Документ № 125503135

Справа № 991/1112/25

Провадження 1-кс/991/1114/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

прокурора ОСОБА_4,

детектива ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 10.10.2023 року у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 року, подану в порядку ст. 303 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст поданої скарги

10.02.2025 року до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 10.10.2023 року у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 року, подана в порядку ст. 303 КПК України. Надалі захисник двічі доповнив подану скаргу.

Окрім того, розгляд скарги двічі відкладався, один раз за клопотанням захисника та один раз за клопотанням прокурора.

За змістом скарги захисник просив скасувати повідомлення про підозру щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, складене та підписане заступником генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 10.10.2023 року у кримінальному провадженні №52018000000000546.

Скарга обґрунтована тим, що:

- висновки за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №16331-16333/18-72/16334/18-71 від 31.08.2018 року та №14334/14335/19-72/24015-24022/19-72 від 30.08.2019 року не є належними та допустимими доказами, оскільки в обох висновках на вирішення судових експертів не ставились питання про визначення вартості (суми) викраденого, судовими експертами вартість викраденого не визначалась, відповідно цими висновками не доводиться вартість майна, стосовно якого вчинено заволодіння. Крім того, судовими експертами не надано відповідей на питання, зокрема щодо нормативного підтвердження висновків спеціалістів. Висновки судових експертів за принципом «плодів отруйного дерева» є недопустимими доказами, оскільки довідки спеціалістів, що піддавались експертному дослідженню, виготовлялись особами, що не могли залучатись в якості спеціалістів через пряму заборону ч. 2 ст. 79 КПК України;

- попри твердження сторони обвинувачення щодо завдання майнової шкоди НАК «Нафтогаз України», у листі №14/6-112-24 від 14.02.2024 року стверджується, що інформація про суму матеріальної шкоди (збитків), начебто завдану ТОВ «Енергія - Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» внаслідок використання протягом 2013 - 2017 років природного газу не у відповідності до зазначеного в договорах напрямку у компанії відсутня. Тобто особою, яка за версією сторони обвинувачення через заволодіння майном зазнала збитків, обставина завдання збитків не підтверджується;

- жоден із способів вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6 не узгоджується з вимогами кримінального процесуального кодексу України, а саме: охоронець не є особою, що проживає з ОСОБА_6 ; житлово-експлуатаційна організація знаходиться не за місцем проживання, а за місцем реєстрації підозрюваного; Апарат Верховної Ради України не є місцем роботи ОСОБА_6 ; електронна пошта, що зазначена стороною обвинувачення як робоча пошта ОСОБА_6, ним не використовується, про таку адресу у відповідності до ч. 2 ст. 136 КПК України, стороні обвинувачення не повідомлялось;

- Генеральним прокурором, або особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора, у відповідності до вимог ст. 482-2 КПК України не вносились до ЄРДР відомості про вчинення народним депутатом України ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

2. Позиції учасників кримінального провадження

Захисник ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з обставин, аналогічних викладеним у скарзі та письмових доповненнях до неї.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився. Суд ужив усіх можливих заходів щодо повідомлення підозрюваного про судове засідання. Зокрема, ОСОБА_6 викликався шляхом направлення повісток про виклик на поштову адресу, розміщення повідомлень про виклик на сайті суду та Офісу Генерального прокурора, публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у виданні газети «Урядовий кур`єр». Крім того, постановою детектива НАБУ ОСОБА_8 від 13.10.2023 року та ухвалою судді ВАКС від 02.11.2023 року ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук, а ухвалою слідчого судді ВАКС від 16.04.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 року стосовно ОСОБА_6 .

Детектив заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Крім того, 13.02.2025 року прокурор надав до суду письмові заперечення щодо порушення порядку вручення повідомлення про підозру, в яких зазначив, що відповідно до повістки детектива від 06.10.2023 року ОСОБА_6 викликався до НАБУ на 10.10.2023 року для участі в процесуальних діях (вручення документів). Повістка була направлена до Апарату Верховної Ради України для передання народному депутату ОСОБА_6 . 10.10.2023 року щодо ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру, та цього ж дня, ОСОБА_6 не прибув до детектива, а від його захисника надійшло клопотання про відкладення процесуальної дії. 10.10.2023 року у зв`язку із неявкою ОСОБА_6 та відсутністю його за місцем проживання, повідомлення про підозру було передано охоронцю житлового будинку. Також 11.10.2023 року повідомлення про підозру було передано житлово-експлуатаційній організації за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_6 10.10.2023 року повідомлення про підозру було надіслано на електронну пошту за місцем роботи ОСОБА_6, а саме до Апарату Верховної Ради України та на його робочу електронну пошту як народного депутата. Крім цього, скан-копії цих документів були направлені за допомогою месенджера на номер телефону, яким користувався ОСОБА_6 . Цей номер телефону ОСОБА_6 зазначав у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, та дані про нього містяться у Держаній міграційній службі України. Обізнаність ОСОБА_6 з повідомленням про підозру підтверджується: фактом ознайомлення 31.10.2023 року його захисника - адвоката ОСОБА_9, з матеріалами судової справи про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6, в яких наявна копія повідомлення про підозру; змістом апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 та доповнення до неї на ухвалу про обрання запобіжного заходу, в яких детально викладаються доводи по суті підозри; змістом клопотань ОСОБА_6, в яких він зазначає про те, що йому відомо про складення щодо нього повідомлення про підозру, та його участю в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу про обрання запобіжного заходу. Також питання щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного та належного вручення йому повідомлення про підозру неодноразово перевірялись судами першої та апеляційної інстанції Вищого антикорупційного суду, за результатами чого, підтверджено вручення йому повідомлення про підозру належним чином.

26.02.2025 року прокурор надав до суду додаткові письмові заперечення, в яких зазначив, що доводи сторони захисту про те, що відомості про злочин за ст. 209 КК України були внесені без дотримання вимог ст. 482-2 КПК України, не відповідають дійсності, оскільки вони були зареєстровані ще у 2018 році, коли ця норма не діяла, а відомості про злочин за ст. 191 КК України внесені Генеральним прокурором у 2023 році у відповідності до чинного законодавства. Вказав, що стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, про які йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_6 є безпідставними, а наявні в матеріалах докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Детектив наголошував на обґрунтованості підозри, надав копії матеріалів кримінального провадження, які підтверджують викладені у повідомленні про підозру обставини. Захисник заперечував проти обґрунтованості підозри, акцентував увагу на недопустимості висновків експертів та відсутності у діях підозрюваного складу злочину, надав копії документів на спростування підозри.

3. Право

Частина 1 ст. 276 КПК України визначає обов`язок сторони обвинувачення повідомити особі про підозру у випадку: затримання її на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до неї одного з передбачених кримінальним процесуальним законом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з приписами ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (ст. 278 КПК).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні підозрюваним, його захисником може бути оскаржене, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру.

Положення статті 303 КПК були доповнені вказаною нормою відповідно до Закону України № 2147-VIII (далі - Закон № 2147-VIII) від 03.10.2017 року. Законом № 2147-VIII розширено судовий контроль за встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування; розширено права підозрюваного щодо участі у судовому розгляді під час реалізації судового контролю за здійсненням досудового розслідування щодо встановлення підстав до продовження його строку; запроваджено судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів, що свідчить про розширення і посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022 року по справі № 753/12578/19).

У зв`язку із цим, передбачення права на оскарження повідомлення про підозру до слідчого судді Законом № 2147-VIII свідчить, зокрема, про існування додаткових гарантій та заходів контролю за тривалістю досудового розслідування щодо підозрюваного.

Крім того, додаткові гарантії щодо дотримання прав народних депутатів передбачені у ст. 482-2 та п. 2 ч. 1 ст. 481 КПК України, відповідно до якого письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

4. Мотиви слідчого судді

Дослідивши скаргу, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Кримінальний процесуальний закон не визначає окремих підстав скасування повідомлення про підозру, втім системний аналіз норм, які передбачають вимоги до повідомлення про підозру, дозволяє виокремити такі вимоги до повідомлення до підозру, недотримання яких може бути підставою для його скасування:

- суб`єктом оскарження є підозрюваний, його захисник чи законний представник (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України);

- строк оскарження безпосередньо визначений п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України та є спеціальним по відношенню до загального строку оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України. Повідомлення може бути оскаржене після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом;

- повідомлення про підозру має бути складене уповноваженим суб`єктом;

- підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (ч. 3 ст. 17 КПК України);

- повідомлення про підозру має бути обґрунтованим, що передбачає наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України);

- зміст повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ст. 277 КПК України.

4.1. Зміст повідомлення про підозру

10 жовтня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_6 (на той час народний депутат України, кінцевий бенефіціарний власник теплогенеруючих підприємств ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») у період з 2013 року до 2017 рік організував заволодіння природним газом НАК «Нафтогаз України» на суму понад 2,1 млрд грн та подальшу легалізацію коштів, отриманих від продажу виробленої з цього газу електроенергії.

3а версією органу досудового розслідування ОСОБА_6 залучив як організатора ОСОБА_10 (віце-президента ТОВ «Корпорація КРТ»), який в свого чергу залучив інших підконтрольних йому осіб - ОСОБА_11 (директор ТОВ «Енергія-Новий Розділ»), ОСОБА_12 (директор ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»), ОСОБА_13, (технічний директор ТОВ «Енергія-Новий Розділ»), ОСОБА_14 (за сумісництвом фінансовий директор - головний бухгалтер ТОВ «Енергія-Новий Розділ», який фактично організовував ведення бухгалтерського обліку на ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»). Ці особи погодились на вчинення злочину та створили організовану групу, загальне керівництво діями якої здійснював ОСОБА_6, а ОСОБА_10 підпорядковувався останньому та забезпечував загальне оперативне керівництво групою.

У період з 2013 року до 2017 року ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» (далі - Товариства) здійснювали закупівлю за пільговим тарифом у НАК «Нафтогаз України» природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, більшу частину якого використовували не для виробництва теплової енергії населенню, а для власних потреб - генерації електроенергії. Вироблену з використанням «пільгового» природного газу електричну енергію Товариства продавали ДП «Енергоринок» вже за цінами, що були розраховані виходячи з тарифу газу, встановленого для власних потреб, який є значно вищим. В такий спосіб Товариства незаконно отримали 371899,225 тис. куб.м природного газу вартістю 2155606858,57 грн, який використали шляхом його технологічного спалювання на Новороздільський ТЕЦ та Новояворівській ТЕЦ для генерації електроенергії, від продажу якої отримали незаконний дохід загальною сумою 3522738370,14 грн у вигляді оплати від ДП «Енергоринок».

При цьому за чинним на той час законодавством ДП «Енергоринок» зобов`язано було купувати у цих Товариств весь обсяг виробленої електричної енергії; проведена модернізація Новороздільської ТЕЦ у бік збільшення потужностей виробництва електричної енергії створювала економічно вигідні передумови для використання газу не для виробництва теплової енергії, а для генерації з нього електричної енергії та її продажу ДП «Енергоринок».

У подальшому ОСОБА_6 організував легалізацію цих коштів шляхом: переміщення коштів з рахунків Товариств на рахунки підконтрольних ОСОБА_6 компаній-нерезидентів, змішування та маскування коштів злочинного походження для унеможливлення їх ідентифікації та повернення цих коштів в Україну під виглядом іноземних інвестицій; переміщенням коштів із рахунків Товариств на рахунки підконтрольного ТОВ «Корпорація КРТ», змішування та маскування коштів злочинного походження для унеможливлення їх ідентифікації з коштами, які вже розміщено на цих рахунках, забезпечення їх переміщення до компаній-нерезидентів, підконтрольних ОСОБА_6 та повернення цих коштів в Україну під виглядом іноземних інвестицій задля приховування справжнього джерела їх походження, факту володіння та використання таких коштів саме ним.

Реалізація першого способу легалізації відбулась шляхом перерахування Товариствами впродовж 2013-2017 років на рахунок підконтрольної ОСОБА_6 компанії «ES Energy Invest LTD» всього 8241448,74 доларів США (4677263,89 доларів США від ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та 3564184,85 доларів США від ТОВ НПН «Енергія-Новояворівськ»), що становить 161139424,95 млн грн.

Підставою таких фінансових операцій були договори відновлювальної кредитної лінії, укладені між компанією-нерезидентом з кожним Товариством (№ 03/10/2011NR від 03.10.2011 року з ТОВ «Енергія-Новий Розділ», 18/03/2013 від 18.03.2013 року з ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»).

Частина цих коштів була знову переміщена на рахунки Товариств, а також з метою змішування та маскування кошти були переміщені на рахунки інших підконтрольних ОСОБА_6 компаній-нерезидентів: «Miro Trade GMBH», «Energypoint Holding LTD», «Suntown Projects LTD», для подальшого переміщення коштів вже на українські компанії у вигляді інвестицій.

Компанія «ES Energy Invest LTD» протягом 2013-2017 років п`ятьма трансакціями перемістила на підконтрольну ОСОБА_6 компанію «Miro Trade GMBH» 5785500 доларів США, отриманих завдяки надходженням від Товариств. Одразу після отримання «Miro Trade GMBH» в такій саме кількості і сумах перерахувало ці кошти на рахунки «Energypoint Holding LTD».

Також у 2015-2018 роках на підставі договорів позики кошти були переміщені між компаніями-нерезидентами («Energypoint Holding LTD» (позикодавець) - «Miro Trade GMBH» (позичальник), «Miro Trade GMBH» (позикодавець) - «ES Energy Invest LTD» (позичальник), «Miro Trade GMBH» (позикодавець) - «Suntown Projects LTD» (позичальник). В подальшому на підставі договорів позик, в яких вже компанії-нерезиденти «Suntown Projects LTD» та «ES Energy Invest LTD» виступали позикодавцями, кошти були переміщені на рахунки компаній в Україні - ТОВ «Ліг Агро», ТОВ «НР Солар», ТОВ «Цетуля Солар», ТОВ «Солар Грін Тех», ТОВ «Львівбудмакс-Інвест».

Отримані кошти використано для будівництва чотирьох електростанцій у Львівській області (ТОВ «Ліг Агро», ТОВ «НР Солар», ТОВ «Цетуля Солар», ТОВ «Солар Грін Тех») та спортивно-торгівельного комплексу у місті Львів (ТОВ «Львівбудмакс-Інвест»).

Всього на рахунки цих п`яти українських компанії під виглядом позик і кредитів було переміщено 22,8 млн євро та 9,13 млн доларів США від «ES Energy Invest LTD» та «Suntown Projects LTD», які їх отримали від «Miro Trade GMBH» та «Energypoint Holding LTD», серед яких були кошти злочинного походження ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», одержані Товариствами в результаті заволодіння природним газом та продажу виробленої з нього електричної енергії ДП «Енергоринок».

Реалізація другого способу легалізації відбулась шляхом перерахування обома Товариствами протягом 2013-2017 років на користь ТОВ «Корпорація КРТ» коштів злочинного походження у розмірі 296256247,37 грн (232288807,07 грн від ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та 63967440,3 грн від ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ»).

Підставою цих фінансових операцій були договори про постачання ТОВ «Корпорація КРТ» на користь Товариств товарів, надання послуг та виконання робіт, надання яких ТОВ «Корпорація КРТ» фактично не здійснювало.

Протягом 2013-2017 років ТОВ «Корпорація КРТ» перерахувала підконтрольній ОСОБА_6 компанії «KRT Investments LTD» 6819251,33 дол. США, що еквівалентно 71929383,34 грн. Підставою перерахування був договір кредитної лінії від 19.12.2011 року 19/12/2011 KRT.

З метою маскування цих коштів компанія «KRT Investments LTD» перерахувала частково ці кошти назад ТОВ «Корпорація КРТ», а також на рахунки інших компаній-нерезидентів.

Зокрема, у 2016 році «KRT Investments LTD» перерахувало ТОВ «Корпорація КРТ» 1,5 млн доларів США. Також 499171,16 доларів США, у складі загальної суми 2278900 доларів США, були перераховані на рахунок «Міrо Trade GMBH». Одразу після отримання «Miro Trade GMBH» перемістило ці кошти у складі суми 3230300 доларів США на рахунок «Energypoint Holding LTD». Кошти були використані в господарській діяльності компанії, а також для фінансування перелічених вище підконтрольних ОСОБА_6 компаній-резидентів.

Таким чином ОСОБА_6 підозрюється в організації заволодіння природним газом НАК «Нафтогаз України» в обсязі 371899,225 тис. куб. м, що завдало матеріальної шкоди державі в особі НАК «Нафтогаз України» у сумі 2155606858,57 грн., шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а також в організації вчинення фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, переміщення, а так само володіння та використання таких коштів в загальній сумі 457395672,32 грн., що становить особливо великий розмір, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

4.2. Щодо обґрунтованості підозри

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не обов`язково повинні бути такими ж переконливими, як ті, що вимагаються для обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження досудового розслідування.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- висновками експертів № 16331-16333/18-72/16334/18-71 від 31.08.2018 року, № 14334/14335/19-72/24015-24022/19-72 від 30.08.2019 року за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи та висновком експерта № 64005 від 14.11.2022 року за результатами судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 52018000000000546. З яких вбачається, що протягом 2013-2017 років за результатами споживання ТОВ «Енергія- Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія Новояворівськ» природного газу не за напрямками, що передбачені договорами, НАК «Нафтогаз України» було спричинено збитки у загальному розмірі 2155606858,57 грн. Розрахунково підтверджується отримання протягом 2016-2017 років безоплатно природного газу на інші цілі (не для виробництва теплової енергії для потреб населення) ТОВ «Енергія-Новий Розділ» в обсягах 69601,59 тис. куб.м та ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» 82 246,88 тис. куб.м. У 2013-2017 роках ТОВ «Енергія Новий Розділ» та ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» отримали в загальній сумі 3522738370,14 грн від ДП «Енергоринок» за наслідками реалізації електроенергії, виробленої з природнього газу, придбаного у НАК «Нафтогаз України» (для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) та використаного не за призначенням для власних потреб (виробництва електроенергії), що складає 71,6 % від загальної суми отриманих цими підприємствами коштів;

- протоколами про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 02.08.2017 року, 07.04.2017 року, 18.10.2017 року, 18.05.2020 року, 20.05.2019 року, 31.10.2019 року, з яких вбачається, що ОСОБА_11 (директор ТОВ «Енергія- Новий Розділ») зазначав, що ОСОБА_10 - це його «шеф безпосередній». Зі змісту розмов, зафіксованих за допомогою НСРД, в тому числі між ОСОБА_10 та ОСОБА_6, вбачається підпорядкованість та підконтрольність ОСОБА_10 ОСОБА_6, в тому числі з питань господарської діяльності. У листопаді-грудні 2016 року зафіксовано розмови ОСОБА_15 (помічник ОСОБА_6 як народного депутата України 7 та 8 скликань в період його каденції у 2012-2014, 2014-2019 роках), в яких він обговорює запит НАБУ до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, стосовно ТОВ «Енергія-Новий Розділ», можливість організації зустрічі співрозмовника з ОСОБА_6 з особою, яка володіє інформацією про «Енергію», а також вказує про необхідність попередньо погодити можливість зустрічі з ОСОБА_6, при цьому уточнює у співрозмовника можливість приїхати у комітет Верховної Ради України, оскільки в цьому органі влади неможливо в законний спосіб таємно фіксувати розмови. Зазначає, що він переговорить з ОСОБА_6 з приводу порушених під час розмови питань. У розмові у квітні 2017 року ОСОБА_16 зазначає, що ТОВ «Корпорація КРТ» знаходиться під «протекторатом» ОСОБА_6 . З матеріалів НСРД вбачається підконтрольність та підпорядкованість ОСОБА_17 (директор ТОВ «Корпорація КРТ»), ОСОБА_18 (керівник фінансового відділу ТОВ «Корпорація КРТ») ОСОБА_6, в тому числі з ОСОБА_6 погоджують питання щодо підвищення заробітної плати працівника ТОВ «Корпорація КРТ»;

- листом НКРЕКП від 08.11.2016 року;

- протоколами огляду від 29.08.2017 року, 29.08.2023 року, 14-18.09.2023 року, 23-24.03.2023 року, 31.05.2018 року, 21.08.2018 року, 03.09.2018 року, 16.09.2023 року, 05.11.2020 року, 13.11.2020 року, 13.07-26.09.2023 року, 04.09.2023 року, 13.07.2023 року, 28.07.2023 року, 29.08.2023 року, 15.02.2023 року, 15-17.02.2023 року, 04.11.2019 року, 03-04.04.2023 року, 05.04.2023 року, 11.04.2023 року, 06-28.04.2023 року, 29.03.-03.04.2023 року, 15.03-12.09.2023 року;

- протоколами обшуку від 07.02.2017 року, 27.12.2019 року;

- договорами відновлювальної кредитної лінії № 03/10/2011 NR від 03.10.2011 року, № 18/03/2013 від 18.03.2013 року, № 19/12/2011KRT від 19.12.2011 року;

- договорами позики № 01/05/2016 від 01.05.2016 року, № 01/11/17 від 01.11.2017 року;

- трастовими деклараціями від 23.09.2010 року ОСОБА_19 та ОСОБА_20, відповідно до яких ОСОБА_6 є власником 50 тисяч акцій кіпрської компанії «Energypoint Holding LTD» та 23.09.2010 року передав ці акції в довірче управління ОСОБА_21, а 23.09.2013 року ОСОБА_6 як беніфіціарний власник 100% акцій цієї компанії призначив її номінальним акціонером ОСОБА_22 ;

- документами щодо електронного банкінгу ОСОБА_23 ;

- матеріалами, отриманими в порядку міжнародної правової допомоги з Кіпру щодо допиту ОСОБА_24 . ОСОБА_25 ;

- документами отриманими в порядку надання міжнародної правової допомоги від банку Hinduja Bank (Швейцарія), відповідно до яких кінцевим бенефіціарним власником «Energypoint Holding LTD» є ОСОБА_6, який зазначений як публічно визнана особа - народний депутат України, він разом з братом у рівних частках володіють компанією ТОВ «Корпорація КРТ» через компанію АРР Львівське, яка є 100% власником КРТ; компанія є власником/співвласником, зокрема, «ES Energy Invest LTD», «Suntown Projects LTD» та «Miro Trade», а довіреною особою ОСОБА_6 є ОСОБА_26 ;

- фінансовою звітністю за 2013 рік щодо Energypoint Holding LTD.

Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Слідчий суддя також відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість висновків експертів, виходячи з наступного.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України).

При цьому КПК України не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими. Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК України).

На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли: такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Саме тому, слідчий суддя вважає, що на цій стадії надання оцінки висновкам експертів з точки зору їх достовірності, допустимості та належності є передчасним.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом скарги, слідчий суддя не має права констатувати винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, обґрунтованість підозри неодноразово була предметом судової оцінки. Зокрема, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 13.11.2023 року задовольнив клопотання детектива НАБУ та обрав підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 29.01.2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишила без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.11.2023 року без змін. До того ж, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 року стосовно ОСОБА_6, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Вказаними судовими рішеннями було встановлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

Надані стороною захисту рецензія від 08.01.2024 року на висновок експерта від 30.08.2019 року № 14334/14335/19-72/24015-24022/19-72 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи, рецензія від 26.01.2024 року на висновок експертів від 31.08.2018 року № 16331-16333/18-72/16334/18-71 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи, а також: відповідь Апарату Верховної Ради України № 07/9-2024/31297 від 12.02.2024 року; відповідь ТОВ «Нафтогаз Тепло» № 24-04/11/2 від 24.04.2024 року; відповідь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/6-112-24 від 14.02.2024 року; відповідь компанії-нерезидента «Energypoint Holding LTD» від 19.01.2024 року; відповідь компанії-нерезидента «Suntown Projects LTD» від 11.01.2024 року; заява ОСОБА_17 від 10.01.2024 року; рецензія на висновок експерта від 17.07.2017 року № 18499/18500/17-45; рецензія на висновок експерта від 17.07.2017 року № 17303/17-45; рецензія на висновок КНДІСЕ № 16331-16333-18-72-16334-18-71-3; рецензія на висновок КНДІСЕ №14334-14335-72-24015-24022-19-72; рецензія на висновок №64005; рецензія на висновок № СЕ-19-20/36680-КТ; рецензія на висновок № СЕ-19-20/36675-КТ; рецензія на висновок від 18.01.2022 року; рецензія на висновок від 03.02.2022 року; рецензія на висновок від 04.11.2022 року; висновок експерта №231/04/18-24 за результатами проведення судової економічної експертизи із залученням фахівців у галузі теплоенергетики економічної експертизи №231/04/18-24; висновок спеціаліста №24-01/06/24; висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 70 ( ОСОБА_10 ); висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 71 ( ОСОБА_12 ); висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 72 ( ОСОБА_14 ); висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 73 ( ОСОБА_11 ); висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №74 ( ОСОБА_13 ); висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №75 ( ОСОБА_17 ) не спростовують можливість вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

4.3. Щодо додержання порядку вручення повідомлення про підозру

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 2 статті 135 КПК України передбачено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

При оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до відомостей, наданих Європолом в рамках обміну інформацією через програму Siena, встановлено, що ОСОБА_6 здійснив виїзд з Румунії 08.10.2023 року через контрольно-пропускний пункт «Петя» («Petea»).

ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, користується мобільним телефоном НОМЕР_1, що підтверджується особовою карткою Державної міграційної служби України від 10.10.2023 року. У зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_6 за місцем проживання повідомлення про підозру разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного:

- 10.10.2023 року передано охоронцю домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 для подальшої передачі ОСОБА_6, про що складено рапорт та здійснено відеозапис;

- 10.10.2023 року направлені засобами електронної пошти на адресу Апарату Верховної Ради України, за місцем роботи народного депутата ОСОБА_6 та на його робочу електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується супровідним листом з відомостями про відправку;

- 11.10.2023 року вручено уповноваженій особі житлово-експуатаційної організації за місцем його реєстрації - представнику Львівського комунального підприємства «Старий Львів», для передачі ОСОБА_6, що підтверджується супровідним листом з відміткою про отримання;

- 11.10.2023 року направлено уповноваженій особі житлово-експуатаційної організації за місцем його проживання - Солонківській сільській раді, для передачі ОСОБА_6, що підтверджується супровідним листом з квитанцією про відправку;

- здійснено направлення скан-копії повідомлення про підозру та пам`ятки про процесуальні права та обов`язки за допомогою месенджера на номер телефону НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_6 .

Слід зазначити, що направлення особі, яка перебуває за кордоном, повідомлення про підозру на електронну пошту та за допомогою месенджера є додатковим заходом до основних способів інформування, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.11.2021 року по справі № 326/1385/18.

Відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Однак, станом на час повідомлення про підозру встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_6 не є можливим, з огляду на те, що він перебував за кордоном та 08.10.2023 року, тобто за два дні до складання повідомлення про підозру, виїхав з Румунії через контрольно-пропускний пункт «Петя» («Petea»).

Таким чином, слідчий суддя вважає, що станом на дату складання повідомлення про підозру, підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України були відсутні.

Доводи сторони захисту про те, що на момент складення повідомлення про підозру ОСОБА_6 мав інше місце проживання, відхиляються з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-IX) передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Таким чином, реєстрація місця проживання (перебування) - це спосіб повідомлення особою свого місця проживання для офіційного листування та здійснення іншої комунікації. Людина сама обирає собі місце проживання з огляду на встановлені Конституцією України права, тобто, здійснюючи реєстрацію свого місця проживання, особа повідомляє зацікавлених осіб про конкретну адресу місця свого проживання, за якою з нею можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.

У ч. 2 ст. 135 КПК України вживається саме термін «місце проживання особи», відсутні вказівки щодо ознак місця проживання - зареєстроване або фактичне, але з урахуванням положень Закону № 1871-IX, для комунікації з особою пріоритетне значення має зареєстроване такою особою місце проживання. Отже надіслання повідомлення про підозру обов`язково повинно здійснюватися за зареєстрованим місцем проживання такої особи, оскільки саме це місце проживання визначене самою особою з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій.

Факт виїзду ОСОБА_6 за межі України не спростовує того, що на момент здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_6, згідно з положеннями ч. 2 ст. 135 КПК України, вважався тимчасово відсутнім за місцем реєстрації на території України за вищевказаною адресою, за якою з ним у відповідності до вимог закону можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.

Станом на день складання повідомлення про підозру у сторони обвинувачення була наявна саме інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 . Вказане свідчить про відсутність підстав для надсилання повідомлення про підозру у відповідності до положень ч. 7 ст. 135 КПК України або на іншу адресу.

Щодо посилання захисника на те, що підозрюваний не є працівником Апарату Верховної Ради України, тому направлення повідомлення про підозру на адресу Апарату Верховної Ради України не є належним повідомленням у розумінні ст. 135 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно зі ст. 75, 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження у Верховній Раді України на постійній основі.

Відповідно до пункту 75 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19 (далі - Положення), судові повістки, документи, що надійшли від правоохоронних органів засобами поштового зв`язку або фельд`єгерським зв`язком, через СЕВ ОВВ, із супровідним листом, адресованим керівництву Верховної Ради України, Верховній Раді України, керівництву Апарату, Апарату, про вручення народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України, працівникам Апарату, після реєстрації в єдиній автоматизованій системі (далі - ЄАС) та затвердження електронної резолюції відповідно керівництвом Верховної Ради України, керівництвом Апарату передаються (у випадку надходження документів через СЕВ ОВВ - друкований примірник електронного документа) структурним підрозділом з документального забезпечення народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України через персональні поштові скриньки народних депутатів України, працівникам Апарату - через поштові скриньки, закріплені за структурними підрозділами. Судові повістки, документи, що надійшли від правоохоронних органів засобами поштового зв`язку або фельд`єгерським зв`язком, через СЕВ ОВВ, адресовані народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України, працівникам Апарату, що надійшли без супровідного листа, після реєстрації в ЄАС передаються (у випадку надходження документів через СЕВ ОВВ - друкований примірник електронного документа) структурним підрозділом з документального забезпечення народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України через персональні поштові скриньки народних депутатів України, працівникам Апарату - через поштові скриньки, закріплені за структурними підрозділами. Пунктом 48 Положення передбачено, що документ, завантажений у ЄАС та направлений за відповідним маршрутом, вважається переданим адресату.

Тому передання повідомлення про підозру до Апарату Верховної Ради України слідчий суддя вважає таким, що передане адміністрації за місцем роботи ОСОБА_6 .

Таким чином, на переконання слідчого судді, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень та останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що КПК України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме із вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Отже, орган досудового розслідування не порушив вимог ст. 135, 278 КПК України, вжив заходів для вручення ОСОБА_27 повідомлення про підозру, у зв`язку із чим підозрюваний був обізнаний про факт наявності щодо нього кримінального провадження, з огляду на що слідчий суддя не вбачає підстав для скасування повідомлення про підозру з підстав порушення порядку її вручення.

4.4. Відповідність повідомлення про підозру вимогам кримінального процесуального закону

Стороною обвинувачення дотримано гарантії, передбачені ст. 481 КПК України. Повідомлення про підозру складене та підписане заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 .

Повідомлення про підозру від 10.10.2023 року містить прізвище та посаду прокурора, який здійснив повідомлення; анкетні відомості ОСОБА_6 ; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 ; права підозрюваного; підпис прокурора, який здійснив повідомлення.

Повідомлення про підозру викладені чіткою та зрозумілою мовою, а фактичні обставини мають достатній ступінь деталізації для розуміння змісту підозри та її кваліфікації.

Викладене свідчить про дотримання вимог ст. 277 КПК України щодо форми процесуального документа.

4.5. Щодо внесення відомостей до ЄРДР неуповноваженою особою

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 482-2 КПК України відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Кримінальне провадження № 52018000000000546, за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України зареєстровано в ЄРДР 12.06.2018 року.

26.06.2018 року за № 52018000000000622 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209, ст. 366-1 КК України.

26.06.2019 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52018000000000546 та № 52018000000000622 об`єднано у провадження за № 52018000000000546 постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4

26.01.2023 року до ЄРДР за № 52018000000000546 внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом наявності в діях народного депутата України ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність із Законом України «Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України» від 18.12.2019 року, КПК України був доповнений статтею 482-2, яка встановлює особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій стосовно народного депутата. Вказані зміни набрали чинності 01.01.2020 року.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Таким чином, станом на дату внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 209 КК України, а саме 26.06.2018 року, яке 26.06.2019 року було об`єднано з кримінальним провадженням № 52018000000000546, статті 482-2 КПК України ще не існувало, з огляду на викладене, порушення положень КПК України в цій частині відсутнє.

5. Висновки слідчого судді

Підсумовуючи доводи сторін кримінального провадження, досліджені матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя констатує:

- за своєю формальною складовою повідомлення про підозру від 10.10.2023 року відповідає вимогам ст. 277 КПК України,

- підозра є обґрунтованою, підтверджується доказами сторони обвинувачення, а доказами сторони захисту не спростовується;

- повідомлення про підозру складене заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, тобто уповноваженою особою з дотриманням правил підслідності;

- порушення порядку вручення письмових повідомлень про підозру не встановлено.

Крім того, станом на час розгляду скарги перебування ОСОБА_6 у статусі підозрюваного не набуло невиправдано тривалого характеру, адже враховуючи стадію кримінального провадження, а саме відкриття матеріалів стороні захисту, тривалість перебування ОСОБА_6 у статусі підозрюваного обумовлена виключно тривалістю реалізації стороною захисту свого права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Отже, враховуючи, що слідчим суддею не встановлено підстав для скасування повідомлення про підозру, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 303, 306-309, 372 КПК, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 10.10.2023 року у кримінальному провадженні № 52018000000000546 від 12.06.2018 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Слідчий суддя ОСОБА_1