УХВАЛА
11 березня 2025 року
м. Київ
справа № 991/12645/24
провадження № 61-1215 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В, Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - адвокатом Давидченком Андрієм Васильовичем, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року у справі за заявою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави,
ВСТАНОВИВ:
1. В листопаді 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява про забезпечення позову держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими: 1) активів на суму 3 672 929,00 грн та стягнення їх в дохід держави, а саме: - квартири в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); - машино-місця № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); - машино-місця № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000); 2) доходів, отриманих від продажу активу, а саме квартири в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000) в сумі 4972571 грн, шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, а саме: - квартиру в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); - машино-місце № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); - машино-місце № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000), а також шляхом накладення арешту на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме: - на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська обл., Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212), власником якої є ОСОБА_1, - житловий будинок, загальною площею 134,5 кв. м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060), власником якого є ОСОБА_3, а також шляхом заборони іншим особам здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, а саме: заборонити АТ «УКРГАЗБАНК» здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_2 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову, а саме 8 645 500,00 грн.
2. Вищий антикорупційний суд ухвалою від 18 листопада 2024 задовольнив вказану заяву та наклав арешт без заборони користування майном на активи, які є предметом спору: квартиру в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); машино-місце № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); машино-місце № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000), на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме: земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська область, Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212), власником якої є ОСОБА_1, житловий будинок, загальною площею 134,5 кв. м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060), власником якого є ОСОБА_3, а також встановлено заборону АТ «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_2 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову - 8 645 500,00 грн.
3. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановою від 27 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Давидченка А. В. задовольнила частково. Скасувала ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року в частині накладення арешту на інші активи відповідачів, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме: - земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221284800:03:001:0061 за адресою: Київська область, Броварський район, Літківська сільська рада (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 389577132212), власником якої є ОСОБА_1,- житловий будинок, загальною площею 134,5 кв. м. (домоволодіння), 1981 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 278235732060), власником якого є ОСОБА_3 та встановлення заборони АТ «УКРГАЗБАНК» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) здійснювати видаткові платежі із рахунку НОМЕР_3 і передавати ОСОБА_2 грошові кошти із цього рахунку в межах суми, що складає ціну позову, а саме 8 645 500,00 грн та ухвалила у цій частині нове рішення, яким відмовила у задоволенні заяви прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара О. І. про забезпечення позову за цивільним позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави шляхом накладення арешту на вказане майно та встановлення заборони іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві. У решті апеляційну скаргу залишила без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року - без змін.
4. В січні 2025 року до Верховного Суду, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана його представником - адвокатом Давидченком А. В., на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині накладення арешту на квартиру в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000) (далі - спірне майно) та ухвалити нове рішення, яким у задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині відмовити.
5. Обґрунтовуючи касаційну скаргу заявник вказує на те, що 28 жовтня 2024 року, тобто до подання до Вищого антикорупційного суду заяви про забезпечення позову, між ОСОБА_2 (теща декларанта) та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 придбав (прийняв у власність) спірне майно.
6. Проте суд апеляційної інстанції не мотивував чому накладено арешт на спірне майно, власник якої ( ОСОБА_4 ), не залучений у якості відповідача у позові про визнання активів необґрунтованими. Між ОСОБА_4 та державою відсутній спір, а тому і вимога про накладення арешту на спірне майно є безпідставною.
7. Залучення ОСОБА_4 у якості третьої особи не свідчить про те, що він є учасником провадження про визнання активів необґрунтованими.
8. З заяви про забезпечення позову вбачається, що прокурор, на виконання вимог статті 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), визначив відповідачами: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і не містить доводів того, що ОСОБА_4 набув у власність спірне майно за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або того, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо спірного майна дії тотожні за змістом здійсненню права розпорядження нею.
9. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
10. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
11. Також відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
12. Статтею 2 ЦПК України, який, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
13. Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
14. Позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (пункт 1-1 статті 150 ЦПК України).
15. Крім цього частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
16. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
17. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
18. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 вказано: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
19. «При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову». Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18.
20. Крім цього вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на те, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
21. Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012 року № 18?рп/2012 зазначив, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
22. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece від 19 березня 1997 року).
23. Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку існування загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
24. Також, з аналізу Глави 12 ЦПК України (особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави) вбачається, що цією Главою передбачений загальний порядок пред`явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, встановлений ЦПК України.
25. Так, частиною першою статті 50 ЦПК України встановлено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
26. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частини перша - третя статті 51 ЦПК України).
27. Крім цього, за приписами статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу.
28. Статтею 43 ЦПК України, зокрема, встановлено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
29. Верховний Суд також звертає увагу на те, що статтею 189 ЦПК України унормовано, що завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
30. З оскаржуваної постанови вбачається, що заява про забезпечення позову у цій справі надійшла до Вищого антикорупційного суду до подання позовної заяви.
31. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що із заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом імовірного спору є стягнення необґрунтованих активів на суму 3 672 929 грн у дохід держави, а саме: квартири в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000); машино-місця № НОМЕР_1, загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100097480000); машино-місця № НОМЕР_2 загальною площею 13,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100104180000); а також доходів, отриманих від продажу активу, а саме квартири в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 220,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1959090580000) в сумі 4 972 571 грн. Тобто ціна позову складає 8 645 500,00 грн.
32. Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 17 червня 2020 року її вартість складає 3 327 929,21 грн. Вартість кожного з машино-місць відповідно до договорів купівлі-продажу машино-місця № 196, 197 від 17 червня 2020 року становить 172 500,00 грн.
33. Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2024 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_5 . Квартира відчужена за 8 300 500 грн.
34. Крім цього Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду задоволено заяву представника ОСОБА_5 про залучення ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, із метою захисту його прав та законних інтересів при розгляді апеляційної скарги.
35. Верховний Суд зауважує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).
36. Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що заява про забезпечення позову подана до пред`явлення позову, ЦПК України зобов`язує суд остаточно визначити склад учасників судового процесу до закриття підготовчого засідання, початок якого пов`язується із відкриттям провадження у справі, а також враховуючи, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залучила ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто надала ОСОБА_4 всі передбачені ЦПК України права сторони у справі, зокрема, і права передбаченні статтею 43, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
37. Крім цього Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що стаття 158 ЦПК України не перешкоджає заявнику звернутися до суду із відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, за наявності для цього правових підстав.
38. ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
39. ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
40. Крім цього Верховний Суд також враховує і позицію ЄСПЛ, в аспекті оцінки аргументів заявника викладених у касаційній скарзі щодо обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, сформовану, зокрема у рішеннях від 06 вересня 2005 року у справі «Салов проти України», від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» та від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
41. ЄСПЛ також вказав, що необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
42. Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Бюрг та інші проти Франції, Гору проти Греції №2).
43. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
44. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
45. Отже, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та фактично полягають у незгоді заявника з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, а правильне застосування норм права судом апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за заявою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара Олега Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави, за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану його представником - адвокатом Давидченком Андрієм Васильовичем, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 листопада 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 грудня 2024 року.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційні скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров