- Головуючий суддя (ВАКС): Дубас В.М.
Справа № 991/2266/20
Провадження 1-о/991/5/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті провадження
26 лютого 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
отримавши заяву адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді ВАКС від 20.03.2020 у справі № 991/2266/20 про арешт майна у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
17.02.2025 до ВАКС надійшла заява адвоката ОСОБА_2 (далі - заявник) в інтересах ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді ВАКС ОСОБА_4 від 20.03.2020 у справі №991/2266/20 про арешт майна у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016, для розгляду якої відповідно до частини 3 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
25.02.2025 суддею ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді ОСОБА_1 .
2. Короткий виклад заяви.
Заявник в заяві просив: «1. Відкрити кримінальне провадження з перегляду за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від 20 березня 2020 року у справі № 991/2266/20 про арешт майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 52016000000380 від 20.10.2016 року. 2. Скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від 20 березня 2020 року у справі № 991/2266/20 про арешт майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 520160000003 80 від 20.10.2016 року. 3. Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна ОСОБА_3 »,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 березня 2020 року у справі № 991/2266/20 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на об`єкти нерухомості, які належать третій особі ОСОБА_3, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення (горище) до кв. АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення 1 горище літ. «А» АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою АДРЕСА_4 ; машиномісце № 32 за адресою АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення №4 за адресою АДРЕСА_6, А частина приміщення № 3 за адресою АДРЕСА_6 ; А частина земельної ділянки за адресою АДРЕСА_7 ; 'А частина дачного будинку за адресою АДРЕСА_7 ; машиномісце № 31 за адресою АДРЕСА_8 ; квартира за адресою АДРЕСА_9 …
Наразі захистом встановлені обставини, які доводять неправильність ухвали суду про арешт майна ОСОБА_3, що обумовлює звернення із цією заявою.
Зокрема, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 52016000000000380 від 20.06.2016. яке було розпочато 3 жовтня 2024 року у зв`язку із завершення досудового розслідування, встановлено, що в матеріалах кримінального провадження містяться докази, які були отриманні стороною обвинувачення ще в період 2017 року та станом на 20 березня 2020 року містилися в матеріалах провадження та є обставинами, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду. Такими відомостями є матеріали тимчасового доступу сторони обвинувачення до рахунку ТОВ «Хімальянс» в AT «Південний» стосовно руху коштів за період 2015 року… Лише під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стороні захисту стало відомо про такі обставини, і раніше захист не мав доступу до матеріалів провадженні в порядку статті 221 КПК України. Отже, вказані докази, про які сторона захисту дізналася лише під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, і які не були враховані слідчим суддею, є нововиявленими обставинами, та їх оцінка має бути здійснена задля скасування необґрунтованого процесуального обмеження права власності ОСОБА_3, яке застосовано ухвалою слідчого судді від 20 березня 2020 року».
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до частини 4 статті 33 КПК, кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.
Частиною 11 статті 35 КПК визначено, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною 3 цієї статті.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами регламентовано статтями 459-467 глави 34 КПК, де наведено вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Згідно з частинами 1, 2 статті 459 КПК, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;.. 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Згідно із статтею 460 КПК учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Частиною 2 статті 462 КПК визначено низка формальних вимог до змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до статті 464 КПК, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 35 цього кодексу. Не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 462 цього кодексу і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими статтею 462 цього кодексу, застосовуються правила частини третьої статті 429 цього кодексу. Копія ухвали невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами й усіма доданими до неї матеріалами. Відкривши кримінальне провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя надсилає учасникам судового провадження копії ухвали про відкриття провадження, заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє зазначених осіб.
3.2. В пункті 4.3 Рішення Конституційного суду України від 10.04.2024 №5-р(ІІ)/2024 у справі №3-37/2022(75/22) зазначено, що згідно з оспорюваним приписом статті 459 Кодексу «судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами». За статтею 369 Кодексу видами судових рішень є вирок, у якому суд розв`язує звинувачення по суті (частина перша), та ухвала, у якій слідчий суддя, суд розв`язує інші питання (частина друга). Відповідно до статті 532 Кодексу вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не визначено Кодексом, набирають законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, установленого Кодексом, якщо таку скаргу не було подано (частина перша); ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення (частина п`ята). З огляду на наведене оспорюваний припис статті 459 Кодексу не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких видів судових рішень, що набрали законної сили, зокрема ухвал слідчих суддів.
Разом з тим, в пункті 4.5 того ж Рішення зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) стосовно ухвал слідчих суддів у разі надання права на їх перегляд за нововиявленими обставинами можливе лише за наявності істотних та переконливих передумов для такого перегляду й з урахуванням потреби додержання вимог щодо розумних строків досудового розслідування. Конституційний Суд України в цьому аспекті вважає слушною юридичну позицію, сформульовану Конституційним Судом Латвійської Республіки, стосовно того, що «захист своїх прав і законних інтересів впродовж слушного (розумного) строку за змістом Конституції не означає право на нескінченне юридичне провадження, а, навпаки, право на провадження, яке мають завершити рішенням, що має законну силу, впродовж слушного строку» (пункт 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду Латвійської Республіки від 5 березня 2002 року у справі № 2001-10-01). Перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами потрібен, коли така ухвала не відповідає вимозі справедливості та безпідставно обмежує конституційні права та свободи людини, а її подальша чинність суперечитиме меті здійснення кримінального судочинства. Перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами у таких випадках буде спрямований на усунення судових помилок та забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування. Якщо особа намагається реалізувати право на перегляд ухвали слідчого судді за нововиявленими обставинами для перешкоджання своєчасному завершенню досудового розслідування або з іншою метою, що не є узгідненою з сутністю перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами як екстраординарного виду перегляду судових рішень, є підстави для висновку, що право на такий перегляд не має бути забезпечене конституційними гарантіями. Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України висновує, що оспорюваний припис статті 459 Кодексу не суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, другої статті 55, частини другої статті 129 Конституції України.
Також в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №522/14170/18, зазначено, що «положення ч. 2 ст. 464 КПК України про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», необхідно розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті. Вирішення цього питання залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами».
Окрім того, згідно з частиною 3 статті 1 КПК зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
3.3. Поняття «вирішення питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами означає, що суддя має повноваження або відкрити, або відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання обумовлено наявністю або відсутністю відповідних підстав.
Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має мати місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, що мають такі ознаки: 1) об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
При цьому нормами статей 459-467 КПК не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали про відкриття чи відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
3.4. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 4 статті 170 КПК визначено, що 4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).
3.5. Отже, ухвала слідчого судді ВАКС ОСОБА_4 від 20.03.2020 у справі №991/2266/20 про арешт майна ОСОБА_3 може бути переглянута за нововиявленими обставинами винятково за наявності істотних та переконливих передумов для такого перегляду та з урахуванням потреби додержання вимог щодо розумних строків досудового розслідування.
За своїм змістом накладення арешту такою ухвалою мотивовано необхідністю забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки «наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 набула зазначене нерухоме майно від підозрюваного ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7 за кошти, що були їй надані самим підозрюваним, що в свою чергу були отримані останнім внаслідок протиправної діяльності, при цьому ОСОБА_3 знала або повинна була і могла знати, що зазначене нерухоме майно було одержано внаслідок вчинення злочину».
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, необхідно розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Разом з тим, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи. Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав.
З огляду на вищенаведене, заявник не навів обставин, які б могли слугувати підставою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами, оскільки посилання на матеріали тимчасового доступу сторони обвинувачення до рахунку ТОВ «Хімальянс» в AT «Південний» стосовно руху коштів за період 2015 року не є істотною та переконливою передумовою для їх визнання як нововиявленої обставини у розумінні КПК, та жодним чином не могли б вплинути на результат вищезазначеної ухвали слідчого судді ВАКС, та фактично є новою обставиною, яку належить оцінити суду вже під час розгляду кримінального провадження за сутністю.
3.6. Перевіривши заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді ВАКС ОСОБА_4 від 20.03.2020 у справі №991/2266/20 про арешт майна, суд вважає, що належить відмовити у відкритті провадження за такою заявою, оскільки наведені в ній доводи не свідчать про необхідність застосування екстраординарної процедури перегляду остаточних судових рішень у цій справі.
Керуючись статтями 33, 35, 369-372, 459-467, 532 КПК, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді ВАКС від 20.03.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016,
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала заяву, разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту постановлення.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ______________