Документ № 126083536

справа № 991/840/25

провадження №11-сс/991/184/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року про закриття провадження за скаргою,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7, подану в інтересах ОСОБА_10, на повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року закрито.

Закриваючи провадження за скаргою, слідчий суддя дійшов висновків про те, що скаргу подано особою, яка не має права подавати скаргу, оскільки ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного в межах цього провадження, що унеможливлює звернення його адвоката з відповідною скаргою в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК до слідчого судді, з причин відсутності у заявника відповідного статусу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, вважаючи його постановленим з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, посилаючись на невідповідність викладених у судовому рішенні висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 26 лютого 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7, подану в інтересах ОСОБА_10, на повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилався на наступні доводи.

Відповідно до оскаржуваної ухвали слідчого судді мотивами для закриття вказаного провадження є згода з позицією захисту щодо ненабуття 25 січня 2024 року ОСОБА_10 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, тобто слідчим суддею фактично задоволено скаргу.

Стороною обвинувачення не оспорювався факт «юридичного» відчуження квартир за адресою: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, однак, зазначені квартири відчужені ОСОБА_10 01 вересня 2020 року своїй дружині ОСОБА_11, а 18 лютого 2023 року відчужені у власність рідній тітці ОСОБА_10, а саме ОСОБА_12 (місце реєстрації якої збігається із останнім місцем реєстрації ОСОБА_10 ), тому формальна зміна власників у даному випадку жодним чином не свідчить про припинення проживання ОСОБА_10 за вказаною адресою. Крім того, слідством не встановлено факти проживання за вказаною адресою інших осіб окрім ОСОБА_10 та його сім`ї, доказів проживання у вказаній квартирі інших осіб стороною захисту не надані.

Вказував на суперечливість висновку слідчого судді, відповідно до якого вручення Одеській міській раді повідомлення про підозру для передачі ОСОБА_10 не відповідає вимогам ч.2 ст.135 КПК. Вважав вказаний захід дієвим, оскільки особі як депутату міської ради станом на 25 січня 2024 року вжито заходи безпосередньо за місцем здійснення його повноважень депутата та скеровано на його електронні адреси.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що ним не враховується «направлення 25 січня 2024 року ОСОБА_10, як додатковий захід, повідомлення про підозру на месенджер «Viber» за номером телефону НОМЕР_1, оскільки наразі відсутні достатні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_10 користується вказаним номером телефону, або користувався станом на 25 січня 2024 року, в матеріалах справи немає будь-яких відомостей з приводу того, що абонентський номер НОМЕР_1 є номером телефону ОСОБА_10 ».

Однак, слідчим суддею не взято до відома інформацію з картки Державної міграційної служби України щодо ОСОБА_10, у якій абонентський номер НОМЕР_1 зазначається як його, також в ході судового розгляду досліджено анкету депутата Одеської міської ради 8 скликання ОСОБА_10, у якій ним зазначено свій службовий номер НОМЕР_2 .

Інші два заходи, а саме направлення 22 березня 2024 року поштовим зв`язком за останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 та за останнім відомим місцем роботи ОСОБА_10, а саме на адресу ТОВ «Екотехнолоджи», використані виключно як додаткові, однак вимоги ч.2 ст.135 КПК в повній мірі дотримані ще 25 січня 2024 року.

Крім того, прокурор не згоден з доводами слідчого судді про необхідність повідомлення про підозру ОСОБА_10 в порядку, передбаченому ч.7, 8 ст.135 КПК, у зв`язку з припиненням громадянства особи та через тривале «проживання ОСОБА_10 за кордоном». У органу досудового розслідування станом на 25 січня 2024 року були відсутні будь-які дані щодо проживання особи за кордоном, а також відсутні дані, на території якої держави на вказаний час він знаходився, тому зазначена норма не могла застосовуватись та виконуватись в частині повідомлення особи про підозру. Слідчий суддя залишив поза увагою, що сторона захисту повідомила сторону обвинувачення про наявність у ОСОБА_10 дозволу на проживання в Турецькій Республіці лише 26 червня 2024 року, при цьому, сам факт наявності дозволу на проживання в Турецькій Республіці не створює жодних обов`язків у особи та не може достеменно свідчити про проживання саме за вказаною адресою. Разом з тим, в органу досудового розслідування також відсутні будь-які дані, що ОСОБА_10 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Вважав, що висновки слідчого судді про те, що детективом та прокурором не доведено правомірність повідомлення про підозру ОСОБА_10 саме у порядку, передбаченому ч.2 ст.135 КПК як тимчасово відсутній особі за місцем проживання, є необґрунтованими.

Позиції учасників провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Захисники підозрюваного ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також, захисник підозрюваного ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_6 подав клопотання про закриття апеляційного провадження, яке мотивовано тим, щоза своєю юридичною

природою оскаржувана прокурором ухвала слідчого судді є судовим рішенням про повернення скарги, яке іменується «про закриття провадження за скаргою» лише через те, що воно ухвалене після призначення та проведення судових засідань у справі №991/840/25.

Відповідно до ч.6 ст.304 КПК ухвала про повернення скарги може бути оскаржена в апеляційному порядку. Разом з цим, на переконання захисника, право на апеляційне оскарження такого судового рішення надається тим особам, прав та законних інтересів яких стосується це судове рішення, тобто ухвала слідчого судді від 26 лютого 2025 року про закриття провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 на повідомлення про підозру від 25 січня 2024 року та на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №52019000000001050 від 21 листопада 2019 року могла бути оскаржена тільки ОСОБА_10 або його представниками, оскільки це судове рішення стосується права особи, проте не прокурором.

Інші захисники клопотання про закриття апеляційного провадження підтримали та просили задовольнити, натоміть прокурор проти нього заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_10 будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив. З огляду на те, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_10, колегія суддів на підставі ч.3 ст.323, ч.4 ст.405 КПК вважала за можливе провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Мотиви та висновки суду.

Щодо можливості оскарження прокурором ухвали слідчого судді про закриття провадження за скаргою на повідомлення про підозру у вчиненні злочину колегія суддів виходила з наступного.

На досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником (п.10 ч.1 ст.303 КПК).

Положеннями ст.304 КПК визначені умови щодо прийнятності поданих слідчому судді скарг, зокрема, строку подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, підстав її повернення або відмови у відкритті провадження.

Більше того, у ст.307 КПК законодавець чітко визначив перелік можливих рішень слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування.

Слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені п.1, 2, 5 і 6 ч.1 ст.303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою. Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п.3 та 10 ч.1 ст.303 КПК цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбаченому ч.6 ст.284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою (ч.2 ст.305 КПК).

Разом з цим, жодним з інших положень §1 Глави 26 КПК не передбачено повноваження слідчого судді закривати провадження за призначеною ним до розгляду скарги.

Враховуючи, що в обґрунтування оскаржуваної ухвали слідчий суддя не посилався на обставини, передбачені ч.2 ст.305 КПК, як і не зазначав про самостійне скасування прокурором повідомлення про підозру й захисник, колегія суддів дійшла висновку про те, що всупереч зазначеним в клопотанні особи доводам оскаржувана ухвала слідчого судді є такою, що прямо не передбачена положеннями чинного КПК як рішення слідчого судді за результатами розгляду скарги на повідомлення про підозру у вчиненні злочину, а тому в даному випадку суд апеляційної інстанції має керуватись положеннями щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, в тому числі викладеними в постанові ВП ВС від 23 травня 2018 року по справі №243/6674/17-к.

Доводи захисника про те, що вказана ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку лише особами, прав та законних інтересів яких стосується це судове рішення, також відхиляється колегією суддів з огляду їх невідповідність закріпленому у ч.1 ст.393 переліку осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, серед яких визначено й прокурора, при цьому без жодних застережень щодо наявності в нього відповідних інтересів.

І це видається цілком логічним, адже відповідно до ст.36 КПК прокурора визначено як одну зі сторін кримінального провадження (обвинувачення) та, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений на цілу низьку процесуальних правомочностей, в тому числі й оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому КПК.

За таких обставин, зазначена в клопотанні захисника вимога про закриття апеляційного провадження не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті оскаржуваної ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію прокурора, заперечення захисників, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі від 26 лютого 2025 року.

Не погоджуючись з висновками слідчого судді щодо ненабуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні, про необґрунтованість яких стверджувалось прокурором в апеляційній скарзі, колегія суддів виходила з наступного.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи: 1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК; 2) об`єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.277 КПК, та його підписання; 3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Підозрюваним є особа, якій у передбаченому ст.276-279 КПК порядку повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.42 КПК).

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК).

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. (ч.3 ст.111 КПК).

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі якщо особа подала письмову заяву про здійснення виклику в конкретному кримінальному провадженні з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремої підсистеми (модуля), то за наявності технічної можливості така особа викликається шляхом надсилання їй текстових повідомлень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.1, 2 ст.135 КПК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №536/2475/14-к дійшла висновку, що викладена у письмовому повідомленні підозра та вручена у належний спосіб є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст.42 КПК.

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч.1 ст.42, ст.135 КПК, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших доступних для неї джерел.

Питання щодо належного повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (датованої 25 січня 2024 року) у цьому кримінальному провадженні вже ставилось на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час розгляду апеляційних скарг (справа №991/1472/24, провадження №11-сс/991/254/24, ухвала від 17 квітня 2024 року; справа №991/2464/24, провадження №11-сс/991/333/24, ухвала від 21 травня 2024 року; справа №991/4770/24, провадження №11-сс/991/442/24, ухвала від 02 липня 2024 року; справа №991/9656/24, провадження №11-сс/991/74/25, ухвала від 10 березня 2025 року), за наслідком розгляду яких колегія суддів встановила наступні обставини.

У межах цього кримінального провадження 25 січня 2024 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_13 складено повідомлення про підозру ОСОБА_10 .

Для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10 25 січня 2024 року органом досудового розслідування вжито такі заходи:

- вручено представнику ОСББ «Валмакс» як житлово-експлуатаційній організації за місцем останнього фактичного проживання ОСОБА_10 для їх передачі останньому;

- як додатковий захід прокурором ОСОБА_5 здійснено направлення ОСОБА_10 в електронній формі повідомлення про підозру за допомогою месенджера «Viber» на номер телефону НОМЕР_1, вказане повідомлення було прочитане, після чого ОСОБА_10 вимкнув можливість бачити його як абонента «онлайн», що підтверджується протоколом огляду від 02 лютого 2024 року;

- направлено для передачі ОСОБА_10 до Одеської міської ради, на виконання якого у цей же день надані детективом процесуальні документи направлені на електронну адресу депутата міської ради - ІНФОРМАЦІЯ_3, а також на особисту електронну поштову адресу ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_1

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру у передбачений ч.2 ст.135 КПК спосіб як особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання, а тому суд апеляційної інстанції констатував факт набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Разом з цим, враховуючи специфіку та динаміку здійснення досудового розслідування, в тому числі безперервний процес збирання сторонами кримінального провадження доказів, колегія суддів зауважує, що висновки, зазначені у попередніх судових рішеннях, не мають преюдиціального значення під час надання оцінки відповідним обставинам ані для слідчого судді, ні для суду апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали судового провадження, судом встановлено аналогічні зазначеним вище обставини вжиття стороною обвинувачення заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_10, а тому не вбачаються підстави для відхилення від раніше зазначених висновків щодо набуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Письмове повідомлення про підозру здійснюється, зокрема депутату місцевої ради - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень (п.1 ч.1 ст.481 КПК).

05 січня 2024 року, тобто станом на дату складання заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_13 повідомлення про підозру, ОСОБА_10 мав статус депутата місцевої ради, а тому повідомлення про підозру ОСОБА_10 складено відповідно до вимог ст.481 КПК та підписано уповноваженою на те особою.

Встановлено, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м.Одеса, громадянин РФ, позбавлений громадянства України Указом Президента України від 04 лютого 2023 року №56/2023, РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; до виїзду за кордон фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, вказані квартири до 18 лютого 2023 року перебували у власності ОСОБА_10, потім передані у власність рідній тітці - ОСОБА_12, яка також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ; 14 лютого 2022 року виїхав за межі території України повітряним транспортом, авіарейс Р4888 сполученням Одеса-Відень, після цього місце проживання або місце перебування останнього не відомо, що підтверджується матеріалами Служби безпеки України, зібраними на виконання доручення детектива Національного бюро, станом на 19 січня 2024 року.

Відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» встановлено, що 14 лютого 2022 року ОСОБА_10 залишив територію України у напрямку виїзд та відтоді не повертався, що підтверджується протоколом огляду від 04 січня 2024 року.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя мотивуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких відомостей з приводу того, що абонентський номер НОМЕР_1 є номером телефону ОСОБА_10, взяв до уваги та послався на відомості відображені в протоколі огляду речей і документів від 06 листопада 2020 року, предметом огляду якого був UFDR файл-звіт, отриманий під час огляду мобільного телефону Samsung, що попередньо вилучений в ході проведення обшуку 08 жовтня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_10 .

Проте, як слушно зауважив прокурор, слідчим суддею не взято до відома інформацію з картки Державної міграційної служби України стосовно ОСОБА_10, у якій станом на 22 липня 2022 року зазначено абонентський номер НОМЕР_1, який підозрюваний самостійно надав ДМС України як свій контактний номер телефону. Також належність вказаного абонентського номера телефону підтверджується досліджено анкету депутата Одеської міської ради 8 скликання ОСОБА_10, у якій ним зазначено свій службовий номер НОМЕР_2 .

Також колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо вручення 25 січня 2024 року повідомлення про підозру представнику ОСББ «Валмакс» для передачі ОСОБА_10 як за місцем фактичного проживання останнього за адресою: АДРЕСА_5, оскільки формальна зміна власників вказаних квартир у даному випадку жодним чином не свідчить про припинення проживання ОСОБА_10 за вказаною адресою.

Крім того, слідчим суддею не вмотивовано належним чином взаємозв`язку між фактами позбавлення особи громадянства, наявності громадянства іншої країни та проживанням особи за кордоном.

Так, враховуючи приписи ч.7 ст.135 КПК, повідомлення про підозру особі, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Разом з тим, у органу досудового розслідування станом на 25 січня 2024 року були відсутні будь-які дані щодо проживання ОСОБА_10 за кордоном, а також дані, на території якої держави на вказаний час він знаходився, тому, як обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі, зазначена норма не може бути застосована та виконана в частині повідомлення про підозру.

Слідчий суддя залишив поза увагою, що сторона захисту повідомила сторону обвинувачення про наявність у ОСОБА_10 дозволу на проживання в Турецькій Республіці лише 26 червня 2024 року. При цьому, сам факт наявності дозволу на проживання в Турецькій Республіці не створює жодних обов`язків у особи та не може достеменно свідчити про її проживання саме за вказаною адресою.

Крім того, відповідно до приписів ч.8 ст.135 КПК, повідомлення про підозру особі, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Разом з тим, в органу досудового розслідування також відсутні будь-які дані, що ОСОБА_10 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Дійсно, у долученому до матеріалів клопотання та дослідженому в судовому засіданні листі ДЗНД СБУ від 19 січня 2024 року за №5/7/3/3-634 вказується, що ОСОБА_10 позбавлений громадянства України, є громадянином рф. Разом з тим, наявність громадянства рф ще не свідчить, що особа проживає на вказаній території, в органу досудового розслідування відсутні будь-які підтвердження, що особа проживає на вказаній території.

За дослідженими матеріалами щодо перетину державного кордону ОСОБА_10 з 09 січня 2018 року по даний час відсутні відомості, що останній перетинав державний кордон України з рф.

Також, з 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацію, у зв`язку з чим орган досудового розслідування також позбавлений можливості звернутись з відповідним запитом щодо можливого проживання ОСОБА_10 на території вказаної держави.

Відомостей, які б містили інші дані, сторонами не надано та під час провадження не досліджено.

Враховуючи викладене, висновки слідчого судді про те, що прокурором не доведено правомірність повідомлення про підозру ОСОБА_10 саме у порядку, передбаченому ч.2 ст.135 КПК як тимчасово відсутній особі за місцем проживання, колегія суддів вважає необґрунтованими, як і відповідні висновки слідчого судді про відсутність підстав для твердження, що органом досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_10 у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, а також, що останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Таким чином, помилково встановивши факт ненабуття ОСОБА_10 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для розгляду скарги адвоката ОСОБА_7, з причин відсутності у заявника відповідного статусу.

Тож за встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з огляду на набуття ОСОБА_10 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя помилково обґрунтував своє рішення щодо закриття провадження за скаргою, поданою в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК.

Колегією суддів встановлено наявність допущених слідчим суддею порушень КПК, визначених у п.1, 2 ч.1 ст.411 КПК, у зв`язку суд апеляційної інстанції констатує, що оскаржувана ухвала є такою, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки висновки слідчого судді не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та він не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Разом з цим, за положенням, визначеним у ч.2 ст.411 КПК, вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Отже, враховуючи предмет розгляду слідчим суддею та наслідки такого розгляду, які не призвели до зміни кримінально-процесуальних правовідносин у вигляді скасування повідомлення ОСОБА_10 про підозру у вчиненні злочину та, відповідно, його процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді з вказаної вище підстави.

Порушень інших норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_6 про закриття апеляційного провадження відмовити.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2025 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3