- Головуюча суддя (ККС ВС): Стефанів Н.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2025 року
м. Київ
справа №761/2940/17
провадження № 51-705ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд):
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2025 року,
встановив:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні Управління СБ України у Харківській області.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на зазначену ухвалу від 16 січня 2025 року.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2025 року та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування заявленої вимоги зазначає, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного судубезпідставно відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою. На думку сторони захисту, ухвала суду від 16 січня 2025 року з огляду на загальні засади кримінального провадження підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури.
Мотиви Суду
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучену до неї копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження належить відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з огляду на таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
Врахувавши такі вимоги процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про надання тимчасового доступу до документів, та яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, та відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Доводи у касаційній скарзі про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд залишив поза увагою положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та загальні засади кримінального провадження, є безпідставними.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням такого судового рішення, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Таким чином, наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
За таких обставин, вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення (ст. 370 КПК України), немає підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 лютого 2025 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3