- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/1324/20
Провадження № 1-в/991/9/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника володільця майна ОСОБА_3,
прокурора ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002989 від 24.10.2016щодо ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого вироком Вищого антикорупційного суду від 14.02.2023 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 КК України,
ВСТАНОВИВ:
17.02.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, у якому він просить скасувати накладений 09 та 18 серпня 2016 року ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва арешт з 3/4 квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що вироком Вищого антикорупційного суду від 14.02.2 023 у справі № 991/1324/20, який залишений в силі ухвалою від 05.10.2023 Апеляційної палати ВАКС, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 був залишений в силі арешт, накладений зазначеними ухвалами слідчих суддів, зокрема на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Вказана квартира була придбана 12.12.2012 на ім`я ОСОБА_7, який діяв в інтересах подружжя його із ОСОБА_5, за спільні кошти подружжя.Шлюб між цими особами був зареєстрований 29.09.2011. Квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
У шлюбі в подружжя ОСОБА_8 народились 12.02.2011 дочка ОСОБА_9 (є дитиною з інвалідністю) та 18.11.2015 син ОСОБА_10 . Діти перебувають на утриманні ОСОБА_5, натомість ОСОБА_7 не здійснює утримання дітей і витрачав кошти на шкоду інтересам сім`ї.
30.09.2024 Голосіївський районний суд міста Києва рішенням у справі № 752/23128/23 за позивачем ОСОБА_5 визнано право власності на частку в розмірі 3/4 квартири АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 07.11.2024.
Рішення суду від 30.09.2024 має правовстановлюючий характер і ОСОБА_5 має достатні правові підстави для реєстрації визначеного законом і судовим рішенням права власності на належну їй частку у спільному сумісному майні. Однак в силу визначених у відповідних реєстрах заборон - арешту згідно ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 та 18 серпня 2016 року, - заявник позбавлена можливості реалізації свого законного права - реєстрації права власності на 3/4 квартири АДРЕСА_2, що є порушенням, зважаючи на відсутність подальшої потреби в арешті відповідної частки квартири.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав подане клопотання з наведених у ньому підстав і просив суд задовольнити його вимоги.
Прокурор САП ОСОБА_4 заперечила проти задоволення клопотання. Оскільки вирок суду набрав законної сили і ним застосоване покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_7, судове провадження як стадія кримінального провадження завершене, то питання про скасування арешту з майна, яке є спільною власністю подружжя, має вирішуватись у порядку цивільного судочинства із залученням у такій справі державного виконавця.
Засуджений ОСОБА_7 був повідомлений про дату, час і місце розгляду клопотання (розписка від 19.02.2025), проте клопотання про участь у судовому засіданні не подав.
Суд вирішив провести судове засідання за відсутності засудженого ОСОБА_7, який є титульним власником майна, щодо якого подане клопотання адвоката ОСОБА_6, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду питання про скасування арешту на стадії виконання вироку (абзац другий ч. 5 ст. 539 КПК України).
Мотиви та висновки суду
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Частинами 1, 4 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Водночас пунктом 14 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, під час виконання вироків вирішує, зокрема, суд, який ухвалив вирок (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України).
У зв`язку із тим, що арешт на квартиру був накладений у межах кримінального провадження і вирок у ньому постановив Вищий антикорупційний суд, то є підстави для розгляду клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 саме Вищим антикорупційним судом.
Зі змісту ч. 1 ст. 174 КПК України вбачається, що суд має право скасувати арешт майна з двох підстав, а саме: 1) у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або 2) в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність другої підстави, суд приймає рішення з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Про те, що в застосуванні арешту відпала потреба на стадії виконання вироку суду може свідчити, зокрема, те, що суд виправдав обвинуваченого, закрив кримінальне провадження і якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначив покарання у виді конфіскації майна та/або не застосував спеціальну конфіскацію, залишив цивільний позов без розгляду або відмовив у цивільному позові, проте не вирішив питання про скасування заходу забезпечення.
Суд встановив, що у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002989 від 24.10.2016, вироком Вищого антикорупційного суду від 14.02.2023 ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 209 КК України. Цим же вироком залишений без змін арешт, накладений на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 та 18 серпня 2016 року на квартиру загальною площею 110,10 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Цей вирок залишений без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.10.2023.
Відповідно до мотивувальної частини вироку від 14.02.2023 арешт на вказану квартиру був накладений і залишений в силі з метою забезпечення конфіскації майна ОСОБА_7 як виду покарання.
Згідно з копією рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2024 (справа № 752/23128/23, провадження 2/752/2321/24) був задоволений позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7, третя особа Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про поділ спільного сумісного майна. Суд визнав за ОСОБА_5 право власності на частку у розмірі 3/4 квартири АДРЕСА_2 . Це рішення суду набрало законної сили 07.11.2024.
У описовій та мотивувальній частинах рішення суду від 30.09.2024 зазначено, що справа була розглянута зі з`ясуванням думки відповідача ОСОБА_7, який не заперечував проти позовних вимог і вважав за доцільне визнати право власності ОСОБА_5 на збільшену частку у квартирі.
Суд ухвалив рішення відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання у зв`язку із визнанням позову відповідачем. Таким чином ті обставини, що ОСОБА_7 не здійснює утримання дітей і витрачав кошти на шкоду інтересам сім`ї (про які вказано у рішенні суду як підставу для відступлення судом від засад рівності часток у праві власності на квартиру) не доводилися позивачем і не досліджувалися.
У рішенні суду вказано, що відомості про розірвання шлюбу у справі були відсутні. На час розгляду клопотання про скасування арешту майна шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 також не був розірваний.
У тексті рішення суду від 30.09.2024 відсутні відомості про те, що сторони повідомили суду про накладений на спірну квартиру арешт у межах кримінального провадження і що вирок ВАКС від 14.02.2023 щодо ОСОБА_7 набрав законної сили 05.10.2023, тобто до відкриття провадження в цивільній справі (13.11.2023). У цивільній справі не брав участі представник держави Україна в особі уповноваженого органу, як заінтересованої особи у вирішенні питання про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_8, оскільки відповідне рішення суду мало вплинути на обсяг майна засудженого ОСОБА_7, яке підлягає вилученню у власність держави.
Наведене свідчить про те, що рішенням суду вирішено питання про інтереси іншої особи, яка до участі у справі не була залучена.
Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, згідно з ч. 1 ст. 535 КПК України, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
За правилами ч. 3 ст. 535 КПК України в разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 5, 62 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII судові рішення про конфіскацію майна підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (державних виконавців) в порядку, встановленому цим Законом.
У ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Отже, зважаючи на ті обставини, що: 1) вирок Вищого антикорупційного суду від 14.02.2023 набрав законної сили 05.10.2023 та перебуває на стадії виконання;
2) ОСОБА_7 набув квартиру за адресою: АДРЕСА_3, під час шлюбу із ОСОБА_5, що вказує на володіння засудженим цим майном з іншою особою;
3) вирішення питання про розмір часток у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_8 був здійснений у цивільному судочинстві за позовом ОСОБА_5 без залучення у справу представника держави України (прокурора), не було подання державного виконавця в межах виконавчого провадження з виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого ОСОБА_7, -
суд вважає, що поведінка ОСОБА_7 як відповідача в цивільній справі (визнанням ним збільшеного розміру позовних вимог у повному обсязі) спрямована на ускладнення виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого (штучне зменшення обсягу його майна), тому задоволення клопотання про скасування арешту на частку 3/4 у квартирі за встановлених обставин не відповідатиме меті застосованого заходу забезпечення кримінального провадження та фактично буде зміною порядку вирішення питання про частку засудженого, що підлягає конфіскації в майні, яким він володіє спільно з іншою особою.
На підставі наведеного вище, керуючись ст. 170, 174, 371, 372, 395, 539 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна від 12.02.2025 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1