Пошук

Документ № 125881217

  • Дата засідання: 11/03/2025
  • Дата винесення рішення: 11/03/2025
  • Справа №: 991/899/25
  • Провадження №: 12022100060001389
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Тип рішення: Ухвала про часткове задоволення апеляційних скарг
  • Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.

Справа № 991/899/25

Провадження №11-сс/991/143/25

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у кримінальному провадженні № 12022100060001389 від 14.10.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 клопотання прокурора ОСОБА_9 задоволено частково, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 07.04.2025 включно, визначено заставу у розмірі 5 000 000 грн. із покладенням низки процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Слідчий суддя за наслідком дослідження матеріалів провадження прийшов до переконання, що описана у клопотанні прокурора та повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК, і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Також слідчий суддя вважав доведеним продовження існування двох ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК, а саме: ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування або/та суду, а також ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Слідчий суддя встановив, що існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_6 підозри, а також встановлені ризики виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам буде недостатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

При вирішенні питання про розмір застави, слідчий суддя врахував майновий стан родини ОСОБА_6, дані про особу підозрюваного, у тому числі, перебування у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи, та прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру застави до 5 000 000 грн, який зможе забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

2.Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, посилаючись на неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі з доповненнями прохає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відмовити, обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного браслету або зменшити розмір застави до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи порушення слідчим суддею норм процесуального права, захисник вказує, що ним було подано слідчому судді клопотання, а саме:

1)Про дослідження кваліфікації експерта - ОСОБА_10 ;

2)Про дослідження кількості вузлів, які були передані в ремонт, пояснення машиністів та протоколів допиту свідка.

Зокрема, експерт - ОСОБА_10, який провів інженерно - механічну експертизу по вузлам колійної техніки, має кваліфікацію у сфері водоочищення та харчової промисловості, та не є атестованим судовим експертом, відомості про нього не містяться у Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України. При цьому, відповідно до отриманих документів стороною захисту, фактична кількість вузлів на колійних машинах набагато більша, ніж та кількість, яка була передана в ремонт та перевірялась відповідно до Акту перевірки з 05.12.2023 по 29.12.2023, і досліджувалась експертом ОСОБА_10, що у свою чергу призводить до незрозумілості, які саме вузли колійних машин перевіряли працівники АТ «Укрзалізниця» та експерт ОСОБА_10, та на яких саме вузлах відсутні ознаки ремонту. Водночас, сторона захисту звертає увагу на те, що ОСОБА_6 перебуває під вартою понад 8 місяців на підставі висновку експерта, який не має відповідної кваліфікації.

Крім того, ОСОБА_6 не є службовою особою в розумінні ст. 191 КК України, що призвело до його безпідставного позбавлення волі.

На спростування висновків про продовження існування ризику переховування, захисник посилається на його недоведеність прокурором жодним доказом або реальним фактом. Зокрема, доводи прокурора про перетин кордону ОСОБА_6 у 2022-2023, як доказ ризику переховування, спростовується тим, що останній завжди повертався до України.

При цьому, сторона захисту вважає, що слідчим суддею не було надано оцінку обставинам того, що: 1) ОСОБА_6 ніколи не перешкоджав досудовому розслідуванню у даному кримінальному провадженні; 2) прибував для допиту та не відмовлявся від надання показань; 3) після проведеного обшуку 23.02.2024 не переховувався від слідства та суду. Однак, слідчим суддею не було досліджено потреби у найсуворішому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Ризик впливу на свідків є також не доведеним, адже з моменту застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором не надано жодного доказу про намагання ОСОБА_6 зустрітись зі свідками чи іншими учасниками та/або впливати на них.

Слідчий суддя, в обґрунтування достатнього матеріального стану ОСОБА_6 послався на тези, що викладені в клопотанні прокурора, де підозрюваний ніби цікавився можливістю внесення на картки 600 000 грн. Втім прокурором вкотре не надано відповідного доказу, що ОСОБА_6 дійсно таку суму вніс.

Крім того, сторона захисту посилається на те, що визначений розмір застави у сумі 5 000 000 гривень є непомірним та не відповідає доходам родини підозрюваного

Висновок слідчого судді про залучення ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_11, спростовуються тим, що останній не мав можливості створити умови для проведення Філією закупівельних робіт, адже саме Філією складаються плани ремонту колійних машин у відповідності до напрацювання, технічного стану колійних машин згідно пропозицій балансоутримувача.

3.Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, акцентували увагу на тому, що орган досудового розслідування після відкриття 10.10.2024 стороні захисту матеріалів кримінального провадження в порядку ст.290 КПК, протягом останніх трьох місяців не надає такі матеріали для ознайомлення підозрюваному.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав вимоги апеляційної скарги, прохав їх задовольнити.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечував, вважав ухвалу слідчого судді такою, що відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості.

4.Мотиви суду.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 червня 2024 року (із врахуванням ухвали слідчого судді від 04 липня 2024 року про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30.07.2024 (т.1 а.п.127-140), до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 серпня 2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 12 000 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків у випадку її внесення (т.1 а.п.105-124).

У наступному, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 року, залишеною без змін за наслідком апеляційного перегляду, ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 20 жовтня 2024 року із зменшенням розміру застави до 10 000 000 грн (т.1 а.п.193-211).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 15.10.2024 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 до 15.12.2024 із залишенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 10 000 000 грн., яка ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.11.2024 змінена в частині визначення розміру застави, який був зменшений до 8 478 400 грн. (т.1 а.п.212-215).

Ухвалою слідчого судді від 13.12.2024 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 10.02.2025 включно, із визначенням застави у розмірі 6 000 000 грн. із покладенням низки процесуальних обов`язків у разі її внесення, яка ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.12.2024, залишена без змін (т.1 а.п.216 -231).

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 07.02.2025 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 07.04.2025 включно, із визначенням застави у розмірі 5 000 000 грн. із покладенням низки процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Згідно із ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті (які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою) виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч.5 ст.199 КПК України).

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що слідчим суддею було порушено норми кримінально-процесуального законодавства, оскільки доводи сторони захисту, які спростовують версію обвинувачення про обґрунтованість підозри, залишились без належного реагування слідчим суддею.

Так, на думку захисника, слідчий суддя не надав оцінку заявленому клопотанню про дослідження кількості вузлів, які передавали в ремонт, пояснення машиністів та протоколів допиту свідка, адже показання свідка ОСОБА_12, якого сторона обвинувачення двічі допитувала, значно відрізняються між собою. На переконання захисника, дослідження допиту цього свідка є важливим, оскільки ним спростовуються аргументи сторони обвинувачення про те, що вузли ВСП «ЧКРМЗ» не передавались в ремонт, що по суті є основним доводом сторони обвинувачення.

Як вбачається з технічного запису судового засідання 07.02.2025, захисник просив долучити до матеріалів провадження клопотання про дослідження кількості вузлів, які передавали в ремонт, пояснення машиністів та протоколів допиту свідка. Слідчий суддя, зауважив, що таким доводам вже надавалась оцінка раніше, зокрема і в ухвалі від 31.01.2025, а тому дослідивши фабулу кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами досудового розслідування, які, за переконанням слідчого судді, вказують на наявність вагомих доказів та об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідним кримінальним правопорушенням, такі доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри внаслідок її не підтвердження зібраними доказами були відхилені.

Колегія суддів погоджується з тим, що наведеним стороною захисту доводам, в частині обґрунтованості підозри, вже неодноразово надавалась оцінка як слідчим суддею, так і судом апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ті аспекти кримінального провадження, на які посилається сторона захисту не спростовують позицію сторони обвинувачення щодо високої вірогідності існування події кримінального правопорушення та ймовірної ролі ОСОБА_6 у його вчиненні. Оцінка ж доказів на підтвердження або спростування обставин, про які зазначає захисник в своїй апеляційній скарзі в цій частині, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення про доведеність вини підозрюваного поза розумним сумнівом, має бути здійснена під час судового розгляду обвинувального акту по суті, а відтак наведений довід сторони захисту колегією суддів відхиляється.

Крім того, сторона захисту посилається на те, що експерт ОСОБА_10 не є атестованим судовим експертом та фахівцем у галузі колійної техніки та ремонту вказаної техніки, а тому не міг проводити інженерно-механічну експертизу від 29.03.2024. Це підтверджується, зокрема відповідями на адвокатські запити від АТ «Укрзалізниця», ДО «Український офіс інтелектуальної власності та інновацій», Міністерства освіти та науки, Національного університету харчових технологій, Державної наукової установи «Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації», Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, з яких вбачається, що ОСОБА_10 не є особою, яка має відповідну кваліфікацію та відповідні знання у галузі колійної техніки.

Слідчим суддею означене клопотання із додатками долучено до матеріалів провадження (т.10 а.п.58-102) та йому надано відповідну оцінку у п.26-32 оскаржуваної ухвали. Слідчий суддя прийшов до переконання, що такі доводи сторони захисту є необґрунтованими, оскільки у зазначеному висновку експерта від 29.03.2024 вказано, що ОСОБА_10 є кандидатом технічних наук (диплом НОМЕР_1 від 01.06.1981), який має наукові звання: доцент (атестат НОМЕР_2 від 21.01.2007) та старший науковий співробітник (атестат НОМЕР_3 від 06.03.1992), а також, досвід практичної інженерної роботи в якості інженера-наладчика, науково-прикладної діяльності (впроваджено в промисловість 4 патенти України) та 23-річний стаж викладацько-наукової роботи (курси дисциплін: «Процеси та апарати машинобудівних виробництв», «Основні технології міського господарства», «Експлуатація та ремонт, міського електротранспорту», «Технічна термодинаміка») та є співавтором монографії «Ефективність використання виробничих засобів метроремонтного підприємства» - Ніжин; видавництво «Аспект-Поліграф», 2009, - 308 с. (у співавторстві з начальником Південно-Західної залізниці ОСОБА_13 ). Такі дані свідчать про наявність у особи відповідної кваліфікації. Крім того, абз. 2 ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» регламентує, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом. А тому, до проведення експертизи може бути залучений експерт, який хоч і не внесений до державного Реєстру атестованих судових експертів, однак є фахівцем (експертом) у відповідній галузі.

Колегія суддів звертає увагу, що стороною захисту надано матеріали, з яких, крім іншого, вбачається, що особа, якою складений висновок інженерно-механічної експертизи від 29.03.2024 може володіти спеціальними знаннями також і у інших галузях, в той же час це не виключає (і стороною захисту не спростовано) наявності у вказаної особи кваліфікації та спеціальних знань у сфері ремонту колійної техніки, про що зазначається у відповідному розділі висновку (т.5 а.п. 150-172).

Крім того, не дивлячись на те, що стороною захисту категорично заперечувалась наявність у ОСОБА_10 кваліфікації для складання висновку інженерно-механічної експертизи від 29.03.2024, захисник під час апеляційного перегляду повідомив суд, що сторона захисту наразі вирішила не звертатись з заявою до правоохоронних органів про внесення до ЄРДР відомостей за статтею 384 КК України (аудіозапис судового засідання від 11.03.2025, 40 хв. 51 сек.).

При цьому, колегія суддів також зауважує, що оцінка висновку інженерно-механічної експертизи № 29.03/2024 з точки зору належності, допустимості та достовірності має бути надана судом під час розгляду обвинувального акту по суті у контексті доведеності вини обвинуваченого поза розумним сумнівом, шляхом доказування стороною обвинувачення відповідних обставин кримінального провадження, що на цьому етапі є передчасним. Виходячи з викладеного, колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.

Крім того, захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі посилається на незаконне затримання ОСОБА_6 25.06.2024 та те, що останній не є службовою особою в розумінні ст. 191 КК України, а тому не може бути суб`єктом вчинення кримінального правопорушення у даному провадженні.

Як вбачається з матеріалів клопотання прокурора та оскаржуваної ухвали, суддею не було встановлено фактів незаконного утримування ОСОБА_6 під вартою без судового рішення, або наявності інших підстав для обов`язкового звільнення підозрюваного з-під варти, що визначені у ч. 5 ст. 206 КПК. Крім того, такі факти не були встановлені під час розгляду слідчим суддею клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, а законність утримання підозрюваного під вартою була перевірена судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді ВАКС від 27.06.2024 (із врахуванням ухвали слідчого судді від 04.07.2024 року про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою АП ВАКС від 30.07.2024.

Що стосується доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 статусу службової особи, що виключає притягнення його до відповідальності за ч.5 ст.191 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

В розділі VI КК України закріплено визначення поняття та видів співучасті у кримінальному правопорушенні, а також відповідальність співучасників. Відповідно до ст.26 КК України, співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.

Незважаючи на те, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 29 КК організатор, підбурювач та пособник несуть кримінальну відповідальність за тією самою статтею Особливої частини КК, що й виконавець, але склад їх злочину утворюється за допомогою відповідних частин ст. 27 КК, що має здобути своє відбиття у формулі кваліфікації та вказує на самостійний характер їх відповідальності.

За змістом повідомленої підозри, ОСОБА_6 інкриміновано роль організатора у заволодінні ОСОБА_11 та ОСОБА_14, які є службовими особами Філії АТ «Укралізниця», чужим майном шляхом зловживання такими службовими особами своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою. Відтак наявність у ОСОБА_6 спеціального статусу для кваліфікації його дій за ч. 5 ст. 191 КК як організатора наведеного кримінального правопорушення не є обов`язковим, позаяк інкримінований йому злочин вчинений ним у співучасті з особами, які мають відповідний статус спеціального суб`єкту злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а їх дії, відповідно до версії сторони обвинувачення, об`єднані єдиним умислом.

Отже колегія суддів відхиляє наведений довід апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених п.п.1) та 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів оцінює їх наступним чином.

Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в оскаржуваній ухвалі встановлено доведеність продовження існування двох ризиків, про які вказував прокурор у клопотанні, а саме: переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду та ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується із такими висновками слідчого судді, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах судового провадження.

Захисник ОСОБА_7 обґрунтовуючи відсутність ризику переховування посилається на те, що з 2022 року ОСОБА_6 постійно перетинав кордон і повертався на територію України, зокрема ще з лютого 2024 року ОСОБА_6 був обізнаний про здійснення кримінального провадження щодо нього та, відповідно, міг би вчинити дії з переховування до моменту його затримання 25.06.2024.

Втім наведені твердження не сприймаються колегією суддів як переконливий факт відсутності наведеного ризику, оскільки оцінка ризику переховування має вирішальне значення з огляду на поведінку особи після набуття статусу підозрюваного, обставини повідомленої підозри, кваліфікацію дій та суворість ймовірного покарання за інкриміновані стороною обвинувачення злочини. Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні вже завершено, стороною обвинувачення виконуються вимоги ст. 290 КПК України, а тому, як вказав вірно слідчий суддя у п. 42 оскаржуваної ухвали, надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні може підвищувати ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, адже, у відповідності до ч.1 ст.290 КПК, відкриття матеріалів досудового розслідування може свідчити про наявність у сторони обвинувачення достатніх доказів для складання обвинувального акту та його подальшого направлення до суду з метою притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

Крім того, колегія суддів вкотре зауважує, що, що ризик переховування підозрюваного існує з огляду на обставини конкретного кримінального провадження, який посилюється через перебування на судовому розгляді в Солом`янському районному суд м. Києва обвинувального акта відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України (т. 9 а.п. 161-165), можливість легального перетину підозрюваним кордону через наявність на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, ІІ групи інвалідності та дружини, яка також є інвалідом ІІ групи.

Що стосується ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, то такий зберігає свою актуальність до моменту їх безпосереднього допиту в суді під час судового, з огляду на встановлену КПК процедуру отримання показань від свідків (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). В даному випадку важливого значення набуває визначений законодавцем принцип безпосередності сприяння показань під час судового засідання або отримання їх у порядку, передбаченому ст.225 КПК. Також колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді, що надання стороні захисту матеріалів досудового розслідування підвищує ризик впливу на свідків, оскільки саме на цій стадії підозрюваний може дізнатись про всіх свідків, допитаних стороною обвинувачення, їх дані, а також зміст наданих ними показань.

Отже, колегія суддів погоджується з наявністю вказаних вище ризиків і відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо можливості застосування інших запобіжних заходів до підозрюваного, колегія суддів виходить із наступного.

На переконання слідчого судді застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з огляду на вагомі обставини, що доводять ризик переховування від органу досудового розслідування та суду.

На противагу зазначеному, захисник заявив перед слідчим суддею клопотання про розгляд можливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю (браслету), яке обґрунтував тим, що саме такий запобіжний захід здатен забезпечити наведені прокурором ризики.

Неможливість ОСОБА_6 перебувати під вартою захисник обґрунтовує неналежним станом здоров`я підозрюваного, наявності у нього ІІ групи інвалідності та нагальній потребі постійного медичного нагляду.

Колегія суддів неодноразово надавала оцінку доводам сторони захисту щодо стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_6 та наданим стороною захисту на його підтвердження матеріалам. Суд звертає увагу, що стороною захисту чи самим підозрюваним не було надано нових матеріалів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора або неможливість надання йому необхідної медичної допомоги медичним персоналом ДУ «Київський слідчий ізолятор», та підтверджували винятковість обставин пов`язаних зі станом здоров`я та унеможливлювали б подальше застосування запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.

Щодо розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.

Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави оцінив факт тривалого перебування ОСОБА_6 під вартою та невнесення за нього застави, в тому числі і у розмірі 6 000 000,00 грн, що була визначена ухвалою ВАКС від 13.12.2024. Також слідчий суддя оцінив матеріальний стан підозрюваного та розмір ймовірних збитків, спричинених кримінальним правопорушенням, вчинення якого інкримінується ОСОБА_6 (17 116 118,48 грн). За наслідком дослідження зазначених обставин слідчий суддя вважав за доцільнезменшити розмір застави до 5 000 000 грн.

В апеляційній скарзі захисник наполягає на непомірності такого розміру, звертаючи увагу суду на матеріальний стан підозрюваного та його родини, факт арешту майна, яке неможливо реалізувати задля внесення визначеного розміру застави.

Як вже було встановлено та неодноразово наводилось у судових рішеннях у даному кримінальному провадженні, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_15 є власником низки нерухомого майна, частину якого (житлові будинки: за адресою: АДРЕСА_2 ; за адресою: АДРЕСА_3,земельні ділянки: кадастровий номер: 7120355700:01:001:0038, площею 0.1191 га; кадастровий номер 7120355700:01:001:0064, площею 0.1185 га, та кадастровий номер 7120384500:01:001:0151, площею 0.5045 га) він набув у власність за договором дарування від матері 08.09.2023 (т. 9 а.п. 76-77, 109-118).

Тещі ОСОБА_6 - ОСОБА_16, 1955 року народження, належить автомобіль MERCEDES-BENZ GLS 400, 2022 року випуску (дата держ.реєстрації 21.09.2022) (т. 9 а.с. 125-126), при цьому стороною захисту не було надано документальних доказів на підтвердження спроможності купівлі вказаного транспортного заходу (декларації про доходи фізичної особи та/або відомостей податкової звітності фізичної особи-підприємця, тощо).

Крім того, суд вже неодноразово надав оцінку обставинам, зокрема в ухвалі АП ВАКС від 13.11.2024 щодо того, що ОСОБА_6 не зміг повідомити обставини придбання його дружиною у листопаді 2023 року автомобіля LAND ROVER Range Rover, 2023 року випуску, зокрема його вартість, та обставини відчуження даного транспортного засобу у 2024 році. Крім того суд вже звертав увагу на факт придбання донькою підозрюваного ОСОБА_17, 2004 року народження, у жовтні 2023 року автомобіля INFINITI QX55, а також оцінював інформацію щодо можливого фактичного володіння ОСОБА_6 квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_4, а також машиномісцем № НОМЕР_4 за цією ж адресою, що були зареєстровані за ОСОБА_18 та які були продані 19.06.2024 за 5 089 746 та 32 200 грн відповідно.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 4 ст. 183 КПК).

За наслідком апеляційного перегляду, оцінивши майновий стан родини підозрюваного, відомості, надані стороною захисту про офіційні доходи ОСОБА_6 та його дружини, факти набуття родиною ОСОБА_19 та близькими родичами вартісних об`єктів майна, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку, застава у розмірі, який не перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не буде достатнім стримуючим фактором, забезпечуючим належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Як вже було зазначено, ухвалою від 27.06.2024 до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 12 000 000 гривень.

Ухвалою слідчого судді від 22.08.2024, яка залишена без змін за наслідком апеляційного розгляду, продовжено дію застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а розмір застави було зменшено до 10 000 000 гривень.

Ухвалою колегії суддів АП ВАКС від 13.11.2024, апеляційну скаргу сторони захисту задоволено частково, ухвалу слідчого судді змінено в частині розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 8 478 400, 00 гривень.

Ухвалою слідчого судді від 13.12.2024, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 6 000 000, 00 гривень.

Ухвалою слідчого судді від 07.02.2025, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 5 000 000, 00 гривень.

Втім заставу за підозрюваного ОСОБА_6 у вказаному розмірі дотепер не внесено.

При цьому колегія суддів враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100060001389 завершено та стороні захисту 10.10. 2024 повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Під час апеляційного перегляду захисники та підозрюваний ОСОБА_6 звертали увагу суду, що ознайомились з половиною матеріалів досудового розслідування (23 томами). Таке ознайомлення тривало з 10.10.2024, однак в останній раз детектив надавав підозрюваному матеріали для ознайомлення 09.12.2024, після чого, протягом останніх трьох місяців,решта матеріалів досудового розслідування підозрюваному для ознайомлення не надавалась.

Таке тривале зволікання органу досудового розслідування з наданням для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, враховуючи факт перебування підозрюваного під вартою, з одного боку може поставити під сумнів мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Одночасно з цим, враховуючи висновки колегії суддів, зроблені вище, зокрема, але не обмежуючись, під час оцінки доводів сторони захисту в частині застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також в частині розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, дотримуючись балансу між завданнями кримінального провадження та необхідністю дотримання гарантій, визначених статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір застави підозрюваному ОСОБА_6, як альтернативного запобіжного заходу, визначивши її у сумі 3 000 000,00 (три мільйони) гривень.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу.

Слідчим суддею за наслідком розгляду клопотання прокурора в цілому було вірно встановлено наявність обґрунтованої підозри та двох ризиків у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_6, а також нездатності на даному етапі кримінального провадження іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти наведеному, що обґрунтовано обумовило продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою. Втім, з огляду на тривалість перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, стадію кримінального провадження та невнесенням за нього застави у раніше визначеному розмірі, рішення слідчого судді про зменшення її до розміру 5 000 000,00 грн підлягає зміні, а розмір застави зменшенню.

Відтак, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 підлягає зміні в частині визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_6, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 - змінити в частині визначення розміру застави, визначивши підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави як альтернативного запобіжного заходу у сумі 3000000,00 (три мільйони) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4