доводить відсутність/несвоєчасність повідомлення постачальником МОУ про наявність форс-мажорних обставин та вказує на відсутність підстав для ненарахування штрафних санкцій в конкретній ситуації. Однак, слідство жодним чином не довело та не зазначило чи відсутній у ході виконання даних договорів факт істотної зміни обставин, передбачений ст.652 ЦК. За таких обставин не можна стверджувати про наявність злочинних дій підозрюваного при обранні йому запобіжного заходу.

В своєму клопотанні, слідчий вказує на існування ризикупереховування від органів досудового розслідування та суду, але не посилається на обставини та докази справи, які дають достатні підстави вважати, що вказаний ризик існує.Встановлюючи наявність зазначеного ризику, слідчим суддею не враховано стійкі соціальні зв`язки ОСОБА_5, його сімейний та матеріальний стан, характеризуючи обставини, стан здоров`я.

Посилання на ризик можливого незаконного впливу на свідків за відсутності відповідних доказів є безпідставним, при цьому в матеріалах справи наявні показання вже допитаних свідків по справі, що в цілому виключає таку необхідність і вказує на надуманість вказаного твердження.

Наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується виключно правовою кваліфікацією злочину. В порушення вимог КПК слідчим не додано до клопотання жодного доказу на підтвердження наявності вказаного ризику, слідчим суддею не взято до уваги, що ОСОБА_5 раніше не судим, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.

Крім того, захисник звертав увагу на завідомо непомірний розмір застави, при цьому слідчим суддею не зазначено виключних обставин, які могли би бути підставою встановлення застави більшого розміру, ніж встановлено ст.183 КПК. Згідно з декларацією про доходи ОСОБА_5 протягом 2024 року отримав заробітну плату в розмірі 553 250 грн., має накопичень у розмірі 10 000 доларів США, під час проведення обшуків будь-яких інших грошових коштів у ОСОБА_5 не виявлено та не вилучено. Інших будь-яких доказів на підтвердження фінансового стану останнього в матеріалах доданих до клопотання не має. Отже, при визначенні суми застави суд повинен був виходити з фактичного фінансового стану особи підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи сторони обвинувачення.

Також не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині визначеного підозрюваному розміру застави, прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 07 лютого 2025 року та постановити нову, якою клопотання задовольнити, продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 07 квітня 2025 року включно з визначенням застави у 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилався на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.364 КК,що спричинило тяжкі наслідки, а саме заподіяно збитки державі в особі Міністерства оборони України в сумі 93 871 730,52 грн.

Проте, слідчим суддею при визначенні розміру застави як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу не в повній мірі враховано обставини вчиненого кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного та його родини, розмір доходу, отримати який мав намір підозрюваний внаслідок вчинення злочину, та вагомість доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Поза увагою залишилось те, що підозрюваний має достатню фінансову можливість забезпечити своє тривале перебування за кордоном, зважаючи на належне йому, його сину та його дружині майно (нерухомість та готівкові кошти), яке перебуває у вільному користуванні та розпорядженні його родини, що підтверджується його декларацією а також майном не відображеним у декларації.

Також, судом не враховано особистість підозрюваного, який незважаючи на вагомість доказів, які свідчать про його причетність до вчиненого злочину, відмовляється співпрацювати з органом досудового розслідування, перебуваючи тривалий час на керівних посадах в Міністерстві оборони України, що обумовлює наявність ризиків передбачених ст.177 КПК.

Таким чином, враховуючи майновий стан ОСОБА_5, внесення ним застави зазначеному в оскаржуваній ухвалі суду у розмірі не буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Сторона обвинувачення вважає, що співмірним в даному випадку є застосування запобіжного засобу у вигляді тримання під вартою із застосування розміру застави саме в розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 грн.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав. Крім того, вважаючи апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою, заперечували проти її задоволення.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав, заперечував проти задоволення скарги сторони захисту.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з вимогами ст.12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є передбачені ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, так і обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши позицію учасників провадження, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційних скарг, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання підозрюваного під вартою належним чином перевірялись слідчим, при цьому у судовому засіданні досліджені письмові матеріали клопотання, заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, в тому числі, що характеризують ОСОБА_5 та його майновий стан, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.

Як вбачається з повідомлення про підозру від 12 листопада 2024 року ОСОБА_5 підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК.

Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

Дослідивши матеріали провадження при перевірці доводів та обставин, на які посилалась сторона захисту як на підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів дійшла висновку, що захисником не наведено у скарзі обставин (відсутність складу злочину або інше), які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, та відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про її необґрунтованість.

Надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.

Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності особи до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків та наявності підстав для зменшення визначеного оскаржуваною ухвалою розміру застави суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо продовження існування передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених в оскаржуваній ухвалі ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний та майновий стан, посаду, яку тривалий час обіймав підозрюваний у Міністерстві оборони України, набуті ним у зв`язку з цим особистий авторитет, професійні сталі зв`язки, а також інші передбачені ст.178 КПК обставини.

Відносно встановленого в оскаржуваній ухвалі розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 1000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн., слід зазначити, що при його визначенні слідчим суддею враховано зменшення ризиків протягом часу перебування ОСОБА_5 під вартою, його майновий стан.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів з огляду на тривалість досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, сімейний, майновий стан підозрюваного та членів його родини, а також зменшення встановлених ризиків, вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та з урахуванням вищевказаних обставин не є непомірним для нього. Висловлені в судовому засіданні відповідні доводи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення вищевказаних висновків не спростовують.

Також, відхиляючи наведені стороною захисту в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності виключних обставин, які могли би бути підставою встановлення застави більшого розміру, ніж встановлено ст.183 КПК, колегія суддів зауважує на наступному.

Виділення законодавцем з усіх кримінальних проваджень щодо корупційних злочинів тих, які предметно підсудні Вищому антикорупційному суду, свідчить про їх винятковість. Вказане, зокрема, зумовлює відповідно і винятковість розмірів застав у цій категорії справ. Додатковим фактором встановлення застави у розмірі, який перевищує межі КПК, є визначення її як альтернативи до тримання під вартою. У зв`язку із цим, розмір застави збільшується з тим, щоб забезпечити таку ж дієвість застави, як і тримання під вартою. За загальним правилом застава у межах КПК не може бути альтернативою до тримання під вартою, адже сама по собі вона є значно м`якшим запобіжним заходом. Тримання ж під вартою є винятковим запобіжним заходом (ч.1 ст.183 КПК), а тому й альтернативна до нього застава у переважній більшості ситуацій визначається як для «виключного випадку» (ч.5 ст.182 КПК).

Так, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду неодноразово звертала увагу, що встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом. Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.

Тож, застосований слідчим суддею підхід при визначені розміру альтернативної застави вище визначеної КПК межі відповідає усталеній практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з цього витання.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту та сторони обвинувачення, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах та висловленими сторонами під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 лютого 2025 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3