- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/10619/23
Провадження № 1-кп/991/127/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
19 лютого 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
їх захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ухвалою від 14.08.2024 призначено судовий розгляд.
19.02.2025 до суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до його підзахисного, а саме зменшення розміру застави із 1 090 080 грн до 390 000 грн.
Обґрунтування поданого клопотання
Захисник ОСОБА_9 мотивував подане клопотання тим, що наразі до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 090 080 грн, а додаткові процесуальні обов`язки, покладені на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України), оскільки сторона обвинувачення не ініціювала питання про продовження вказаного строку.
Зазначив, що його підзахисний належно виконував покладені на нього додаткові процесуальні обов`язки, не ухиляється від суду, з`являється на кожен виклик, не вчиняє дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, у тому числі уникає спілкування зі свідками та обвинуваченими.
На переконання захисту належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 протягом усього провадження свідчить про зменшення інтенсивності заявлених стороною обвинувачення ризиків, що у свою чергу дає підстави для пом`якшення застосованого до нього запобіжного заходу.
Вказана позиція узгоджується із висновком слідчої судді Вищого антикорупційного суду, викладеним в ухвалі, постановленій за результатом розгляду у межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6 . Так, слідча суддя зазначила, що ризик ймовірної протиправної поведінки ОСОБА_6 є низьким, що стало підставою для пом`якшення умов застосованого щодо нього запобіжного заходу.
Захисник зауважив, що ОСОБА_6 наразі не працевлаштований, є особою пенсійного віку, проте йому відмовлено у призначенні пенсії за віком із формальних підстав, у зв`язку з чим він не має постійного джерела доходу, достатнього для самозабезпечення та послаблення матеріальної залежності від заставодавців.
Вважає, що застосування до його підзахисного застави в розмірі 390 000 грн буде співрозмірним, забезпечить дотримання ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки та сприятиме виконанню завдань кримінального провадження.
Разом з тим захисник просить суд повернути заставодавцям ОСОБА_12 та ОСОБА_13 внесені ними частини застави - 390 000 грн та 310 080 грн відповідно.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 підтримали заявлене клопотання, просили суд зменшити розмір застави.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання захисника. Вважає, що встановлені ризики кримінального провадження, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а застава у визначеному розмірі запобігає втіленню цих ризиків та забезпечує дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
Обвинувачені ОСОБА_8, ОСОБА_7 та їх захисники ОСОБА_11, ОСОБА_10 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_6, просили суд зменшити розмір застави.
Мотиви та висновки суду
Зважаючи на стадію кримінального провадження, а також положення ст. 201, 194 КПК України, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.05.2023 у справі № 991/4552/23 у межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання (23.05.2023) - до 21.07.2023 включно, визначено альтернативний запобіжний захід - заставу в розмірі 13 420 000 грн і процесуальні обов`язки, які мають бути покладені на підозрюваного у разі внесення застави. Зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_6 був продовжений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.07.2023 у справі № 991/6337/23 до 23.08.2023.
15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою зокрема ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зменшувався.
Останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.01.2024 у цій справі строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 14.03.2024 включно, зменшено розмір застави як альтернативного запобіжного заходу до 1 801 660 грн та у разі звільнення ОСОБА_6 з-під варти у зв`язку із внесенням застави покладено на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 19.02.2024 у цій справі частково задовольнив клопотання захисту про зміну запобіжного заходу та зменшив розмір застави, визначеної ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід вказаною ухвалою від 15.01.2024, до 360 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 090 080 грн, та у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави поклав на нього строком на два місяці з дня внесення застави ряд додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
23.02.2024 ОСОБА_6 звільнений з-під варти, у зв`язку із внесенням застави, що підтверджується повідомленням Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 23.02.2024 № 08/4234.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 22.03.2024 у цій справі за клопотанням сторони захисту змінив процесуальний обов`язок, передбачений п. 5 ч. 5 ст. 194 КПК України, покладений на ОСОБА_6 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.02.2024.
Надалі суд двічі продовжував строк дії покладених на обвинуваченого ухвалами від 19.02.2024 та від 22.03.2024 додаткових процесуальних обов`язків, останній раз ухвалою 14.06.2024 у цій справі до 14.08.2024.
З урахуванням вказаного вище, наразі до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 090 080 грн, а покладені на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 52023000000000423 від 15.08.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2023 у справі № 991/8872/23, якою продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою, ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2023, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про зміну запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Суд вважає, що наразі ризик переховування обвинуваченого від суду є актуальним.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Про наявність такого ризику свідчить не лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, але й сукупність інших обставин.
У жовтні 2024 року ОСОБА_6 виповнилось 60 років, у зв`язку з чим на нього не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Тобто обвинувачений не позбавлений можливості залишити територію України під час дії воєнного стану.
Разом з тим суд зауважує, що, з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України однією із обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, є наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. На цій підставі під час вирішення клопотання захисника суд враховує, що в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
З огляду на зазначене вище, є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Суд переконаний, що ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Під час судового провадження відбулись допити частини свідків сторони обвинувачення, що може свідчити про зменшення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим ч. 14, 15 ст. 352 КПК України унормовують, що свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з`ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з`ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановлених частиною дев`ятою статті 224 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що згідно встановленого порядку дослідження доказів допити свідків обвинувачення відбуваються до дослідження письмових доказів сторін та до допитів свідків сторони захисту, то суд не виключає ймовірності проведення повторних допитів свідків сторони обвинувачення, що у свою чергу вказує на актуальність ризику впливу на останніх.
Сторона обвинувачення під час судового провадження зазначала, що ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні пов`язаний також із тим, що ряд осіб, які є свідками або які можуть бути допитані як свідки (у порядку ст. 256 КПК України), працювали і продовжують працювати у філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» або в системі АТ «Укрзалізниця». Враховуючи, що ОСОБА_6 із грудня 2021 року обіймав керівні посади у вказаній філії (першого заступника директора виконавчого філії та заступника директора виконавчого філії), суд вважає, що існує ймовірність того, що обвинувачений може впливати на її працівників та службових осіб, які перебували в його підпорядкуванні, службовій залежності, з метою ненадання ними правдивих та/або повних показань про відомі їм обставини кримінального провадження. Той факт, що ОСОБА_6 вже не обіймає посаду в філії, не виключає вірогідності використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин із особами (працівниками, службовими особами), які були йому підпорядковані або з якими він взаємодіяв за посадою, для спроби поза процесуального впливу на свідків.
Також суд бере до уваги, що в цьому кримінальному провадженні обвинувачення висунуте ще двом особам - ОСОБА_8, ОСОБА_7, які, за версією сторони обвинувачення, надавали неправомірну вигоду ОСОБА_6 та досить тривалий час узгоджували свої дії задля досягнення бажаного результату. У зв`язку із цим суд вважає, що обвинувачені можуть погоджувати між собою свою процесуальну поведінку та показання щодо обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких кожного з них обвинувачують.
Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Враховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд дійшов висновку, що ризики переховування ОСОБА_6 від суду, а також незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні є актуальними та продовжують існувати на достатньо високому рівні.
Отже, застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 упродовж всього часу здійснення кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд переконаний, що застосування до ОСОБА_6 застави у розмірі 1 090 080 грн є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки та не допускати дій, спрямованих на ухилення від суду або вплив на свідків чи інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
Посилання захисту на те, що зменшення ризиків у одному кримінальному провадженні безумовно свідчить про зменшення таких ризиків у іншому провадженні не узгоджується із положеннями кримінального процесуального законодавства. Так, аналіз ст. 131, 176, 177 КПК України дає підстави стверджувати, що існування ризиків, а також застосування до особи певного виду запобіжного заходу, з метою їх запобігання, встановлюється у певному кримінальному провадженні із урахуванням обставин, які мають значення саме для нього та не залежить від висновків слідчого судді, зроблених під час здійснення судового контрою в межах іншого провадження.
Суд не погоджується із твердженням захисника про необхідність зменшення розміру застави з огляду на фінансовий стан ОСОБА_6, оскільки відповідно до квитанцій від 22.02.2024 до платіжних інструкцій № 44198264, № 44198165, № 44198140 заставодавцями є ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а не обвинувачений.
Разом з тим суд звертає увагу, що під час судового провадження тричі зменшувався розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави (ухвали від 06.12.2023, від 15.01.2024 та від 19.02.2024 у цій справі). Загалом розмір застави зменшено з 13 420 000 грн до 1 090 080 грн, тобто більше, аніж у 12 разів. Таким чином тривале обмеження прав обвинуваченого суд компенсовував за допомогою поступового ослаблення відповідного втручання у його права.
Водночас прокурор не звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого строком до 14.08.2024, що також свідчить про врахування зменшення ризиків з плином часу.
Суд вважає, що застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі застави у меншому розмірі, не буде достатньо дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, що зможе в повній мірі запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Застосований до ОСОБА_6 розмір застави наразі є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під ризиком втрати цих коштів.
Отже, відсутні підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, тому слід відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 .
Керуючись ст. 131, 176, 177, 182, 201, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3