Документ № 126114717

Справа № 991/2153/25

Провадження 1-кс/991/2149/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52025000000000046 від 31.01.2025,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання у кримінальному провадженні № 52025000000000046 від 31.01.2025 (далі - Кримінальне провадження), в якому просить продовжити на два місяці строк дії покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді застави (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що:

1) ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-III) КК України, які є особливо тяжкими злочинами;

2) продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

3) відносно підозрюваного діє запобіжний захід у вигляді застави та покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків, термін дії яких закінчується 03.04.2025.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити Клопотання із викладених у ньому підстав.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні Клопотання з огляду на наступне: (1) хоч до ОСОБА_4 і застосовано запобіжний захід у кримінальному провадженні № 32014100070000038 від 08.05.2014, однак виділення матеріалів стосовно нього не означає наявність застосованого запобіжного заходу у Кримінальному провадженні; (2) підозра є необґрунтованою, (3) змінились обставини Кримінального провадження, зокрема, визначений розмір шкоди при розгляді Клопотання є меншим, ніж при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу; (4) ризики, зазначені у Клопотанні, відсутні, оскільки (а) ґрунтуються на припущеннях сторони обвинувачення та не підтверджуються жодними доказами, доданими до Клопотання; (б) ОСОБА_4 має належну процесуальну поведінку; (в) прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення про завершення досудового розслідування, про що доручено детективу ОСОБА_7 повідомити сторону захисту; (4) визначений розмір застави є непомірним, так як не відповідає майновому стану ОСОБА_4 .

Слідчий суддя, дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін Кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні, у рамках якого до суду подано Клопотання.

30.01.2025 ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 32014100070000038 від 08.05.2014 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-III), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Повідомлення) (Т. 1 а.с. 57).

Згідно викладених у Повідомленні про підозру обставин, під час досудового розслідування встановлено, що протягом 2013-2014 років компаніями ОСОБА_8 під приводом подальшого транзиту в Україну ввезено нафтопродукти, які в дійсності реалізовувались в межах держави без сплати належних податків, зборів і платежів.

За вказаним фактом у 2014 році слідчими підрозділами МВС України розпочато кримінальні провадження, у межах яких накладено арешт на нафтопродукти з метою збереження речових доказів та забезпечення в майбутньому виконання вироку в частині конфіскації майна для забезпечення відшкодування державі збитків.

У ОСОБА_9 та ОСОБА_4 виник спільний умисел щодо заволодіння нафтопродуктами, замаскувавши це під передачу речових доказів для реалізації підконтрольному державному підприємству, їх продаж за заниженою ціною підконтрольному приватному суб`єкту господарювання та виведення коштів, отриманих державним підприємством як часткова оплата, на рахунки інших підконтрольних приватних суб`єктів господарювання.

Правила реалізації речових доказів передбачали їх передачу торговельному підприємству, що на конкурсній основі визначатиметься податковими органами, з подальшим контролем за реалізацією та розміщенням одержаних коштів на депозитному рахунку уповноваженого банку органу досудового розслідування. Ці норми перешкоджали реалізації злочинного умислу.

ОСОБА_4, який через тимчасове виконання повноважень Глави Адміністрації Президента України мав можливість впливу на Кабінет Міністрів України, правоохоронні та інші державні органи, для реалізації злочинного умислу призначив ОСОБА_10, з якою ОСОБА_9 перебував у фактичних шлюбних відносинах, на посаду заступника Керівника Головного управління з питань правоохоронних органів та протидії корупції Адміністрації Президента України.

У подальшому ОСОБА_4 надавав ОСОБА_10 інструкції щодо розробки правового механізму передачі державним підприємствам майна, що арештовано у кримінальному провадженні, а також впливав на окремих службових осіб Мінюсту для прийняття Постанови Кабінету Міністрів України, що затверджувала альтернативний порядок реалізації речових доказів. Проте таку постанову Кабінетом Міністрів не було прийнято.

У подальшому, з 06.03.2014 по 30.09.2014, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 з метою вчинення особливо тяжкого злочину - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - створили злочинну організацією, до якої увійшли ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а також інші невстановлені на даний час особи, керували нею та брали участь у вчинюваних нею злочинах.

Злочинна організація на чолі з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 встановила контроль над ДП «Укртранснафтопродукт» (далі - державне підприємство, ДП), у тому числі шляхом призначення на керівні посади в державне підприємство членів злочинної організації. Покупцем нафтопродуктів ОСОБА_9 підібрано підконтрольне йому ТОВ «Укройлпродукт», а для виводу коштів, отриманих державним підприємством як часткова оплата за реалізовані нафтопродукти, підшукано ТОВ «Ітанікс Стронг» та ТОВ «Трейд Інвест Компані», та встановлено над ними контроль.

Для постійного контролю над коштами, що використовувались для створення видимості розрахунків між державним підприємством та підконтрольними приватними компаніями, злочинною організацію використано ПАТ «Фортуна-Банк», контролером та Головою Спостережної ради якого також був ОСОБА_9

ОСОБА_4, впливаючи на відповідних службових осіб МВС України, ініціював передачу арештованих нафтопродуктів державному підприємству. ОСОБА_14 відкрив рахунки державного підприємства в ПАТ «Фортуна-Банк».

Після постановлення за клопотаннями слідчого слідчими суддями рішень про передачу державному підприємству нафтопродуктів, ОСОБА_4 вплинув на службових осіб МВС України та для отримання контролю над місцями зберігання нафтопродуктів забезпечив участь підрозділів МВС, діями яких на місцях керували члени злочинної організації.

ОСОБА_14, діючи від імені державного підприємства, уклав з іншим членом злочинної організації ОСОБА_13, який діяв від імені ТОВ «Укройлпродукт», договір постачання та додатки до нього, умови якого передбачили ціну нижче за ринкову через «вимушеність продажу», що начебто була обумовлена наявністю вищевказаних судових рішень, та відстрочення остаточних розрахунків за отримані нафтопродукти.

Однак навіть визначена у такий спосіб вартість нафтопродуктів не була перерахована на депозитний рахунок уповноваженого банку органу досудового розслідування для забезпечення вищевказаної конфіскації. Натомість, ОСОБА_9 організовано перерахування коштів ДП на рахунки ТОВ «Ітанікс Стронг» та ТОВ «Трейд Інвест Компані» у якості передоплати за договорами поставки.

Як наслідок, кошти, що перераховувались ТОВ «Укройлпродукт» на рахунки державного підприємства, із володіння злочинної організації не вибували, проте члени злочинної організації отримували у своє розпорядження і нафтопродукти.

ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під видом уповноважених представників ДП організовано фізичне переміщення нафтопродуктів загальною вартістю 817 052 406,75 грн з місць їх зберігання у розпорядження злочинної організації з оформленням супроводжуючих документів, у тому числі: нафтопродуктів, що зберігались за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Паризької комуни, 18 - на суму 179 643 845,26 грн; нафтопродуктів, що зберігались за адресою м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н та вул. Чайковського, 263 - на загальну суму 440 176 384,08 грн; нафтопродуктів, що зберігались за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 - на суму 550 156 469,77 грн.

У 2017 році, після виведення НБУ ПАТ «Фортуна-Банк» з ринку, ОСОБА_9 втратив можливість постійного контролю коштами на всіх стадіях перерахувань.

У зв`язку із цим, злочинна організація, скориставшись заздалегідь передбаченою у договорі можливістю відстрочення платежів, припинила розрахунки з державним підприємством, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 396 411 000,03 грн.

З метою позбавити будь-якої можливості стягнути заборгованість з ТОВ «Укройлпродукт» ОСОБА_9 також організовано банкрутство вказаного товариства з подальшою його ліквідацією.

У такий спосіб злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_4 та ОСОБА_9 реалізовано протиправну схему по заволодінню нафтопродуктами на загальну суму 817 052 406,75 грн, внаслідок чого вирок суду щодо членів злочинної організації ОСОБА_8 від 30.10.2017 у частині спецконфіскації нафтопродуктів та коштів, одержаних від їх реалізації, залишився не виконаним, чим спричинено збитки державі на суму 817 052 406, 75 грн.

Відтак, ОСОБА_4 підозрюється у пособництві у організації, керуванні підготовкою та вчиненням заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого злочинною організацією в особливо великих розмірах, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, а також у створенні злочинної організації, створеної з метою вчинення особливо тяжкого злочину, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341 - ІІІ).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2024 (справа № 991/1301/24) до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 90 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 272 520 000, 00 грн, у випадку внесення якої на підозрюваного покладаються додаткові процесуальні обов`язки, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; 2) не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора та суду; 3) повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну місця свого проживання, та місця роботи; 4) утримуватись від спілкування з підозрюваними ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_17, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю. Строк дії обов?язків, покладених на підозрюваного в разі його звільнення з-під варти у зв?язку з внесенням застави, визначено до 25.04.2024 (Т. 1 а.с. 69-78).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.03.2024 вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін (Т. 1 а.с. 79-86).

26.02.2024 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду в якості застави за підозрюваного ОСОБА_4 заставодавцями внесено заставу у розмірі 272 520 000, 00 грн., у зв`язку з чим ОСОБА_4 вважається таким, до кого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.04.2024 (справа № 991/3344/24) продовжено до 24.06.2024 строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 1-4, 8-9 ч. 5 ст. 194 КПК України (Т. 1 а.с. 87-93).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 (справа № 991/5298/24) продовжено до 19.08.2024 строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 1-4, 8-9 ч. 5 ст. 194 КПК України (Т. 1 а.с. 94-99).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2024 (справа № 991/7576/24) продовжено до строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 1-4, 8-9 ч. 5 ст. 194 КПК України (Т. 1 а.с. 100-106).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.10.2024 (справа № 991/11713/24) продовжено до 10.12.2024 строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 1-4, 8-9 ч. 5 ст. 194 КПК України (Т. 1 а.с. 107-114).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.12.2024 (справа № 991/13549/24) продовжено до 06.02.2025 строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (Т. 1 а.с. 115-123).

Слідчим суддею відхиляються доводи сторони захисту щодо відсутності застосованого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні, виходячи з наступного.

Запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано у рамках кримінального провадження № 32014100070000038 від 08.05.2014.

31.01.2025 з кримінального провадження № 32014100070000038 від 08.05.2014 виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_52, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, в провадження № 52025000000000046 від 31.01.2025.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що необхідні слідчі дії, зокрема, стосовно ОСОБА_4 щодо вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, проведені. Разом з тим, слідчі дії щодо встановлення інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень, тривають. Згідно положень ч. 3 ст. 217 КПК України матеріали, зокрема за підозрою ОСОБА_4 виділені в окреме провадження.

За такого, всі матеріали, які стосуються повідомлення ОСОБА_4 про підозру, у тому числі, застосування щодо нього запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 32014100070000038, виділені у Кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2025 (справа № 991/851/25) продовжено до 03.04.2025 строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (Т. 1 а.с. 124-126).

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

При вирішенні питання про продовження строку покладених на підозрюваного додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, долучених до Клопотання та досліджених слідчим суддею, а саме копії: депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_53 від 31.03.2015 № ВР-1634; матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014160020000076 від 24.02.2014; листів директора ДП «Укртранснафтопродукт» ОСОБА_14 до МВС України від 22.07.2014 та до ГСУ МВС України, прокурора Одеської області; листа Міністерства енергетики України за вх. № 260/23099 від 26.10.2021; договору поставки № 15-1/10/14 від 15.10.2014 з додатковими угодами та додатками до нього; вироку Київського районного суду м. Одеси від 30.10.2017 у справі № 520/12933/17; матеріалів виконавчих проваджень № 63188865 та № 63190428 від 22.10.2020 на виконання вироку в частині спеціальної конфіскації; протоколів огляду від 26.04.2023, від 12.07.2023, від 03.05.2023, від 13.07.2023, від 17.07.2023, від 08.05.2020, від 05.04.2023, від 04.08.2023, від 02.12.2022, від 02.02.2024, від 13.02.2024, від 16-17.02.2024, від 16.02.2024, від 02.09.2022 відомостей щодо ТОВ «Ітанікс Стронг», ТОВ «Трейд Інвест Компані»; матеріалами щодо призначення ОСОБА_10 на посаду заступника керівника Головного управління з питань правоохоронних органів та протидії корупції Адміністрації Президента України, а також розпорядження т.в.п. глави Адміністрації Президента України ОСОБА_4 від 23.04.2014 № 387-к, Указу виконуючого обов`язки Президента України ОСОБА_54 від 13.05.2014 № 467/2014 «Про деякі заходи щодо захисту майнових інтересів держави», долучених до нього доповідної записки ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_4 від 07.05.2014 та довідки про погодження проекту Указу; проєкту постанови Кабінету Міністрів України, скерованого листом МВС України 13.05.2014; службової записки ОСОБА_10 на ім`я т.в.о. глави Адміністрації Президента України ОСОБА_4, зареєстрованої за вх. № 23/24427-02 від 04.06.2014; листа т.в.п. глави Адміністрації Президента України ОСОБА_4 на ім`я Прем`єр-міністра України ОСОБА_55 від 05.06.2014 № 02-01/1667; матеріалів отриманих за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також оперативно-технічних пошукових заходів, зокрема протоколів від 31.10.2023 № 5/7/2/1-10553цт, від 30.10.2023 № 5/7/2/1-10546т, від 02.11.2023 № 5/7/2/1-10544т, від 30.10.2023 № 5/7/2/1-10538т, від 13.02.2024 №5/7/2/1-708, від 11.02.2024 № 28/3-327т; матеріалів, вилучених у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 ; висновку судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 24.11.2023 № 737/1; висновку комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи від 13.01.2025 № 8463/24-53/8464/24-72; протоколів допиту свідків та інших матеріалів (оптичний носій інформації - диск DVD-R Т.1 а.с. 247).

Щодо зміни обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, а саме: зменшення розміру спричинених збитків, то слідчий суддя зазначає наступне.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри слідчим суддею не враховуються, оскільки стороною захисту не надано жодних доказів на спростування встановлених слідчим суддею обставин на підставі доказів, наданих стороною обвинувачення (ч. 1 ст. 194 КПК України).

У повідомленні про підозру ОСОБА_4 від 12.02.2024 стороною обвинувачення визначено розмір збитків на загальну суму 967 309 290, 53 грн.

13.01.2025 проведено комплексну судову товарознавчу та економічну експертизу, якою встановлено, що розмір спричинених збитків (у вигляді недоотриманого доходу) становить 817 052 406, 75 грн.

У зв`язку з чим, 30.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 та визначено збитки у розмірі817 052 406, 75 грн.

Тобто, розмір, завданої вчиненням кримінального правопорушення, шкоди відповідає загальній сумі збитків, зазначених у Повідомленні.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наявними в матеріалах Клопотання доказами, які об`єктивно пов`язують ОСОБА_4 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити такі кримінальні правопорушення за викладених у повідомленні йому про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про продовження строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на особу, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Крім того, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень вже була предметом перевірки слідчим суддею Вищого антикорупційного суду та колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

У Клопотанні прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п.1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою продовження строку покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останнього вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, інкриміноване ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 (у редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ) КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років). Покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на значний строк, яке може бути призначене ОСОБА_4 у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винуватим у вчиненні злочинів, які йому інкриміновано, особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Окрім цього, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 (дійсний до 23.11.2026), його досвід перетину державного кордону, а також значні майнові активи підозрюваного та його близьких осіб (оптичний носій інформації - диск DVD-R Т.1 а.с. 247).

На думку слідчого судді, із плином часу та встановленням нової обставини у Кримінальному провадженні, вказаний ризик зменшився незначною мірою, але не настільки, щоб виключити або звести його до малоймовірності. При цьому, завершення досудового розслідування та визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, може спонукати підозрюваного до можливих дій, у тому числі, щодо переховування від органу досудового розслідування та суду.

Наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти до висновку щодо продовження існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж Кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім цього, не залишається поза увагою слідчого судді те, що більшість допитаних свідків є знайомими ОСОБА_4 особами, які повідомили інформацію, що дає підстави підозрювати останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушення, а тому підозрюваний, використовуючи свої зв`язки, які набуті ним за тривалий час здійснення повноважень народного депутата України та зайняття інших керівних посад, з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати незаконний вплив на свідків, які вже допитані, а також на осіб, яких сторона обвинувачення має намір допитати.

Окрім цього, ОСОБА_4 інкримінується скоєння Кримінальних правопорушень у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні одного й того ж правопорушення, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції.

Враховуючи, що існує взаємообумовленість дій між підозрюваним ОСОБА_4 та іншими підозрюваними у Кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_9, зважаючи на роль ОСОБА_4 у інкримінованих правопорушеннях, беручи до уваги, що з частиною свідків ОСОБА_4 знайомий, використовуючи свої зв`язки як колишнього народного депутата України та діючого голови ООР «Національна асоціація підприємств оборонної промисловості України», свій авторитет, приязні стосунки з такими особами, інший незаконний вплив (шантаж, підкуп, погрози), безпосередньо або опосередковано через інших осіб підозрюваний може впливати на свідків/інших підозрюваних у Кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/відмови від дачі показань задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності.

Ризик перешкоджати Кримінальному провадженню іншим чином, на думку слідчого судді, також продовжує існувати. Зокрема ОСОБА_4 має потенційну можливість перешкоджати Кримінальному поводженню шляхом здійснення впливу на суспільну думку, дискредитацію органу досудового розслідування, суду через засоби масової інформації та інтернет-ресурси, у тому числі, закордонні.

Посилання прокурора у Клопотанні на продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчим суддею не береться до уваги, оскільки ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2025 (справа № 991/851/25), встановлено наявність ризиків передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту на спростування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин Кримінального правопорушення слідчим суддею не враховуються, оскільки сторона обвинувачення у Клопотанні не посилається на продовження існування вищезазначеного ризику.

Враховуючи вищевикладене, ризики, передбачені п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Разом з тим, при розгляді клопотань слідчий суддя враховує особисту ситуацію підозрюваного ОСОБА_4 (має постійне місце проживання та роботи, одружений, позитивно характеризується), однак, беручи до уваги роль підозрюваного у вчинюваних злочинах (обґрунтовано підозрюється у створенні злочинної організації та організації вчинення особливо тяжкого корупційного злочину), такі обставини, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені слідчим суддею ризики до малоймовірності чи до їх виключення.

За такого, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, беручи до уваги продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що саме запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі (272 520 000, 00 грн), яка внесена за підозрюваного заставодавцями, здатен запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Що стосується доводів сторони захисту щодо непомірності для ОСОБА_4 розміру застави, то слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст.182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2024 (справа № 991/1301/24), при визначенні розміру застави, зокрема взято до уваги, що у власності ОСОБА_4 та його дружини - ОСОБА_56 знаходяться дороговартісні автомобілі, самохідне моторне прогулянкове судно, земельні ділянки, об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, каплиця, будинок охорони, альтанка, будинок рибалки), підозрюваним також задекларовано право користування об`єктами незавершеного будівництва (5 квартир у підозрюваного, 2 - у його дружини), цінне рухоме майно, цінні папери, грошові активи.

26.02.2024 (у день постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу) за ОСОБА_4 внесено заставу загалом у розмірі 272 520 000, 00 грн, із яких: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» - 62 520 000, 00 грн; УМО УКРАЇНА ТОВ - 35 000 000, 00 грн; ТОВ «СИСТЕМНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ ЕКСПОРТ» - 32 000 000, 00 грн; ТОВ «РАДІОНІКС» - 60 000 000, 00 грн; ТОВ «ТЕРМАЛ ВІЖН ТЕКНОЛОДЖИС» - 40 000 000, 00 грн; ТОВ «МЗАТЗ» - 43 000 000 грн (Т. № 1 а.с. 132).

Вказані товариства входять до ООР «Національна асоціація підприємств оборонної промисловості України», головою якої є ОСОБА_4 .

Як зазначає сторона захисту, застава за ОСОБА_4 внесена третіми особами - заставодавцями, ані сам підозрюваний, ані члени його родини не мають у розпорядженні такої значної суми (272 520 000, 00 грн) та самостійно не здатні внести вказану заставу, що вказує на її непомірність.

Водночас, як вже встановлено слідчим суддею, визначений судом розмір застави за підозрюваного вже внесено.

Зазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність ознаки непомірності визначеного підозрюваному розміру застави, тому доводи сторони захисту в цій частині слідчий суддя оцінює критично.

За ч. 3 ст. 182 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, заставодавцю роз`яснюються у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Положення ч. 8 ст. 182 КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави у разі невиконання обов`язків заставодавцем.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо вона не була звернена у дохід держави.

Таким чином, заставодавцю роз`яснюються покладені на нього обов`язки та наслідки їх невиконання. Внесені заставодавцем кошти - застава залишаються на депозитному рахунку відповідного суду та, якщо застава не була звернена у дохід держави, - повертаються у повному обсязі заставодавцю у випадку припинення дії цього запобіжного заходу: закриття кримінального провадження, скасування запобіжного заходу, зміни одного виду запобіжного заходу на інший, ухвалення вироку суду.

За такого, посилання сторони захисту на необхідність зменшення визначеного ОСОБА_4 розміру застави, оскільки її внесено підприємствами, які мають стратегічне значення та відіграють важливу роль у забезпеченні оборотоздатності держави, слідчим суддею відхиляються, оскільки вказане не може бути підставою для зменшення розміру застави підозрюваному, так як при внесенні зазначених коштів і сам підозрюваний і заставодавці усвідомлювали наслідки внесення таких коштів у якості застави та можливість їх повернення лише у визначених законом випадках.

Належна процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_4, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі (272 520 000, 00 грн), разом із покладеними на підозрюваного додатковими процесуальними обов`язками, є таким, що достатньою мірою гарантують належну поведінку ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, підстави для зменшення розміру застави, визначеної ОСОБА_4 відсутні.

Разом з тим, слідчим суддею береться до уваги, що ОСОБА_4 має необхідність покидати територію міста Києва та Київської області, у тому числі, з питань забезпечення оборотоздатності країни, підозрюваний належним чином виконував покладені на нього обов`язки, що свідчить про можливість досягнення завдань Кримінального провадження без подальшого покладення на ОСОБА_4 зазначеного обов`язку, що є пропорційним втручанням у права особи.

За такого, з метою забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні та запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, які продовжують існувати та не зменшились суттєвим чином, слід продовжити строк дії покладених на підозрюваного обов`язків, а саме: (1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду; (2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; (3) утримуватись від спілкування з підозрюваними ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_57 та свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_58, ОСОБА_37, ОСОБА_17, ОСОБА_38, ОСОБА_59, ОСОБА_40, ОСОБА_60, ОСОБА_42, ОСОБА_61, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 ; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України встановлено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Так, ч. 5 ст. 219 КПК України прямо передбачено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Ч. 1, 3 ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).

При цьому, виходячи з положень ч. 7 ст. 194 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняє свою дію після закінчення строку, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, і обов`язки скасовуються.

Крім того, відповідно до положень статті 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, відповідно до висновку, викладеного в ухвалі колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 (справа № 991/3931/22 провадження № 11-сс/991/299/22), строк застосування запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування.

31.01.2025 прокурором ОСОБА_62 визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення про завершення досудового розслідування, надано детективу ОСОБА_7 доручення повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у Кримінальному провадженні в порядку ст. 290 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що наразі у Кримінальному провадженні триває процедура відкриття матеріалів іншій стороні у порядку ст. 290 КПК України, яка розпочалася 31.01.2025.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що стороні захисту необхідний час для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування Кримінального провадження, з урахуванням продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 додаткових процесуальних обов`язків ще на два місяці, тобто, до 19 травня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

За огляду на викладене, Клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 194, 196, 200, 205, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити на строк дії ухвали строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді застави, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора та суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватись від спілкування з підозрюваними ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_57 та свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_58, ОСОБА_37, ОСОБА_17, ОСОБА_38, ОСОБА_59, ОСОБА_40, ОСОБА_60, ОСОБА_42, ОСОБА_61, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 ;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити підозрюваного ОСОБА_4, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали - два місяці, до 19 травня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_63